Постанова

від 11.04.2014 по справі 816/1039/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2014 рокум. ПолтаваСправа №816/1039/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Марченко О.Є.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Тур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулась до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем порушено права та законні інтереси ФОП ОСОБА_3 у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита. Зазначала, що при ввезенні на митну територію України товару (годинники наручні) митним органом проведено всі необхідні митні процедури та визнано митну вартість товару, визначеному позивачем на підставі основного методу - за ціною договору. Наголошувала на тому, що у контролюючого органу відсутні правові підстави для проведення будь-яких донарахувань грошових зобов'язань після завершення процедури митного оформлення товару.

Відповідач позов не визнав. Надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що Управлінням правомірно, на підставі положень статті 351 Митного кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 Посилаючись на відомості, викладені у акті перевірки від 20 лютого 2014 року №0005/16-31-22-04-08/НОМЕР_1, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав та мотивів, викладених у письмових запереченнях, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_3 у встановленому законодавством порядку зареєстрована як фізична особа - підприємець.

Між позивачем (покупець) та компанією LaMerCollectionsLLC (США, постачальник) 10 вересня 2013 року укладено контракт №1, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар (годинники наручні La Mer Collections) /а.с. 31-35/.

На виконання умов даного контракту LaMerCollectionsLLC відвантажено в адресу ФОП ОСОБА_3 товар "Годинники наручні з електроживленням з механічною індикацією з циферблатами круглої овальної та квадратної форми з металевим корпусом, з шкіряними ремінцями оздобленими штучними та натуральними камінцями та ланцюжками - 36 штук" (далі по тексту - товари).

При переміщенні даного товару через митну територію України у митному режимі "імпорт" позивачем, з метою митного оформлення товару, надано до Полтавської митниці Міндоходів вантажну митну декларацію (ІМ 40) від 08 жовтня 2013 року №806020000/2013/010221, за змістом якої вартість товару визначено на рівні 2668,35 дол. США /а.с. 41/.

Разом з ВМД позивачем надано копію контракту від 10 вересня 2013 року №1 /а.с. 149-153/, специфікацію №1 /а.с. 160-161/, платіжне доручення від 17 вересня 2013 року /а.с. 164/, інвойс від 19 вересня 2013 року /а.с. 154/, експорту митну декларацію /а.с. 155/ копію висновку Державного гемологічного центру України від 03 жовтня 2013 року №Д7/2061 щодо результатів експертизи й оцінки дорогоцінних каменів органогенного утворення, напівдорогоцінних і декоративних каменів у сировині та виробах, колекцій мінералів, гірських порід, мінеральних речовин, а також культурних цінностей /а.с. 162-163/.

Митну вартість товару позивачем визначено на підставі статті 58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції).

Так, вартість ввезених товарів становила 2259 дол. США або 18 056 грн 19 коп. (курс валюти - 7,993 грн. за 1 долар США). Вартість транспортування становила 409,35 дол. США або 3271 грн 94 коп. (курс валюти - 7,993 грн. за 1 долар США). Митна вартість ввезених товарів склала 2668,35 дол. США або 21 328 грн 12 коп. (курс валюти - 7,993 грн. за 1 долар США).

Контролюючий орган визнав митну вартість товару, визначену декларантом за ціною договору (контракту), провів митне оформлення товару та дозволив його випуск у вільний обіг на митній території України.

У подальшому, на підставі отриманої від Полтавської митниці Міндоходів інформації щодо можливого порушення позивачем вимог податкового та митного законодавства України в частині достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України у митному режимі "імпорт" товарів, оформлених за ВМД від 08 жовтня 2013 року №806020000/2013/010221 та відповідно до наказу Управління від 30 січня 2014 року №25 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3" фахівцями Управління проведено невиїзну документальну перевірку позивача.

У ході проведення перевірки встановлено та зафіксовано у акті від 20 лютого 2014 року №0005/16-31-22-04-08/2962800084 /а.с. 101-111/ факт неправомірного застосування основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції) та вказано на заниження ФОП ОСОБА_3 митної вартості ввезених на митну територію України товарів, заниження податкового зобов'язання зі сплати митних платежів загалом в розмірі 5754 грн 48 коп. (в т.ч., ввізного мита - 1106 грн 63 коп. та податку на додану вартість - 4647 грн 85 коп.).

Не погодившись із зазначеними доводами, позивач, листом від 26 лютого 2014 року вих. №26/02-2, надала заперечення до акта перевірки, що листом Управління від 04 березня 2014 року вих. №177/К/16-31-22-04-08 залишені без задоволення /а.с. 18-27/.

