Постанова

від 14.04.2014 по справі 910/25380/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2014 р. Справа№ 910/25380/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: Канарський В.О. - представник за довіреністю.

Від відповідача: Фомін А.А. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2014 року

у справі №910/25380/13 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома-К"

до Міністерства оборони України

про стягнення 227 811,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рома-К" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 227 811,11 грн., з яких 220 747,20 грн. основного боргу, 441,49 грн. інфляційні втрати та 6 622,42 грн. суми забезпечення виконання договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю паперу і картону обновленого (папір телеграфний, папір для принтерів) № 308/13/30 від 06.09.2013 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.02.2014 року у справі № 910/25380/13 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що заборгованість за ним утворилась у зв'язку з тим, що Державне казначейство оплату зобов'язань за договором про закупівлю паперу і картону обновленого (папір телеграфний, папір для принтерів) № 308/13/30 від 06.09.2013 року не здійснило.

Крім того, апелянт стверджує про те, що суд першої інстанції застосувавши інфляційні не взяв до уваги п. 7.6. договору, яким відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст.231 ГК України сторони встановили інший розмір процентів: 0 (нуль) процентів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2013 року між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рома-К" (Виконавець) було укладено договір про закупівлю паперу і картону обновленого (папір телеграфний, папір для принтерів) № 308/13/30, за умовами якого Виконавець зобов'язується у 2013 році поставити Замовникові товар, в асортименті, кількості та за цінами зазначеними в специфікації товарів, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а замовник - прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за поставлені та належним чином прийняті товари належної якості та кількості проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Виконавцем рахунку-фактури, підписаного керівником та головним бухгалтером Виконавця, протягом 30-ти банківських днів з дати поставки, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що поставка товарів здійснюється після підписання Договору силами і засобами Виконавця до 20.11.2013. Місцем поставки (передачі) товарів є військова частина А0476, вул. Бориспільська, 17, м. Київ (Вантажоодержувач) (п. 5.2 Договору).

Згідно з п. 5.11 Договору датою виконання зобов'язання по постачанню товарів є дата підписання вантажоодержувачем актів за формою № 4.

Матеріали справи свідчать про те, що сторонами підписано Спеціфікацію від 06.09.2013 року, відповідно до якої Товаром є факс-папір 210t, папір друкарський білий А3, папір друкарський білий А4, папір плотерний А0 841*175 мм, загальна вартість товару складає 220 747,20 грн.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивачем було поставлено товару на загальну суму 220 747,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № РК-0005289 від 03.10.2013 року та актом приймання № 541 від 03.10.2013 року, підписаними повноважними представниками та засвідчені печатками обох сторін (а.с. 19-21).

Встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем за поставлений позивачем товар утворилась заборгованість у розмірі 220 747,20 грн.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що заборгованість за ним утворилась у зв'язку з тим, що Державне казначейство оплату зобов'язань за договором про закупівлю паперу і картону обновленого (папір телеграфний, папір для принтерів) № 308/13/30 від 06.09.2013 року не здійснило, враховуючи наступне.

За приписами ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 та Вищий господарський суд України у постанові від 19.11.2012 року по справі № 5015/166/12.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 220 747,20 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Окрім зазначеного вище, позивач просить суд стягнути з відповідача 441,49 грн. інфляційних втрат та 6 622,42 грн. суми забезпечення виконання договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з доводами апелянта стосовно того, що суд першої інстанції, застосувавши інфляційні, не взяв до уваги п. 7.6. договору, яким відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст.231 ГК України сторони встановили інший розмір процентів: 0 (нуль) процентів.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 441,49 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 11.1 Договору платіжним дорученням від 02.09.2013 року № 813 на суму 6 622,42 грн. позивачем було надано гарантію виконання зобов'язання. Забезпечення виконання договору про закупівлю повертається протягом 3 банківських днів у разі, якщо Виконавець виконав усі умови договору стосовно якості, кількості та строків і виключно за вартістю згідно положень Договору.

Матеріали справи свідчать про те, що акт приймання товару № 541 від 03.10.2013 року на загальну суму 220 747, 20 грн. не містить жодних зауважень щодо якості або кількості товару та підписаний посадовими особами Замовника та затверджений командиром військової частини А0476, на територію якої здійснювалася поставка.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми забезпечення виконання договору в розмірі 6 622,42 грн. є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2014 року у даній справі - зміні.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заяви відповідача про припинення провадження у даній справі, поданої до суду апеляційної інстанції, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з поданої відповідачем заяви про припинення провадження у даній справі, Міністерство оборони України 31.03.2014 року, тобто після прийняття Господарським судом м. Києва рішення, перерахувало позивачу 6 622,42 грн. боргу, що підтверджується випискою з рахунку.

Як вбачається з положень господарського процесуального законодавства, апеляційна інстанція перевіряє законність прийнятого місцевим господарським судом рішення на момент його прийняття.

Враховуючи те, що Міністерство оборони України сплатило зазначену суму боргу вже після прийняття Господарським судом м. Києва рішення у даній справі, судова колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про припинення провадження у даній справі щодо зазначеної суми.

Натомість, судова колегія зважає на те, що з метою запобігання подвійного стягнення при виконанні даного рішення слід врахувати те, що відповідачем після прийняття судом першої інстанції рішення сплачено позивачу 6 622,42 грн. боргу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2014 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2014 року у справі № 910/25380/13 - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома-К" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67, корпус 1, код ЄДРПОУ 31904237) основний борг в сумі 220 747,20 грн., суму забезпечення виконання договору в розмірі 6 622,42 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у сумі 4 547,11 грн.

В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома-К" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67, корпус 1, код ЄДРПОУ 31904237) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4, 55грн.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/25380/13 повернути до Господарського суду

м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська