Рішення

від 10.04.2014 по справі 922/3125/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р.Справа № 922/3125/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків до Приватного підприємства фірми "Айзберг і К", м.Харків про стягнення 13458,02 гривень за участю представників:

позивача - Гроссу Г.І. (довіреність №38-2071/471 від 10 травня 2012 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - приватного підприємства фірми "Айзберг і К" про стягнення заборгованості в розмірі 13458,02 гривень. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договором на постачання теплової енергії №4941 від 01 березня 2007 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлену та спожиту теплову енергію, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань в сумі 13 458,02 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області 07 жовтня 2013 року (суддя Буракова А.М.) позов залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30 січня 2014 року ухвалу господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року у справі № 922/3125/13 скасовано та справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 лютого 2014 року було призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 березня 2014 року.

Відповідно до витягу автоматизованої системи документообігу суду від 21 лютого 2014 року справу №922/3002/13 було передано для розгляду судді Аріт К.В., на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Харківської області №259 від тієї ж дати, у зв'язку із навчанням судді Буракової А.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 березня 2014 року було відкладено розгляд справи на 10 квітня 2014 року.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 10 квітня 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 10 квітня 2014 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалами господарського суду Харківської області відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, так як ухвали були направлені на юридичну адресу відповідача, відповідно до витягу з ЄДР, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01 березня 2007 року між комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивачем) та приватним підприємством фірмою "Айзберг і К" (відповідачем) було укладено договір №4941 про постачання теплової енергії. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, позивач (енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних останньому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. відповідного договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 даного договору.

Відповідно до п.6.3. договору, відповідач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. договору, є календарний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії відповідачу, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення у нежитловому приміщенні, яким користується відповідач на підставі договору оренди №730 від 13 липня 2006 року, та яке розташовано за адресою: м.Харків, пр. Гагаріна, 199-А. Акт на включення опалення №171/9919 від 16 жовтня 2011 року, акт №171/9771 від 17 жовтня 2012 року та акт №171/8633 від 09 квітня 2012 року на відключення опалення було підписано представниками з обох сторін.

Факт направлення рахунків на оплату спожитої теплової енергії на адресу відповідача підтверджується реєстрами кореспонденції, супровідними листами про направлення рахунків за спірним договором та відповідними рахунками-фактурами, виставленими до сплати відповідачу, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до п.3.2.2. договору, відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого, за період з березня 2013 року по квітень 2013 року включно, утворилась заборгованість у розмірі 13458,02 гривень, яка на теперішній час залишається непогашеною. Доказів на підтвердження оплати відповідної суми заборгованості за спірний період відповідач до суду не надав.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 13458,02 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, відповідно до п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, суд покладає на відповідача судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної та касаційної скарг.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 599, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства фірми "Айзберг і К" ( 61000, м.Харків, пр-т Героїв Сталінграда, 142-Б, кв.54, код ЄДРПОУ 21234110) на користь комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р №260333012313 у ВАТ "Держаний ощадний банк України" м.Харкова, МФО 351823) 13458,02 гривень заборгованості за спожиту теплову енергію, 1720,50 гривень судового збору за подання позовної заяви, 573,50 гривень судового збору за подання апеляційної скарги та 573,50 гривень судового збору за подання касаційної скарги.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 квітня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/3125/13