На підставі наведених вище висновків акта перевірки Управлінням винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 07 лютого 2014 року №0000052204 про збільшення ФОП ОСОБА_3 грошового зобов'язання за платежем: "Мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, 15010100" загалом в розмірі 1383 грн 29 коп. (в т.ч., 1106 грн 63 коп. - основний платіж, 276 грн 66 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 29, 114/;

- від 07 березня 2014 року №0000062204 про збільшення ФОП ОСОБА_3 грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, 14010300" загалом в розмірі 5809 грн 81 коп. (в т.ч., 4647 грн 85 коп. - основний платіж, 1161 грн 96 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 30, 155/.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з вимогою про визнання їх протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перш за все суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як визначено частиною першою статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У свою чергу, відповідно до приписів частини п'ятої статті 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Суд зазначає, що митне оформлення товару "Годинники наручні з електроживленням з механічною індикацією з циферблатами круглої овальної та квадратної форми з металевим корпусом, з шкіряними ремінцями оздобленими штучними та натуральними камінцями та ланцюжками - 36 штук" проведено у жовтні 2013 року на підставі ВМД від 08 жовтня 2013 року №806020000/2013/010221. При цьому, контролюючий орган визнав митну вартість товару, визначену декларантом за ціною договору (контракту), провів митне оформлення товару та дозволив його випуск у вільний обіг на митній території України.

Водночас, як встановлено судом та підтверджено представниками сторін, вчинивши всі необхідні дії для проведення митного оформлення товару контролюючий орган призначив та провів невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товару у митному режимі "імпорт", оформленого за митною декларацією від 08 жовтня 2013 року №806020000/2013/010221.

З приводу посилань позивача на відсутність у відповідача підстав для проведення перевірки, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що листом від 30 січня 2014 року вих. №92/К/16-31-22-04-17 відповідач повідомив ФОП ОСОБА_3 про проведення перевірки та надіслав на адресу останньої копію наказу Управління від 30 січня 2014 року №25 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3" /а.с. 117-119/. Дане поштове відправлення позивачем отримано 06 лютого 2014 року, що підтверджено залученою до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3600011267023 /а.с. 121/ та не спростовано представником позивача.

Позивач проти проведення перевірки з підстав, визначених чинним законодавством, не заперечувала, наказ контролюючого органу про призначення перевірки чи дії останнього щодо її організації та проведення не сокаржила. На момент розгляду справи відповідачем реалізовано наказ Управління від 30 січня 2014 року №25 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3", проведено перевірку, складено за її наслідками акт від 20 лютого 2014 року №0005/16-31-22-04-08/НОМЕР_1 та на підставі висновків зазначеного акта винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, на момент розгляду справи судом відносини сторін щодо призначення та проведення документальної невиїзної перевірки є вичерпаними, а відтак, будь-які доводи щодо неправомірності такої перевірки не можуть братися до уваги.

Після проведення перевірки права платника податків може бути порушено лише юридично значимими наслідками такої перевірки. У спірних відносинах такими наслідками є оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, що покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, в ході перевірки ФОП ОСОБА_3 контролюючим органом встановлено, що надані позивачем для митного оформлення документи містять окремі розбіжності. Зокрема, у Акті перевірки наголошено, що при митному оформленні в режимі "ТР 81 АА" до митної декларації від 30 вересня 2013 року №100290003/2013/926721 ФОП ОСОБА_3 надано інвойс від 19 вересня 2013 року без номера. Разом з цим, при митному оформленні в режимі "ІМ 40 ДЕ" до митної декларації від 08 жовтня 2013 року №806020000/2013/010221 надано рахунок-фактуру (інвойс) від 10 вересня 2013 року без номера. Крім того, як зазначив відповідач, у графах 35 та 38 митної декларації від 30 вересня 2013 року №100290003/2013/926721 зазначено, що вага брутто та вага нетто товару становить 6,8 кг. Водночас, у графі 35 митної декларації від 08 жовтня 2013 року №806020000/2013/010221 зазначено, що вага брутто товару становить 6,8 кг, а у графі 38 - вага нетто - 6,0 кг.

Окрім того, посилаючись на отримані з офіційного сайту постачальника відомості про ціну товарів, відповідач зазначив, що такі ціни не відповідають тим, які вказані у специфікації до Контракту від 10 вересня 2013 року №1 та на рівні яких визначено митну вартість товару у жовтні 2013 року.

З приводу наведених доводів контролюючого органу позивачем зазначено наступне.

Щодо надання до митних декларацій різних інвойсів позивачем зазначено, що до митної декларації від 30 вересня 2013 року №100290003/2013/926721, яка подавалась до Київської регіональної митниці, додано інвойс без номера від 19 вересня 2013 року. Той самий інвойс додано і до митної декларації від 08 жовтня 2013 року №806020000/2013/010221, що подавалась в Полтавську митницю при митному оформленні товару.

Суд погоджується з даними доводами позивача, оскільки такі підтверджено відбитками штампів як Київської регіональної митниці, так і Полтавської митниці та екологічної інспекції ПЕК "Полтава" на примірнику інвойсу /а.с. 43/.

Стосовно рахунку-фактури від 10 вересня 2013 року, позивачем зазначено, що даний рахунок постачальником надано на вимогу ФОП ОСОБА_3 для спрощення господарської діяльності останньої, оскільки він містив розгорнутий перелік товару /а.с. 44-47/.

Суд зазначає, що загальна вартість товару, вказана у інвойсі від 19 вересня 2013 року та у рахунку-фактурі від 10 вересня 2013 року, є ідентичними, а відтак, надання до митних органів різних інвойсів жодним чином не вплинуло на визначення митної вартості товару.

Що стосується різниці у вазі "брутто" та "нетто" товару, представником позивача пояснено, що при оформленні митної декларації від 30 вересня 2013 року №100290003/2013/926721, що подавалась до Київської регіональної митниці, допущено технічну помилку щодо ваги товару. Так, в графах 35 та 38 декларації вагу "брутто" (з пакуванням) та "нетто" (без пакування) помилково зазначено однакову - 6,800 кг. А вже при оформленні митної декларації від 08 жовтня 2013 року №806020000/2013/010221 в графах 35 та 38 зазначено правильні дані - вага "брутто" - 6,800 кг, вага "нетто" - 6,000 кг.

При цьому, під час митного оформлення до Полтавської митниці надано Відомість про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, за змістом якої сумарна вага тари і пакувальних матеріалів (паперу та картону) склала 0,800 кг /а.с. 49/. Тобто фактичні дані ваги брутто/нетто не містять розбіжностей.

Дана обставина на визначення розміру митної вартості задекларованих товарів жодним чином вплинути не могла.

Відносно посилань відповідача на ціну товарів, вказану на офіційному сайті постачальника, позивачем до матеріалів справи надано лист La Mer Collections LLC (США) від 09 квітня 2014 року, яким повідомлено про те, що ФОП ОСОБА_3 є оптовим покупцем товарів (оптовою вважається партія від 20 годинників), фактичний продаж товарів за контрактом від 10 вересня 2013 року №1 проведено за оптовою ціною на підставі окремого каталогу /а.с. 177/.

Крім того, до матеріалів справи залучено викопіювання з оптового каталогу товарів La Mer Collections LLC /а.с. 50-90/, за змістом якого ціни товарів відповідають тим, що вказані у рахунку-фактурі від 10 вересня 2013 року /а.с. 44-47/, специфікації №1 до контракту від 10 вересня 2013 року №1 /а.с. 36-39/ та за якими товар ввезено на митну територію України.

Вищевикладеним у своїй сукупності спростовано доводи контролюючого органу, покладені останнім в основу висновків акта перевірки від 20 лютого 2014 року №0005/16-31-22-04-08/НОМЕР_1, що, у свою чергу, стали підставою для здійснення спірного донарахування грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_3 зі сплати ПДВ та ввізного мита.

Інших переконливих аргументів, що викликали б обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем не наведено.

Так, частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини п'ятої вказаної статті ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

В силу приписів пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Матеріалами справи підтверджено, що митну вартість товару позивачем розраховано за основним методом (за ціною договору) шляхом додавання до ціни товару, фактично сплаченої постачальнику в розмірі 2259 дол. США, вартості доставки в розмірі 409,35 дол. США. Митна вартість товару склала 2668,35 дол. США.

Дану митну вартість визнано контролюючим органом під час митного оформлення товару у жовтні 2013 року, позивачем сплачено необхідні податкові та митні платежі.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо заниження ФОП ОСОБА_3 митної вартості товару та, як наслідок, заниження грошового зобов'язання зі сплати митних платежів загалом в розмірі 5754 грн 48 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок щодо доведення правомірності спірних податкових повідомлень-рішень покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень,

Однак, відповідачем таких доказів суду не надано.

Натомість, в ході судового розгляду справи спростовано доводи Управління про неправомірне визначення митної вартості товару позивачем.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що приймаючи оскаржені рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

За таких обставин, спірні податкові повідомлення-рішення необхідно визнати протиправним та скасувати, а позов - задовольнити.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем помилково зазначено дату складення податкового повідомлення-рішення №0000052204, а саме - замість 07 березня 2014 року вказано 07 лютого 2014 року /а.с. 29, 114/.

Оскільки чинним законодавством не передбачено можливості внесення контролюючим органом виправлень до рішень про донарахування грошових зобов'язань, суд, враховуючи наведене та керуючись частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного та всебічного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Управління від 07 лютого 2014 року №0000052204 та від 07 березня 2014 року №0000062204.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн 70 коп. /а.с. 2/ необхідно стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Митниці.

Водночас, суд враховує, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, як те передбачено частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19 вересня 2013 року №590-VII, що набрав чинності 23 жовтня 2013 року).

При цьому, даною нормою визначено, що решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Однак, зважаючи на те, що відповідно до положень пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог (90%) з відповідача до Державного бюджету стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07 лютого 2014 року №0000052204, від 07 березня 2014 року №0000062204.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38719120) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба