Постанова

від 01.04.2014 по справі 813/558/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Львів № 813/558/14

12 год. 06 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцька Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1;

відповідача 1: представник не прибув;

відповідача 2: представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Львівській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства у Пустомитівському районі про визнання дій та бездіяльності незаконними та протиправними, зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагенства у Львівській області (далі - Відповідач-1), Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства у Пустомитівському районі (далі Відповідач-2), в якому, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати бездіяльність і дії Відділу Держземагенства у Пустомитівському районі та рішення Державного кадастрового реєстратора у Пустомитівському районі № РВ-4600017612013 незаконними і протиправними, скасувати рішення та зобов'язати внести відомості в Державному земельному кадастрі про реєстрацію земельної ділянки згідно поданої заяви від 28.08.2013 р. (реєстраційний № ЗВ-4600539472013);

- визнати дії та бездіяльність Головного управління Держземагенства у Львівській області протиправними та зобов'язати затвердити пропонований погоджений проект землеустрою земельної ділянки для надання у приватну власність для ведення особистого селянського господарства і передати у приватну власність.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державним кадастровим реєстратором при прийнятті рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру не враховано, що суміжним землекористувачем (власником) від Б до В та від Г до А є держава Україна в особі Головного управління Держземагенства у Львівській області, і не потребує узгодження із суміжним користувачем. Крім цього, земельна ділянка, яка нібито знаходиться в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, повинна знаходитися в іншому кадастровому кварталі та кадастровій зоні, а саме в с. Соснівка, Чишківської сільської ради, а не на території Винничківської сільської ради.

Позивач вказує, що 13.10.2013 року звернувся із заявою до Головного управління Держземагенства у Львівській області про виявлення та виправлення допущеної помилки у Державному земельному кадастрі та з проханням затвердити проект землеустрою, яку відповідач безпідставно не розглянув, а запропонував звернутися до суду. Позивач стверджує, що підставою для затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки є погоджений проект землеустрою на відведення земельної ділянки, і вимагати додаткові документи законодавством заборонено. Відтак, вважає позовні вимоги обґрунтованими, і просить їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, письмових заперечень не надали. Про дату, час та місце судового розгляду справи неодноразово повідомлялись належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. У відповідності до вимог ч.4 ст.128 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, у відсутності представників відповідачів.

Суд заслухав пояснення позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що розпорядженням Голови Пустомитівської РДА №724 від 22 липня 2011 року, позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту площею 2,0 га.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 29.05.2013 року №01-16/4-3087, Головним управлінням Держземагенства у Львівській області, розглянувши заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, повернуто представлені матеріали позивачу для доопрацювання. Серед інших підстав для повернення, відповідачем 1 зазначено, що до прийняття рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність чи користування проводиться реєстрація даної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.08.2013 року, позивач звернувся із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки до Відділу Держземагенства у Пустомитівському районі, яку зареєстровано за номером ЗВ-4600539472013.

12.09.2013 року Державним кадастровим реєстратором відділу Держземагенства у Пустомитівському районі прийнято рішення №РВ-4600017612013 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав:

- акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки не узгоджений із суміжним землекористувачем від Б до В та від Г до А;

- невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин ділянок з ділянкою 4623688200:02:002:0100, площа співпадає на 13,6244%;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

У свою чергу, позивач 13.10.2013 року звернувся до Головного управління Держземагенства у Львівській області із заявою, в якій просив зобов'язати Державного кадастрового реєстратора усунути допущену помилку, а також затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Винничківської сільської ради площею 2,0 га.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року № 3613 визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону № 3613 порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Особливості проведення державної реєстрації земельної ділянки регламентовано Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 р. №1051.

Даним Порядком передбачено на підставі яких документів здійснюється державна реєстрація земельної ділянки, зокрема державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ; 4) документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, основною підставою для державної реєстрації земельної ділянки є погоджена відповідно до законодавства документація із землеустрою.

Судом встановлено, що поданий позивачем проект землеустрою було погоджено Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі, що підтверджується листом від 19.08.2013 року №01-15/1699.

Згідно з пунктом 73 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє: відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За приписами пункту 74 Порядку ведення Державного земельного кадастру Державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: 1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); 2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; 3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Як зазначалось судом, розгляд заяви ОСОБА_1 від 28.08.2013 року проведено державним кадастровим реєстратором з прийняттям спірного рішення №РВ-4600017612013 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Під час розгляду вказаної заяви позивача державним кадастровим реєстратором, крім іншого, виявлено невідповідність електронного документа даним Державного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів), а саме земельна ділянка перетинається з ділянкою з кадастровим номером 4623688200:02:002:0100.

Відповідно до Протоколу №ПП-4600008732013 проведення перевірки електронного документа, земельна ділянка за кадастровим номером 4623688200:02:002:0100 знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Соснівка і належить на праві приватній власності гр. ОСОБА_3.

В той же час, на підтвердження помилкових висновків відповідача 2, позивачем надано витяги з публічної кадастрової карти України, що земельна ділянка із кадастровим номером 4623688200:02:002:0100 знаходиться в іншому кадастровому кварталі та кадастровій зоні, а саме на території Чишківської сільської ради. Крім цього, у погодженому Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1, такі відомості відсутні. Не враховано відповідачем 2 і те, що у проекті землеустрою суміжним землекористувачем (власником) від Г до А зазначено - землі загального користування, дорога.

