Ухвала

від 10.04.2014 по справі 826/10383/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10383/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Енерго" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Енерго" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2013 №0001052280 та №0001042280, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2013 р. № 0001052280 та № 0001042280.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Енерго», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків, а саме: ТОВ «Євросонік» (код ЄДРПОУ 37240875) за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р., та ТОВ «Росаріо» (код ЄДРПОУ 37323055) за період з 01.02.2011 р. по 31.05.2011 р., за результатами якої складено акт від 24.01.2013 р. № 34/1-22-80-35644330.

Згідно висновків даного акту, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств із змінами та доповненнями, та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 99 680 грн., а також п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 82 365 грн.

На підставі вказаних висновків відповідачем 06.02.2013 року було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001052280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 99 680 грн., та нараховано штрафні санкції в сумі 15 505 грн.; № 0001042280 від 06.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 82 365 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 8 686 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Відмовляючи в задоволенні позову повністю, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості висновків відповідача, викладених в Акті перевірки, а саме стосовно відсутності реального виконання договорів укладених позивачем із контрагентами ТОВ «Євросонік» та ТОВ «Росаріо», а отже і правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач з таким рішенням не погодився, апеляційну скаргу мотивував тим, що наявними в матеріалах справи доказами в повній мірі підтверджується товарність операцій з вказаними контрагентами, тому позиція суду щодо правомірності прийняття оскаржуваних ППР є помилковою, постанова - незаконною, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в силу приписів п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону визначено, що валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно приписів ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також, що у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Приписами пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Разом з тим, визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини із контрагентами ТОВ «Євросонік» та ТОВ «Росаріо».

Так, між ТОВ «Євросонік» (постачальник) та ТОВ «Капітал Енерго» (замовник) укладено договір поставки товару від 01.10.2010 р. № 1010-01, згідно умов якого виконавець зобов'язується здійснити поставку товарів (рельєфний прокат, болти, хомути, лічильники, коробка, трансформатори), а замовник прийняти і сплатити за товар. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату за товар по найменуванню, кількості і договірних цінах на підставі рахунків-фактур. Відповідно до п. 4.2 договору, право власності на товар переходить у момент здачі-прийняття товару і оформлення товарно супровідних документів. Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (п. 4.3). Згідно п. 5.1 оплата здійснюється на протязі 21 банківського дня з моменту відвантаження товару покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Пунктом 7.1 Договору передбачено, що приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін у пункті поставки. При передачі товару постачальник передає покупцю сертифікат якості, товарну накладну, податкову накладну.

З наведених вище положень договору вбачається, що обов'язковими до оформлення документами, на виконання його умов, є зокрема: рахунки-фактури (в яких зазначається найменування, кількість і ціна товару); товарно супровідні документи (якими, згідно умов, підтверджується момент, а отже і факт переходу права власності на товар); видаткові накладні (на підтвердження дати поставки); при цьому видаткові накладні мають бути підписані уповноваженими представниками сторін, що свідчить про необхідність видачі довіреностей або інших документів, що дають змогу ідентифікувати осіб, відповідальних за передачу-отримання товарно-матеріальних цінностей; платіжні документи (на підтвердження факту оплати); також обов'язковою умовою при переданні товару, зі змісту п.7.1 Договору, є надання постачальником замовнику сертифікату якості та податкової накладної.

Зазначені вище документи є обов'язковими в силу умов самого договору.

На підтвердження реального і належного виконання вказаного договору, в матеріалах справи наявні копії видаткової та податкових накладних, платіжних доручень.

Будь-які інші документи, на підтвердження товарності операції за вказаним договором, зокрема, рахунки-фактури, товарно-супровідні документи, довіреності або інші документи, що дають змогу ідентифікувати осіб, відповідальних за передачу-отримання товарно-матеріальних цінностей, сертифікати якості, в матеріалах справи відсутні, при цьому, наявні видаткова та податкові накладні щодо підстави їх складення відсилають до рахунків-фактур, що відсутні в матеріалах справи.

Отже позивачем не доведено факт реального та належного виконання умов вказаного договору.

Таким чином, виходячи з наявних у матеріалах справи документів, видається вірним висновок суду першої інстанції, який погодився з позицією податкового органу, щодо відсутності реального здійснення господарських операцій за вищевказаним договором між позивачем та ТОВ «Євросонік».

Також, позивачем у перевіряємий період було укладено ряд договорів з ТОВ «Росаріо».

