Рішення

від 14.04.2014 по справі 295/19380/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/19380/13-ц Головуючий у 1-й інст. Корицька В.О.

Категорія 5 Доповідач Зарицька Г. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Коломієць О.С., Якухно О.М.

секретаря Камінної М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до концерну „Військторгсервіс" Міністерства оборони України про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання вчинити реєстрацію нерухомого майна

за апеляційною скаргою прокурора на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2013 року

встановила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до концерну „Військторгсервіс" Міністерства оборони України та просив визнати за ним право власності на комплекс адміністративно-складських приміщень по АДРЕСА_1 та зобов'язати державну реєстраційну службу Житомирського міського управління юстиції здійснити реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно. В обґрунтування вимог зазначав, що 08.11.2004 року під час аукціону ним було придбано комплекс адміністративно-складських приміщень по АДРЕСА_1, а саме: адмінбудинок загальною площею 194,3 кв.м., виробничий будинок площею 1526,40 кв.м., матрацний цех площею 329,50 кв.м., склад-лазню площею 150 кв.м., допоміжний будинок, гаражі, загальною площею 134,40 кв.м., склад ПММ площею 30,70 кв.м., трансформаторну площею 17,80 кв.м., склад ЦРМ площею 377,90 кв.м., курятник площею 42,20 кв.м., огорожу залізобетонну довжиною 32,50 м, огорожу металеву довжиною 11,25 м, водопровід довжиною 110 м. За результатами проведеного аукціону 10 грудня 2004 року між ним та Головним управлінням торгівлі Міністерства оборони України, яке було власником вказаного нерухомого майна, укладено договір купівлі-продажу зазначеного майна. Після виконання позивачем зобов'язань за договором щодо оплати майна, 15 лютого 2005 року сторонами було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна. Проте на день звернення до суду з даним позовом право власності позивача на зазначене майно не зареєстровано. Враховуючи наведене, просив задовольнити позов на підставі ст.392 ЦК України.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 05 лютого 2014 року, ухваленого за наслідками розгляду апеляційної скарги концерну „Військторгсервіс" Міністерства оборони України, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2013 року в частині визнання права власності на комплекс адміністративно-складських приміщень скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення суду залишено без змін.

07.02.2014 року заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив рішення Богунського районного суду м.Житомира скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на те, що суд не дав належну оцінку доказам у справі, не звернув увагу, що рішення уповноваженого органу Міністерства оборони України щодо відчуження спірного нерухомого майна не приймалося та не залучив до участі у справі Міністерство оборони України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

З матеріалів справи видно, що згідно з свідоцтвом про право власності від 29.01.2008 року, виданим Житомирською міською радою на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 24.01.2008 року за №72, власником майнового комплексу концерну „Військторгсервіс" по вул.Щорса,35 в м. Житомирі являється Держава Україна в сфері управління Міністерства оборони (а.с.96, 121).

Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано у визначеному законом порядку (а.с.40).

За п.1.1. Статуту концерну „Військторгсервіс" концерн „Військторгсервіс" є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та утвореним відповідно до актів законодавства України.

Функції з управління концерном та контроль за його діяльністю здійснює Міністерство оборони України.

Пунктом 6.1. Статуту визначено, що майно концерну є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на це увагу не звернув, у порушення вимог ст. 33 ЦПК України, питання про заміну неналежного відповідача чи залучення Міністерства оборони України співвідповідачем не вирішив.

За таких обставин, коли судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки концерн „Військторгсервіс" Міністерства оборони України є неналежним відповідачем.

Задовольняючи апеляційну скаргу концерну „Військторгсервіс" Міністерства оборони України та скасовуючи рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2013 року в частині вимог про визнання права власності на нерухоме майно та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не визначився хто має бути належним відповідачем у справі.

З огляду на те, що порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, рішення апеляційного суду від 05 лютого 2014 року також підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 318 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2013 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 05 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до концерну „Військторгсервіс" Міністерства оборони України про визнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання вчинити реєстрацію нерухомого майна відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: