Постанова

від 10.04.2014 по справі 822/4754/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4754/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Курка О.П., Мельник-Томенко Ж.М.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

представників відповідача (апелянта) - Гризовського В.В., Пасічник С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Асоціації "Регіональне Будівництво Хмельниччини" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Асоціації "Регіональне Будівництво Хмельниччини" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 753304,0 грн. , -

В С Т А Н О В И В :

Асоціація "Регіональне Будівництво Хмельниччини" звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 753304,0 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.02.2014 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи тим, що судом не з"ясовано всіх обставин справи, не досліджено та не враховано всіх доказів.

В судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засіданні не з"явився, не повідомивши суд про причини неприбуття. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином.

Відповідно до ч.8 ст. 177 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатом проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ за серпень 2013 року), яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період лютий 2012 року - липень 2013 року, складено акт № 4368/22-07/37152688 від 01.11.2013 року. У висновках акта перевірки зазначено, що на порушення абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, позивач занизив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2012 року - серпень 2013 року на 753304 грн., у тому числі за: березень 2012 року - 22760 грн., квітень 2012 року - 260 грн., травень 2012 року - 31638 грн., червень 2012 року - 83569 грн., липень 2012 року - 32463 грн., вересень 2012 року - 69364 грн., жовтень 2012 року - 68878 грн., листопад 2012 року - 5493 грн., грудень 2012 року - 74592 грн., січень 2013 року - 71505 грн., лютий 2013 року - 58865 грн., березень 2013 року - 38491 грн., травень 2013 року - 45532 грн., червень 2013 року - 56792 грн., липень 2013 року - 42424 грн., серпень 2013 року - 50678 грн.

В порушення п. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, абз. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, позивачем завищено залишок від'ємного значення серпня 2013 року, що включається до складу податкового кредиту вересня 2013 року (рядок 24 декларації за серпень 2013 року) на 797645 грн.

На підставі акту № 4368/22-07/37152688 від 01.11.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області 19 листопада 2013 року винесено податкове повідомлення - рішення форми "В2" № 0000812203/2666 на суму 753304 грн.

Позивач не погодившись із вищезазначеним рішенням податкового органу оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з того, що податковим органом правомірно та обґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, законно винесено податкове повідомлення - рішення від 19.11.2013 року № 000081203/2666, на підставі, у межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України та підстав для його скасування судом не встановлено.

Так, відповідно до оскаржуваного рішення, сума заниження бюджетного відшкодування за результатами документальної перевірки склала 753 304 грн., а задекларований залишок від'ємного значення що включений до складу податкового кредиту складає 797 645 грн.

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2013 року. В даній декларації позивачем в рядку "24" задекларовано податкові зобов'язання в сумі 1048630 грн. Проте, встановлено, що зазначена сума позивачем задекларована помилково в рядку "24" податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року.

Згідно 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За загальним правилом, встановленим пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4. ст.. 200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами пунктів 200.7, 200.9, 200.11 - 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми Податкового кодексу, позивач, повинен був подати контролюючому органу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2013 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображена ним у рядку "24" вказаної податкової декларації. Однак встановлено, що позивачем заява про повернення суми бюджетного відшкодування (податкові зобов'язання в сумі 1048630 грн. задекларовані в рядку "24" податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року) не подавалася, внаслідок чого платник самостійно відмовився від відшкодування даної суми.

В судовому засіданні як першої, так і апеляційної інстанцій, представники позивача не заперечували проти винесеного податкового повідомлення-рішення в частині порушення вимог заповнення декларації з ПДВ за серпень 2013 року та перенесення 753304 грн. до суми, що підлягає врахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість наступних податкових періодів, а зазначили, що не погоджуються щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (сума заниження бюджетного відшкодування за результатами документальної перевірки склала 753 304 грн., а задекларований залишок від'ємного значення що включений до складу податкового кредиту складає 797 645 грн.)

