Постанова

від 16.06.2014 по справі 914/586/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р. Справа № 914/586/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Данко Л.С.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - Павлічко О.О.

від відповідача (скаржника) - Бобанич Т.М.

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Власна справа", б/н від 28.04.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2014 року (підписане 17.04.2014 року), cуддя Долінська О.З.

у справі № 914/586/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна", м. Львів

до відповідача Фермерського господарства "Власна справа", с. Ясниська Львівської області

про повернення предмету лізингу та стягнення штрафних санкцій

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 10.04.2014 року по справі №914/586/14 позов ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» задоволено. Зобов'язано Фермерське господарство «Власна справа» повернути ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» легковий автомобіль КІА Sportage, № шасі (кузова, рами) U5YPB815ADL307498, реєстраційний номер ВС0095СХ, невідшкодованою вартістю 136329,77 грн. та присуджено до стягнення з Фермерського господарство «Власна справа» на користь ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» 35445,74 грн. - пені за несвоєчасне повернення предмету лізингу.

Суд у рішенні, посилаючись на положення п.2 ст.7, ч.7 п.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», положення договору фінансового лізингу №347/0413/ЛТ від 04 квітня 2013 року (п.п. 7.1.4, 9.1), враховуючи претензію - вимогу (повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу) вих.№880 від 16 грудня 2013 року, яка отримана відповідачем під розписку 16 грудня 2013 року та те, що відповідач, у зв'язку з припиненням дії договору фінансового лізингу, майно, що є предметом договору позивачу так і не повернув, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство «Власна справа» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2014 року по справі №914/586/14, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що обов'язок повернути предмет лізингу у нього не настав, оскільки, претензія-вимога вих.№880 від 13 грудня 2013 року не є повідомленням про відмову від договору, а є лише вимогою про оплату прострочених лізингових платежів. На думку скаржника у вказаній претензії лише зазначено відкладальну обставину на майбутнє - якщо відповідач не оплатить борг, лізингодавець відмовляється від договору лізингу. Крім того, скаржник заперечує проти стягнення з нього 35445,74 грн. - пені за несвоєчасне повернення предмету лізингу, оскільки, вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої розмір пені, яка б підлягала до стягнення становить 2481,20 грн.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того, не заперечував проти наявності в останнього станом на 27 грудня 2013 року простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№ 185 від 14.05.2014 року), просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 04 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна» (в тексті договору - лізингодавець) та Фермерським господарством «Власна справа» (в тексті договору - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №347/0413/ЛТ, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1, лізингодавець зобов'язався придбати на замовлення лізингоодержувача майно: KIA Sportage 1.7D LX 2WD 5dr 6M/T, IWW51FC57D, вказане у лізинговій заявці та специфікації та передати його лізингоодержувачу, а останній - прийняти предмет лізингу у виключне платне користування терміном на 36 (тридцять шість) місяців з дати підписання обома сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

Акт приймання-передачі предмету лізингу складено та підписано сторонами 23 квітня 2013 року.

Згідно п.1.2 договору, вартість предмету лізингу з врахуванням витрат на реєстрацію складає 218804,16 грн. в т.ч. ПДВ. Вартість предмету лізингу може бути уточнена по факту повного розрахунку за предмет лізингу по договору поставки із використанням банківського кредиту №814741-Y01886 від 04 квітня 2013 року.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що предмет лізингу передається лізингодавцем і приймається в лізинг лізингоодержувачем на умовах сплати останнім лізингових платежів за користування предметом лізингу.

Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом та інших витрат лізингодавцю, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Згідно норм Податкового кодексу України вся сума лізингового платежу без урахування частини лізингового платежу, що є відшкодуванням частини вартості предмету лізингу є процентами, т.ч. винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсація відсотків за кредитом та інших витрат лізингодавцю, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору є процентами (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та щомісячних лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати в розмірі і строки згідно Графіку лізингових платежів (Додаток №2 до договору). Датою сплати лізингового платежу є дата зарахування коштів на рахунок лізингодавця.

10 квітня 2013 року сторонами підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу №347/0413/ЛТ від 04 квітня 2013 року, відповідно до якої сторони погодили, серед іншого, п.1.2 викласти в наступній редакції: «Вартість предмету лізингу з врахуванням витрат на реєстрацію складає 218804,16 грн. в т.ч. ПДВ. Вартість предмету лізингу може бути уточнена по факту повного розрахунку за предмет лізингу по договору поставки із використанням банківського кредиту №812723-Y02563 від 10 квітня 2013 року». Поряд з цим, сторони погодили внести зміни в специфікацію (Додаток №1 до договору фінансового лізингу №347/0413/ЛТ від 04 квітня 2013 року) і викласти її в новій редакції зі змінами від 10 квітня 2013 року.

