Ухвала

від 03.07.2014 по справі 808/8586/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2014 рокусправа № 808/8586/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року в адміністративній справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» у листопаді 2013 року звернулося Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000182800 та № 0000192800, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів 25 жовтня 2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів у період з 27.08.2013 по 30.09.2013 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Южхімресурси» у червні 2012 року, ТОВ «Бел-Січ» у жовтні 2010 року, ТОВ «НВП «Аріана» у серпні, вересні, жовтні 2010 року, березні 2011 року, лютому, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, листопаді 2012 року, ТОВ «Група «Екоенергосервіс» у червні 2011 року, ТОВ «Харківський регіональній центр інвестицій» у серпні 2010 року, ТОВ НВФ «Промкомплект» у квітні 2011 року, за результатами якої складено Акт № 155/28-00/00130872 від 07.10.2013.

На підставі висновків акту відповідачем 25 жовтня 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000182800, яким ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 108000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 27000,00 грн. та № 0000192800, яким ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 8491,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 941,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угода, укладена ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» з ТОВ «Бел-Січ», не була спрямована на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток у розмірі 8491,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 108000,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Підпунктом 5.3.9 Закону передбачено, що не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» та ТОВ «БЕЛ-СІЧ» 06.07.2010 було укладено договір № 1010 поставки резисторів електричних (БТЛ-резистор РШ2-ВВН-330-40, завод виробника ОПТП «БЕЛ», м. Москва, Росія) у кількості 12 штук, на загальну суму 648000,00 грн., у тому числі ПДВ 108000,00 грн.

На виконання вказаного договору були виписані податкова та видаткова накладні, а також проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з видатковою накладної товар було отримано ОСОБА_2 на підставі довіреності № 730 від 29.09.2010, яка зареєстрована в Книзі обліку видачі довіреностей.

В Книзі обліку перевезень матеріальних цінностей за період з 23.07.2010 по 03.12.2010 міститься запис, що товар за договором № 1010 від 06.07.2010 було поставлено на адресу покупця 04 жовтня 2010 року (автомобілі НОМЕР_1, НОМЕР_2, водій - ОСОБА_1, ТТН Рп 0964) та оприбутковано на складі № 3 ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», що підтверджується карткою складського обліку матеріалів № 13318 та прибутковим ордером № 235 від 04.10.2010.

Поставлений товар в подальшому використовувався у власній господарській діяльності підприємства, що підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначений договір не було визнано недійсним в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» господарських операцій з ТОВ «БЕЛ-СІЧ» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по вказаній угоді до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що в ході перевірки ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» не було надано документів, які б підтверджували транспортування продукції від ТОВ «БЕЛ-СІЧ», що в свою чергу свідчить про безтоварність господарських операцій позивача, здійснених з контрагентом-постачальником.

Крім того апелянт вказав, що згідно з матеріалами перевірки ТОВ «БЕЛ-СІЧ» в останнього відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить не обґрунтованими такі доводи податкового органу з огляду на наступне.

Підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що неподання ТТН в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність поставки товару, тоді як відсутність останніх, за наявності належно складених первинних документів бухгалтерського обліку, не може слугувати єдиною підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Щодо посилання апелянта на Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Бел-Січ» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Торгсервіспостач» (37001827) за період з 01.10.2010 по 31.10.2010» № 417/2214/33570545 від 07.06.2013 колегія суддів зазначає, що зі змісту даного Акту вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у ТОВ «Бел-Січ», під час перевірки не досліджувалися, а тому твердження податкового органу щодо не підтвердження господарських правовідносин даного платника податків з контрагентами не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Окрім того вказаний акт звірки, на які посилається відповідач, був складений відносно ТОВ «Бел-Січ» по взаємовідносинах з іншими контрагентами, які взагалі ніколи не мали взаємовідносин з позивачем, а отже вказані акти не відносяться до предмету спору в даній адміністративній справі.

Також суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року в адміністративній справі № 808/8586/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова