Постанова

від 15.04.2014 по справі 910/22623/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р. Справа№ 910/22623/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - ОСОБА_5

від відповідача - Шевченко В.М.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Транспортний ассістанс"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 21.01.2014 року.

у справі №910/22623/13 (Суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Транспортний ассістанс"

про стягнення 17906 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортний ассістанс" (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, к. 1; 04107, м. Київ, вул. Татарська, 38, код ЄДРПОУ 33104606) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (61064, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість в розмірі - 17 906 (сімнадцять тисяч дев'ятсот шість) грн. та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортний ассістанс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 01.04.2014 року представник відповідача не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 15.04.2014 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 22.06.2012р. між сторонами було укладено Договір № 14/12-П про надання послуг, відповідно до умов якого відповідач як замовник доручає, а позивач як виконавець, приймає на себе зобов'язання надати замовнику/клієнтам замовника аварійно-комісарські послуги та/або посередницькі послуги та/або послуги пов'язані з врегулюванням страхових випадків та/або послуги з експертного дослідження.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від відповідача - Генеральним директором Бондаревим Т.М., який діяв на підставі Статуту та від позивача - ОСОБА_4, який діяв на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.5. Договору підставою для розрахунків є підписаний сторонами впродовж трьох днів з моменту виконання робіт Акт про виконані роботи (надані послуги).

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що в разі незгоди з Актом про виконані роботи (надані послуги), замовник повідомляє виконавця про наявність таких зауважень для їх подальшого усунення.

Також в пункті 3.2.1. Договору визначено, що замовник зобов'язується вчасно та у встановлених Договором розмірах оплатити роботу (послуги) виконавця.

Відповідач умови Договору належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 20.08.2012р. по 26.06.2013р. виникла заборгованість за отримані від позивача послуги, у розмірі - 17 906 грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття наданих послуг, а саме: № 19 від 20.08.2012р., № 23 від 26.10.2012р., №01 від 14.01.2013р., № 04 від 22.03.2013р., № 05 від 22.04.2013р., № 06 від 26.04.2013р., № 07 від 21.05.2013р., № 08 від 07.06.2013р., № 09 від 26.06.2013р., копії яких належним чином засвідчені та містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що Акти здачі-прийняття наданих послуг підписані тільки позивачем.

Позивач надсилав рекомендованим листом на адресу відповідача рахунки на оплату послуг разом з актами здачі-прийняття наданих послуг, факт отримання яких підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач, підписаних актів з боку відповідача та мотивованої відмови від підписання надісланих актів, не отримав, доказів того, що відповідачем подавалися зауваження до визначених в Актах здачі-приймання наданих послуг, останнім не надано.

16.07.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію, з вимогою щодо погашення існуючої заборгованості. Факт отримання відповідачем претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відповіді на претензію не надав та в подальшому не вжив залежних від нього заходів щодо виконання договірних зобов'язань.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані позивачем послуги становить - 17906 грн.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 173 ГК України суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що позивач надав суду докази фактичного виконання послуг по договору № 14/12-П від 22.06.2012 року.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позов є доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 21.01.2014 року у справі №910/22623/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/22623/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 16.04.2014 року.