Постанова

від 16.04.2014 по справі 813/7567/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 року № 813/7567/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря Капустинської Н.М.

за участю:

представника позивача Газда Я.І.

представника відповідача Рождественської Л.П.

розглянувши у попередньому судовому з асіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форштаг» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001962210, №0001952210/4536 від 25.09.2013 року,-

Встановив:

Приватне підприємство «Форштаг» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001962210 та №0001952210/4536 прийнятих 25.09.2013р.

Позовні вимоги поивач обгрунтовує безпідставністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що позивачем не підтверджено фактичності здійснення господарських операцій із вказаними у акті перевірки контрагентами, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено перевірку приватного підприємства Форштаг з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.11 року по 31.12.12 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.11. року по 31.12.12, за результатами якої складено Акт від 11.09.2013 № 534/22-10/25554805.

На підставі наведеного акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення №0001962210 від 25.09.13 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму - 125 361, 75 грн (в тому числі за основним платежем - 113 077 грн., та штрафними санкціями 12 284 грн.). та №0001952210/4536 від 25.09.13 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму - 138 598, 25 грн. (в тому числі за основним платежем 137 158 грн. та штрафними санкціями 1 440,25 грн).

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем згідно викладених у акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України №2755/VI від 02.12.10 (із змінами та доповненнями) а саме:

- п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.п.138.1.1. п. 138.1,ст.138, п.138.2, ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1. ст.139 - занижено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього на суму - 598 725, 47 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі - 348 312,57 грн., за з квартал 2011 року - в сумі 172 459 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 50 522 грн., 2 квартал 2012 року - в сумі 18 098,57 грн., за 4 квартал 2012 року - в сумі - 9 333,33 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 137 158 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 80112,0 грн., за з квартал 2011 року в сумі - 39665,0 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 11620 грн., 2 квартал 2012 року в сумі - 3801 грн., за 4 квартал 2012 року - в сумі - 1960 грн.

- п.198.1,п.198.2, п.198.3,п. 198.6 ст.198п. 201.4, 201.6 ст.201 - завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 113 076, 79 грн., в тому числі - за квітень 2011 року - 37 167 грн., за травень 2011 року - 12 010 грн., за червень 2011 року - 14 765 грн., за липень 2011 - 12 792 грн., за серпень 2011 року - 10 810 грн., за вересень 2011 року - 10 890 грн., за жовтень 2011 року - 9 156 грн., за травень 2012 - 3 620 грн., за грудень 2012 року - 1 867 грн., в рузультаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму - 113 077 грн. в тому числі:за квітень 2011 року - - 37 167 грн; травень 2011 року - 12 010 грн; червень 2011 року - 14 765 грн.; липень 2011 року - 12 792 грн.; вересень 2011 року - 4 954 грн.; жовтень 2011 року - 25 902 грн.;травень 2012 року - 3 620 грн.;за грудень 2012 року - 1 867 грн.

Перевіркою встановлено ПП "Форштаг" порушення п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1,п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI ( із змінами та доповненнями), а саме: ПП "Форштаг" зайво віднесено до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати по безтоварних операціях з придбання ТМЦ та робіт/послуг у ТзОВ "Будівельна компанія АРТ Груп", ПП "Славія - Авто", ПП "Юридична фірма "Фортеця"", ТзОВ "БТК "Євробуд", ТзОВ "Запоріжметал Холдинг", ТзОВ "Анкомтех Сервіс" на загальну суму всього - 509 016, 80 грн., одночасно встановлено порушенння п.198, п.198.2 п198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу Україги завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 101 803,43 грн. по безтоварних операціях з придбання ТМЦ та робіт/послуг у ТзОВ "Будівельна компанія АРТ Груп", ПП "Славія - Авто", ПП "Юридична фірма "Фортеця"", ТзОВ "БТК "Євробуд", ТзОВ "Запоріжметал Холдинг", ТзОВ "Анкомтех Сервіс".

Висновки відповідача щодо безтоварності даних фінаносово - господаських операцій будувалися виключно на аналізі матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів, а також Актів ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС ''Про неможливість проведення зустрічної звірки'', а саме Актів ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 17.05.13 № 1707/22.8/37241554 ''Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК АРТ Груп щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків''; ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 18.07.13 № 373/26-55-22-08/30918296 ''Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Славія Авто щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків''; ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 14.05.13 №1642/22.888/36520226 ''Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Юридична фірма Фортеця щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків'';ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 16.05.13 № 1689/22-8/33499358 ''Про неможливість проведення зустрічної звірки БТК Євробуд щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків'';

Вказані порушення, згідно акта перевірки, полягають у тому, що господарські операції позивача з ТзОВ "Будівельна компанія АРТ Груп", ПП "Славія - Авто", ПП "Юридична фірма "Фортеця"", ТзОВ "БТК "Євробуд", ТзОВ "Запоріжметал Холдинг", ТзОВ "Анкомтех Сервіс" є безтоварними, відтак позивачем безпідставно завищено валові витрати, занижено податок на прибуток та неправомірно сформовано податковий кредит.

