Ухвала

від 07.04.2014 по справі 916/2884/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"07" квітня 2014 р.Справа № 916/2884/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.М. Ільєвій

за участю представників:

від позивача (стягувача - скаржника) - Мінченко В.М.,

від відповідача (боржника) - не з'явився,

від ВДВС - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології 2010" на дії Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції Одеської області (вх. № 2-1097/14 від 18.03.2014 р.) в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/2284/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології 2010" до Комунального підприємства „Дельта" про стягнення 79 999,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології 2010" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Дельта" про стягнення заборгованості за договором № 1303 від 24.09.2012 р. в розмірі 79 999,20 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.10.2013 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології 2010" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2884/13, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.12.2013 р. у справі № 916/2884/13 позов ТОВ „Енергозберігаючі технології 2010" було задоволено у повному обсязі та на користь останнього стягнуто з Комунального підприємства „Дельта" заборгованість в сумі 79 999,20 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

09.01.2014 р. на виконання вказаного рішення господарським судом Одеської області був виданий відповідний наказ щодо стягнення з Комунального підприємства „Дельта" на користь ТОВ „Енергозберігаючі технології 2010" заборгованості в сумі 79999,20 грн. і витрат по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

18.03.2014 р. до господарського суду Одеської області надійшла скарга ТОВ „Енергозберігаючі технології 2010" на дії Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції Одеської області в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою скаржник просить суд:

- скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного

управління юстиції від 22.01.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по

виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 09.01.2014 року №916/2884/13;

- скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного

управління юстиції від 22.01.2014 року про скасування процесуального документу, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором) від 22.01.2014 р. винесену ОСОБА_2 на виконання наказу господарського суду від 09.01.2014 р. № 916/2884/13;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Тарутинського районного управління

юстиції направити постанову про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором),

винесену ОСОБА_2 22.01.2014 р. на адресу стягувача та боржника;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Тарутинського районного управління

юстиції виконати наказ господарського суду Одеської області від 09.01.2014 року № 916/2884/13 у відповідності до вимог Закону України „Про виконавче провадження";

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Тарутинського районного управління

юстиції накласти арешти на грошові кошти на всіх виявлених рахунках Комунального підприємства „Дельта";

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Тарутинського районного управління

юстиції накласти арешти на все майно Комунального підприємства „Дельта".

В обґрунтування заявлених у скарзі вимог ТОВ „Енергозберігаючі технології 2010" зазначив, що ним у січні 2014 року ТОВ „Енергозберігаючі технології 2010" подано заяву про відкриття виконавчого провадження до Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області від 09 січня 2014 року у справі № 916/2884/13. Проте, 11.03.2014 року ТОВ „Енергозберігаючі технології 2010" отримало від Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції постанову від 22.01.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області 09 січня 2014 року № 916/2884/13 та постанову про скасування процесуального документу від 22.01.2014 р. про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором) від 22.01.2014р., що винесені ОСОБА_2.

Так, скаржник вказує, що постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження обумовлено тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження", а саме: не вказано точну адресу боржника. Проте, з такими підставами для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження скаржник не погодився, у зв'язку з чим подав до суду скаргу. Зокрема, на думку скаржника, постанова Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження є незаконною, оскільки дані про місцезнаходження КП „Дельта", вказані в наказі господарського суду Одеської області 09 січня 2014 року № 916/2884/13, та дані про місцезнаходження КП „Дельта", які внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, є ідентичними. Тому скаржник вважає необґрунтованим висновок Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції про те, що наказ господарського суду Одеської області від 09.01.2014 року № 916/2884/13 не відповідає вимогам статті 18 Закону України „Про виконавче провадження", оскільки не вказано точної адреси боржника.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2014 р. по справі № 916/2884/13 скаргу ТОВ „Енергозберігаючі технології 2010" прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд скарги призначено в засіданні суду на 07.04.2014 р.

Представник ВДВС в засідання суду не з'явився, пояснення на скаргу ВДВС не надано.

Відповідач (боржник) в засідання суду також не з'явився, пояснення на скаргу не надав.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, вислухавши пояснення представника позивача (стягувача), господарський суд встановив наступне.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. N 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Енергозберігаючі технології 2010" було подано до ВДВС Тарутинського районного управління юстиції Одеської області заяву від 13.01.2014 р. № 40 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 09.01.2014 р. № 916/2884/13, виданого на виконання рішення цього суду від 18.12.2013 р.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як з'ясовано судом та випливає з матеріалів скарги, 22.01.2014 р. державним виконавцем ВДВС Тарутинського РУЮ Одеської області Мажар О.І. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 42052132 з виконання наказу господарського суду Одеської області у справі № 916/2884/13 від 09.01.2014 р.

