Рішення

від 10.04.2014 по справі 914/586/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2014 р. Справа № 914/586/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна», м. Львів

до відповідача: Фермерського господарства «ВЛАСНА СПРАВА»,

с. Ясниська, Яворівський район

про: повернення предмету лізингу та стягнення штрафних санкцій,

Суддя О. Долінська

При секретарі Н.Вашкевич

За участю представників:

позивача : Павлічко О.О. - дов. №897 від 30.12.2013 року,

відповідача : не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» до Фермерського господарства «ВЛАСНА СПРАВА» про повернення предмету лізингу та стягнення штрафних санкцій. Ухвалою від 21.02.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.02.2014р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 10.04.2014 р. представник позивача з'явився, позов підтримав, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 10.04.2014 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, відзив не подав, вимоги ухвал суду не виконав.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення, в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку, може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Доказом того, що відповідач був повідомлений про розгляд справи в суді є повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.04.2014 р. та від 25.02.2014 р.

На виконання зазначених вимог Кодексу, як в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), так і в ухвалах господарського суду Львівської області від 27.02.2014 р. та від 27.03.2014 р.; окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.04.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

04.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (позивач) та Фермерським господарством «ВЛАСНА СПРАВА» (відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 347/0413/ЛТ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач бере на себе зобов'язання придбати на замовлення Лізингоодоржувача майно: KIA Sportage 1.7D LX 2WD 5dr 6M/T. IWW51FC57D (надалі Предмет лізингу), вказане у Лізинговій заявці та Специфікації (Додаток №1 до цього Договору) та передати його (відповідачу, Лізингоодержувачу), а останній зобов'язується прийняти Предмет лізингу у виключне платне користування терміном на 36 місяців з дати підписання обома Сторонами акту приймання-передачі Предмету лізизингу ) (Додаток №3 Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, вартість предмету лізингу з врахуванням витрат на реєстрацію складає 218 804,16 грн. в т.ч. ПДВ. Вартість Предмету лізингу може бути уточнена по факту повного розрахунку за Предмет лізингу по Договору поставки із використанням банківського кредиту №814741-Y01886 від 04.04.2013 р.

10.04.2013 р. сторонами підписано додаткову угоду про внесенння змін до п. 1.2. Договору фінансового лізингу № 347/0413/ЛТ від 04.04.2013 р., Пунктом 1.2 сторони визначили, що вартість предмету лізингу з врахуванням витрат на реєстрацію складає 218 804,16 грн. в т.ч. ПДВ. Вартість Предмету лізингу може бути уточнена по факту повного розрахунку за Предмет лізингу по Договору поставки із використанням банківського кредиту №812723-Y02563 від 10.04.2013 р. та підписали специфікацію до Договору фінансового лізингу № 347/0413/ЛТ від 04.04.2013 р. в новій редакції зі змінами від 10.04.2013 р.

22.04.2013 р. сторонами підписано додаткову угоду про внесенння змін до п. 1.5, 5.5, 9.5. Договору фінансового лізингу № 347/0413/ЛТ від 04.04.2013 р. та графік лізингових платежів (додаток № 2 до Договору фінансового лізингу № 347/0413/ЛТ від 04.04.2013 р.).

На виконання Договору лізингу позивач передав відповідачу легковий автомобіль КІА Sportage, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі Предмет лізингу), вартістю 218 804, 16 грн., про що сторонами підписано відповідний акт приймання передачі предмету лізингу від 23.04.2013 р. (міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п.7.1.4. Договору лізингу лізингодавець має право розірвати договір лізингу в односторонньому порядку якщо прострочення сплати Лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу становить більше 30-ти днів. Аналогічна норма передбачена п.2 ст.7 Закону України «про фінансовий лізинг».

Пуктом 9.1. Договору лізингу, сторони погодили, що лізингоодержувач у разі дострокового припинення цього Договору має право вилучити Предмет лізингу негайно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Предмет лізингу Лізингодавцю негайно або у визначений Лізингоодержувачем термін в тому стані, в якому він був отриманий у користування, з урахуванням нормального зносу. Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Предмет лізингу у місці визначеному Лізиноодержувачем. У випадку неповернення Предмету лізингу у терміни і місці визначені Лізингодавцем згідно цього пункту Лізинодержувач сплачує пеню у розмірі 0,5% від невідшкодованої вартості неповернутого Предмету лізингу за кожен день прострочення.

Спір виник внаслідок того, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою № 880 від 16.12.2013 р. про відмову від договору фінансового лізингу, у випадку наявності станом на 26.12.2013 р. простроченої заборгованості по Договору лізингу строком понад 30 днів та вказав, що ТОВ «Лізингова компанія «Універсальна» з 27.12.2013 р. відмовляється від договору лізингу і з 27.12.2013 р. Договір лізингу вважатиметься припиненим, а Предмет лізингу підлягатиме вилученню/поверненню 27.12.2013 р. за адресою м. Львів, вул. Єфремова,32а. Доказами отримання зазначеної вище вимоги-претензії (є підпис власноручно на копії вимоги претензії з розрахунком суми простроченої до сплати згідно Договору №880 та отримання 19.02.2013 р. відповідачем даної вимоги - претензії 19.12.2013 р. відправленої рекомендованим листом з описом позивачем в адресу відповідача (докази містяться у матеріалах справи).

