Постанова

від 11.04.2014 по справі 812/235/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/235/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Солоніченко О.В.,

при секретарі Калашнікові Д.О.

за участю

представників позивача Свиридова М.В. довіреність від 18.03.2014,

Ушакової Л.К. довідка від 01.09.1999,

представників відповідача Бойка В.В. довіреність від 13.01.2014,

Давидової А.П. довіреність від 10.04.2014,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Промсервіс» до Державної податкової інспекції в у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів в Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2013 № 0000012342, № 0000022342-

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2014 року з Вищого адміністративного суду України відповідно до ухвали від 17 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду на новий розгляд надійшла адміністративна справа за позовом Приватного підприємства «Промсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби, в якому позивач просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.01.13р. № 0000012342, яким ПП «Промсервіс» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 190 187, 50 грн.; та № 0000022342, яким ПП «Промсервіс» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 152 900 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі неправомірних висновків акта перевірки від 17.12.2012. № 582/22/30463816.

Так, за висновками податкового органу, операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Оптпоставка - 2007», ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет» не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних причин придбання та продажу товарів. Тобто податковий орган стверджує, що господарські відносини з контрагентами були направлені лише на збільшення податкового кредиту позивача та не мали іншого економічного ефекту.

Позивач зазначає, що під час перевірки відповідачем не враховано той факт, що придбані у ТОВ «Оптпоставка - 2007", ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет» товари були використані у власній господарський діяльності позивача та були реалізовані покупцям, суми коштів по цим угодам були включені до складу валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та були сплачені до бюджету.

Позивач вважає, що всі перелічені в акті перевірки обставини стосовно контрагентів самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з ними ПП «Промсервіс», та не позбавляють правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Операції можуть визнаватися нікчемними (недійсними) лише у рамках правового поля і виключно на підставі відповідних фактів та доказів.

Відповідачем не спростовано факту, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Позивачем вказано, що документи на підтвердження правового статусу посадових осіб контрагентів були надані позивачу у момент укладання господарських договорів. Позивач, з посиланням на норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», вважав, що за таких обставин покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

На думку позивача, порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагентом не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Поставка товару мала реальний час та місце, що підтверджено наданими для перевірки та також долученими до цього позову відповідними бухгалтерськими та податковими документами, а саме договорами купівлі - продажу, актами приймання - передачі товару, платіжними дорученнями, отриманими податковими та видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Оскільки підприємством позивача було перераховано грошові кошти на адресу його контрагентів, отримано товар та всі необхідні документи для включення сум грошових коштів по даній угоді до складу валових витрат, тому збільшення валових витрат відбувалося відповідно до чинного законодавства України.

Крім того, наводячи норми ст.ст. 204, 207 Цивільного кодексу України, позивач вказує на неправомірність висновків відповідача про нікчемність укладених правочинів та зазначає, що за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем в акті не було обґрунтовано належним чином, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких, серед іншого, зазначено, що перевірка позивача проводилась з окремих питань в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та в частині правомірності визначення валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Оптпоставка 2007», ТОВ «Донтрансторг» , ТОВ «Схід дон Маркет», інші питання в ході перевірки не досліджувались.

В ході перевірки встановлено, що реальне здійснення господарських операцій позивача з вказаними суб'єктами господарювання не підтверджено документально. Так, надані позивачем до перевірки копії договорів транспортної експедиції, накладні, податкові накладні до ТТН підтверджують лише відносини постачання товарів від Позивачем - ПП «Промсервіс» до його контрагентів за іншими господарськими договорами, а не за договорами з ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет». До того ж, надані ТТН заповнені з порушенням пункту 11 Правил перевезень вантажі автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363, а саме не усі графи ТТН заповнені, зокрема, відсутні підписи вантажоодержувача, записи про вантажно-розвантажувальні операції, у відомостях про вантаж відсутні сертифікати відповідності, в ТТН № 1, № 3, № 4 відсутні записи про подорожні листи..

У видаткових накладних, наданих Позивачем до перевірки на підтвердження господарських відносин із ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет» не визначено прізвище уповноваженої особи постачальника, не вказано місце складання документа, відсутнє посилання на відповідний договір.

Зазначене, на думку відповідача, в силу норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» надає підстави вважати, що здійснення господарських операцій не підтверджено відповідними первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що виключає можливість включення сум за цими операціями до складу валових витрат.

Відповідачем вказано, що крім того, під час перевірки враховано, що податкові накладні, видані позивачу були підписані директорами ТОВ «Донтрансторг» ОСОБА_5 та ТОВ «Східдон Маркет» ОСОБА_6.

При цьому за свідченнями директора ТОВ "Донтрансторг" ОСОБА_5 у ході досудового слідства по кримінальній справі № 75-11-05-115, правовстановлюючі документи по зазначеному підприємству та печатку він отримував, проте, договорів від імені товариства з іншими підприємствами не укладав, документів податкової та бухгалтерської звітності, в тому числі податкових накладних не підписував, фінансово-господарську діяльність підприємства не здійснював.

У ході досудового слідства по кримінальній справі № 69-150 у якості свідка був допитаний директор ТОВ «Східдон Маркет» ОСОБА_6 який дав свідчення, що він діяльністю від імені товариства, з моменту оформлення на його ім'я зазначеного підприємства, не займався, господарські, податкові, юридичні документи не підписував, товар (послуги) як посадова особа ТОВ «Східдон Маркет» не поставляв, повноважень щодо підписування від його імені, як директора ТОВ «Східдон Маркет» бухгалтерських чи податкових документів не надавав.

Таким чином, податкові накладні, складені від імені ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Схід Маркет» складені у порушення п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затверджено наказом ДПА України від 30.05.97 № 165 і тому не можуть слугувати документом, як підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту сум ПДВ.

Крім того, як зазначає відповідач, в ході перевірки встановлено невідповідність сум, на які було придбано товарно-матеріальні цінності, у накладних та податкових накладних.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013, позовні вимоги ПП «Промсервіс» було задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2014 постанову Луганського окружного адміністративного суду та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду скасовано, та, як зазначалось, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України вказав про те, що під час судового розгляду не були досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій; не встановлено, чи були контрагенти позивача на момент укладання договорів зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, та чи виписані від їх імені податкові накладні можна вважати належно оформленими.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, та додатково з урахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України, зазначили про вжиття товариством додаткових заходів з метою надання суду доказів реального характеру здійснених господарських операцій та доказів належної реєстрації контрагентів в якості юридичних осіб. Зокрема, представники позивача просили суд під час нового розгляду справи врахувати відомості з довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ «Оптпоставка 2007», ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Східдон Маркет», які на момент здійснення господарських відносин з ПП «Промсервіс» були належним чином зареєстровані та включені до ЄДР, а також наявність отримані відповідей на запити позивача, які містять пояснення посадових осіб вищевказаних підприємств щодо господарських взаємовідносин з ПП «Промсервіс» та підтверджують факт поставки та придбання товарів.

Представники відповідача в судовому засіданні наполягали на вищенаведених доводах, викладених у письмових запереченнях проти позову, просили суд відмовити у позові в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року здійснено заміну відповідача правонаступником - державною податковою інспекцією у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів в Луганській області (т. 4 а.с. 63).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд, з урахуванням приписів ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.02.2014., дійшов висновку, що позов ПП «Промсервіс» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

На підставі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач - приватне підприємство «Промсервіс» є юридичною особою, внесено до ЄДРПОУ 01.09.1999, код ЄДРПОУ 30463816 (а.с.24-25, 29-35), зареєстровано платником податків на додану вартість за № 165385385 НВ №9962915(т. 1 а.с.26, 28).

Відповідно до наказу ДПІ в м. Красний Луч Луганської області Державної податкової Служби від 26.11.2012 року № 556 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Оптпоставка-2007" код ЄДРПОУ 35151658 за період травень, липень, вересень 2008 року в частині правомірності нарахування податку на додану вартість, з питань взаємовідносин з ТОВ "Донтрансторг" код ЄДРПОУ 36061529 та ТОВ "Східдон Маркет" код ЄДРПОУ 37253177 за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. в частині правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 17.12.2012 за № 582/22/30463816 (т. 1 а.с.36-42, 43-171).

В ході проведення перевірки позивача встановлено порушення:

- пункту 5.1., підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР в редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 152150 грн., у тому числі:

за 1 квартал 2010 року в сумі 34012 грн.,

за 2 квартал 2010 року в сумі 65282 грн.,

за 4 квартал 2010 року в сумі 52856 грн.,

- пункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4, статті 7 Закону України ( далі Закон України) від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 155291 грн., в тому числі по періодах:

за травень 2008 р. на суму - 2700 грн.,

за липень 2008 р. на суму - 22584 грн.,

за вересень 2008 р. на суму - 7687 грн..

за січень 2010 р. на суму - 16634 грн.,

за березень 2010 р. на суму - 37616 грн..

за квітень 2010 р. на суму - 13240 грн..

за травень 2010 р. на суму - 12545 грн.,

за листопад 2010 р. на суму - 285 грн.,

за грудень 2010 р. на суму - 42000 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 03 січня 2013 року форми «Р» № 0000012342 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 190 187,50 грн., та № 0000022342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 152 900,00 грн.(т. 1 а.с.12-15).

Як вбачається з оскаржуваного повідомлення-рішення з податку на додану вартість, зобов'язання у зв'язку із виявленням порушень за 2008 рік за взаємовідносинами з ТОВ «Оптпоставка 2007» податковим органом не визначалось через сплив строку давності.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Оскільки фактично предметом перевірки стало дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період травень, липень, вересень 2008 року та з 01.01.2010 р. по 31.12.2010, тобто до набрання чинності Податковим Кодексом України, суд вважає за необхідне надати оцінку висновкам відповідача з урахуванням норм податкового законодавства, що діяло до 01.01.2011.

До 01.04.2011 порядок нарахування та сплати податку на прибуток визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон 334), який втратив чинність з набуттям чинності Податковим кодексом України.

П. 5.1. ст. 5 Закону 334 встановлює, що до валових витрат виробництва та обігу (далі - валові витрати) відносить суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону № 334 ґрунтуються на тому, що позивачем не підтверджено належними документами, складеними відповідно до норм Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», віднесення витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) до складу валових.

Так, акт перевірки містить посилання на те, що за умовами договорів, укладених позивачем із ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет», продавець зобов'язується поставити покупцю (позивачу) продукцію згідно накладних, відвантаження товару здійснюється за адресою: 94500. м. Красний Луч. вул. К.Маркса, 9/115.

Також до перевірки Позивачем було надано копії договорів транспортної експедиції товарно-транспортні накладні (за текстом - ТТН) та накладні, податкові накладні до ТТН, які є перевізними документами на реалізацію товару і. на думку податкового органу, підтверджують відносини постачання товарів між позивачем та його контрагентами за іншими господарськими договорами, а не за договорами з ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет». Зазначені документи не містять жодних посилань на ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет». Місце відвантаження товарів за ТТН також не відповідає умовам договорів.

Надані ТТН заповнені з порушенням пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363 (зареєстровано в Мін'юсті України 20.02.98 р. за № 128/2568, зі змінами та доповненнями), а саме, не усі графи ТТН заповнені, зокрема відсутній підпис вантажоодержувача, відсутні запис про вантажно-розвантажувальні операції, у відомостях про вантаж відсутні сертифікати відповідності, в ТТН № 1, № 3, № 4 запис про подорожній лист відсутня.

У видаткових накладних, наданих позивачем до перевірки не визначено прізвище уповноваженої особи постачальника, не вказано місце складання документа, відсутнє посилання на те, що господарська операція здійснюється на виконання одного з вищенаведених договорів.

Таким чином, на думку відповідача, позивач вищенаведеними документами не підтвердив реальний характер господарських відносини із ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет» в частині постачання, транспортування товарно-матеріальних цінностей на виконання умов договорів.

Оцінюючи вказані висновки відповідача, викладені в акті перевірки, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення).

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, як на доказ відсутності фактичного здійснення господарських операцій, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів. Відсутність товарно-транспортних накладних не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Не мають значення для цілей оподаткування також й документи, що підтверджують якість отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Зазначені норми податкового законодавства надають підстави вважати, що товарно-транспортні накладні та документи, що підтверджують якість товарів за умови наявності інших документів, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, не є обов'язковим документом для обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, та не входить до переліку документів, які платники податків зобов'язані складати для ведення обліку для цілей оподаткування.

Крім того, суд вважає, що реальність угод позивача з його контрагентами підтверджені матеріалами справи - договорами купівлі-продажу ТМЦ, податковими накладними, платіжними дорученнями, реєстрами проведених платіжних документів, банківськими витягами розрахунків, розрахунками, накладними, товарно-транспортними накладними, накладними, сертифікатами на постачання купленої продукції у ТОВ "Донтрансторг" та "Східдон Маркет" (т. 1 а.с.178-250, т.2 а.с. 1-60, 60-61, 62-136, 137-208, т. 3 а.с. 94-117).