Проте, 22.01.2014 р. державним виконавцем ВДВС Тарутинського РУЮ Одеської області Мажар О.І. була винесена постанова про скасування процесуального документу, згідно з якою було скасовано „Постанову про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором)" від 22.01.2014 р., що видав ОСОБА_2 при примусовому виконанні рішення у справі № 916/2884/13, виданого господарським судом Одеської області 09.01.2014 р. Поряд з вказаним 22.01.2014 р. в.о. начальником ВДВС Тарутинського РУЮ Одеської області була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання рішення у справі № 916/2884/13, виданого господарським судом Одеської області 09.01.2014 р., з тих підстав, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження", а саме не вказано точну адресу боржника.

Так, з вказаними підставами для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження скаржник не погодився, тому вважає зазначену постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження і постанову про скасування процесуального документа незаконними та просить їх скасувати, про що заявлено у поданій до суду скарзі.

Між тим чинним законодавством закріплено вимоги до виконавчих документів, недотримання яких перешкоджає прийняттю їх до виконання.

Так, відповідно до ч. 1 статті 18 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваних постанов) у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків, крім випадку ухвалення постанови про накладення на особу адміністративного стягнення за неповагу до суду) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.04.1999 р. N 606-XIV).

Згідно ч. 3, 4 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження" у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону. Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Так, в ході розгляду скарги було з'ясовано, що копії оскаржуваних постанов було отримано скаржником 11.03.2014 р., що вбачається з наданої останнім до суду копії поштового конверту та інформації по відстеженню пересилання поштових відправлень. В свою чергу з огляду на зазначене та враховуючи звернення скаржника до суду зі скаргою 18.03.2014 р., суд вважає, що скаржником подано у встановлений ч. 4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" та ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для оскарження постанови.

Між тим, як вбачається зі змісту постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження", а саме: не вказано точну адресу боржника.

Так, в наказі господарського суду Одеської області від 09.01.2014 року у справі № 916/2884/13 про стягнення з Комунального підприємства „Дельта" на користь ТОВ „Енергозберігаючі технології 2010" заборгованості в сумі 79999,20 грн. і витрат по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн. вказані наступні реквізити Комунального підприємства „Дельта": 68521, Одеська область, Тарутинський район, с. Калачівка, вул. Леніна, код ЄДРПОУ 32478232.

Згідно із статтею 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У відповідності із даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження Комунального підприємства „Дельта" значиться за наступною адресою: 68521, Одеська область, Тарутинський район, с. Калачівка, вул. Леніна, що вбачається з витягу з ЄДР.

Таким чином, дані про місцезнаходження КП „Дельта", вказані в наказі господарського суду Одеської області від 09 січня 2014 року у справі № 916/2884/13 та дані про місцезнаходження КП „Дельта", які внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, є ідентичними.

Відтак, на думку суду, необґрунтованим є висновок Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції про те, що наказ господарського суду Одеської області від 09.01.2014 року у справі № 916/2884/13 не відповідає вимогам статті 18 Закону України „Про виконавче провадження".

Отже, постанова Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції від 22.01.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження є безпідставною та підлягає скасуванню.

Крім того, з огляду на зазначене підлягає скасуванню також й постанова Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції про скасування процесуального документу від 22.01.2014 року, якою скасована постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором) від 22.01.2014 р., винесена ОСОБА_2 на виконання наказу господарського суду від 09.01.2014 р. № 916/2884/13.

За положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначено в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. N 01-08/369 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на вказані обставини, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги скаржника щодо зобов'язання ВДВС направити постанову про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором), виконати наказ господарського суду Одеської області від 09.01.2014 року № 916/2884/13 у відповідності до вимог Закону України „Про виконавче провадження" та накласти арешт на грошові кошти на всіх виявлених рахунках і на майно Комунального підприємства „Дельта", оскільки цей обов'язок покладено на ВДВС згідно із Законом України „Про виконавче провадження".

Таким чином, суд вважає, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології 2010" на дії Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції Одеської області підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 121 2 , ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології 2010" на дії Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції Одеської області задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції від 22.01.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 09.01.2014 року у справі № 916/2884/13 та постанову Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції від 22.01.2014 року про скасування процесуального документу, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором) від 22.01.2014 р., винесену ОСОБА_2 на виконання наказу господарського суду від 09.01.2014 р. у справі № 916/2884/13.

3. У задоволенні решти частини вимог в скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергозберігаючі технології 2010" на дії Відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції Одеської області відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.04.2014 р.

Суддя Петров В.С.