Рішення

від 07.04.2014 по справі 905/475/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.04.2014 Справа № 905/475/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстрой», м. Макіївка, Донецька область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Марморокбуд», м. Донецьк

про стягнення 149 793грн. 91коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Животов О. А. - представник за довіреністю № 27 від 15.01.2014р.

від відповідача: Козюберда А.В. - представник за довіреністю від 10.02.2014р., Чекашин І.В. - директор

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.03.2014р. та 07.04.2014р. об 11год. 00хв. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено перерву до 07.04.2014р. та до 14год. 00хв. 07.04.2014р.

У судовому засіданні 07.04.2014р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецстрой», м. Макіївка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марморокбуд», м. Донецьк, про стягнення заборгованості за договором будівельного субпідряду №69/12 від 19.01.2012р. у сумі 132 512грн. 81коп., інфляційних втрат у сумі 2 120грн. 18коп., 3% річних у сумі 5 358грн. 60коп. та пені у сумі 9 802грн. 32коп., всього 149 793грн. 91коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 509, 525, 526, 599, 612, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 202, 203 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 11.02.2014р. в частині стягнення заборгованості у розмірі 99 216грн. 81коп. підтвердив наявність заборгованості, також просив суд застосувати позовну давність в частині вимог щодо стягнення пені та зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Також відповідач 05.03.2014р. звернувся до суду з клопотанням від 05.03.2014р. про витребування у позивача проектно-кошторисної документації до договору №69/12 від 19.01.2012р., погодженої між сторонами.

У судовому засіданні 07.04.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача наявність основної заборгованості у сумі 99 216грн. 81коп. за договором будівельного субпідряду №69/12 від 19.01.2012р. підтвердив, сторони просили розглянути справу по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марморокбуд» (далі - генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецстрой» (далі - субпідрядник) був укладений договір субпідряду №69/12 від 19.01.2012р. (далі - договір), за умовами якого генпідрядник доручив, а субпідрядник прийняв на себе зобов'язання на свій ризик та власними силами виконати роботи з влаштування навісної вентильованої фасадної системи (далі - роботи), з матеріалів генпідрядника, а генпідрядник, в свою чергу, зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2 договору, об'єкт робіт: «Реконструкція фасадів житлових будинків №14, №16, №20 с. Розовка, Шахтарського району (влаштування навісної вентильованої фасадної системи)».

Договірна ціна робіт, відповідно до п. 2.1 договору, орієнтовно складає 691 695грн. 60коп. з ПДВ.

Поточні та кінцеві розрахунки за договором, як встановлено п. 2.3, здійснюються генпідрядником за виконані роботи після підписання форм КБ-2в, КБ-3 на поточний рахунок субпідрядника протягом 10 календарних днів.

Згідно п. 2.4 договору, форми КБ-2в та КБ-3 субпідрядник передає генпідряднику в строк до 20 числа звітного місяця, а генпідрядник протягом п'яти днів перевіряє реальність форм та зобов'язаний підписати такий акт в частині фактично виконаних належним чином робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором позивачем були виконані роботи з влаштування навісної вентильованої фасадної системи на загальну суму 538 288грн. 89коп., за наслідком чого сторонами у період з лютого 2012р. по березень 2012р. та з липня 2012р. по серпень 2012р. були підписані наступні акти приймання виконаних підрядних робіт:

акт №6 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2012р. (форма КБ-2в) на суму 19 759грн. 20коп., у тому числі ПДВ 3 923грн. 20коп. та довідка за серпень 2012р. (форма КБ-3) на суму 11 089грн. 20коп., у тому числі ПДВ 1 848грн. 20коп. (виключається вартість будівельних матеріалів на суму 8 670грн. з ПДВ);

акт №5 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2012р. (форма КБ-2в) на суму 152 805грн. 60коп., у тому числі ПДВ 25 467грн. 60коп. та довідка за липень 2012р. (форма КБ-3) на суму 46 573грн. 20коп., у тому числі ПДВ 7 762грн. 20коп. (виключається вартість будівельних матеріалів на суму 106 232грн. 40коп. з ПДВ);

