Постанова

від 14.04.2014 по справі 812/1458/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1458/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Твердохліб Р.С.,

при секретарі: Андріасяні Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - Сланцицька О.Г. (довіреність від 27.02.2014 б/н),

від відповідача - Артюхова Л.Т. (довіреність від 17.06.2013 № 162/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тандер» до державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 лютого 2014 року № 0000032204, № 0000042204, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року відкрито провадження по справі № 812/1458/14 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тандер» до державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 лютого 2014 року № 0000032204, № 0000042204.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Тандер», за результатами якої складено акт перевірки від 10 лютого 2014 року № 185/12-34-22-04/11/31260079 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тандер» (код за ЄДРПОУ 31260079) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Торгтехносервіс» (код за ЄДРПОУ 23488955) та їх подальшого відображення у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року та податку на прибуток за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

На підставі акта перевірки від 10 лютого 2014 року № 185/12-34-22-04/11/31260079 винесені податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2014 року № 0000032204, від 24 лютого 2014 року № 0000042204.

Позивач не погоджується висновками, викладеними в акті перевірки, та вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області зроблено висновок про відсутність інформації щодо наявності права підпису у осіб від ТОВ «Торгтехносервіс», про відсутність посад та даних осіб, які підписували накладні від ТОВ «Тандер», позивач зазначає, що право підпису цим особам надано у додатковій угоді та додатку до договору. На підтвердження факту реалізації товару ТОВ «Тандер» на адресу кінцевих споживачів є контрольна стрічна з касового апарату, в якій відображена реалізація саме цього товару.

Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту. Крім того, наявність товарно-транспортної накладної потрібна для підтвердження одержання послуг з перевезення вантажів при обчисленні податку на прибуток для врахування вартості таких послуг у складі витрат. ТОВ «Тандер» не є учасником транспортного процесу та не сплачувало за послуги з перевезення вантажу.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про захист прав споживачів» реалізація продукції без сертифіката відповідності або декларації про відповідність забороняється. Стаття 15 Закону вказує, що споживач повинен бути проінформований про сертифікацію продукції, якщо вона підлягає обов'язковій сертифікації. Але діюче законодавство не зобов'язує платника податків зберігати сертифікати відповідності після реалізації товару.

На підтвердження факту проведення взаєморозрахунків ТОВ «Тандер» має всі необхідні первинні документи, у тому числі виписки та реєстри банку, які надавались у ході перевірки.

Крім того, позивач зазначає, що в акті перевірки зазначено, що враховуючи відсутність достатніх підстав для підтвердження факту здійснення операцій з поставки товарів від ТОВ «Торгтехносервіс» на адресу ТОВ «Тандер» встановлено нереальність здійснення господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Торгтехносервіс», доказами відсутності реальності господарських операцій між ТОВ «Торгтехносервіс» є відсутність персоналу, складських приміщень, не знаходження за податковою адресою.

З приводу цього, позивач зазначає, що законодавство України не зобов'язує платника податків та не наділяє правом витребувати від контрагента відомості про наявність у власності основних засобів, технічного персоналу, виробничих активів та ін.

Позивачем сформований податковий кредит та податкові витрати згідно Податкового кодексу України та підтверджені первинними документами - податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, які отримані від ТОВ «Торгтехносервіс», яке відвантажило товар, а ТОВ «Тандер» реально отримало вказаний товар у первинних документах з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку, а саме - реалізації товару на адресу кінцевих споживачів. Також ТОВ «Торгтехносервіс» суми зазначених податкових зобов'язань та додаткових доходів включені до податкової звітності та нараховані податки в бюджет.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення ТОВ «Тандер» вимог податкового законодавства, про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, завищення податкових витрат, не відповідають фактичним обставинам, не відповідають первинним документам, не підтверджуються жодними доказами з боку відповідача та спростовуються доказами (первинними документами).

Отже враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2014 року № 0000032204, від 24 лютого 2014 року № 0000042204.

У судовому засідання представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеному у позові, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, про що подав заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що при аналізі податкових накладних в ході проведення перевірки встановлено, що накладні підписані особами, щодо яких інформація про право підпису відсутня, у видаткових накладних та прибуткових накладних встановлено відсутність посади та даних осіб, які їх підписували зі сторони ТОВ «Тандер».

В ході перевірки позивача встановлено відсутність документів, що підтверджують факт здійснення транспортних перевезень товарів. Також позивачем до перевірки не надано паспорти продукції, сертифікати якості від виробника, інформацію щодо підприємства-виробника, місця (країни) походження та технологічних характеристик товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач зазначає, що позивачем до перевірки не надано додаткові угоди, контрольні стрічки, товарно-транспортні накладні, паспорти продукції, сертифікати якості від виробника. Зазначені документи ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на підставі п.73.3 ст.73, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України запитувало у позивача шляхом вручення запитів, але ці документи були надані лише після закінчення перевірки.

Стосовно відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, відповідач зазначає, що це є порушенням вимог діючого законодавства, про що говорить у листі Мінінфраструктури України від 03 вересня 2013 року № 10092/25/10-13, відповідно до якого, товарно-транспортна накладна повинна бути виписана на будь-який товар, що поставляється у рамках договору купівлі-продажу. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється на кожному підприємстві свого екземпляра товарно-транспортної накладної є обов'язковими.

Стосовно висновку про нереальність господарських відносин, відповідач зазначає, що доказами відсутності здійснення реальності господарських операцій між зазначеними контрагентами є: відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, відсутність складських приміщень, не встановлення пункту навантаження товарно-матеріальних цінностей та податкової адреси ТОВ «Торгтехносервіс», факт неналежного оформлення первинних документів, відсутність оригіналів документів, підтверджуючих факт проведення взаєморозрахунків між ТОВ «Тандер» та ТОВ «Торгтехносервіс», відсутність оригіналів документів, підтверджуючих якість печива, цукерок та вафлів, отриманих ТОВ «Тандер» від ТОВ «Торгтехносервіс», відсутність договору від 03 листопада 2006 року № 3/к-10.

З огляду на вищевикладене, висновки акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 10 лютого 2014 року № 185/12-34-22-04/11/31260079 є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності з діючим законодавством України.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні, викладеному у позові, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю «Тандер» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 13 грудня 2000 року, включені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 04 квітня 2005 року № 13821200000003873, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області з 19 грудня 2000 року за № 04337, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про взяття на облік платника податку на додану вартість № 100345149 (т.1 а.с. 135-137).

На підставі наказу від 30 січня 2014 року № 61, згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Тандер», код за ЄДРПОУ 31260079, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Торгтехносервіс» (код за ЄДРПОУ 23488955) та їх подальшого відображення у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року та податку на прибуток за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 10 лютого 2014 року № 185/12-34-22-04/11/31260079 (т.1 а.с. 115-121, т.2 а.с. 61-63).

Згідно висновків акту від 10 лютого 2014 року № 185/12-34-22-04/11/31260079 перевіркою, встановлено порушення ТОВ «Тандер»:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 7077,00 грн., у тому числі по податкових періодах: за січень 2012 року на суму 1393,00 грн., за лютий 2012 року на суму 1536,00 грн., за березень 2012 року на суму 1871,00 грн., за квітень 2012 року на суму 970,00 грн., за травень 2012 року на суму 1272,00 грн., за червень 2012 року на суму 35,00 грн.;

- п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 7431,00 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на суму 5040,00 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 2391,00 грн.

На підставі акту перевірки від 10 лютого 2014 року № 185/12-34-22-04/11/31260079 державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 24 лютого 2014 року № 0000032204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10615,50 грн., з якої за основним платежем - 7077,00 грн. та 3538,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 123);

- від 24 лютого 2014 року № 0000042204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 9288,75 грн., з якої за основним платежем - 7431,00 грн. та 1857,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п.138.1 ст.138 , п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 124).

За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 24 лютого 2014 року № 0000032204, про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10615,50 грн., з якої за основним платежем - 7077,00 грн. та 3538,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, від 24 лютого 2014 року № 0000042204, про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 9288,75 грн., з якої за основним платежем - 7431,00 грн. та 1857,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із ст.138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПК України);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п.138.5 ст.138 ПК України).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, 03 жовтня 2006 року між ТОВ «Тандер» та ТОВ «Торгтехносервіс» укладено договір № 3/к-10 відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця відповідно до його заявки, яка надається через засоби зв'язку або усно через представника постачальника, товари громадського споживання, у подальшому «товар». Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору по узгодженій ціні, вказаній у накладній, яка являється невід'ємною частиною цього договору (т.1 а.с. 12-14), додаток до цього договору посвідчує відтиск штампу, особисті підписи осіб, яким довіряється отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до накладно-рахунку (т.1 а.с. 15).

