Ухвала

від 20.03.2014 по справі 826/1200/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1200/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Мін" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Мін" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Дочірнє підприємство "Мін" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2012 року № 0003352220 та № 0003362220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Дочірнє підприємство "Мін" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено позапланову виїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства «МІН» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Віп Союз» за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 06 серпня 2012 року № 298/22-205/30114428.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість в сумі 97 509,00 грн., в тому числі за період: грудень 2011 року на суму 97 509,00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд. 19) на суму 8 573,00 грн. та завищення залишку від'ємною значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд. 24) на суму 13 918,00 грн.

За результатами встановлених в Акті перевірки порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2012 року № 0003352220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 121 886,25 грн. та № 0003362220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 22 491,00 грн.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, в період, що перевірявся, а саме: з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року ДП «МІН» перебувало у взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Віп Союз».

Так, до перевірки підприємством було надано: реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року, податкову накладну від 05 грудня 2011 року № 511, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001302, податкову накладну від 05 грудня 2011 року № 512, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001303, податкову накладну від 07 грудня 2011 року № 513, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001304.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказані накладні підписані від імені директора ТОВ «Віп Союз» та виписані відповідно до Договору від 05 грудня 2011 року № 051211, який до перевірки позивачем не був наданий.

Так, згідно наявних в матеріалах справи документів, ТОВ «Віп Союз» постачало на адресу ДП «Мін»: буклети розміром А4 - 2 000 шт., А5 - 2 000 шт.; прайс-листи (двосторонні) розміром А4 - 2 000 шт., А5 - 2 000 шт.; брошури кольорові (15 арк.) ламіновані - 2 500 шт; пакувальні коробки (200/250) - 2 000 шт., пакувальні коробки (50/150) - 2 000 шт.

Однак, ні до перевірки, ні під час судового розгляду справи позивачем не було надано доказів, які б підтверджували факт виготовлення, місця розміщення чи розповсюдження даної продукції.

До перевірки позивачем було надано три екземпляри рекламної продукції будівельних електроінструментів, однак на них відсутні реквізити виробника, а саме: ТОВ «Віп Союз» та покупця - ДП «Мін», які слугували б доказом виконання договірних зобов'язань між підприємствами.

Крім того, доказів щодо укладення суб'єктами господарювання субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин, які, відповідно, передбачали необхідність наявності основних фондів (складських приміщень), устаткування (транспорту) та значних трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності - позивачем не надано.

Тобто, вищевказане ставить під сумнів можливість здійснення ТОВ «Віп Союз» такої господарської діяльності, як виготовлення та поставка рекламної (поліграфічної) продукції (у великих обсягах та на значні суми), а отже свідчить про непідтвердження товарності вказаної операції між суб'єктами господарювання.

Колегія суддів також зазначає, що позивачем не надано доказів проведення оплати на користь контрагента на підтвердження фактичного здійснення операцій за укладеним договором.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено товарності операції, колегія суддів вважає, що внаслідок такого правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, а тому взаємовідносини Дочірнього підприємства "Мін" з ТОВ «Віп Союз» здійснювалися без наміру створення реальних правових наслідків.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Мін" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 26.03.2014 року

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.