акт №4 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2012р. (форма КБ-2в) на суму 196 558грн. 56коп., у тому числі ПДВ 32 759грн. 76коп. та довідка за травень 2012р. (форма КБ-3) на суму 44 916грн. 66коп., у тому числі ПДВ 7 486грн. 11коп. (виключається вартість будівельних матеріалів на суму 151 641грн. 90коп. з ПДВ);

акт №3 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2012р. (форма КБ-2в) на суму 122 888грн. 88коп., у тому числі ПДВ 20 481грн. 48коп. та довідка за травень 2012р. (форма КБ-3) на суму 21 754грн. 40коп., у тому числі ПДВ 3 625грн. 73коп. (виключається вартість будівельних матеріалів на суму 101 134грн. 48коп. з ПДВ);

акт №2 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2012р. (форма КБ-2в) на суму 811 657грн. 19коп., у тому числі ПДВ 135 276грн. 20коп. та довідка за березень 2012р. (форма КБ-3) на суму 224 129грн. 34коп., у тому числі ПДВ 37 354грн. 89коп. (виключається вартість будівельних матеріалів на суму 587 527грн. 85коп. з ПДВ);

акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2012р. (форма КБ-2в) на суму 634 662грн. 02коп., у тому числі ПДВ 105 777грн. та довідка за лютий 2012р. (форма КБ-3) на суму 189 826грн. 09коп., у тому числі ПДВ 31 637грн. 68коп. (виключається вартість будівельних матеріалів на суму 444 835грн. 93коп. з ПДВ)

Як встановлено судом, наведені акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, з огляду на що суд дійшов висновку, що вказані роботи були виконані позивачем належним чином та відповідачем прийняті в повному обсязі.

В свою чергу, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором відповідачем були перераховані на користь позивача в якості оплати виконаних робіт грошові кошти у загальній сумі 439 072грн. 08коп., що підтверджується:

платіжними дорученнями №913 від 08.02.2012р. на суму 22 000грн., №945 від 16.02.2012р. на суму 31 500грн., №1020 від 06.03.2012р. на суму 58 491грн. 03коп., №1042 від 13.03.2012р. на суму 24 610грн. та довідкою Першого Українського Міжнародного Банку Відділення №2 ПУМБ в м. Макіївка, про здійснення оплат 13.04.2012р. на суму 223 510грн. 80коп., 25.05.2012р. на суму 17 253грн. 61коп., 06.06.2012р. на суму 28 410грн. 64коп., при цьому, призначення платежу в наведених оплатах містить посилання на договір №69/12 від 27.01.2012р. ;

банківськими виписками з особового рахунку відповідача від 15.10.2013р. на суму 18 296грн., від 17.09.2013р. на суму 5 000грн., від 12.09.2013р. на суму 5 000грн., від 19.08.2013р. на суму 5 000грн., призначення платежу в таких оплатах містить посилання на договір №69/12 від 01.02.2012р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач у запереченнях на відзив відповідача вих. №80 від 04.03.2014р. зазначає, що за спірним договором №69/12 від 19.01.2012р. було здійснено оплати на суму 405 776грн. 08коп. та погоджується з помилкою в призначенні платежу тільки в тих оплатах, які містять посилання на договір №69/12 від 27.01.2012р.

При цьому, в письмових поясненнях відповідача від 24.03.2014р. зазначено, що при здійсненні наведених оплат, генпідрядником було помилково здійснено призначення платежу, з посиланням на договори №69/12 від 27.01.2012р. та №69/12 від 01.02.2012р., тому такі оплати були здійснені саме за договором №69/12 від 19.01.2012р., оскільки договори, на які є посилання в платежах фактично між сторонами не укладались.

Судом приймаються до уваги пояснення відповідача та відхиляються заперечення позивача, оскільки останнім на вимогу суду не було надано доказів, в підтвердження наявності договорів №69/12 від 27.01.2012р. та №69/12 від 01.02.2012р. та не було надано відповідних бухгалтерських документів, в підтвердження проведення оплат від 15.10.2013р. на суму 18 296грн., від 17.09.2013р. на суму 5 000грн., від 12.09.2013р. на суму 5 000грн. та від 19.08.2013р. на суму 5 000грн. за будь-яким іншим договором, ніж за договором №69/12 від 19.01.2012р.

Таким чином, несплата генпідрядником повної вартості підрядних робіт з влаштування навісної вентильованої фасадної системи за договором субпідряду №69/12 від 19.01.2012р., й стала підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи даний спір та проаналізувавши укладений сторонами договір, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, отже, договірні відносини сторін підпадають під регулювання § 3 Глави 61 Цивільного кодексу України, Глави 33 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 875 Цивільного кодексу України, яка міститься у § 3 Глави 61 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Аналогічні норми містяться у ст. 318 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно сплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт у сумі 99 216грн. 81коп.

Як зазначалось, умови п.2.3 договору свідчать про те, що строк виконання зобов'язань генпідрядника з оплати вартості виконаних субпідрядником робіт сторонами був встановлений наступним чином: протягом 10 календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів КБ-2в та довідок КБ-3.

При цьому, суд звертає увагу на те, що підписані сторонами акти приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в не містять дати їх підписання сторонами, проте, з їх змісту вбачається, що акти №6, №5, №4, №3, №2 та №1 були складені за наслідком виконання робіт в серпні 2012р., липні 2012р., травні 2012р., березні 2012р. та лютому 2012р.

Отже, враховуючи той факт, що сторонами не було надано доказів фактичної дати підписання спірних актів, та, виходячи з приписів ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, за якими строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, суд дійшов висновку про те, що кожен з актів був підписаний в останній день місяця, тобто, акт №6 за серпень 2012р. - 31.08.2012р., акт №5 за липень 2012р. - 31.07.2012р., акт №4 та №3 за травень 2012р. - 31.05.2012р., акт №2 за березень 2012р. - 31.03.2012р. та акт №1 за лютий 2012р. - 29.02.2012р.

Таким чином, граничним строком оплати виконаних будівельних робіт, встановленим п.2.3 договору, за актом №6 за серпень 2012р. є 10.09.2012р., за актом №5 за липень 2012р. є 10.08.2012р., за актами №4 та №3 за травень 2012р. - 11.06.2012р., за актом №2 за березень 2012р. є 10.04.2012р., за актом №1 за лютий 2012р. є 12.03.2012р.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати вартості виконаних позивачем будівельних робіт з влаштування навісної вентильованої фасадної системи впродовж 10 календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів КБ-2в та довідок КБ-3, як це визначено п. 2.3 договору.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором субпідряду №69/12 від 19.01.2012р. у сумі 99 216грн. 81коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог, виходячи з того, що позивачем всупереч ст. 129 Конституції України, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявності заборгованості відповідача за договором субпідряду №69/12 від 19.01.2012р. в решті заявленої до стягнення заборгованості у сумі 33 296грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за спірним договором у розмірі 99 216грн. 81коп., суд зазначає про відхилення клопотання відповідача про витребування у позивача узгодженої з відповідачем проектної документації за договором субпідряду №69/12 від 19.01.2012р., оскільки за умовами п. 5.1.1 договору, саме генпідрядник надає субпідряднику необхідну проектну документацію для здійснення робіт.

Крім того, супровідним листом від 24.03.2014р. відповідачем самостійно й було надано таку проектну документацію (як зазначалось в п. 1.2 договору, об'єкт робіт - «Реконструкція фасадів житлових будинків №14, №16, №20 с. Розовка, Шахтарського району (влаштування навісної вентильованої фасадної системи)», проекти надані окремо за кожним з зазначених будинків).

Крім основної заборгованості за договором, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 2 120грн. 18коп. та 3% річних у сумі 5 358грн. 60коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних за період з 11.09.2012р. по 15.01.2014р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є методологічно невірним, що пов'язано з неврахуванням здійснених відповідачем оплат у сумі 33 296грн.

Як встановлено судом, фактично розмір 3% річних за період з 11.09.2012р. по 15.01.2014р. становить 5 003грн. 04коп., з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення у сумі 355грн. 56коп. такими, що задоволенню не підлягають.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за грудень 2012р., січень 2013р., травень 2013р., жовтень-грудень 2013р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є методологічно невірним, що пов'язано з неврахуванням, як зазначалось, здійснених відповідачем оплат у сумі 33 296грн.

Фактично розмір інфляційних втрат за вказаний період дорівнює 1 753грн. 93коп., на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 366грн. 25коп. задоволенню не підлягають.

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат, судом враховані рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі №62-97р від 04.03.1997р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 11.09.2012р. по 11.03.2013р. у сумі 9 802грн. 32коп., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 10.4 договору субпідряду №69/12 від 19.01.2012р. передбачено, що за порушення строків оплати вартості робіт замовник виплачує виконавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день порушення зобов'язань, від суми, що підлягає оплаті.

Разом з тим, приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як визначено ст. 256 Цивільного кодексу України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності. Відповідно до ст. 261 Цивільного Кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз чинного законодавства, а також умов договору свідчить про відсутність продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.

Отже, виходячи з того, що днем прострочення сплати відповідачем вартості робіт за актом №6 за серпень 2012р. є 10.09.2012р., за актом №5 за липень 2012р. є 10.08.2012р., за актами №4 та №3 за травень 2012р. - 11.06.2012р., за актом №2 за березень 2012р. є 10.04.2012р., за актом №1 за лютий 2012р. є 12.03.2012р., то встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені спливає 10.03.2013р., 10.02.2013р., 11.12.2012р., 10.10.2012р., 12.09.2012р. відповідно.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що він є невірним, що пов'язано з неврахуванням позивачем положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Фактично розмір пені за вказані позивачем періоди з врахуванням шестимісячного строку нарахування та з урахуванням заявлених позивачем строків позовної давності, складає 554грн. 14коп., на підставі чого, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені у сумі 9 248грн. 18коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

При цьому, як вбачається з відзиву на позовну заяву від 11.02.2014р., відповідач просив суд зменшити нараховані позивачем штрафні санкції на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства.

Розглядаючи вказане клопотання відповідача, суд зазначає, що відповідачем в підтвердження зазначеного посилання не було надано суду жодних доказів, в обґрунтування викладеної вимоги (баланс підприємства, звіт про фінансову діяльність підприємства та ін.), а також, після здійснення перевірки заявленої пені, судом було встановлено право позивача на стягнення пені у значно меншому розмірі, ніж було заявлено до стягнення, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заявленого клопотання відповідача.

Витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Конституцією України, ст.ст. 254, 256, 258, 261, 267, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 875 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст. 230, ст.ст. 232, 318 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марморокбуд» (83108, м. Донецьк, пр. Партизанський, 2 В, ідентифікаційний код 35729543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстрой» (86112, Донецька область, м. Макіївка, вул. Рижська, 1, ідентифікаційний код 31072117) заборгованість за договором будівельного субпідряду №69/12 від 19.01.2012р. у сумі 99 216грн. 81коп., пеню у сумі 554грн.14коп., інфляційні втрати у сумі 1 753грн. 93коп., 3%річних у сумі 5 003грн. 04коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 130грн. 56коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстрой» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марморокбуд» заборгованості за договором будівельного субпідряду №69/12 від 19.01.2012р. у сумі 33 296грн., 3 % річних у сумі 355грн. 56коп., інфляційних втрат у сумі 366грн. 25коп. та пені у сумі 9 248грн. 18коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 07.04.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2014р.

Суддя Ю.С. Мельниченко