Крім того, між ТОВ «Тандер» та ТОВ «Торгтехносервіс» 03 листопада 2006 року укладено додатковий договір до договору від 03 листопада 2006 року № 3/к-10, відповідно до якого підписом цього договору сторони гарантують, що всі документи по даному договору підписані від імені сторони договору, підписані уповноваженими особами сторін договору у випадку засвідчення таких підписів печаткою відповідної сторони (т.1 а.с. 16).

23 грудня 2008 року між ТОВ «Тандер» та ТОВ «Торгтехносервіс» укладено додатковий договір до договору від 03 листопада 2006 року № 3/к-10, відповідно до якого договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, якщо одна сторона протягом 10 календарних днів до кінця дії договору письмово не повідомить про намір розірвати договір, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах (т.2 а.с. 131).

На виконання умов договору поставки від 03 жовтня 2006 року № 3/к-10 складено накладні-рахунки (т.1 а.с. 17, 20, 23, 26, 29, 32, 57, 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99) та видано ТОВ «Тандер» податкові накладні від 20 квітня 2012 року № 17463 на суму 1372,10 грн., у тому числі податок на додану вартість 228,68 грн., від 04 травня 2012 року № 19473 на суму 1557,32 грн., у тому числі податок на додану вартість 259,56 грн., від 24 березня 2012 року № 12451 на суму 2169,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 361,50 грн., від 11 травня 2012 року № 20254 на суму 2887,27 грн., у тому числі податок на додану вартість 481,22 грн., від 25 травня 2012 року № 22084 на суму 2346,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 391,07 грн., від 13 квітня 2012 року № 16244 на суму 2076,17 грн., у тому числі податок на додану вартість 346,03 грн., від 17 березня 2012 року № 11336 на суму 1897,21 грн., у тому числі податок на додану вартість 316,20 грн., від 31 березня 2012 року № 13850 на суму 2107,73 грн., у тому числі податок на додану вартість 351,29 грн., від 06 квітня 2012 року № 14783 на суму1088,94 грн., у тому числі податок на додану вартість 181,49 грн., від 13 квітня 2012 року № 16243 на суму 1288,16 грн., у тому числі податок на додану вартість 213,36 грн., від 04 лютого 2012 року № 4873 на суму 2013,90 грн., у тому числі податок на додану вартість 335,82 грн., від 11 лютого 2012 року № 5914 на суму 4626,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 771,03 грн., від 20 лютого 2012 року № 7065 на суму 702,86 грн., у тому числі податок на додану вартість 117,14 грн., від 25 лютого 2012 року № 8268 на суму 1869,36 грн., у тому числі податок на додану вартість 311,56 грн., від 03 березня 2012 року № 9162 на суму 2297,12 грн., у тому числі податок на додану вартість 382,85 грн., від 10 березня 2012 року № 1017 на суму 2757,47 грн., у тому числі податок на додану вартість 459,58 грн., від 14 січня 2012 року № 1659 на суму 3381,73 грн., у тому числі податок на додану вартість 563,62 грн., від 09 січня 2012 року № 476 на суму 1148,84 грн., у тому числі податок на додану вартість 191,47 грн., від 21 січня 2012 року № 2806 на суму 1289,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 214,83 грн., від 28 січня 2012 року № 3833 на суму 2538,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 423,03 грн., від 18 травня 2012 року № 21158 на суму 847,04 грн., у тому числі податок на додану вартість 141,18 грн. (т.1 а.с. 18-19, 21-22, 24-25, 27-28, 30-31, 33-34, 58-59, 61-62, 64-65, 67-68, 70-71, 73-74, 76-77, 79-80, 82-83, 85-86, 88-89, 91-92, 94-95, 97-98, 100-101), які включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень-червень 2012 року (т.2 а.с. 85-130).

Факт оплати товарно-матеріальних цінностей, придбаних за договором від 03 жовтня 2006 року № 3/к-10 підтверджується випискою по рахунку (т.2 а.с. 83-84).

