Ухвала

від 08.04.2014 по справі 825/463/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/463/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Козелецьгазмонтаж» до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 30.01.2014 року звернувся до суду з позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 16 січня 2014 року №0000042200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Козелецьгазмонтаж» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» за період жовтень 2012 року та ПП «Стройторг-Т» за період травень 2011 року, за результатами якої складено акт №307/22-33556515 від 24.12.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- ст.203, ст.215, ст.228, ст.655, ст.656, ст.662 ЦК України, а саме - відсутність реального вчинення господарських операцій;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, як наслідок вчинення безтоварних правочинів (відсутність реального вчинення господарських операцій).

Дані, наведені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних до декларацій з податку на додану вартість в загальній сумі становить 13639,38 грн., в розрізі: за жовтень 2012 року - 5546,67 грн., у травні 2011 року - 8092,71 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2014 року №0000042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 17049,00 грн., з них: 13639,00 грн. - за основним платежем та 3410,00 грн. - за штрафними санкціями.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг: г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частин 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, податковий орган не надав доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Козелецьгазмонтаж» є:

- газопровідні роботи;

- будівництво будівель;

- діяльність у сфері інжинірингу.

11.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Козелецьгазмонтаж» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» (Постачальник) було укладено договір №42/10-2012, відповідно до умов якого (пп.1.1 договору) Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати скраплений газ, за умовами даного договору, але при умові, що у Постачальника газ є в наявності.

Відповідно до пп.2.1 договору постачальник може здійснювати поставку газу на одній з таких умов:

- CARRIAG PAID TO (СРТ - «перевезення оплаченого до»), або

- EX WORKS - «Франко-склад» відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс в редакції 2000 року (INCOTERMS-2000). Конкретні умови поставки (передачі у власність) газу сторони узгоджують за один день до запланованої поставки.

Відповідно до пп.2.2 договору відгрузка газу на умовах EX WORKS за даним договором здійснюється з ГНС Постачальника, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с.Калинівка, вул. Залізнична, 168.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано наступні первинні документи: рахунок-фактура газ скраплений від 12.10.2012 року №СФ-0001164 на загальну суму 33279,99 грн., в т.ч. ПДВ - 5546,66 грн.; видаткова накладна газ скраплений від 12.10.2012 року №РН-0001766 на загальну суму 33279,99 грн., в т.ч. ПДВ - 5546,66 грн.; прибуткова накладна газ скраплений від 12.10.2012 року №90 на загальну суму 33279,99 грн., в т.ч. ПДВ - 5546,66 грн., виписка по рахунку та платіжне доручення від 12.10.2012 року №275, податкова накладна від 12.10.2012 року №61 на загальну суму 33279,99 грн., в т.ч. ПДВ - 5546,66 грн., товарно-транспортна накладна від 12.10.2012 року.

Придбаний газ було відображено в складському обліку підприємства, що підтверджується відомістю по складу.

Використання придбаного газу у господарській діяльності позивача підтверджується вибірково наданими подорожніми листами службового легкового автомобіля від 15.10.2012 року: №5592, №5397, №5593, №5677, №5693; подорожніми листами вантажного автомобіля від 15.10.2012: №5596, №5679, №5678, №5680.

Крім того, позивачем використовується у господарській діяльності автомобілі, а саме: ГАЗ 53; Lada 21154;13080 АЦЖГ-6,0; ГАЗ-66; ГАЗ-33023-414 У евро-2; ЗІЛ 131; ЗІЛ 130 80; ГАЗ-2705 АС-6-242; ИЖ-27175-030-90-11; ГАЗ 3307; ГАЗ 66 БУ, що підтверджується інвентарними картами обліку основних засобів.

Вказана операція з контрагентом була відображена в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 203, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631, матеріальним звітом, та в податковому обліку позивача, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Щодо господарських відносин з Приватним підприємством «Стройторг-Т», то такі підтверджуються: видатковою накладною від 25.05.2011 року №РН-0000559 на загальну суму 48556,26 грн., в т.ч. ПДВ - 8092,71 грн.; прибутковою накладною від 25.05.2011 №33 на загальну суму 48556,25 грн., в т.ч. ПДВ - 8092,70 грн., випискою по рахунку та платіжними дорученнями від 15.05.2011 №106, від 17.06.2011 №117, податковою накладною від 25.05.2011 №93 на загальну суму 48556,26 грн., в т.ч. ПДВ - 8092,71 грн.

Придбаний товар було відображено в складському обліку підприємства, що підтверджується витягом з журналу та відомістю по складу.

Вказаний товар позивачем використано у власній господарській діяльності, що підтверджується актом на списання матеріалів, накладними від 05.05.2011 №324а2075, від 06.10.2011 №2252.

Дана операція була відображена в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631, та в податковому обліку позивача, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Слід також зауважити, що на момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» та ПП «Стройторг-Т» були належним чином зареєстровані в якості суб'єктів господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були платниками ПДВ.

З акту перевірки та доводів податкового органу вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про нереальність господарських операцій ТОВ «Козелецьгазмонтаж» з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» та ПП «Стройторг-Т» стали акти перевірок цих контрагентів, однак викладені в актах обставини не спростовують реальності господарських операцій, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Фактично, висновок про не підтвердження реальності здійснення господарської операції, зроблено без дослідження договорів, первинних та інших документів контрагентів.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є.Пилипенко

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.