Постанова

від 14.04.2014 по справі 812/1890/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.4.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1890/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - Шмігельського М.О. (довіреність від 12.03.2014),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Брянківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 1127,63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2014 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Брянківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 1127,63 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 10.09.2013 ОСОБА_2 звернулася за сприянням у працевлаштуванні до Брянківського міського центру зайнятості. Реєстрація ОСОБА_2, як безробітної, була проведена відповідно до п. 3 «Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, на підставі пред'явленого паспорта громадянки України та диплому виданого Стахановським промисловим економічним технікумом про його закінчення 29.06.2011 за кваліфікацією юрист.

Під час проведення реєстрації працівник Брянківського міського центру зайнятості заповнив в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Державної служби зайнятості персональну картку, в якій були зазначені персональні дані безробітної ОСОБА_2, зокрема: пункт. 7.1. страховий стаж: 0 років;

страховий стаж за останні 12 місяців, що передують реєстрації: 0 місяців.

пункт 7.2. кількість місяців за останні 12 місяців, що передують реєстрації,протягом яких особа перебувала у трудових відносинах, або займалась іншим видом діяльності згідно з частиною 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» - 0;

пункт 7.3. причини звільнення з останнього місця роботи: - .

Під час проведення реєстрації, достовірність внесених до персональної картки даних та згоду на їх обробку ОСОБА_2 засвідчила особистим підписом.

Наказом від 13.09.2013 № НТ130913 ОСОБА_2 було надано статус безробітної з 10.09.2013 та призначено виплату допомоги по безробіттю як незастрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до пп. 4.1 п. 4 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», протягом 180 календарних днів, з 17.09.2013 по 15.03.2014.

11.11.2013 за даними обміну з Пенсійним фондом України стало відомо, що ОСОБА_2 в серпні 2013 року працювала на ТОВ «Компанія Черномор».

Позивачем було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення ОСОБА_2 та складено Акт від 09.01.2014 № 1.

ТОВ «Компанія Черномор» було підтверджено той факт, що ОСОБА_2 працювала на підприємстві на умовах трудового договору з 12.08.2013, та звільнилася за власним бажанням 27.08.2013. Таким чином, позивач зазначає, що ОСОБА_2 під час реєстрації як безробітної не повідомила Брянківський міський центр зайнятості, що перебувала в трудових відносинах на умовах трудового договору з ТОВ «Компанія Черномор» (тобто належала до категорії застрахованих осіб), та про підстави розірвання трудового договору, що суттєво впливає на обставини призначення, дату початку та тривалість виплати їй допомоги по безробіттю.

Таким чином, статус безробітної та допомога по безробіттю були призначені ОСОБА_2 на підставі наданих нею документів, що містять неправдиві відомості.

Позивач зазначає, що в період перебування на обліку з 17.09.2013 по 18.11.2013 в якості безробітної в Брянківському міському центрі зайнятості ОСОБА_2 незаконно отримала кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 1124,26 грн. Окрім того, позивачем перераховано ЗАТ КБ «ПриватБанк» за послуги по виплаті ОСОБА_2 зазначеної суми - 3,37 грн. Таким чином, завдана відповідачем матеріальна шкода державі в особі Брянківського міського центру зайнятості складає 1127,63 грн.

Наказом Брянківського міського центру зайнятості від 11.02.2014 № НТ140211 було прийнято рішення від 09.01.2014 про припинення виплати допомоги по безробіттю відповідачу з 09.01.2014, припинення реєстрації в якості безробітної та повернення коштів.

31.01.2014 ОСОБА_2 було направлено письмове повідомлення про необхідність повернення незаконно отриманих нею коштів протягом 15 календарних днів, з дня отримання повідомлення. Повідомлення було отримано відповідачем 04.02.2014 проте будь-яких заходів щодо повернення коштів відповідачем вжито не було. На підставі вищевикладеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Брянківського міського центру зайнятості суму коштів в розмірі 1127,63 грн., у т.ч. незаконно отримана допомога по безробіттю в розмірі 1124,26 грн. та оплата послуг банку в розмірі 3,37 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Відповідач у судове засідання не прибула, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, в зв'язку з знаходженням у відпустці по догляду за дитиною.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-III (далі Закон № 1533) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Положеннями статті 44 цього Закону встановлено, що зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Статтею 4 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать:

непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;

батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 1533 право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 22 Закону № 1533 встановлено, що застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості (частина тертя статті 22 Закону № 1533).

Частиною четвертою статті 22 Закону № 1533 встановлено, що загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180 календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 1533 застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:

до 2 років - 50 відсотків;

від 2 до 6 років - 55 відсотків;

від 6 до 10 років - 60 відсотків;

понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

перші 90 календарних днів - 100 відсотків;

протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;

у подальшому - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду (частина друга статті 22 Закону № 1533).

Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня (частина тертя статті 23 Закону № 1533).