Суд враховує пункт 3 Порядку ведення Державного земельного кадастру, згідно приписів якого, державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях.

Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру, кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Також, згідно п.144 Порядку ведення Державного земельного кадастру, факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру: 1) складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки; 2) безоплатно виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру); 3) письмово повідомляє не пізніше наступного дня про виправлення помилки заінтересованим особам; 4) безоплатно видає заявникові за його бажанням витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну документа, в якому виявлено помилку.

Відповідно до п.146 Порядку, виправлення технічної помилки здійснюється Державним кадастровим реєстратором у Державному земельному кадастрі, витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру та всіх документах, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру (в електронній та паперовій формі) та містять відповідні відомості, шляхом повторного виготовлення (в електронній та паперовій формі) відповідних документів (їх аркушів).

Отже, оскільки погоджений проект із землеустрою, є підставою для здійснення державної реєстрації земельної ділянки, то зазначені Відповідачем-2 підстави відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є необґрунтованими та передчасними, крім цього такі обставини можуть бути усунуті відповідачем, не порушуючи при цьому реалізацію гарантованого Конституцією України права власності позивача на землю.

З огляду на спірне рішення, суд зазначає, що таке не відповідає Додатку 14 Порядку, оскільки воно є незрозумілим для заявника, в рішенні не надано рекомендацій, які саме документи необхідно ще надати заявнику, відсутні посилання на норми Закону чи іншого нормативного акту, яким керувався державний кадастровий реєстратор при винесенні даного рішення.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав обов'язок доказування на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення №РВ-46000017612013 про відмову у внесені відомостей до Державного земельного кадастру.

Зважаючи на наведене вище, суд прийшов до висновку, що рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства у Пустомитівському районі №РВ-46000017612013 від 12 вересня 2013 року прийнято без дотримання вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр» та не узгоджується з критеріями, перелік яких наведено у частині 3 статті 2 КАС України, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.

Вимоги ж позивача щодо зобов'язання Відповідача 2 внести відомості до Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки згідно поданої заяви від 28.08.2013 року (реєстраційний номер ЗВ-4600539472013), не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З вищезазначеної норми Конституції України слідує, що кожен орган державної влади зобов'язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством. Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства, однак не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені по компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про державний земельний кадастр», внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, внесення відомостей до Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки, відноситься до виключної компетенції державного кадастрового реєстратора, а відтак судові органи не вправі перебирати на себе його повноваження.

Така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008 року, згідно з яким, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

В той же час, у контексті положень частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Проте суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При вирішенні даної справи, суд керується принципами адміністративного судочинства, в тому числі і принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача суд зазначає, що таке можливо відновити зобов'язавши Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Винничківської сільської ради, відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр».

В частині позовних вимог щодо визнання дій та бездіяльністі Головного управління Держземагенства у Львівській області протиправними та зобов'язати затвердити погоджений проект землеустрою земельної ділянки для надання у приватну власність для ведення особистого селянського господарства і передати у приватну власність, суд зазначає наступне.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.

Судом встановлено, що позивач 13.10.2013 року звернувся до Головного управління Держземагенства у Львівській області із заявою, в якій просив затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Винничківської сільської ради площею 2,0 га.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи доказів, Головним управлінням Держземагенства у Львівській області 14.11.2013 року надано відповідь позивачу за №01-6-Р392/646 щодо неможливості втручання у діяльність Державного кадастрового реєстратора. Щодо проекту землеустрою, Відповідач 1, зазначив, що проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам ст. 25, ст.50 Закону України «Про землеустрій», ст. 34 Закону України «Про державний земельний кадастр» та ст. 186-1 Земельного кодексу України що, у свою чергу, спростовує твердження позивача про бездіяльність відповідача.

Щодо дій та зобов'язання Відповідача-1 затвердити проект землеустрою земельної ділянки, суд враховує, що ч. 1 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відтак, із системного аналізу вищенаведених законодавчих положень вбачається, що метою та завданнями адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення уже порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась з відповідним позовом до суду. Тобто захисту підлягає уже порушене право, а не ті права та інтереси, щодо яких наразі не відомо, чи матиме місце їх порушення у майбутньому чи ні.

Оскільки, приписи ч.3 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» та п. 107-115 Порядку передбачають, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку, то вимоги позивача щодо затвердження проекту землеустрою без державної реєстрації земельної ділянки, суд вважає передчасними.

У зв'язку з чим, рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, зокрема, із зобов'язанням осіб утриматися від вчинення певних дій, та не може ґрунтуватися на припущеннях, домислах, і фактичних обставинах, котрі на момент його ухвалення, хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно можуть мати місце у майбутньому, оскільки таке рішення не буде ґрунтуватися на приписах чинного законодавства та буде суперечити законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства. Відтак позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, норми чинного законодавства, необхідність відновлення порушеного права позивача на отримання у власність земельної ділянки, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовленою.

Керуючись ст.ст. 17-19, 35, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства у Пустомитівському районі №РВ-46000017612013 від 12 вересня 2013 року.

Зобов'язати Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства у Пустомитівському районі розглянути заяву ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр».

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити із Державного бюджету на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 37 (тридцять сім) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 07.04.2014 року.

Суддя Клименко О.М.