Разом з тим, апелянт не погоджується з наступними висновками податкового органу.

Перевіркою встановлено, що до завишення податкового кредиту за квітень-серпень 2012 р. на суму 44342 грн. призвели взаємовідносини з TOB "Буд Лідер".

Суд першої інстанції, погодившись з висновками перевіряючих, в оскаржуваному рішенні зазначив, що дані податкової звітності свідчать про відсутність у TOB "Буд Лідер" трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування для здійснення обсягу робіт вказаних в актах приймання виконаних робіт. Керівник, бухгалтер та засновник TOB "Буд Лідер" виступає в одній особі - Катревич Г.М. Звіт за формою 1ДФ підприємством "Буд Лідер" не подавався. Основні фонди підприємство не декларує: додаток до декларації з податку на прибуток не подавався, що свідчить про відсутність основних засобів. Відповідно до пояснень, відібраних 03.09.2012 р. ст. лейтенантом ПМ Оніщуком В.О. у директора TOB "Буд Лідер" Катревич Г.М. - "Буд Лідер" не здійснював роботи по забивці паль, оскільки вказані роботи проводила субпідрядна організація ПП "Бук Сервіс" (м.Хмельницький). Зазначено, що відносно посадових осіб ПП "Бук Сервіс" відкрито кримінальне провадження за ухилення від сплати податків.

На думку суду першої інстанції, позивачем не доведено фактичності правовідносин із TOB "Буд Лідер", а тому рахунку, відповідних юридичних дій по укладенню договору, виконанню робіт визначених в договорі підряду на суму 44342 грн.. Зокрема, не надано жодних відомостей по виконанню робіт, якими ресурсами проводилися роботи, тощо.

Проте з висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання прибутку і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-XIV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пунктом 3.2 ст. 3 цього ж Закону зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Так, між позивачем (Замовник) та ТОВ "Буд Лідер" (Підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт по забивці паль № 6-12/2011 від 06.12.2011 року. Предметом даного договору є: зобов'язання Підрядника виконати роботи по забивці паль за адресою 120 -го житлового будинку по вул. Озерна, 6/2А (І черга) в м. Хмельницькому у відповідності до проектної документації (далі - Об'єкт) за завданням Замовника та згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією (далі - роботи), а також зобов'язання передати виконанні роботи (результат виконаних робіт) та здати роботи Замовнику у встановлений цим Договором термін (строк); зобов'язання Замовника надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт) для виконання робіт, проектно - кошторисну документацію, забезпечити фінансування будівництва, призначити представника з технічного нагляду за будівництвом (повідомивши про це Підрядника), прийняти завершений будівництвом об'єкт і оплатити вартість виконаних робіт в порядку і в розмірах, передбачених цим Договором та додатками до нього; об'єми виконаних робіт визначаються по факту виконання робіт та визначаються відповідно до складених та затверджених актів прийняття виконаних робіт за кожен поточний місяць.

На виконання вказаного договору, для позивача оформлено податкові накладні № 3 від 20.04.2012 р., № 6 від 22.05.2012 року, № 4 від 13.06.2012 року, № 2 від 05.07.2012 року, № 10 від 25.07.2012 року, № 1 від 09.08.2012 року та № 2 від 10.08.2012 року на загальну суму 262052,00 грн., сума ПДВ 44342,00 грн. підписані Дмитришеною С.В. та скріплені печаткою ТОВ "Буд Лідер".

Також, позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Буд Лідер" по Договору підряду на виконання робіт по забивці паль № 6-12/2011 З від 06.12.2011 року надано до суду акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3).

Позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ отримані від ТОВ "Буд Лідер" за квітень - серпень 2012 року в сумі 44342,00 грн.

