Постанова

від 09.04.2014 по справі 904/7286/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Справа № 904/7286/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівПолянського А.Г., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет", смт. Ювілейне, Дніпропетровська обл. на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Валентина-ІІ" ЛТД, м. Дніпропетровськ доТовариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет", смт. Ювілейне, Дніпропетровська обл. простягнення заборгованості у сумі 130 615, 47 грн.

за участю представників

позивача: Нугаєва В.В.,

відповідача: Круглова Р.С.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Валентина-IІ"ЛТД (далі за текстом - ТОВ фірма "Валентина-IІ"ЛТД) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (далі за текстом - ТОВ "АТБ-маркет") про стягнення заборгованості в сумі 130 615,47 грн. за Договором поставки № 40573 від 27.03.2012 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2013 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ "АТБ-Маркет" на користь ТОВ фірма "Валентина-II" ЛТД заборгованість у сумі 130 465,50 грн., в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за Договором поставки № 40573 від 27.03.2012 року є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню (у зв'язку зі здійсненням судами перерахунку суми згідно наявних у справі видаткових накладних), оскільки факт поставки позивачем товару і заборгованості відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актом звірки взаємних розрахунків, які підписані представниками обох сторін, при цьому, товар в порушення умов договору повністю та своєчасно оплачено не було і відповідач не надав доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо повної оплати товару.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "АТБ-маркет" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року і прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

ТОВ фірма "Валентина-IІ"ЛТД до Вищого господарського суду України було подано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Розпорядженням від 08.04.2014 року № 03-05/373 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Полянський А.Г., Сибіга О.М.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.03.2012 року ТОВ "Валентина-II"ЛТД (постачальник) та ТОВ "АТБ-Маркет" (покупець) було укладено Договір поставки № 40573 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався у порядку та в строки, встановлені Договором, передати товар у власність покупця, у відповідній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а останній зобов'язувався прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного Договору.

Найменування, асортимент, ціна на товар, визначаються у Додатку № 1 до даного Договору ("Специфікація/Прайс-лист"), що є його невід'ємною частиною (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору товар поставляється партіями. Кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, який постачається, вказується у товарно-транспортній накладній, видатковій накладній, складений на основі заявки покупця, яка оформляється у відповідності з Додатком № 2 до даного Договору ("Форма заявки"), яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору покупець, після отримання товару та необхідних документів, зобов'язаний здійснити оплату за товар в безготівковій формі шляхом переказування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня поставки.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє на протязі 12 місяців (пункт 10.1. Договору).

На виконання умов Договору поставки № 40573 від 27.03.2012 року ТОВ "Валентина-II"ЛТД поставило ТОВ "АТБ-Маркет" товар згідно накладних: № РН-00001177 від 29.06.2013 року на суму 20 927, 00 грн., № 1184 від 02.07.2013 року на суму 10 983, 20 грн., № РН-00001202 від 04.07.2013 року на суму 15 249, 10 грн., № РН-00001218 від 06.07.2013 року на суму 10 996, 20 грн., № РН-00001233 від 09.07.2013 року на суму 14 447, 20 грн., № РН-00001242 від 11.07.2013 року на суму 20 205, 30 грн., № РН-00001264 від 13.07.2013 року на суму 17 898, 90 грн., № РН-00001280 від 16.07.2013 року на суму 19 758, 60 грн., всього за вказаними видатковими накладними на суму 130 465, 50 грн.

Відтак, відповідно до вищезазначених накладних, за якими позивач просив стягнути борг, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що товар було поставлено на меншу суму, а саме на 130 465, 50 грн., а не на 130 615, 47 грн., як було заявлено позивачем.

З урахуванням приписів п. 3.1 Договору строк оплати товару за спірними видатковими накладними є таким, що настав.

Також в матеріалах справи міститься Акт звірки взаємних розрахунків станом на жовтень 2013 року, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, відповідно до якого за даними ТОВ фірма "Валентина-II"ЛТД заборгованість відповідача складає 130 615, 49 грн. На даному Акті міститься напис ТОВ "АТБ-Маркет", що станом на 31.10.2013 року заборгованість за товар на користь ТОВ фірма "Валентина-II"ЛТД складає 130 615, 47 грн.

Оскільки ТОВ "АТБ-Маркет" не було належним чином виконано умови Договору поставки № 40573 від 27.03.2012 року в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару ТОВ фірма "Валентина-II"ЛТД звернулось до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

В ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами п. 3.1 Договору покупець, після отримання товару та необхідних документів, зобов'язаний здійснити оплату за товар в безготівковій формі шляхом переказування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня поставки.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В порушення умов Договору поставки № 40573 від 27.03.2012 року ТОВ "АТБ-Маркет" лише частково сплатив заборгованість за Договором, що підтверджується відповідними видатковими накладними та іншими доказами у справі, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 130 465, 50 грн.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшли висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за Договором поставки № 40573 від 27.03.2012 року є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню (у зв'язку зі здійсненням судами перерахунку суми згідно наявних у справі видаткових накладних), оскільки факт поставки позивачем товару і заборгованості відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані представниками обох сторін, та іншими доказами у справі, але при цьому товар в порушення умов договору повністю та своєчасно оплачено не було і відповідач не надав доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо повної оплати товару.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що посилання відповідача на п. 8.18 Договору № 40573, умови якого, на думку відповідача, зобов'язують позивача сплатити нараховану Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську суму або провести залік зустрічних однорідних вимог, не повинні прийматись до уваги при розгляді даної справи, оскільки для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор в одному зобов'язанні був боржником в іншому зобов'язанні. Також зарахування можливе у разі однорідності вимог. Однорідність вимоги визначається однорідністю підстав виникнення зобов'язань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Крім того, необхідно відзначити, що заборгованість за договором поставки та податкові зобов'язані нараховані податковою службою відповідачу не можуть бути пов'язані між собою підставами виникнення, оскільки податкові зобов'язання регулюються спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів, а тому не можуть вважатися однорідними вимогами у розумінні статті 601 Цивільного кодексу України.

До того ж сам відповідач не заперечував, що оскаржив податкове рішення-повідомлення і зазначав, що договір з позивачем спрямований на настання реальних наслідків, а відтак між сторонами існує спір не лише щодо наявності чи відсутності підстав для заліку однорідних зустрічних вимог, але і стосовно самого факту наявності заборгованості позивача перед відповідачем, тобто наявності у відповідача права на отримання від позивача суми, на яку зменшено податковий кредит.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходять до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "АТБ-маркет", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, не спростовують сам факт здійснення позивачем поставки і обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року у справі № 904/7286/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: А.Г. Полянський

О.М. Сибіга