Постанова

від 25.02.2014 по справі 808/8586/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року 12:38Справа № 808/8586/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182800 від 25 жовтня 2013 року та № 0000192800 від 25 жовтня 2013 року,

за участю представників:

від позивача - Воловика В.О. (дов. № 229 від 20.12.2013),

від відповідача - Харламової О.О. (дов. № 5/10 від 02.07.2013), -

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (далі - позивач, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі), у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000182800 від 25 жовтня 2013 року та № 0000192800 від 25 жовтня 2013 року, стягнути з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки зазначає про те, що порушення контрагентом ТОВ «Бел-Січ» податкового законодавства не є підставою для висновків податкового органу про нереальність господарських операцій та про відсутність поставок товарів і послуг, також зазначає, що висновки акту перевірки спростовуються наданими позивачем первинними документами та даними бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними. Також позивач зазначає, що перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях вих. № 3121/10/10-010/4 від 26 листопада 2013 року. В обґрунтування заперечень зазначено про відсутність факту реального вчинення господарської операції ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бел-Січ» (код ЄДРПОУ 33570545, місцезнаходження: 69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 60). Такі висновки пов'язані з тим, що контрагент позивача ТОВ «Бел-Січ» за тендерною документацією є офіційним дилером заводу-виробника ОПТП «БЕЛ» (Росія), а отже не є виробником продукції, що поставлялась. Також позивачем не надані товарно-транспортні накладні, які підтверджують доставку товару на склад позивача. Зустрічною перевіркою ТОВ «Бел-Січ» ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 417/2214/33570545 від 07.06.2013 не підтвердженні взаємовідносини Позивача з його контрагентом ТОВ «БЕЛ-СІЧ» у жовтні 2010 році за ланцюгом постачання. Крім того, відповідно до автоматизованої системи «Податковий блок» «Детальна інформація по платникам ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», обліковується розбіжність між сумою податкових зобов'язань ТОВ «Бел-Січ» та податковим кредитом ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», податковий кредит більше податкових зобов'язань на суму 108 000 грн. З огляду на зазначене, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 27 серпня 2013 року СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо повноти декларування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Южхімресурси» (код ЄДРПОУ 31685169) у червні 2012 року; ТОВ «Бел-Січ» (код ЄДРПОУ 33570545) у жовтні 2010 року; ТОВ «НВП «Аріана» (код ЄДРПОУ 33610095) у серпні, вересні, жовтні 2010 року, березні 2011 року, лютому, квітні, травні, червні, липні, вересні, листопаді 2012 року; ТОВ «Група «Екоенергосервіс» (код ЄДРПОУ 35543712) у червні 2011 року; ТОВ «Харківський регіональний центр інвестицій» (код ЄДРПОУ 25179773) у серпні 2010 року; ТОВ «НВФ «Промкомплект» (код ЄДРПОУ 30289982) у квітні 2011 року.

Висновками акту перевірки встановлені порушення позивачем вимог:

пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138; п. 144.1 ст. 144 Податкового Кодексу України, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.2.1 п. 8.2, пп. 8.3.1 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 8 491 грн.. в тому числі по періодам: 1 квартал 2011 року на 5 063 грн.; 2 квартал 2011 року на 515 грн.; 2-3 квартали 2011 року на 1 030 грн.; 2-4 квартали 2011 року на 1 546 грн.; 2012 рік на 1 882 грн.;

пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в жовтні 2010 року на суму 108 000,00 грн.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 155/28-00/00130872 від 07 жовтня 2013 року. (далі - акт № 155).

ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» не погодившись з висновками перевірки, фактами і даними, викладеними в акті перевірки № 155, скориставшись своїм правом, передбаченим пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, подало до відповідача письмові заперечення від 15 жовтня 2013 року № 06/3007.

22 жовтня 2013 року СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі надано відповідь № 2392/10/28-00, якою висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі встановлених актом перевірки № 155 порушень, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі 25 жовтня 2013 року винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 0000182800, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 108 000,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 27 000,00 грн., загальна сума грошового зобов'язання, нарахованого податковим органом, становить 135 000,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000192800, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 491 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 941 грн., загальна сума грошового зобов'язання, нарахованого податковим органом, становить 9 432 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Перевіркою за період жовтень 2010 року охоплено взаємовідносини позивача з ТОВ «Бел-Січ».

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» встановлено його завищення на суму 108 000,00 грн., за жовтень 2010 року.

06 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бел-Січ» (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго» (покупець) укладений договір поставки № 1010, яким постачальник взяв на себе зобов'язання здійснити за плату поставку резисторів електричних (БТЛ-резистор РШ2-ВВН-330-40) у кількості 12 штук за ціною 45 000,00 грн. без ПДВ за 1 штуку, загальною вартістю 648 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 108 000,00 грн.

Продукція, що поставляється є власністю ТОВ «Бел-Січ», про що засвідчено у пункті 1.2 укладеного договору поставки.

Відповідно до пункту 2.2 договору ТОВ «Бел-Січ», як постачальник здійснює поставку продукції своїм транспортом на склад покупця розташованого за адресою: Придніпровська ТЕС, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 1.

У відповідності до пункту 2.3 договору, транспортні послуги входять у вартість продукції. Загальна ціна продукції становить 648 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 20 % -108 000,00 грн. (пункт 3.2 договору).

Як зазначено в пункті 2.4 договору, продукція вважається поставленою покупцеві з дати підписання сторонами видаткових накладних. З цього ж моменту у покупця виникає право власності на продукцію.

04 жовтня 2010 року на виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Бел-Січ» поставив позивачу резистори електричні (БТЛ-резистор РШ2-ВВН-330-40) у кількості 12 штук, загальною вартістю 648 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 108 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000004.

Відповідно до копії сторінки з «книги перетину пропускного пункту Приднепровської ТЕС», БТЛ-резистори РШ2-ВВН-330-40 у кількості 12 штук ввезені на територію ВАТ «Дніпроенерго» автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2 водієм ОСОБА_3, на підставі товарно-транспортної накладної Рп 0964.

Згідно видаткової накладної, товар отримано 04 жовтня 2010 року ОСОБА_4, на підставі довіреності № 730 від 29 вересня 2010 року.

Позивачем надано суду копію книги обліку видачі довіреностей, яку розпочато з 07 липня 2009 року за закінчено 18 липня 2011 року. Даним журналом підтверджується наявність у ОСОБА_4 довіреності № 730 від 29 вересня 2010 року на отримання від ТОВ «Бел-Січ» БТЛ-резисторів.

Прибутковим ордером № 235 від 04 жовтня 2010 року підтверджується факт передачі від ОСОБА_4 12 шт. БТЛ-резисторів РШ2-ВВН-330-40 ОСОБА_5

Як підтверджується карткою № 13318 складського обліку матеріалів 04 жовтня 2010 року вчинено запис про ТОВ «Бел-Січ» 12 шт. БТЛ-резисторів РШ2-ВВН-330-40, відповідно до документу № 235.

З отриманою продукцією, постачальник надав покупцю (ВАТ «Дніпроенерго») податкову накладну № 9 від 04 жовтня 2010 року на загальну суму 648 000,00 грн., в тому числі ПДВ 108 000,00 грн.

Розрахунки за отриманий товар проводились позивачем у безготівковій формі, згідно платіжних доручень № 26639 від 24 листопада 2010 року на суму 270 000,00 грн., № 26640 від 24 листопада 2010 року на суму 54 000,00 грн., № 27077 від 29 листопада 2010 року на суму 270 000,00 грн., № 27079 від 29 листопада 2010 року на суму 54 000,00 грн.

Суму податкового кредиту за отриманою податковою накладною позивачем включено до складу податкового кредиту жовтня 2010 року.

15 січня 2014 року представником позивача надані суду письмові пояснення комірника, начальника електроцеху, старшого майстра, майстра.

В своїх поясненнях комірник ОСОБА_5 підтвердила що отримані від ТОВ «Бел-Січ» резистори електричні (БТЛ-резистор РШ2-ВВН-330-40) у кількості 12 штук оприбутковані на складі № 3 ВМТЗ Приднепровська ТЕС Позивача за прибутковим ордером № 235 від 04 жовтня 2010 року.