Згідно умов договору від 10.01.2011 року № 1011-01ПН, виконавець (ТОВ «Росаріо») зобов'язується здійснити пусконалагоджувальні роботи АСКОЕ на території «Центру відпочинку та здоров'я» КТП 2*250, ТП-949, ТП-942, а замовник (ТОВ «Капітал Енерго») зобов'язується прийняти та здійснити оплату. Загальна ціна договору, згідно п. 2.1 Договору, становить 19305,00 грн., в т.ч. ПДВ 3217,50 грн. Остаточна ціна визначається актом виконаних робіт, підписаним оома сторонами і може коригуватися у разі зміни обсягу робіт та збільшення індексу інфляції більше ніж на 10% (п. 2.2 Договору). Відповідно до п. 3.1 Договору, замовник здійснює оплату за цим договором на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 10 банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Згідно п. 12 Договору, в якому визначено платіжні реквізити сторін, виконавцем вказано ТОВ «Капітал Енерго», а замовником - ТОВ «Росаріо», хоча за змістом договору ТОВ «Капітал Енерго» є замовником, а виконавцем, відповідно ТОВ «Росаріо».

Додатком № 1 до договору визначено і розраховано договірну ціну, яка становить 19305,00 грн.

На підтвердження виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні копія податкової накладної № 20802 від 08.02.2011 р. на суму ПДВ 3 217,50 грн. та копія платіжного доручення № 771 від 03.03.2011 р, згідно якого проведена оплата у сумі 19 305 грн.

Також, між ТОВ «Росаріо» (Виконавець) та ТОВ «Капітал Енерго» (Замовник) було укладено договір виконання послуг від 20.01.2011 р. № 2011-01ПН, відповідно до якого виконавець зобов'язується здійснити пусконалагоджувальні роботи на об'єкті: житловий будинок з вбудовано-прибудованими спорудами, а замовник зобов'язується прийняти та здійснити оплату.

За змістом вказаний договір аналогічний договору від 10.01.2011 року № 1011-01ПН, за винятком ціни договору, яка в даному випадку становить 7404,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1234,00 грн.

На підтвердження виконання вказаного договору, в матеріалах справи наявні податкова накладна від 03.03.2011 р. № 17 на суму ПДВ 1 234 грн. та копія платіжного доручення від 03.03.2011 р. № 772, згідно якого проведена оплата у сумі 7 404 грн.

Будь-яких інших документів на підтвердження належного виконання умов вказаних вище договорів про виконання пусконалагоджувальних робіт, в тому числі актів виконаних робіт, позивачем надано не було.

В той же час, зі змісту наявних документів не видається за можливе встановити факт реального здійснення господарських операцій за вказаними договорами.

Крім того, між позивачем і ТОВ «Росаріо» було укладено договір купівлі-продажу від 05.01.2011 р. № 05-01/11, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її вартість. Відповідно до п. .2.1 Договору, загальна ціна складається з суми усіх підписаних між сторонами накладних. В них же встановлюється номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, розмір партій, ціна за одиницю та сумарна вартість партії продукції (пункт 2.2 Договору). Якість продукції, згідно п. 3.2 Договору, підтверджується сертифікатом якості заводу-виробника. Відповідно до п. 5.1 умови та строки поставки визначаються сторонами додатково у письмовому вигляді. Датою поставки є дата підписання покупцем видаткових накладних. В силу п. 5.2 на кожну партію продукції продавець в обов'язковому порядку видає покупцю рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну та сертифікати якості. Згідно п. 6.1 Договору, оплата продукції здійснюється в безготівковому порядку.

З наведених вище положень договору вбачається, що обов'язковими до оформлення документами, на виконання його умов, є зокрема: рахунки-фактури; податкові та видаткові накладні; документи щодо умов та строків поставки, які в силу п. 5.1 Договору визначаються сторонами додатково у письмовому вигляді; платіжні документи; сертифікати якості товару. Крім того, на думку колегії суддів, повноважність осіб, які отримали товарно-матеріальні цінності та підписали видаткові накладні, повинна бути підтверджена довіреністю або іншими належним чином складеними та засвідченими документами.

На підтвердження належного виконання умов даного договору, в матеріалах наявні копії податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур та платіжних доручень.

Разом з тим, документів щодо умов та строків поставки, що згідно п. 5.1 Договору мали обов'язково складатися сторонами в письмовому вигляді, сертифікатів якості, копій довіреностей щодо осіб, які приймали товар, в матеріалах справи не міститься.

Колегія погоджується з доводами апелянта, що порушення податкової дисципліни контрагентами платника податку, на які посилається контролюючий орган, не може позбавляти позивача права на податковий кредит, в той же час, судова колегія вважає, що самим позивачем в повній мірі не доведено реального та належного виконання умов договорів із ТОВ «Росаріо».

Все вищенаведене, на думку колегії суддів свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій за договорами, укладеними з ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік» у перевіряємий період, а відтак правомірність висновків податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції і на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, щодо порушення позивачем вимог абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств із змінами та доповненнями, та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 99 680 грн., а також п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 82 365 грн.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Енерго" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Енерго" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2013 №0001052280 та №0001042280, - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.