Ухвала

від 17.04.2014 по справі 248/5017/13-ц

ХАРЦИЗЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

248/5017/13-ц

2-п/248/11/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Труханової Л.М.

при секретарі Медведєвої С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_2, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить скасувати заочне рішення, ухвалене судом 23 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву мотивує тим, що вищевказане заочне рішення було отримано ним рекомендованим листом 27.01.2014 р., тобто саме у цей день він дізнався про те, що за вищезазначеною справою ухвалено судове рішення. Одночасно він дізнався про факт того, що на 23.12.2014 р. було призначене судове засідання, про день та час проведення якого, його особисто не було повідомлено, того ж дня у той час, його представникОСОБА_6 знаходилася за кордоном. За змістом рішення суду визначено: «Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки в суд не повідомили».

суд.

Також заявник зазаначає, що його неявка у судове засідання була наслідком того, що він не був належним чином повідомлений про час слухання справи. Отже, зважаючи на поважність причин його відсутності безпосередньо 23.12.2013 р. просить суд скасувати заочне рішення та призначити справу до слухання по суті. З винесеним рішенням суду він не згоден. Ознайомившись з рішенням він дізнався, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі. При цьому за змістом рішення не наводиться, що ними (його представником) подавалися заперечення щодо їхнього непогодження з сумами заборгованості зі сплати кредиту. Відповідно до змісту статті 526 ЦК України «Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, щодо визначення розміру заборгованості повинно бути докладно вивчено належність застосування тих чи інших умов договору. За змістом наданих пояснень вони надавали власний розрахунок заборгованості та пояснювали, що згідно кредитного договору, який укладений Відповідачем із ЗАТ «Донгорбанк» № Н-1231-08 від 30.05.08 р. позичальником є фізична особа ОСОБА_1 За змістом пункту 8.2 останнього договору передбачається можливість виконання обов'язків боржника третіми особами. Скориставшись правом, яке надано цим пунктом Відповідач звертався з заявами до ТОВ «Укрнавекс» про здійснення замість нього позивачем, як незацікавленою третьою особою платежів.

ТОВ «Укрнавекс» частково здійснювалися платежі за кредитним договором, укладеним між ним та банком, проте ці платежі були здійснені у доброчинному порядку, як платежі за третю особу, що не заборонено ані законом, ані договором. Усі платежі здійснювалися за особистим

зверненням Відповідача за окремими заявами з визначенням реквізітів за якими він просив здійснити за нього платежі.

Ухвалою Господарьского суду Донецької області від 29.08.2013 року по справі № 5006/38/33б/2012 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнавекс» (код 33728408), юридичну особу ліквідовано.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 25 червня 2013 року за справою № 248/4972/13-ц підтверджує факт сплати підприємством ТОВ «Укранавекс» платежів за нього, але не містить інформації, щодо інших платежів, які здійснювалися ТОВ «Укрнавекс» на користь банку по кредитному договору за окремими зверненнями тому що, це платежі щодо яких пропущений строк позовної давності.

Тому на теперішній час дуже ускладнено, визначити суму платежів які здійснювалися за кредитним договором № Н-1231-08 від 30.05.08 р. від ТОВ «Укрнавекс».

З урахуванням того, що банком не надано виписки з рахунку, яка відображає розмір та дати надходження коштів від третьої особи - ТОВ «Укрнавекс» вважаємо що сума заборгованості не доведена належним чином.

Крім того, за змістом рішення суду визначається що частина заборгованості відповідача зі сплати відсотків розрахована із розрахунку 23% відсотки, у той час як належний розмір є розмір, який повинний бути застосований відповідно до пункту 1.2 кредитного договору № Н-1231-08 від 30.05.08 р.

За таких обставин вважає що під час слухання справи по суті ним буде доведено не відповідність визначених до стягнення з нього сум грошових коштів.

З урахуванням зазначеного, просить заочне рішення Харцизького міського суду Донецької області від 23.12.2013 року за справою № 2/248/1766/2013 та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

28 березня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій також просить скасувати рішення суду, ухвалене в заочному порядку 23 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Заочним рішенням Харцизького міського суду від 23.12.2013 року з неї, як з поручи теля (Договір поруки № Н-1231-08 від 30.05.2008 р.), солідарно з відповідачем ОСОБА_1, як позичаль ника (кредитним договором № Н-1231-08 від 30.05.2008 р.), на користь позивача стягнута за боргованість в сумі 10 386 226, 99 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,5 грн.

Копія даного заочного рішення суду їй не була від правлена поштою та про його ухвалення їй стало відомо лише 20.03.2014 року та цього ж дня за заявою вона отримала його копію в Харцизькому міському суді, а від так 10-тиденний строк, передбачений ст. 228 ЦПК України, для звернення з цією заявою нею дотриманий.

20.03.2014 року вона також тільки дізналася, що на 23.12.2013 року за цією справою приз началося судове засідання, так як їй не було взагалі повідомлено про дату і час його приз начення.