Так, з матеріалів справи вбачається, що у 2010 році позивач уклав угоду з ТОВ «Донтрансторг» № 38 від 20 січня 2010 року на поставку продукції. У січні 2010 року згідно з рахунком № 20/01 від 20.01.2010р., накладною № 290100 від 29.01.2010 року по довіреності ЯМЗ від 28.01.2010 року позивач отримав від ТОВ «Донтрансторг» канати діаметром 11,0мм, 12,0, 13,0, 14,0, 15,0, 16,5 мм. на 6 барабанах в кількості 6000 м., які позивачем були відвантажені на дві адреси: канат діаметром 16,5мм в кількості 1000 м.- на ДП «Волиньвугілля» у м. Нововолинськ Волинської обл., решта канатів - на ДВАТ «Шахта «Надія» у м. Червоноград Львівської обл. відповідно до товарно-транспортної накладної №1 ПП «Промсервіс» на автомобілі DAF г/н НОМЕР_5, причіп г/н НОМЕР_6, водій ОСОБА_7 Разом з канатами в м. Донецьк були отримані шланги, які були відвантажені на тому ж автомобілі на адресу ДП «Волиньвугілля» (Додаток № 6 до акта перевірки від 17.12.2012 р № 582/22/3046381 опис №4 - №№ 4, 222, 8, 9,10, 11, 12, 13, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 77, 80, 81).

Розрахунки за отриманий товар здійснювались у безготівковій формі у вигляді передплати, відповідно якій були отримані податкові накладні. Усі податкові накладні були відображені у податковій звітності ПП «Промсервіс» за січень 2010 року. Про це свідчать додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за № 2680 від 22.02.2010 року і відповідно податкова декларація з податку на додану вартість за № 2694 від 22.02.2010 року.

В свою чергу, ці канати ТОВ «Донтрансторг» отримав від ТОВ «Промснаббит». Ця господарська операція підтверджується поясненням ТОВ «Промснаббит» за №411 від 28.03.2014 р (пункт 1), договір № ПСБ/ДТТ/77 від 11.01.2010 року. У січні 2010 р. ТОВ «Промснаббит» виставив рахунок-фактуру №8 від 11.01.2010 року. Згідно довіреності №96 від 28.01.2010р., видаткової накладної №130 було поставлено ТОВ «Донтрансторг» канати діаметром 11,0, 12,0, 13,0, 14,0, 15,0, 16,5 мм. на 6 барабанах в кількості 6000 м. Канати, які отримав ТОВ «Донттрансторг», були завантажені на автомобіль кран-балкой зі складу ТОВ «Промснаббит» за адресою: м. Харцизьк, сел. Гірське, 3-тя ділянка. Вага канатів -17 тон. Про надання транспортно-експедиційних послуг у січні 2010 р. свідчить лист ПП «Автобіржа Плюс» від 25.03.2014 р., товарно-транспортна накладна 02 ААО від 29.01.2010р., відповідно до якої перевезення здійснювалось транспортним засобом DAF г/н НОМЕР_5, причіп г/н НОМЕР_6, по маршруту: м. Донецьк - м. Харцизьк - м. Червоноград - м. Нововолинськ, призвіще водія ОСОБА_7 Відповідно до Договору-заявки вага і об'єм вантажу складав: 20 т.86 куба. (т.4 а.с.21-30, 42).

У березні 2010 року ПП «Промсервіс» отримав від ТОВ «Донтрансторг» згідно рахунку № 12/02 від 12.02.2010 р., накладної № 190304 від 19.03.2010 року по дорученню ЯМЗ № 311825 від 18.03.2010 р., канат діаметром 19,5 мм. на 2 барабанах в кількості 2000 м. та канат діаметром 8,8 мм на 1 барабані в кількості 1000 м.. З боку ТОВ «Донтрансторг» були виписані податкові накладні. Ці канати відвантажені на адресу ДВАТ «Шахта «Надія» у м. Червоноград Львівської обл. згідно товарно-транспортної накладної ПП «Промсервіс» № 3 від 19.03.2010 р., вантажним автомобілем г/н НОМЕР_12 водій ОСОБА_9, вагою 4.5 тон. У зв'язку із аварією на дорозі вантаж був перевантажений на а/м ДЖАК НОМЕР_13. (Додаток № 6 до акта перевірки від 17.12.2012 р № 582/22/30463816 опис №4-№№ 15, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 84, 86, 163, 164, 165, 88, 200).

