Рішення

від 03.04.2014 по справі 917/292/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 р. Справа № 917/292/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РА СІТІ ГРУП", 25006, м. Кіровоград, вул. Пашутинська, 31, к. 3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9", 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Радянська, 210

про стягнення 1592644,20 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Захарченко І.В.

від відповідача: Мартинюк О.С.

В судовому засіданні 03.04.2014 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 1592644,20 грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 130401 від 13.04.2012 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та поданому до суду відзиві на позов № 274 від 02.04.2014 року (а.с. 73-74) факт наявності заборгованості за спірним договором в заявленій сумі не заперечує та просить суд розстрочити виконання рішення по даній справі згідно наведеного графіку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "РА СІТІ ГРУП" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (відповідач, покупець) був укладений договір № 130401 від 13.04.2012 року (а.с. 8-12), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - товар) згідно з умовами договору та додаткових угод (п. 1.1. договору).

У відповідності до п. 12.1. договору поставки нафтопродуктів № 130401 від 13.04.2012 року (далі - договір) цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

Згідно п. 1.2. договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Обсяги, асортимент, строки поставки, а також умови транспортування визначаються відповідними додатковими угодами до цього договору, узгодженими сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були підписані наступні додаткові угоди до спірного договору:

- додаткова угода № 1 від 27.04.2012 року (а.с. 52) на поставку товару в кількості 63,000 тонни на загальну суму 526680,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

- додаткова угода № 2 від 08.05.2012 року (а.с. 53) на поставку товару в кількості 441,000 тонна на загальну суму 3673530,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

- додаткова угода № 3 від 14.05.2012 року (а.с. 54) на поставку товару в кількості 315,000 тонн на загальну суму 2623950,00 грн. (з урахуванням ПДВ);

- додаткова угода № 4 від 25.05.2012 року (а.с. 55) на поставку товару в кількості 182,900 тонн на загальну суму 1392783,50 грн. (з урахуванням ПДВ);

- додаткова угода № 5 від 08.06.2012 року (а.с. 56) на поставку товару в кількості 111,450 тонн на загальну суму 834760,50 грн. (з урахуванням ПДВ).

На виконання умов договору та додаткових угод позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 10287064,60 грн., у т.ч. за видатковими накладними:

- № РН-0000170 від 28.04.2012 року на суму 526680,00 грн. (а.с. 13);

- № РН-0000191 від 08.05.2012 року на суму 3673530,00 грн. (а.с. 14);

- № РН-0000194 від 11.05.2012 року на суму 233593,20 грн. (а.с. 15);

- № РН-0000210 від 14.05.2012 року на суму 1049580,00 грн. (а.с. 16);

- № РН-0000216 від 16.05.2012 року на суму 1049580,00 грн. (а.с. 17);

- № РН-0000217 від 20.05.2012 року на суму 524790,00 грн. (а.с. 18);

- № РН-0000254 від 28.05.2012 року на суму 257347,00 грн. (а.с. 19);

- № РН-0000256 від 29.05.2012 року на суму 258182,00 грн. (а.с. 20);

- № РН-0000257 від 29.05.2012 року на суму 224615,00 грн. (а.с. 21);

- № РН-0000270 від 31.05.2012 року на суму 922938,00 грн. (а.с. 22);

- № РН-0000273 від 01.06.2012 року на суму 261623,40 грн. (а.с. 23);

- № РН-0000280 від 06.06.2012 року на суму 469845,50 грн. (а.с. 24);

- № РН-0000286 від 08.06.2012 року на суму 834760,50 грн. (а.с. 25).

Відповідно до приписів п. п. 6.1., 6.2. договору покупець здійснює 100% оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку або на умовах, передбачених в додатковій угоді до договору.

Згідно положень підписаних між сторонами додаткових угод до договору оплата поставленого товару здійснюється наступним чином:

- за додатковою угодою № 1 від 27.04.2012 року - 100% оплати до 04.05.2012 року;

- за додатковою угодою № 2 від 08.05.2012 року - 100% оплати до 14.05.2012 року;

- за додатковою угодою № 3 від 14.05.2012 року - 100% оплати до 21.05.2012 року;

- за додатковою угодою № 4 від 25.05.2012 року - 100% оплати до 29.05.2012 року;

- за додатковою угодою № 5 від 08.06.2012 року - 100% оплати до 20.06.2012 року.

В порушення своїх зобов'язань відповідач поставлений товар оплатив лише частково, що мало наслідком утворення перед позивачем заборгованості в сумі 1592644,20 грн.

14.02.2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про погашення суми боргу за № 1402/1 (а.с. 45), у відповідь на яку відповідач листом № 153 від 07.03.2013 року (а.с. 46) гарантував погашення заборгованості протягом 2 банківських днів після отримання відповідної суми грошових коштів від Служби автомобільних доріг у Полтавській області.

Разом із тим, існуюча перед позивачем заборгованість в розмірі 1592644,20 грн. відповідачем в подальшому погашена не була, що і стало приводом для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату поставленого товару, а також терміни його виконання встановлено п. п. 1.1., 6.1., 6.2. договору та додатковими угодами до нього.

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі правовідносин з приводу поставки товарів, обсяги та вартість поставленого за договором товару, факт наявності заборгованості в сумі 1592644,20 грн. за поставлений згідно договору товар, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем. Крім того, факт наявності перед позивачем заборгованості у вказаному розмірі підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаєморозрахунків станом на 14.01.2014 року (а.с. 47) та не заперечується відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 1592644,20 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

У поданому до суду відзиві на позов відповідач прохає суд розстрочити виконання рішення по даній справі згідно наведеного ним графіку погашення заборгованості.

Представник позивача проти задоволення заявленого відповідачем клопотання заперечує.

У відповідності до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення.

Відповідно до положень п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Обгрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач посилається на те що, заборгованість перед позивачем виникла внаслідок відсутності відповідних надходжень від Служби автомобільних доріг у Полтавській області та зазначає, що отриманий від позивача товар (бітум нафтовий дорожній) був використаний відповідачем для виконання будівельних робіт на автомобільній дорозі Київ - Харків - Довжанський (М-03). Також відповідач вказує на скрутне матеріальне становище підприємства та наявність значної заборгованості перед працівниками, бюджетом, банківськими установами тощо.

Наведені відповідачем в обгрунтування клопотання обставини не є виключними обставинами у розумінні ст. 121 ГПК України, оскільки згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, тобто відсутність у боржника необхідних для виконання взятих на себе зобов'язань грошових коштів не виправдовує порушення ним даних зобов'язань. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, проаналізувавши доводи відповідача, суд з урахуванням матеріальних інтересів позивача та наявністю з його боку заперечень щодо розстрочки виконання рішення, приймаючи до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження наявності у відповідача реальної, гарантованої можливості здійснити погашення боргу згідно поданого графіку, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Радянська, 210, код ЄДРПОУ 03450436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РА СІТІ ГРУП" (25006, м. Кіровоград, вул. Пашутинська, 31, к. 3, код ЄДРПОУ 35982628) - 1592644,20 грн. боргу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 31852,91 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення відмовити.

Повне рішення складено 08.04.2014 року.

Суддя Гетя Н.Г.