Здійснення господарської операції - заглиблення залізобетонних паль будівництва 120 квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями господарського призначення по вул.Озерна, 6/2 в М.Хмельницькому відображено в акті документальної виїзної перевірки виїзної перевірки ДПІ у М.Хмельницькому від 01.11.2013 р., а також підтверджено під час розгляду справи.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПКУ податковий кредит звітних періодів визначений асоціацією виходячи з договірної ціни (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 ПКУ протягом такого звітного періоду у зв'язку з будівництвом, спорудженням основних фондів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності асоціації.

Відповідно до ч.І ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Заглиблення залізобетонних паль на об'єкті здійснювалось TOB "Буд Лідер" на підставі та умовах договору підряду № 6-12/2011 від 06.12 2011 р. на виконання робіт по забивці паль. Виконавець робіт по забивці паль будівництва 120 квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями господарського призначення по вул. Озерна, 6/2 А в м. Хмельницькому TOB "Буд Лідер" на час виконання робіт мав усі дозвільні документи на проведення робіт в тому рахунку: ліцензію Серії AB № 556290, видану інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області 17 січня 2011 року та дійсну до 15.11.2013 р., видачі якої передувала оцінка та перевірка можливостей суб'єкта здійснювати ті чи інші роботи, послуги, наявність кваліфікованого персоналу, який постійно працює в суб'єкта за основним місцем роботи; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки № 055. 11.68-45.21.1, виданий Управлінням держгірпромнагляду по Хмельницькій області 12 квітня 2011 року та діє до 12.04.2014 р.; дозвіл видається тільки за наявності необхідного обладнання для виконання робіт підвищеної небезпеки та робітників, службовців, що пройшли спеціальне навчання та мають відповідні посвідчення.

Підприємство внесено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), ідентифікаційний код 37264016. Зареєстровано , як платник податку на додану вартість в ДШ Деснянського району м. Києва . Свідоцтво № 100339361, індивідуальний податковий номер 372640126521.

Фактично роботи по заглибленню паль будівництва 120 квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями господарського призначення по вул. Озерна, 6/2 А ( перша черга на 81 квартиру ) виконані TOB "Буд Лідер" в терміни з травня 2012 року по серпень включно 2012 року про що складені відповідні акти по формі № КБ-2В затвердженій Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 4.12.2009 року № 554, та виконані в програмному комплексі АВК-5 (2.10.6). Акти підписані Підрядником - TOB "Буд Лідер" Катревич Г.М., Замовником - асоціацією "Регіональне Будівництво Хмельниччини" Гризовським В.В. та незалежним технічним наглядом Варук Н.П., які підтверджують фактично виконані обсяги робіт. Виконані обсяги робіт по заглибленню залізобетонних паль оформлені актами форми № КБ-2В.

Загальні вимоги до укладання договорів про надання послуг передбачено главою 63 Цивільного кодексу України. Відповідно до п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До того ж, у відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог статті 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивний правочин не є нікчемним правочином, а є оспорюваним правочином, тобто таким, визнання якого недійсним здійснюється тільки в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст.228 ЦКУ правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також, відповідно до ч.1 ст.207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Отже, в силу вказаної норми, правочин, укладений недобросовісними платниками з метою ухилитися від оподаткування, є нікчемним, а тому не породжує правових наслідків та підлягає виключенню з податкового обліку усіх учасників такого правочину.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договору вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦКУ, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Податковий орган не довів, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавець був включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Разом з тим, відповідачем лише зазначено про відсутність реальності робіт та послуг, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, через призму характеристики контрагента, що на думку відповідача, може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції, оскільки позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій, а відтак податкове повідомлення-рішення від 19.11.2013 року № 000081203/2666 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, поверненню з Державного бюджету України підлягає 4588,00 грн. сплаченого судового збору.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Асоціації "Регіональне Будівництво Хмельниччини" задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області від 19.11.2013 року №000081203/2666.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Асоціації "Регіональне Будівництво Хмельниччини" судові витрати у розмірі 4588 (чотири тисячі п"ятсот вісімдесят вісім) грн., шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "17" квітня 2014 р.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Курко О. П.

Мельник-Томенко Ж. М.