Результати цієї операції були включені до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року.

В свою чергу ці канати ТОВ «Донтрансторг» отримав від ТОВ «Промснаббит». Ця господарська операція підтверджується поясненням ТОВ «Промснаббит» за №411 від 28.03.2014 р. (пункт 2) , в якому підтверджено, що ТОВ «Промснаббит» згідно рахунку-фактури №76 від 21.01.2010 р.,№135 від 29.01.2010 р., довіреності №133 від 1803.2010 р., расходної накладної № 425,426 від 19.03.2010 р. поставив ТОВ «Донтрансторг» канат діаметром 19,5 мм. на 2 барабанах в кількості 2000 м. та канат діаметром 8,8 мм на 1 барабані в кількості 1000 м. Канати, які отримав ТОВ «Донтрансторг», були завантажені на автомобіль кран-балкой зі складу ТОВ «Промснаббит» за адресою: м. Харцизьк, сел. Гірське, 3-тя ділянка. Вага канатів-4.5 тон. Про надання транспортно-експедиційних послуг позивачу у березні 2010 р. свідчить лист ПП «Донтранскараван» від 25.03.2014р. Згідно договору-заявки №.7-18 перевезення здійснювалось вантажним автомобілем г/н НОМЕР_12, водій ОСОБА_9 по маршруту : Донецька обл..м. Харцизьк - Львівська обл. м.Червоноград. Відповідно до договору-заявки вага: 4,5 т. (т.4 а.с.21-30).

У квітні 2010 р. ТОВ «Донтрансторг» згідно рахунків № № 19/03, 20/03,2 3/04 від 23.04.2010р., накладних №№ 2304/1, 2304/2, 2304/3 від 23.04.2010 р., по дорученню ЯМЗ № 311827 від 22.04.2010 року поставив ПП «Промсервіс» канати діаметром 27.0,39.5,16.5,19.5,17.5 мм на 5 барабанах кількістю 4750 м. Згідно рахунку №23/04 від 23.04.2010 р., накладної № 230409 від 23.04.2010 року по дорученню ЯМЗ № 311827 від 22.04.2010 року - контакти ПВИ250. Від ТОВ «Донтрансторг» виписані податкові накладні. Ці канати були відвантажені нами ДВАТ «Шахта «Надія», а контакти ПВИ250 - шахті «Червоноградська» на автомобілі Renault г/н НОМЕР_14, водій ОСОБА_14, вагою 12 тон, згідно товарно-транспортної накладної ПП «Промсервіс» №4 від 23.04..2010 р. З боку ТОВ «Донтрансторг» були виписані податкові накладні. (Додаток 6 до акту перевірки від 17.12.2012 р № 582/22/3046381 опис № 4- №№ 220, 223, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 47, 48, 111, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172)

Результати цієї операції були включені до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

В свою чергу ці канати ТОВ «Донтрансторг» отримав від ТОВ «Промснаббит». Ця господарська операція підтверджується поясненням ТОВ «Промснаббит» за № 411 від 28.03.2014 р(пункт3), в якому підтверджено, що ТОВ «Промснаббит» виставив рахунок-фактури ТОВ «Донтрансторг» №№ 477, 408, 582. Згідно довіреності № 161 від 22.04.2010 р., расходних накладних № 656,657,658 від 23.03.2010 р. були виписані ці канати діаметром 27.0,39.5,16.5,19.5,17.5 мм на 5 барабанах кількістю 4750 м.та завантажені на автомобіль кран - балкою зі складу ТОВ «Промснаббит» за адресою: м. Харцизьк, сел. Гірське, 3-тя ділянка. Вага канатів-12 тон. Про надання позивачу транспортно-експедиційних послуг у квітні 2010 р. свідчить лист ПП «Автобіржа Плюс» від 25.03.2014 р.,в якому підтверджено,що відповідно до товаро-транспортной накладной 02 ААО від 23.04.2010 р. перевезення здійснювалось транспортним засобом з номерним знаками НОМЕР_14, причіп г/н НОМЕР_9, по маршруту: м. Макіївка - м. Харцизьк - м. Червоноград, прізвище водія ОСОБА_14.Відповідно до договору-заявки вага вантажу складає 12 т. (т.4 а.с.21-30).