Відповідно до п.п. 73.5 ст.73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Посилання Відповідача на ряд Актів щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача спростовується тим, що питання правильності відображення платникав обліку проведених господарських операцій повинно досліджуватись податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово - господарських документів , пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку , а не відображатись в акті про неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином висновок відповідача про неможливість проведення зустрічних звірок ТзОВ "Будівельна компанія АРТ Груп", ПП "Славія - Авто", ПП "Юридична фірма "Фортеця"", ТзОВ "БТК "Євробуд" з питань дотримання податкового та іншого законодавства та про нікчемність правочинів, укладених ПП ''Форштаг'' та його контрагентамиа саме ТзОВ "Будівельна компанія АРТ Груп", ПП "Славія - Авто", ПП "Юридична фірма "Фортеця"", ТзОВ "БТК "Євробуд" ТзОВ "Запоріжметал Холдинг", ТзОВ "Анкомтех Сервіс",здійснено з підстав відсутності суб'єкта господарювання за юридичною адресою, є саме висновок про відсутність такого суб'єкта за місцезнаходженням із зазначенням фактичних обставин.

Доказів співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів контрагентів позивача, відповідачем не надано та з акту не вбачається.

За своєю правовою природою Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити висновки щодо реальності здійснення господарської діяльності.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливо неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п.6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Судом встановлено, що до перевірки позивачем було представлено ряд первинних документів, а саме договора, акти про виконання робіт,податкові накладні, видаткові накладні,платіжні доручення , аналіз 631 рахунка,акти звірки з контрагентами.

Вищезазначені первинні документи не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ТзОВ "Будівельна компанія АРТ Груп", ПП "Славія - Авто", ПП "Юридична фірма "Фортеця"", ТзОВ "БТК "Євробуд", ТзОВ "Запоріжметал Холдинг", з придбання товарів та робіт, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, укладені позивачем правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку валових витрат та податкового кредиту, є безпідставними.

Також у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вже зазначалось вище, згідно з п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних товарів та робіт не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Про відсутність у позивача долучених до матеріалів справи первинних документів у акті перевірки жодним чином не зазначено, як і не зазначено про відмову позивача такі надати на вимогу податкового органу.

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Судом на підставі зібраних у справі доказів встановлено здійснення господарських операцій позивача з "Будівельна компанія АРТ Груп", ПП "Славія - Авто", ПП "Юридична фірма "Фортеця"", ТзОВ "БТК "Євробуд", ТзОВ "Запоріжметал Холдинг", ТзОВ "Анкомтех Сервіс".

Відповідно до п.180.1.Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України)).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та "Будівельна компанія АРТ Груп", ПП "Славія - Авто", ПП "Юридична фірма "Фортеця"", ТзОВ "БТК "Євробуд", ТзОВ "Запоріжметал Холдинг", ТзОВ "Анкомтех Сервіс" відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що отримані позивачем від "Будівельна компанія АРТ Груп", ПП "Славія - Авто", ПП "Юридична фірма "Фортеця"", ТзОВ "БТК "Євробуд", ТзОВ "Запоріжметал Холдинг", ТзОВ "Анкомтех Сервіс" накладні містять всі необхідні реквізити вказані у п.201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихс таттею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення правочинів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку правочинів позивача, а в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб "Будівельна компанія АРТ Груп", ПП "Славія - Авто", ПП "Юридична фірма "Фортеця"", ТзОВ "БТК "Євробуд", ТзОВ "Запоріжметал Холдинг", ТзОВ "Анкомтех Сервіс" до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст.205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності "Будівельна компанія АРТ Груп", ПП "Славія - Авто", ПП "Юридична фірма "Фортеця"", ТзОВ "БТК "Євробуд", ТзОВ "Запоріжметал Холдинг", ТзОВ "Анкомтех Сервіс".

Відтак висновки акта перевірки про відсутність господарських операцій позивача з "Будівельна компанія АРТ Груп", ПП "Славія - Авто", ПП "Юридична фірма "Фортеця"", ТзОВ "БТК "Євробуд", ТзОВ "Запоріжметал Холдинг", ТзОВ "Анкомтех Сервіс" не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №000192210, №0001952210/4536 від 25.09.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форштаг» (вул. Авіаційна,7, м.Львів, ЄДРПОУ 25554805) 2294,00 (дві тисячі двісті дев»яносто чотири тисячі 00 коп) судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Гулкевич І.З.