Вважає це заочне рішення незаконним, так як вона не отримувала повідомлень про дату, час та місце розгляду цього позову. Розгляд справи відбувся у її відсутність, а тому вона не мала змоги надати суду заперечення проти задоволення цих позивних вимог до неї, з якими вона не згодна, через що порушено її право на цивільний захист своїх інтересів проти цього по зову.

Отже, порушення судом норм процесуального права щодо з'ясування обставин справи на засадах змагальності сторін потягло неповноту з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а саме:

По-перше: суд не врахував, що за договір її поруки не є істотною умовою за спі рним кредитним договором, за яким, згідно пункту 4.1 Розділ 4 «Забезпечення кредиту». По зивач і відповідач ОСОБА_1 домовились, що «Забезпеченням зобов'язань позичальника по даному кредитному договору є іпотека та порука ТОВ «Укрнавекс»».

Отже її порука не була істотною договірною умовою забезпечення кредитних зо бов'язань відповідача ОСОБА_1 перед позивачем, проте головний поручитель за кредитним договором не був залучений до участі в справі, а вона не мала змоги заявити клопотання про його залучення.

По-друге: при укладенні кредитного договору сторони зобов'язані у будь-якому разі по годити предмет, ціну та строк дії договору.Сама по собі умова договору про дію поруки до «повного виконання» позичаль ником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як «установлення строку дії поруки», оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.

По-третє: згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання ос новного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, як що кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення до говору поруки. На вимогу статті 252 ЦПК України термін виконання договору поруки повинен визначатися конкрет ною календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Зі змісту договору поруки вбачається, що строк її припинення належним чином не встановлено, тому згідно вимог вищевказаних норм матеріального права, суд дійшов обгрун тованого висновку про припинення поруки у зв'язку з тим, що банк, встановивши інший ніж визначений кредитним договором та договорами поруки момент пред'явлення вимоги, пре д'явив позов до відповідачів у червні 2013 року. Проте, не надав правової оцінки щодо до тримання позивачем строку на пред'явлення вимог до неї, як до поручителя, зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України, тобто дотримання строків для звернення з відповідною вимогою до поручителів за укладеними 30 травня 2008 року договором поруки та кредитним договором (п. 4.1).

Отже, на порушення вимог ст. ст. 212-215, 315 ЦПК України, ухвалюючи заочне рішен ня, суд на зазначену увагу не звернув та належним чином не перевірив, що підставою для при пинення спірного договору поруки відносно неї може бути не дотримання кредитором стро ку звернення до суду з вимогами до поручителя.

Суд, ухвалючи заочне рішення, не визначився з датою спливу строку, встановленого для звернення кредитора з вимо гою про виконання основного зобов'язання, згідно до приписів ч. 4 статті 559 ЦК України.

Між тим, з'ясування зазначених обставин має суттєве значення для правильно вирішен ня питання про дію чи припинення дії договору поруки та для правильного вирішення спору. Просить постановити ухвалу, за якою заочне рішення Харцизького міського суду від 23.12.2013 року за позовом ПАТ ««Перший український міжнародний банк» про стягнення кредитної заборгованості - скасувати та призначити справу до розгляду позову по суті з забезпеченням її процесуальних прав, як відповідача.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 доводи та вимоги заяви підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 підтримав у повному обсязі доводи та вимоги викладені в заяві.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» - Шевченко О.Є. суду пояснила, що

вважає рішення суду законним, обґрунтованим та ухваленим при повному, всебічному з'ясуванні всіх обставин справи із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Також позивач не погоджується з обставинами, на які посилаються заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,та вважає, що відповідні заяви подана з метою ухилення від виконання своїх договірних зобов'язань та затягування часу розгляду справи.

Заявники нене наводять доказів поважності причин їх неявки в судове засідання 23.12.2013 року. Натомість, в матеріалах справи містяться докази направлення судової повістки на адресу заявників.

Заявники не повідомили суд та позивача про зміну своєї адреси, повістка була направлена за останньою відомою адресою, в зв'язку з чим відповідач ОСОБА_1та ОСОБА_2 вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, а тому відповідачі вважаються таким що не з'явився в судове засідання без поважних причин.

Щодо обґрунтованості та доведеності суми стягнення, заявленої позивачем вважають рішення Харцизького міського суду Донецької області від 23.12.2013 року законним та обґрунтованим. Сума заборгованості, яку стягнуто на користь позивача є повністю доведеною з

боку позивача.

Так, позивачем під час слухання справи було надано розрахунок заборгованості, в якому міститься повна інформація щодо нарахування сум заборгованості та її погашення.

Судом досліджено наданий розрахунок заборгованості та з'ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи по суті. Крім того, позивачем надано оборотно-сальдові відомості, які підтверджують нарахування та сплату відсотків та частин кредиту. Виходячи з того, що розрахунок заборгованості ОСОБА_1 надано станом на 31.05.2013 року, до нього ввійшли всі платежі в погашення кредиту, що надходили від відповідача ОСОБА_1 та третіх осіб.