22 квітня 2013 року сторонами підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу №347/0413/ЛТ від 04 квітня 2013 року, відповідно до якої розділ І договору доповнено п.1.5, відповідно до якого, предмет лізингу забезпечує виконання зобов'язань лізингодавця перед ПАТ «МІБ» за кредитним договором №00004.13-CBD.108 від 22 квітня 2013 року та внесено зміни до п.п. 5.5 та 9.5 договору фінансового лізингу.

На виконання умов договору фінансового лізингу, 23 квітня 2013 року сторони склали та підписали Акт приймання-передачі, згідно з яким, позивач передав, а відповідач прийняв у користування на умовах фінансового лізингу легковий автомобіль KIA Sportage 1.7D LX 2WD 5dr 6M/T, IWW51FC57D, № кузова: U5YPB815ADL307498, реєстраційний номер ВС0095СХ, 2013 року випуску, стального кольору (E5B), конфігурація: iwlxbh03 - BASE, обивка: wk, вартістю 218804,16 грн.

Згідно п.7.1.4. договору, лізингодавець має право розірвати договір лізингу в односторонньому порядку, якщо прострочення сплати лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу становить більше 30-ти днів.

У зв'язку з простроченням сплати відповідачем лізингових платежів, ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» 16 грудня 2013 року повідомила останнього про наявну прострочену заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 7682,39 грн. з терміном прострочення - 51 день (претензія-вимога (повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу), вих.№880 від 16 грудня 2013 року).

Поряд з тим, позивач в наведеній вище претензії повідомив відповідача, що у випадку наявності станом на 26 грудня 2013 року простроченої заборгованості по договору лізингу строком понад 30 днів, ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» з 27 грудня 2013 року відмовляється від договору лізингу і з 27 грудня 2013 року договір лізингу вважатиметься припиненим, а предмет лізингу підлягатиме вилученню/ поверненню цього ж дня за адресою: м. Львів, вул. Єфремова, 32а.

Зазначену вище претензію-вимогу (повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу) директор фермерського господарства отримав 16 грудня 2013 року, про що є відповідна відмітка на такій (арк. справи 23). Крім того, остання разом з розрахунком простроченої до сплати суми, 16 грудня 2013 року надіслана на адресу відповідача та отримана ним 19 грудня 2013 року (арк. арк. справи 25, 26).

Враховуючи наявність у відповідача станом на 26 грудня 2013 року простроченої заборгованості по договору лізингу строком понад 30 днів, ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» згідно претензії-вимоги (повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу) з 27 грудня 2013 року відмовилась від договору фінансового лізингу №347/0413/ЛТ від 04 квітня 2013 року. У зв'язку з цим, 27 грудня 2013 року вказаний договір припинив свою дію.

Відповідно до п.9.1. договору, лізингоодержувач погодився, що лізингодавець у разі дострокового припинення цього договору має право вилучити предмет лізингу негайно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю негайно або у визначений лізингодавцем термін у тому стані, в якому він був отриманий у користування з урахуванням нормального зносу. Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у місці визначеному лізингоодержувачем.

Як уже зазначалось вище, в претензії-вимозі (повідомленні про відмову від договору фінансового лізингу), вих.№880 від 16 грудня 2013 року, лізингова компанія вказала, що предмет лізингу підлягатиме вилученню/поверненню 27 грудня 2013 року за адресою: м. Львів, вул. Єфремова, 32а.

Крім того, пунктом 9.1 договору передбачено, що у випадку неповернення предмету лізингу у терміни і місці визначені лізингодавцем згідно цього пункту, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,5% від невідшкодованої вартості неповернутого предмету лізингу за кожен день прострочення.

Проте, відповідач у вказаний термін майно, що є предметом лізингу, позивачу не повернув, у зв'язку з чим, останній звернувся з даним позовом та просив суд зобов'язати ФГ «Власна справа» повернути ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» майно, що є предметом лізингу за договором фінансового лізингу №347/0413/ЛТ від 04 квітня 2013 року, а саме: легковий автомобіль КІА Sportage, № шасі (кузова, рами) U5YPB815ADL307498, реєстраційний номер ВС0095СХ невідшкодованою вартістю 136329,77 грн. та стягнути з ФГ «Власна справа» 35445,74 грн. - пені за несвоєчасне повернення предмету лізингу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст.1 ЗУ "Про фінансовий лізинг" встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до ч.1 ст.16 наведеного вище Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Як уже зазначалось вище, у пункті 3.3 договору сторони погодили, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та щомісячних лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати в розмірі і строки згідно Графіку лізингових платежів (Додаток №2 до договору). Датою сплати лізингового платежу є дата зарахування коштів на рахунок лізингодавця.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.3 ч.2 ст.11 ЗУ "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відтак, у Додатку №2 до договору фінансового лізингу сторони погодили суми авансового та щомісячних (тридцять шість) лізингових платежів, а також кінцеві дати їх сплати.

Проте, як вбачається з претензії-вимоги (повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу), вих.№880 від 16 грудня 2013 року, починаючи з серпня 2013 року відповідач прострочує сплату лізингових платежів та станом на 16 грудня 2013 року прострочена заборгованість зі сплати таких становила 7682,39 грн. з терміном прострочення у 51 день.