Відповідно до пункту першого частини п'ятої статті 31 Закону № 1533 тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів);

Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості (пункт восьмий частини першої статті 31 Закону № 1533).

Аналогічні положення містить також Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 (далі Порядок).

Так, пунктом 2.4. Порядку встановлено, що згідно з пунктом 2.1 цього Порядку визначається розмір допомоги по безробіттю застрахованим особам, які звільнилися з останнього місця роботи чи служби за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), проходили службу не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески та/або єдиний внесок.

Виплата допомоги по безробіттю особам, звільненим з останнього місця роботи чи служби за власним бажанням без поважних причин, у перші 90 календарних днів не здійснюється. Виплата допомоги таким особам починається з 91 календарного дня у розмірі 80 відсотків до визначеного розміру.

Особам, звільненим з останнього місця роботи за угодою сторін, виплата допомоги по безробіттю починається з дня її призначення у розмірі 100 відсотків до визначеного розміру.

Відповідно до пункту 5.3. Порядку тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк 90 календарних днів але не більше періоду виплати допомоги по безробіттю, що залишилась у разі звільнення з останнього місця роботи чи служби за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін.

Таким чином, законодавець розмежовує розмір, тривалість та термін виплати допомоги по безробіттю в залежності від страхового стажу застрахованої особи.

Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості (пп. 8 пункту 5.5. Порядку).

Відповідно до пункту 6.14. Порядку якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до положень статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом установлено, що відповідач - ОСОБА_2, 10.09.2013 звернулася за сприянням у працевлаштуванні до Брянківського міського центру зайнятості. У своїй заяві ОСОБА_2, зокрема, зазначила, що не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, пенсію не отримує, не є суб'єктом підприємницької діяльності, не є членом фермерського, особистого селянського господарства, не навчається на денній формі навчання та ін. (арк. справи 14).

Наказом від 13.09.2013 № НТ130913 відповідачу було надано статус безробітної з 10.09.2013 та призначено виплату допомоги по безробіттю як незастрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до пп. 4.1 п. 4 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», протягом 180 календарних днів, з 17.09.2013 по 15.03.2014 (арк. справи 17-18).

11.11.2013 за даними обміну з Пенсійним фондом України позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 в серпні 2013 року працювала на ТОВ «Компанія Черномор» (арк. справи 19-21).

Позивачем було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення ОСОБА_2 та складено акт від 09.01.2014 № 1 (арк. справи 23).

Листом від 25.12.2013 № 217 ТОВ «Компанія Черномор» підтверджується, що ОСОБА_2 працювала на підприємстві з 12.08.2013 по 27.08.2013. Згідно з наказом від 27.08.2013 ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України (арк. справи 22).

За таких умов, після надання статусу безробітної ОСОБА_2 з 10.09.2013 виплата допомоги по безробіттю повинна була виплачуватися не з 8 дня після реєстрації, а з 91-го календарного дня, як то передбачено пунктом першим частини п'ятої статті 31 Закону № 1533.

Таким чином, позивачем було виявлено, що ОСОБА_2 було призначено виплату допомоги по безробіттю на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Згідно з розрахунком Брянківського міського центру зайнятості виплаченого матеріального забезпечення та витрат на його перерахування ОСОБА_2 в 2013 році за період з 17.09.2013 по 18.11.2013 було виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 1124,26 грн. та перераховано банку за послуги по виплаті допомоги по безробіттю кошти в сумі 3,37 грн. (арк. справи 24).

11.02.2014 позивачем було винесено наказ № НТ140211 про повернення виплати (арк. справи 17-18).

Відповідачу було направлено повідомлення від 31.01.2014 № 04/06-198 про повернення отриманих коштів протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня отримання копії повідомлення (арк. справи 44-46). Повідомлення було отримано відповідачем 04.02.2014 (арк. справи 47), однак в добровільному порядку суму виплаченої допомоги по безробіттю відповідач не повернув.

Згідно пункту 6 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 «Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним» (далі - Порядок № 60/62) у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення ОСОБА_2 вимог статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а тому позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 1124,26 грн. слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 коштів, перерахованих банку за послуги по виплаті допомоги по безробіттю в сумі 3,37 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.14. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Таким чином, даною нормою законодавцем чітко визначено, що з безробітного стягується лише сума виплаченої допомоги по безробіттю.

Окрім того, суд зауважує, що стягнення коштів за послуги банку при виплаті допомоги по безробіттю не передбачено ані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ані Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Згідно з приписами статей 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивачем не доведено належними засобами доказування правомірності заявленої вимоги щодо стягнення коштів перерахованих банку за послуги по виплаті допомоги по безробіттю в розмірі 3,37 грн., а тому в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

За таких обставин, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Брянківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 1127,63 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, яка мешкає за адресою: 94105, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1, на користь Брянківського міського центру зайнятості виплачену допомогу по безробіттю в розмірі 1124 грн. 26 коп. (одна тисяча сто двадцять чотири грн. 26 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 18 квітня 2014 року.

Суддя І.О. Свергун