Таким чином, всі платежі в рахунок погашення заборгованості враховані позивачем при складені розрахунку заборгованості, а посилання відповідача ОСОБА_1 на свій власний розрахунок не можуть бути тими доказами, які можуть потягти за собою скасування заочного рішення, адже він не відповідає дійсності, нічим не підтверджується та відображає лише власну думку ОСОБА_1

Щодо строку дії договору поруки посилання ОСОБА_2 на положення договору поруки № Н-1231-08 від 30.05.2008 року, щодо строку дії договору поруки не може бути підставою для скасування заочного рішення від 23.12..2013 року з наступних підстав.

В даному випадку відповідач ОСОБА_2 наводить лише свої міркування стосовно терміну дії договору поруки № Н-1231-08 від 30.05.2008 року. Предметом спору за позовною заявою ПАТ « ПУМБ» є стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки. Позивачем під час розгляду справи доведено, що відповідно до п. 1.2. договору поруки № Н-1231-08 від 30.05.2008 року об'єм відповідальності поручителя перед кредитором визначається умовами та об'ємом зобов'язань перед кредитором за основним зобов'язання, включаючи повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, неустойки та спричинених збитків, а саме:

- повернення кредиту в сумі 950000,00 грн. в строк, у відповідності до графіку повернення кредиту, відповідно до додатку 1 до кредитного договору. Дата повернення кредиту в повному об'ємі - 29.05.2028 року.

Відповідно до п. 4.2 договору поруки порука припиняється в випадках, передбачених ст. 559 ЦК України. Таким чином, виходячи з того, що випадків, передбачених ст. 559 ЦК України не встановлено, договір поруки № Н- 1231-08 від 30.05.2008 року є чинним, а міркування, наведені ОСОБА_2, не мають жодного відношення до предмету спору за позовною заявою ПАТ «ПУМБ» та тим більше не можуть бути підставою для скасування заочного рішення від 23.12.20013 року.

Щодо надсилання позивачем на адресу ОСОБА_2 вимоги щодо виконання зобов'язань за договором поруки відповідач ОСОБА_2 в заяві про скасування заочного рішення від 23.12.2013 р посилається на те, що судом начебто не встановлено коли саме відповідачем ОСОБА_2 отримано вимогу ПАТ «ПУМБ» про виконання зобов'язань за договором поруки. Крім того, відповідач посилається на те, що судом під час ухвалення спірного рішення припущено порушення норм матеріального права. Однак які саме норми матеріального права порушено в заяві про перегляд заочного рішення не зазначено.

В спірному рішенні зазначено, що банком на адресу ОСОБА_2 була надіслана вимога про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою від 26.03.2013 року цінним листом з описом вкладення, зазначений лист повернуто відправнику 29.05.2014 року за закінченням терміну зберігання. Вимога поручителем не виконана. Таким чином, посилання відповідача на те, що судом не встановлено коли саме відповідач ОСОБА_2 отримала вимогу не відповідає дійсності.

Відповідачем ОСОБА_2 не було повідомлено банк про зміну її місця проживання, тому не зважаючи на те, що вимога про виконання зобов'язання за договором поруки було повернуто на адресу банку за закінченням терміну зберігання, ОСОБА_2 вважається такою, що повідомлена про вимогу банку щодо виконання зобов'язання за договором поруки, оскільки вимога була направлена Позивачем за адресою вказаною відповідачем ОСОБА_2 при підписанні Договору поруки.

Однак, не зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 наголошує нібито на порушеннях норм матеріального права судом під час ухвалення рішення, такі її ствердження не знаходять належного обґрунтування та не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, адже не

стосуються предмету спору за вищезазначеного позовною заявою.

Таким чином, проаналізувавши доводи, викладені в заяві про скасування заочного рішення від 23.12.2013 року слід зробити висновок, що відповідачем ОСОБА_2 не наведено жодних законних підстав для скасування заочного рішення. Заява не відповідає положенням ст. 229, а саме п. З, 4 ч. 2 ст. 229 ЦПК України, тому не може бути прийнята Судом до уваги.

Крім того, вважаємо, що заочне рішення Харцизького міського суду Донецької області законне та обґрунтовано та не підлягає скасуванню з підстав, викладених в заяві ОСОБА_2 про скасування заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з*явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд встановив, що відповідачу ОСОБА_2 по даній справі було своєчасно направлена судова повістка про виклик її в судове засідання на 23.12.3013 року , однак була повернута з відміткою « за закінченням терміну зберігання», у зв»язку з чим можна вважати , що вона належним чином не повідомлена про час та дату слухання справи, тому до суду не з'явилися.

Крім того , також дані про отримання ОСОБА_1 судової повістки про виклик його в судове засіданні на 23.12.2013 р. , відсутні.

Таким чином, суд з'ясував, що неявка відповідачів до суду сталась з поважних причин, внаслідок чого вони не мали можливості висловити свою думку щодо заявленого позову та надати докази в підтвердження своїх доводів та заперечень. На думку суду , докази , на які посилаються заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заочне рішення від 23 грудня 2013 року підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.361, 363, 365, 366 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скасувати заочне рішення Харцизького міського суду від 23 грудня 2013 року, ухвалене по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Розгляд справи призначити на 24 квітня 2014 року на 09:00 годину.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: