Постанова

від 15.04.2014 по справі 822/4871/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4871/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : не з'явився

відповідач (апелянт) : Зозуля Валентина Петрівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "А. М. А.Плюс" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "А. М. А.Плюс" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 000142200 та № 0001432200 від 08.10.2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року задоволено адміністративний позов приватного підприємства "А. М. А.Плюс". Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказав, що господарські відносини приватного підприємства "А. М. А.Плюс" з його контрагентами не були спрямовані на одержання економічного ефекту, у результаті чого було занижено податок на прибуток та завищено податковий кредит.

Представник відповідача підтримала вимоги викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду невідомі, хоча позивач був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи. Проте позивач надіслав на адресу суду заяву, в якій просить справу розглядати без участі представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі направлення від 30.08.2013 року №70, виданого Городоцькою ОДПІ на підставі п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу №81 від 28.08.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірка ПП "А.М.А. Плюс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП "Аваї" та ТОВ "БФ" Синевир" в жовтні 2010 року та липні 2012 року тривалістю 5 днів, починаючи з 02.09.2013 року.

За результатами проведеної перевірки 13.09.2013 року складено акт №721/22/33727116, яким встановлені порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ПК України внаслідок заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 54126 грн. та за 3 квартал 2012 року в сумі 4305 грн., порушення закону України " Про податок на додану вартість" та ПК України внаслідок заниження ПДВ за жовтень 2010 року в сумі 43301 грн. та серпні - вересні 2012 року в сумі 4130 грн.

Висновки перевірки ґрунтуються на тому, що ПП «А.М.А. Плюс» у взаємовідносинах зі своїми контрагентами ПП «Аваі» та ТОВ «БФ» Синевір» не здійснювало реальних операцій з придбання товарів (робіт, послуг), господарські операції не мали на меті настання реальних наслідків, в тому числі по взаєморозрахунках, первинні документи надані ОДПІ на перевірку не підтверджують господарських операцій та свідчать про відсутність ділової мети при вчиненні господарських операцій.

На підставі матеріалів перевірки Городоцькою ОДПІ (Ярмолинецьке віділення) Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0001422200 від 08.10.2013 року про збільшення суми бюджетного/грошового відшкодування з податку на прибуток в сумі 73038 грн.75 коп. за основним платежем в сумі 58431 грн. та 14607 грн. за штрафними санкціями, та за №0001432200 від 08.10.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 59288 грн.75 коп. за основним платежем в сумі 47431 грн. та за штрафними санкціями в сумі 11857, 75 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає останні такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції вказав, що не вбачає порушення позивачем норм Податкового кодексу України, оскільки вчинення господарських операцій із контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, які не суперечать нормам Законів, тому дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Положеннями п. 138.2 статті 138 ПК встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Крім того, відповідно до Національного стандарту бухгалтерського обліку N 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, при наявності низки вимог, зокрема, впевненості, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства або імовірності надходження економічних вигод від надання послуг.

Так, в межах дослідження питання про віднесення витрат до складу валових витрат суду варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару чи інше, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльність підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Так, колегією суддів встановлено, що 23.09.2010 року між Одеською залізницею та ПП "А.М.А. Плюс" укладено договір підряду на капітальноме будівництво, відповідно до якого підприємством взято на себе зобов'язання по виконанню робіт з улаштування асфальтного покриття території виробничої бази Знам'янського будівельно - монтажного потягу №704, розташованої за адресою Кіровоградська обл., м. Знам'янка .

Позивач вказує, що для виконання вказаного договору, в жовтні 2010 року ПП " А.М.А. Плюс" придбало у ПП "Аваї" 290 тонн асфальтобетону, 430 м. куб. щебеню та отримало послуги з перевезення та експедирування цих матеріалів, а всього на суму 259806,80 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій з придбання вказаних товарів позивачем надано суду копії видаткових накладних: № С- 104 від 15.10.2010 р., №С-105 від 15.10.2910р. та № С-106 від 16.10.2010 року., податкових накладних: № 162 від 15.10.2010 р., № 163 від 15.10.2010р., №164 від 16.10.2010р., за №167 від 16.10.2010р., а також акти здачі - приймання робіт та платіжні доручення : за №№7,26,33, 37,46,53,51 про перерахування 259806.80 грн. та товарно-транспортні накладні.

Колегія суддів дійшла до висновку, що наданні позивачем первинні бухгалтерські документи не свідчать про здійснення господарських операції, зважаючи на наступне.

Перевіркою встановлено, ще в жовтні 2010 року відповідно до податкових накладних, видаткових накладних та актів здачі-приймання робіт ПП "Аваї" поставлено асфальтобетон, щебінь та надано їх транспортне експедирування на суму 216 505,66 грн. та ПДВ в сумі 43 301,14 грн.

У видаткових накладних в графах "відвантажив" проставлено підпис, посада, прізвище та ініціали особи ПП "Аваї", яка відповідальна за відвантаження продукції. В графі "отримав" - проставлено підпис та відбиток печатки ПП "А.М.А.Плюс", проте не зазначені посада, прізвище, ініціали особи, що відповідальна за прийняття продукції. Також не зазначено номер та дата довіреності.

Статтею 9 Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні, документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В актах здачі-приймання робіт (надання послуг) в графах "виконавець" проставлено підпис та відбиток печатки постачальників, в графах "замовник" проставлено підпис та відбиток печатки ПП "А.М.А.Плюс", посади, прізвища та ініціали осіб не зазначені.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять загальні відомості про транспортні експедирування, а саме: назва продукції яка транспортується, кількість кілометрів та загальні вартість робіт (послуг). В даних документах відсутні дані про кількість перевезеного асфальтобетону та щебеню, маршрут перевезення, місце навантаження та розвантаження, відомості про транспортні засоби, їх власників та водіїв, які здійснювали перевезення.

Городоцька ОДПІ надавала ПП "А.М.А.Плюс" письмовий запит від 06.09.13 за № 529 шодо надання документального підтвердження отримання продукції від ПП "Аваї". До перевірки не надані товарно-транспортні накладні, шляхові листи чи будь-які інші документи, що підтверджують факт транспортування вантажу.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що лише на четверте судове засідання позивачем наданні до суду копії товарно-транспортних накладних, оригінали надані не були ні для огляду в суд, ні під час перевірки, хоча відповідно до законодавства вони мають бути у позивача.

Відповідно до Правил: перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткуванню складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Тому для отримання транспортних послуг, оприбуткування товарів та підтвердження їх отримання обов'язково необхідно використовувати ТТН.

Відповідно до п.11.5. Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Пункт 11.7. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до пункту 13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

З метою встановлення у ПП "Аваї" виробничих та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності при проведені перевірки використано акт документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Аваї" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 по 30.06.12, від 17.10.12 Кіровоградської ОДПІ.

За матеріалами перевірки встановлено, що ПП "Аваї" рахується на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ. Місцезнаходження: м. Кіровоград, вул. Медведєва, 1. Зареєстровано платником ПДВ з 01.09.10, свідоцтво платника ПДВ № 100297962, анульовано 08.12.11. На підприємстві відсутні основні засоби, транспортні засоби, виробничі потужності, трудові ресурси (кількість працюючих відсутня).

Під час перевірки ПП "Аваї" Кіровоградською ОДПІ не встановлено укладення будь-яких договорів на оренду транспортних засобів чи трудових договорів з працівниками на виконання робіт.

Таким чином, не підтверджено, що асфальтобетон, щебінь та послуги по їх транспортуванню поставлені безпосередньо ПП "Аваї" (м. Кіровоград).

За висновками перевірки, підприємство проводило документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювалась в межах господарської діяльності підприємства.

Згідно з актом перевірки ПП "А.М.А.Плюс" відповідно до договору №31 від 31.07.2012 року та наданих податкових накладних від 31.07.2012 року за №10, №11, №12, №13, актів здачі-приймання робіт було придбано у ТОВ "БК "Синевир" м. Львів роботи (послуги) з надання: транспортних засобів, техніки (бульдозер, автогрейдер, каток, компресор пересувний) для проведення ремонтних робіт доріг.

Згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг), перелік яких наведений в акті перевірки, ТОВ "БК "Синевир" надавало транспортні засоби, техніки для ремонту доріг у Хмельницькій області. Договір №31 від 31.07.12, який зазначений в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) не надано ні перевіряючим, ні суду першої та апеляційної.

З метою підтвердження проведених господарських операцій Городоцькою ОДПІ направлено письмовий запит від 06.09.13 №529 про надання товарно-транспортних накладних, щодо підтвердження транспортування техніки з м. Львова. Товарно-транспортні накладні та шляхові листи до перевірки не надані.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПКУ якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

З метою встановлення у ТОВ "БК "Синевир" виробничих та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності при проведені перевірки використано акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БК "Синевир" з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за період з 01.01.2012 року по 31.08.2012 року, від - 30.10.2012 року за № 315/22-40/33252080 ДПІI у Лич'аківському районі м. Львова.

За матеріалами перевірки встановлено, що ТОВ "БК "Синевир" рахується на податковому обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова з 25.10.04. Місцезнаходження: м. Львів, вул. Б.Хмельницького,228. Стан підприємства - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження. Проведеною перевіркою встановлено, що у ТОВ "БК "Синевир" відсутні власні (орендовані) офісні та складські приміщення, земельні ділянки, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, а також трудові ресурси для надання послуг, виконання робіт, що вказує про неможливість фактичного здійснення ТОВ "БК "Синевир" будь-якого виду господарської діяльності.

В актах здачі-приймання робіт (надання послуг) в графах «виконавець» проставлено підпис та відбиток печатки постачальників, в графах «замовник» проставлено підпис та відбиток печатки ПП "А.М.А.Плюс", посади, прізвища та ініціали осіб не зазначені. Таким чином, перевіркою не ідентифіковано осіб, що приймали участь у господарській операції з надання транспортних засобів та техніки.

В документах відсутні дані про марки транспортних засобів та спеціальної техніки, їх номери та будь-які дані відповідно до яких можна встановити їх фактичного власника.

Оскільки, TOB "БФ "Синевир" фактично роботи (послуги) не надавало, ПП "Аваї" послуг не поставляло, тому надані ними податкові накладні не є підставою для формування ПП "А.М.А.Плюс" податкового кредиту.

У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Отже, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не є вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися/надавалися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно і право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (надання послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як встановлено колегією суддів, позивачем не надано доказів щодо доцільності залучення контрагента з іншої області для надання подібних послуг чи відсутності можливості самостійного виконання вказаних послуг. Не надано доказів узгодження всіх необхідних умов для виконання такого договору. Тому наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених з вказаним контрагентом, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення таких операцій.

Крім того, формування службовими особами суб'єкта підприємницької діяльності валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість шляхом віднесення до їх складу робіт або послуг, які фактично виконані власними силами, або іншим підприємством з меншими матеріальними витратами, при цьому у бухгалтерському та податковому обліках використовуються документи інших фірм ускладнює встановлення реального виконавця робіт або послуг.

Отже, за документами, що надані суду, не вбачається, що витрати на послуги та товари були дійсно понесені позивачем, так як не можливо встановити конкретний обсяг наданих послуг, тому що контрагентом позивача виставлялась загальна сума без визначення окремої вартості кожної послуги. Також позивачем не обґрунтовано економічну доцільність залучення суб'єкта господарювання територіально віддаленого від місцезнаходження позивача.

Тому не можна встановити зв'язок між витратами на послуги та віднесеними у зв'язку із цим сум до валових витрат, із діяльністю позивача. Суд погоджується із правом підприємства замовляти та оплачувати будь-які послуги на власний вибір, проте, віднесення їх оплати до складу валових витрат може здійснюватись лише за умови використання у власній господарській діяльності, тобто з метою отримання прибутку.

В матеріалах справи також містяться акти перевірок контрагентів позивача, де чітко вказано що вони не проводили ніяких господарських операцій з позивачем. Зазначені акти є письмовим належним та допустимим доказом у відповідності з ст.ст. 69, 79 КАС України, оскільки вони за своєю правовою природою можуть бути використані для з'ясування обставин вчиненого порушення податкового законодавства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено раціональність віднесення до складу валових витрат вартості інформаційно-консультативних послуг.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "А. М. А.Плюс" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "22" квітня 2014 р.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.