Рішення

від 10.04.2014 по справі 915/347/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 915/347/14

за позовом: Прокурора міста Миколаєва /Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, 54030/ в інтересах держави в особі

позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області /вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель-ЛТД" /вул. Потьомкінська, буд. 81/83, кв. 70, м. Миколаїв, 54001/

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" /вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, 54001 /

про стягнення 32299,73 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокуратури: Люта А.В.

від позивача: Ревенко О.В. (довіреність від 10.06.2013 № 40)

від відповідача: Дворянков Ю.О. - директор

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Прокурор міста Миколаєва звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області з позовом до відповідача про стягнення з останнього 30011,96 грн. заборгованості зі сплати орендної плати та 1387,41 грн. пені.

07.04.2014 прокурор та позивач подали до суду заяву від 03.04.2014 № 07/398, в якій збільшили розмір позовних вимог та просять суд стягнути з відповідача 30011,96 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 1387,41 грн. пені та 900,36 грн. штрафу.

Дана заява була прийнята господарським судом до розгляду.

Заявлений позов прокурор обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 13.05.1999 № 57-АС в частині сплати до державного бюджету 30% орендної плати за період оренди з листопада 2012 року по січень 2014 року (включно) у сумі 30011,96 грн.

Позивач та третя особа позов прокурора підтримали у повному обсязі.

Відповідач позов прокурора визнав у повному обсязі, вказав, що повністю погоджується з проведеними прокурором та позивачем розрахунками заявлених до стягнення сум, та заявив на розгляд суду клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 21.03.2014 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 10.04.2014 о 10 год. 00 хв. Цією ж ухвалою до участі у справі на стороні позивача була залучена третя особа.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

13.05.1999 між третьою особою та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 57-АС (далі - договір), за яким (у редакції Додаткової угоди від 03.12.2012 № 5) третя особа зобов'язалась передати, а відповідач, в свою чергу, прийняти в строкове платне користування державне нерухоме майно - проліт № 3, розташований в приміщенні цеху № 23 (літера 2Р), інв. № 224, загальною площею 776,9 кв. м, згідно з планом розміщення орендованого приміщення (додаток № 1 до договору), розміщене за адресою: вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.6. договору (у редакції Додаткової угоди від 03.12.2012 № 5):

- орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961, зі змінами та доповненнями, становить без ПДВ за базовий місяць оренди (листопад 2012) 7014,79 грн.;

- нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством;

- орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць;

- орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавця у співвідношенні 30 % до 70 % щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Відповідач самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного бюджету (на рахунки, визначені фінансовими органами) та третьої особи.

Згідно з п.п. 3.8., 3.9. договору (у редакції Додаткової угоди від 03.12.2012 № 5):

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та орендодавця у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати;

- у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Дія договору неодноразово продовжувалась та згідно з п. 10.1 додаткової угоди № 5 від 03.12.2012 договір діє до 31 жовтня 2015 включно.

На виконання умов договору, 01.07.1999 третя особа передала відповідачу в оренду майно, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі приміщення та поясненнями сторін.

У період дії договору, а саме з листопада 2012 року по січень 2014 року (включно) відповідач мав сплатити безпосередньо до державного бюджету України 30% орендної плати, що становить 31649,54 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, поясненнями прокурора і позивача та визнається відповідачем.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором в частині сплати цієї орендної плати до державного бюджету України за вказаний період виконав частково, лише в сумі 1637,58 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, поясненнями прокурора, позивача та іншими доказами і не заперечується відповідачем.

Таким чином, за час користування орендованим майном за договором за період з листопада 2012 року по січень 2014 року (включно) сума основного боргу відповідача перед державою в особі позивача становить 30011,96 грн., що підтверджується прокурором, позивачем та визнається відповідачем.

Згідно з ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ст. 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України у сфері оренди державного майна здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як встановлено судом, враховуючи положення п. 3.6. договору, за час користування відповідачем орендованим майном за договором за період з листопада 2012 року по січень 2014 року (включно) сума основного боргу відповідача перед державою в особі позивача становить 30011,96 грн., а отже позов прокурора в цій частині підлягає повному задоволенню господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За цих підстав, суд, перевіривши надані прокурором та позивачем розрахунки, враховуючи повне визнання позову відповідачем, а також положення п.п. 3.8., 3.9. договору, вважає, що з відповідача на користь держави в особі позивача підлягають стягненню штраф в сумі 900,36 грн. та пеня в сумі 1387,41 грн., нарахована за період з 16.09.2013 по 24.02.2014, а отже позов прокурора в цій частині також підлягає задоволенню господарським судом.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, то суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення в т.ч. вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках , залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З цього приводу, пленум Вищого господарського суду України у п. 7.2. постанови від 17.10.12р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснив, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський суд вважає, що клопотання боржника про розстрочку виконання рішення суду не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не подав суду жодного доказу на підтвердження наявності виняткових обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду відповідачем. Так, відповідачем не подано суду доказів на підтвердження його важкого фінансового стану, загрози банкрутства, зокрема звіту про фінансовий стан, довідки про відсутність коштів на банківських рахунках, іншого майна тощо.

За цих обставин, господарський суд, враховуючи заперечення прокурора та позивача, не вважає можливим задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду у даній справі.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82, 82-1, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель-ЛТД" (вул. Потьомкінська, буд. 81/83, кв. 70, м. Миколаїв, 54001, код 13863719) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (вул. Чкалова, 20, а/с 34, м. Миколаїв, 54017, код 20917284) основний борг в сумі 30011 (тридцять тисяч одинадцять) грн. 96 коп., пеню в сумі 1387 (одна тисяча триста вісімдесят сім) грн. 41 коп. та штраф в сумі 900 (дев'ятсот) грн. 36 коп. на розрахунковий рахунок № 31113094700002 в ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, отримувач УК у м. Миколаєві, 22080300, код ЄДРПОУ 37992781.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель-ЛТД" (вул. Потьомкінська, буд. 81/83, кв. 70, м. Миколаїв, 54001, код 13863719) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель-ЛТД" про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 17.04.2014.

Суддя Д.О.Бездоля