Рішення

від 08.04.2014 по справі 299/1617/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Дроботі В.В.

суддів: Власова С.О., Бисаги Т.Ю.

при секретарі: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідача приватного підприємства «Ятес» на заочне рішення Виноградівського районного суду від 20 червня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Зазначеним рішенням з ПП «Ятес» на користь ОСОБА_1 за угодою №014164 від 12 лютого 2013 року стягнуто 17650 грн., а також судові витрати.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і ухвалення нового про відмову у позові. Відповідач вказує на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права. Окрім того, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

По справі є доведеним та встановленими слідуючі обставини.

12 лютого 2013 року позивачка та ПП «Ятес» уклали договір, згідно з яким підприємство, як виконавець, прийняло на себе зобов'язання надати позивачці інформаційні, консультаційні та роз'яснювальні послуги з питань діяльності та подальшої участі у Програмі діяльності «Ренесанс».

Умови цієї Програми сторони договору передбачали в окремому додатку до укладеного договору, предметом якого було надання позивачці кредиту.

П.2.1 договору сторони погодили вартість плати за надання послуг у розмірі 17 650 грн.

У той же день позивачка перерахувала відповідачу зазначену суму платежу.

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про повернення грошових коштів, посилаючись на те, що вона та ПП «Ятес» уклали нікчемний правочин.

Суд першої інстанції, погодившись з доводами позивачки про укладення нею та відповідачем нікчемного правочину, стягнув на її користь сплачену нею суму у розмірі 17 650 грн. за передбачені договором послуги.

При цьому суд не врахував наступне.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним правочин може бути визнаний судом, якщо одна з його сторін оспорює дійсність положень цього правочину у момент його укладення (оспорюваний правочин) або недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Зокрема, нікчемними є правочини у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219 ЦК), вчинені малолітніми особами за межами цивільної дієздатності у разі відсутності його схвалення батьками або опікунами (ч.ч. 1 та 2 ст. 221 ЦК), які порушують публічний порядок (ч.ч. 1 та 2 ст. 228 ЦК) та інші, які передбачені загальною частиною ЦК України.

Передбачають нікчемність правочинів і норми особливої частини ЦК України, наприклад ч. 2 ст. 780 ЦК при укладенні договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду.

Норми статей ЗУ «Про захист прав споживачів», «Про рекламу», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист від недобросовісної конкуренції», на які посилались позивачка та суд першої інстанції в обґрунтування своїх доводів та висновків не містять вказівок щодо нікчемності договорів, умовами яких є надання інформаційних, консультаційних та роз'яснювальних послуг з питань діяльності юридичних осіб у сфері фінансових послуг.

Посилань на інші норми чинного законодавства позовна заява ОСОБА_1 та рішення суду першої інстанції не містять.

Викладене дає підстави вважати договір від 12 лютого 2013 року не нікчемним, а оспорюваним.

Отже, стягнення в судовому порядку платежу у розмірі 17 650 грн. можливе при ухваленні рішення про визнання цього договору недійсним з підстав, передбачених ч.ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК.

У позасудовому порядку повернення сплаченого позивачкою платежу можливе з підстав, передбачених п.п. 5.4 та 5.5 договору, тобто при його розірванні.

Оскільки суд неправильно застосував норми матеріального закону, які регулюють підстави недійсності правочину, рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає до скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Заочне рішення Виноградівського районного суду від 20 червня 2013 року скасувати, ухваливши нове, яким у вимогах ОСОБА_1 до приватного підприємства «Ятес» про стягнення 17 650 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено протягом 20 днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області В.В. Дроботя