У травні 2010р. ТОВ «Донрансторг» згідно рахунку № 07/05 від 07.05.2010 р., накладних №№ 2805011, 2805/4, 110504 від 28.05 2010 р по дорученню ЯМЗ №311830 від 27.05.2010 р. поставив ПП «Промсервіс» канати діаметром 16.5, 17.5, 21.0 мм в кількості 3000 м. на 3 барабанах. Також, цим же транспортом відвантажені на дві адреси: шахті «Лісовій» та шахті «Надія» рукава високого тиску, які були отримані у м.Донецьк. Згідно товарно - транспортної накладної ПП «Промсервіс» №5 від 28.05.2010 р. вантаж був завантажений на автомобіль НОМЕР_11 з причепом НОМЕР_15, водій ОСОБА_10, вага 7,0 тон.(Додаток 6 до акту перевірки від 17.12.2012 р № 582/22/30463816 опис №4 №№ 224,51,52,53,56,57,58,173,174,175,176,177,178,179,181,182,183.184,97,98,100,101).

Розрахунок за отриманий товар здійснювався шляхом передплати. Результати цієї операції були включені до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року.

В свою чергу, ці канати ТОВ «Донтрансторг» отримав від ТОВ «Промснаббит». Ця господарська операція підтверджується поясненням ТОВ «Промснаббит» за №411 від 28.03.2014 р (пункт 4), в якому підтверджується, що у травні 2010 р. згідно рахунків № 581 від 09.04.2010 р., №784 від 06.05.2010 році ТОВ «Промснаббит» по довіреності № 177 від 27.05.2010 р., видаткових накладних № № 862,863 від 28.05.2010 р. поставив ТОВ «Донтрансторг» канати діаметром 16,5, 17,5, 21,0 мм. кількості 3000 м. на 3 барабанах.

Ці канати були завантажені нами ДВАТ «Шахта «Надія» на автомобіль кран-балкою зі складу ТОВ «Промснаббит» за адресою: м. Харцизьк, сел. Гірське, 3-тя ділянка. Вага канатів-7 т. Про надання транспортно-експедиційних послуг у травні 2010 р. свідчить лист №1 від ФОП ОСОБА_8 від 26.03.2014 р., в якому підтверджено, що згідно заявки №47 від 28.05.2010 року, рахунку №42 від 28.05.2010 р., товарно-транспортной накладной №5, подорожнього листа 769485 здійснювалося перевезення вантажу на автомобілі НОМЕР_11/НОМЕР_15, водій ОСОБА_10 Пункт завантаження: м.Донецьк, м.Харцизьк, пункт розвантаження : м.Червоноград (с.Соснівка), вага - 7 тон. (т.4 а.с.43-45)

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також було укладено угоду з ТОВ «СХІДДОН МАРКЕТ» за № 01/10 від 17 листопада 2010 року. Позивач отримав від ТОВ «СХІДДОН МАРКЕТ» згідно накладної № 181102 від 18.11.2010 року по дорученню ЯМЗ № 311844 від 18.11.2010 року через ОСОБА_15 товар, а саме мембрана, плавкі вставки загальною вартістю 1 710 грн. 00 коп. Відвантажувався товар разом з рукавами високого тиску, які були отримані від заводу ТОВ «РОСТ» з складу ТОВ «РОСТ» за адресою м. Донецьк вул. Бесарабська, 21 та манжетами, кільцями через ТОВ «ЄвроЕкспрес» по декларації 7-00016409-92 від 18.11.2010 р. на шахту «Лісова» ДП «Львіввугілля» у м. Червоноград Львівської обл. (Додаток 6 до акту перевірки від 17.12.2012 р № 582/22/3046381 опис №4 №№ 61, 225, 63, 65, 185, 186, 105). Розрахунок за отриманий товар здійснювався шляхом передплати.

З боку ТОВ «СХІДДОН МАРКЕТ» була виписана податкова накладна. Результати цієї операції були включені до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, за листопад 2010 року. Оплата за отриманий товар здійснювалась шляхом перерахування коштів платіжним дорученням. Ця господарська операція підтверджується поясненням ТОВ «РОСТ» від 24.03.2014 року за №52(т.4 а.с.37-40).