До 27.12.2013 р. відповідач не погасив прострочену заборгованість, тому договір з 27.12.2013 року є припиненим. Відповідач був належним чином повідомлений про припинення Договору лізингу, проте жодних дій не вчинив. З 27.12.2013 р. позивач припинив нарахування лізингових платежів по Договору лізингу. Проте, відповідач досі майно позивачу не повернув.

На час прийняття рішення відповідачем Предмет лізингу не повернуто. Залишкова невідшкодована вартість предмету лізингу на момент припинення Договору лізингу згідно Графіку лізингових платежів в новій редакції зі змінами від 23.04.2013 р. підписаного сторонами (додаток №2 в редакції від 23.04.2014 р., міститься в матеріалах справи) склала 136 329,77 грн. Крім цього, відповідачу у відповідності до п.9.1. Договору лізингу позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 35 445,74 грн.

Договір лізингу було припинено 27.12.2013 р. згідно претензії - вимоги вих. №880 від 16.12.2013 р. кінцевий термін повернення Предмету лізингу сплив 27.12.2013 р. . Відповідач своєчасно не повернув предмет лізингу і починаючи з 28.12.2013 року зобов'язаний сплатити позивачу пеню за несвоєчасне повернення Предмету лізингу. Станом на 18.02.2014 р. сума пені за несвоєчасне повернення Предмету лізингу склала 35 445,74 грн. згідно проведеного позивачем розрахунку, що наведений в позовній заяві.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України .

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з п. 3.3. Договору, лізингові платежі складаються з Авансового лізингового платежу та щомісячних платежів, які Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати в розмірі і в строки згідно Графіку лізингових платежів (Додаток№2 до цього Договору). Датою сплати лізингового платежу є дата зарахування коштів на рахунок Лізингодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України , передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати лізингових платежів по Договору лізингу понад 30 днів.

Відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим позивач, керуючись ч. 2 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» , повідомив відповідача про відмову від договору фінансового лізингу та припинення його дії з 27.12.2013 року з вимогою повернути предмет лізингу лізингодавцю.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п.7.1.4. Договору лізингу лізингодавець має право розірвати договір лізингу в односторонньому порядку якщо прострочення сплати Лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу становить більше 30-ти днів.

Позивач у відповідності до вищезазначених умов договору звернувся до відповідача з претензією-вимогою № 880 від 16.12.2013 р., в якій зазначив про відмову від договору фінансового лізингу, у випадку наявності станом на 26.12.2013 р. простроченої заборгованості по Договору лізингу строком понад 30 днів та що ТОВ «Лізингова компанія «Універсальна» з 27.12.2013 р. відмовляється від договору лізингу і з 27.12.2013 р. Договір лізингу вважатиметься припиненим, а Предмет лізингу підлягатиме вилученню/поверненню 27.12.2013 р. за адресою м. Львів, вул. Єфремова, 32а. Дана претензія вимога від 16.12.2013 р. отримано відповідачем про що свідчить відповідна відмітка на цьому повідомленні про вручення 19.02.2013 р. даної претензії - вимоги та підпис керівника відповідача на претензії 16.12.2013 р..

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що договір фінансового № 560-LD від 27.12.2013 є розірваним та припинив свою дію. Проте, відповідач всупереч вимогам договору об'єкт лізингу не повернув.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 п. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до ч.1. ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору. Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч.4.ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, крім виконання основного зобов'язання за договором підлягає сплаті також пеня від невідшкодування вартості неповерненого предмету лізингу за кожен день прострочення.

Пуктом 9.1. Договору лізингу, сторони погодили, що лізингоодержувач у разі дострокового припинення цього Договору має право вилучити Предмет лізингу негайно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Предмет лізингу Лізингодавцю негайно або у визначений Лізингоодержувачем термін в тому стані, в якому він був отриманий у користування, з урахуванням нормального зносу. Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Предмет лізингу у місці визначеному Лізиноодержувачем. У випадку неповернення Предмету лізингу у терміни і місці визначені Лізингодавцем згідно цього пункту Лізинодержувач сплачує пеню у розмірі 0,5% від невідшкодованої вартості неповернутого Предмету лізингу за кожен день прострочення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу та про стягнення 35 445,74 грн. пені, як штрафних санкцій.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 4, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати Фермерське господарство «ВЛАСНА СПРАВА» (81082, село Ясниська, Яворівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 32599867) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (79013, м. Львів, вул. Єфремова, 32А, код ЄДРПОУ 33951781) легковий автомобіль КІА Sportage, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 невішкодованою вартістю 136 329,77 грн.

3. Стягнути з Товариства Фермерське господарство «ВЛАСНА СПРАВА» (81082, село Ясниська, Яворівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 32599867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (79013, м. Львів, вул. Єфремова, 32А, код ЄДРПОУ 33951781) 35 445,74 грн. - пеню за несвоєчасне повернення предмету лізингу та 3 435,51 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.04.2014 р.

Суддя Долінська О.З.