Постанова

від 20.08.2014 по справі 917/292/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" серпня 2014 р.                                                                           Справа № 917/292/14   Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В. при секретарі Даниленко Т.П. за участю представників: позивача – не з'явився відповідача – не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2114П/1-8) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14 липня 2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РА СІТІ ГРУП", м. Кіровоград до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхо-будівельне управління №9", м. Лубни, Полтавська область про стягнення 1 592 644,20 грн. ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.04.2014 р. у справі №917/292/14 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Лубенське шляхо-будівельне управління №9" 1592644,20 грн. боргу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 31852,91 грн. На виконання рішення господарським судом Полтавської області видано наказ. Відповідач 25.06.2014 р. звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про розстрочку виконання рішення суду від 03.04.2014 р. у справі №917/292/14, в якій просив розстрочити виконання судового рішення згідно наведеного графіку. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.07.2014 р. у справі №917/292/14 (суддя Гетя Н.Г.) в задоволенні заяви ТОВ "Лубенське шляхо-будівельне управління №9" про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 03.04.2014 р. у справі №917/292/14 відмовлено. ТОВ "Лубенське шляхо-будівельне управління №9" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить ухвалу господарського суду скасувати, розстрочити виконання рішення  господарського суду Полтавської області від 03.04.2014 р. у справі №917/292/14, затвердити наведений графік виконання вказаного рішення господарського суду. Позивач вимоги ухвали суду від 04.08.2014 р. не виконав, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав, свого представника в судове засідання не направив. Від ТОВ "РА СІТІ ГРУП" 15.08.2014 р. надійшло клопотання (вх. №6648) про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що його представник не може з'явитись в судове засідання через відрядження. Від ТОВ "Лубенське шляхо-будівельне управління №9" 19.08.2014 р. надійшло клопотання (вх. №6754) про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що його представник не може з'явитись в судове засідання через відрядження. Колегія суддів, розглянувши вказані клопотання зазначає, що причини, на які посилаються позивач та відповідач в обґрунтування клопотань не можуть вважатись поважними, крім того заявниками не надано належних доказів в підтвердження неможливості направити інших представників для участі в судовому засіданні. Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ч. 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, клопотання ТОВ "РА СІТІ ГРУП" та ТОВ "Лубенське шляхо-будівельне управління №9" про відкладення розгляду скарги не підлягають задоволенню як безпідставні та необґрунтовані. Колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами. Дослідивши матеріали оскарження ухвали, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з відсутністю можливості виконати рішення суду від 03.04.2014 р. у встановлений термін через скрутне фінансове становище підприємства, відповідач звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про розстрочку виконання судового рішення. Відмовляючи в наданні розстрочки виконання рішення, господарський суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку виключних обставин, які є підставою для надання розстрочки виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, з огляду на наступне. Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Згідно п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. за №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Господарський суд вірно зазначив, що наведені боржником в обґрунтування  неможливості своєчасного виконання судового рішення обставини не є виключними в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, тобто відсутність у боржника необхідних для виконання взятих на себе зобов'язань грошових коштів не виправдовує порушення ним даних зобов'язань. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України). Крім того, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що вказана заява про відстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню, враховуючи і міжнародно-правові норми захисту порушених прав. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". Зі змісту ст. 121 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду. В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод,   суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з врахуванням міжнародно-правових норм захисту порушених прав та вимог національного законодавства і правові підстави для її скасування відсутні. Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази  подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 14.07.2014 р. у справі №917/292/14 винесена при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм процесуального права і підстави для її скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106,121 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Харківського  апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: В задоволенні клопотань ТОВ "РА СІТІ ГРУП" та ТОВ "Лубенське шляхо-будівельне управління №9" про відкладення розгляду справи відмовити. Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.07.2014 р. у справі №917/292/14 залишити без змін. Повна постанова складена 20.08.2014 р. Головуючий суддя                                                                         Івакіна В.О.   Суддя                                                                                                Ільїн О.В.   Суддя                                                                                                Тихий П.В.