Товарно-матеріальні цінності, які придбані ТОВ «Тандер» у ТОВ «Торгтехносервіс» за договором від 03 жовтня 2006 року № 3/к-10 реалізовані кінцевому споживачу, що підтверджується фіскальними чеками, реєстром фіскальних чеків (т.1 а.с. 11, т.2 а.с. 52-53, 133-172).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість до складу податкового кредиту січня, лютого, березня, квітня, травня, червня 2012 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем включено по господарським операціям з ТОВ «Торгтехносервіс» податок на додану вартість в сумі 1392,95 грн., 1535,55 грн., 1871,42 грн., 969,56 грн., 1273,03 грн., 34,67 грн. відповідно (т.1 а.с. 187-190, 205-208, 226-229, 247-250, т.2 а.с. 24-27, 44-47).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у січні, лютому, березні, квітня, травні, червні 2012 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Торгтехносервіс» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно ненадання позивачем до перевірки паспортів продукції, сертифікатів якості від виробника і т.д., оскільки відсутність зазначених документів не є підтвердженням нездійснення господарських правочинів та не є обов'язковими документами, відповідно до яких позивач має право на нарахування податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що перевірка позивача податковим органом проводилась на початку 2014 року, отримання товарно-матеріальних цінностей за договором, укладеним з ТОВ «Торгтехносервіс» та його реалізація кінцевому споживачу - у першому півріччі 2012 року. Отже позивач не зобов'язаний зберігати сертифікати якості після реалізації продукції.

Стосовно не надання до перевірки договору від 03 листопада 2006 року № 3/к-10, товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що відповідач запитами про надання пояснень та їх документального підтвердження не просив позивача надати конкретні документи, а саме: договір від 03 листопада 2006 року № 3/к-10 та товарно-транспортні накладні. Зазначені документи надані відповідачу разом з запереченнями до акту від 10 лютого 2014 року № 185/12-34-22-04/11/31260079 та містяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 12-15, 35-57), розглянуті, але їх наявність не змінила висновки, зроблені податковим органом за результатами перевірки (т.1 а.с. 102-106, т.2 а.с. 59-60).

Крім того, стосовно товарно-транспортних накладних суд зазначає, що відповідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів. Тобто товарно-транспортні накладні не є обов'язковими документами, відповідно до яких платник податків має право на нарахування податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, відсутності складських приміщень у ТОВ «Торгтехносервіс», не знаходження за податковою адресою, суд зазначає, відповідач у цих висновках посилається на акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгтехносервіс» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000», який складено за результатами перевірки, у якій немає висновків стосовно взаємовідносин з ТОВ «Тандер».

Крім того, порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагента позивача і не може впливати на право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо підписання накладних особами, щодо яких інформація про право підпису відсутня, оскільки відповідно до додаткової угоди від 03 листопада 2006 року б/н до договору від 03 листопада 2006 року № 3/к-10, всі документ по договору підписані від імен сторони договору, підписані уповноваженими особами сторін договору у випадку завірення таких підписів печаткою відповідної сторони (т.1 а.с. 16).

Отже, оскільки податкові накладні завірені печаткою ТОВ «Торгтехносервіс», вони підписані уповноваженими на то особами.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Торгтехносервіс», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення ТОВ «Тандер» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10615,50 грн. та суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 9288,75 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 лютого 2014 року № 0000032204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10615,50 грн., з якої за основним платежем - 7077,00 грн. та 3538,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, від 24 лютого 2014 року № 0000042204, про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 9288,75 грн., з якої за основним платежем - 7431,00 грн. та 1857,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 14 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 квітня 2014 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тандер» до державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 лютого 2014 року № 0000032204, № 0000042204 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове від 24 лютого 2014 року № 0000032204 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Тандер» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10615,50 грн., з якої за основним платежем - 7077,00 грн. та 3538,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове від 24 лютого 2014 року № 0000042204, про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Тандер» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 9288,75 грн., з якої за основним платежем - 7431,00 грн. та 1857,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тандер» (місцезнаходження: 91493, Луганська область, м. Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Цементна, буд. 1-А, ідентифікаційний номер 31260079) судовий збір у розмірі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 18 квітня 2014 року.

Суддя Р.С. Твердохліб