Згідно п.2 ст.7 ЗУ "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Крім того, відповідно до п.7.1.4 договору лізингу лізингодавець має право розірвати договір лізингу в односторонньому порядку якщо, серед іншого, прострочення сплати лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу становить більше 30-ти днів.

Про відмову від договору фінансового лізингу позивач попередив відповідача у претензії-вимозі (повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу), вих.№880 від 16 грудня 2013 року, в якій вказав, що у випадку наявності станом на 26 грудня 2013 року простроченої заборгованості по договору лізингу строком понад 30 днів ТзОВ «Лізингова компанія «Універсальна» з 27 грудня 2013 року відмовляється від договору лізингу і з цього ж дня договір лізингу вважатиметься припиненим (арк. справи 23).

Наявність у відповідача станом на 27 грудня 2013 року простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів понад 30 днів за договором фінансового лізингу №347/0413/ЛТ від 04 квітня 2013 року підтверджується розрахунком позивача, в якому зазначено, що строк прострочення сплати лізингового платежу №7 становить 62 дні, платежу №8 - 31 день та платежу №9 - 1 день (арк. справи 34).

Протилежне відповідач у судових засіданнях не довів, доказів своєчасної сплати ним лізингових платежів не подав. Крім цього, в судовому засіданні визнав наявність прострочених лізингових платежів станом на 26 грудня 2013 року строком понад 30 днів.

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи наведене вище, місцевий господарський суд зробив вірний висновок, що укладений між сторонами, договір фінансового лізингу №347/0413/ЛТ від 04 квітня 2013 року припинив свою дію з 27 грудня 2013 року.

Колегія суддів вважає помилковими та безпідставними посилання скаржника на те, що претензія-вимога (повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу), вих.№880 від 13 грудня 2013 року не є повідомленням про відмову від договору, а є лише вимогою про оплату прострочених лізингових платежів та те, що у вказаній претензії лише зазначено відкладальну обставину на майбутнє, оскільки, у такій претензії позивач, окрім повідомлення про наявну прострочену заборгованість по сплаті лізингових платежів, чітко зазначив дату з якої останній відмовляється від договору та з якої останній вважатиметься припиненим. Крім того, слід зазначити, оскільки, станом на дату складення претензії-вимоги у відповідача вже була прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів строком понад 30 днів, що підтверджується розрахунком позивача (арк. справи 24), відповідно у лізингодавця виникло право, передбачене п.2 ст.7 ЗУ "Про фінансовий лізинг" та п.7.1.4 договору лізингу, відмовитись від договору фінансового лізингу.

Крім того, слід зазначити, що відповідач фактично визнав припинення договору фінансового лізингу, оскільки з 27 грудня 2013 року не сплачує лізингові платежі та за його словами не користується предметом лізингу.

Відповідно до ч.7 п.2 ст.11 ЗУ "Про фінансовий лізинг" у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно п.9.1 договору лізингу лізингоодержувач у разі дострокового припинення цього Договору має право вилучити предмет лізингу негайно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю негайно або у визначений лізингоодержувачем термін в тому стані, в якому він був отриманий у користування, з урахуванням нормального зносу. Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у місці визначеному лізингоодержувачем.

Так, у згаданій вище претензії-вимозі (повідомленні про відмову від договору фінансового лізингу) позивач зазначив, що предмет лізингу підлягатиме вилученню/поверненню 27 грудня 2013 року за адресою: м. Львів, вул. Єфремова, 32а.

Однак, відповідач вказаної вимоги не виконав, предмет лізингу - легковий автомобіль KIA Sportage лізингодавцю не повернув.

Крім того, статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.4.ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 9.1 договору лізингу сторони погодили, що у випадку неповернення предмету лізингу у терміни і місці визначені лізингодавцем згідно цього пункту, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,5% від невідшкодованої вартості неповернутого предмету лізингу за кожен день прострочення.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 35445,74 грн. - пені за кожен день прострочення, починаючи з 28 грудня 2013 року по 18 лютого 2014 року (момент подання позову по даній справі).

Поряд з цим, помилковими є посилання скаржника на застосування до даних правовідносин ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої, розмір пені, що підлягає стягненню становить 2481,20 грн., оскільки, згідно преамбули вказаного закону, останній регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Відтак, норми наведеного вище закону передбачають обмеження щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання лише грошових зобов'язань. В даному випадку відповідачем порушено строки повернення предмету лізингу, що не є грошовим зобов'язанням, відтак, на дані правовідносини не поширюються положення ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача щодо зобов'язання Фермерське господарство «Власна справа» повернути предмет лізингу та стягнення з останнього 35445,74 грн. - пені.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем такі обставини не доведено.

В такому випадку суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2014 року по справі №914/586/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства «Власна справа» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повну постанову складено 17.06.2014 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Данко Л.С.