Використання у господарській діяльності резисторів електричних (БТЛ-резистор РШ2-ВВН-330-40) ТОВ «БЕЛ-СІЧ» здійснено відповідно до накладних № 773 від 15 грудня 2010 року та № 346 від 23 грудня 2010 року, що підтверджено поясненнями начальника електроцеху Меринцова Ю.В., старшого майстра Губіна С.В. та майстра ОСОБА_8

У даних поясненнях зазначено, що з метою збільшення вимикаючої здатності повітряного вимикача типа ВВН-330, в період поточного ремонту блоку станції № 13, у грудні 2010 року була виконана заміна 17 штук БТЛ - резисторів, типа РШ-330-40, на нові. Старі БТЛ - резистори були вибраковані за результатами електричних вимірів.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на вартість товарів, придбаних у ТОВ «Бел-Січ» на загальну суму 15 680 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011 року 2 240 грн., 2-3 квартали 2011 року 4 480 грн., 2-4 квартали 2011 року 6 720 грн., 1 квартал 2012 року 2 240 грн., півріччя 2012 року 4 480 грн., 3 квартали 2012 року6 720 грн., 2012 рік 8 960 грн.

У акті перевірки № 155 зазначено, що ТОВ «Бел-Січ» не є виробником резисторів, які позивач придбав у жовтні 2010 року. Відповідно до документів, наданих до перевірки ТОВ «Бел-Січ» є офіційним дилером заводу-виробника ОПТП «Бел» (Росія). Водночас, згідно податкових декларацій за 2010 рік вказане підприємство не декларувало обсяги придбання імпортних товарів. До перевірки не надані товарно-транспортні документи, які підтверджують факт доставки товару на склад ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго». До того ж, взаємовідносини позивача з ТОВ «Бел-Січ» у жовтні 2010 року по ланцюгу постачання не підтверджені обов'язковою зустрічною перевіркою ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України № 996-IV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-IV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-IV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, про факт отримання товару та використання його у господарській діяльності позивача свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні», пункту 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року за № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Первинні документи, наявності господарських відносин між позивачем та ТОВ «Бел-Січ», виписані відповідно до пункту 9.2. статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» пункту 2.4. статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з нормами пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу визнано суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Слід зазначити, що пунктом 5.10 статті 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності (пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, «Амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів;

витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; …».

З наведених положень Законів випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з Законом України «Про податок на додану вартість» (пункт 1.7 статті1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1. пункту7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Отже, позивачем надані всі необхідні документи (податкові накладні, видаткові накладні, докази передачі товару, банківські виписки тощо), на підставі яких підприємству дозволяється формувати валові витрати та податковий кредит, а також відображати їх у звітності.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, видаткових накладних, документів про оплату придбаного товару, документів отримання та використання товару у власній господарській діяльності товару отриманого від ТОВ «Бел-Січ», приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України акт перевірки не містить, ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» цілком правомірно включило суми до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, оскільки його право на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

В той же час, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість згідно із Податковим кодексом України.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

У свою чергу, суд також вважає необхідним зазначити, що такий факт, як відсутність у позивача товарно-транспортної накладної та інших перевізних документів, у даному разі не може слугувати підставою для позбавлення ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» права на податковий кредит та на формування валових витрат. Адже, згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначених категорій суб'єктів господарювання не відноситься.

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

З огляду на усе вищевикладене, здійснення ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» господарських операцій щодо отримання товару від ТОВ «Бел-Січ» узгоджуються з поняттям господарської діяльності, яке закріплене у чинному законодавстві. При цьому, податкове законодавство України не встановлює обов'язку покупця (замовника) сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (робіт, послуг). Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138; п. 144.1 ст. 144 Податкового Кодексу України, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.2.1 п. 8.2, пп. 8.3.1 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшли свого підтвердження, а тому податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 22 жовтня 2013 року за № 0000182800 та № 0000192800, підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Крім того, платник податків, який сумлінно придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про «дефекти» правового статусу свого контрагента.

Таким чином, оскільки позивачем у підтвердження здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Бел-Січ» суду надано необхідні первинні документи та докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності, то суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов свого висновку.

З огляду на викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 94, 158, 160, 161, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000182800 від 25 жовтня 2013 року та № 0000192800 від 25 жовтня 2013 року, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Судові витрати у розмірі 288,86 (двісті вісімдесят вісім гривень вісімдесят шість копійок) грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (код ЄДРПОУ 00130872) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк (з дня отримання копії постанови), апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д. В. Татаринов.