Також позивачем укладено угоду з ТОВ «СХІДДОН МАРКЕТ» за № 2212 від 22.12.2010 року на поставку продукції. Згідно рахунку №22/12 від 22 грудня 2010 р., накладною № 231206 від 23.12.2010 року по дорученню ЯМЗ № 311846 від 23.12.2010 року через ОСОБА_15 позивач отримав від ТОВ «СХІДДОН МАРКЕТ» ланцюг СП 202 в кількості 300 метрів. Оплата за отриманий товар здійснювалась шляхом перерахування коштів платіжним дорученням. З боку ТОВ «СХІДДОН МАРКЕТ» була виписана податкова накладна. (Додаток до акту перевірки від 17.12.2012 р № 582/22/30463816 опис №4 -№№62, 69, 72, 187, 188,189, 190, 191, 192, 106, 110). Результати цієї операції були включені до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року на додану вартість за грудень 2010 року від 19.01.2010 року за № 31566. Ланцюг СП202 був відвантажений шахті «Степова» ДП «Львіввугілля» у м.Червоноград с.Сілець Львівської області. Ланцюг СП202 вагою 7 тон був завантажений на автомобілі DAF НОМЕР_16, водій ОСОБА_11 згідно товарно-транспортної накладної ПП «Промсервіс» №7 від 23.12.2010р. Оплата за ланцюг та надання транспортно-експедиційних послуг здійснювалась згідно платіжного доручення. За транспортні послуги по рахунку-фактурі № СФ-0000135 від 22.12.2010 р. ФГ «Жнива».

Ланцюг, в свою чергу, ТОВ «Східдонмаркет» отримав з заводу ТОВ «КОНЦЕПТ». Цю господарську операцію підтверджує лист заводу ТОВ «КОНЦЕПТ» №89 від 24.03.2014 р., в якому підтверджується, що з ТОВ «Східдон маркет» 22 грудня 2010 року був підписаний договір №30-к/2010 і специфікація №1 від 22.12.2010 р на отримання 300 м.п. ланцюга СП 202 у зборі, а також виставлено рахунок-фактуру № 489. Згідно доручення №22/12 від 22.12.2010 р. на ім'я ОСОБА_12 ТОВ «Східдонмаркет» отримав ланцюг СП 202 у кількості 300 м.п. зі складу ТОВ «КОНЦЕПТ». Ланцюг був завантажений за допомогою кран - балки на автомобіль DAF д/н НОМЕР_17. Вся відвантажена продукція мала сертифікати якості від виробників. (Додаток №6 до акту перевірки від 17.12.2012 р № 582/22/3046381 опис №4 -№№ 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218) (т.4 а.с.31-36).

Таким чином, фактично, відвантаження канатів було здійснено зі складу ТОВ «Промснаббит» у м. Харцизьку, а ланцюга СП - 202 - зі складу заводу ТОВ «КОНЦЕПТ» у м. Донецьк, тобто самовивозом, що підтвержується товарно-транспортними накладними позивача, рахунками та актами прийняття виконаних робіт (послуг) автопідприємств. Таким чином, оскільки перевезення зі складу на адресу безпосередньо позивача не здійснювалось, тому при отриманні товару зі складу необхідність у складанні товарно-транспортної накладної відсутня. Крім того, оплата транспортних витрат по прийманню товару договорами позивача не передбачена.

За умовами договорів із контрагентами-постачальниками, а також, ТОВ «Промснаббит» та заводом ТОВ «КОНЦЕПТ», вони не виступають в ролі вантажовідправників. Транспортування товару до замовників позивача здійснювалося безпосередньо позивачем на підставі угод із перевізниками та вантажоотримувачами (ДВАТ шахта «Надія», шахта «Степова ДП «Львіввугілля», шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» та ДП «Волиньвугілля», які були додані позивачем до матеріалів адміністративної справи).

Зазначені обставини представниками відповідача в судовому засіданні не спростовано.

Щодо посилань податкового органу на п. 3.6 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2. Суд зазначає, що згідно з п.1.1 п.1 застосування цих Методичних рекомендацій не носить обов'язкового характеру. Крім того, наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції, тому не є обов'язковим до застосування підприємствами та організаціями, які не входять до галузі управління органу, який видав цей нормативно-правовий акт (п. 4 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів управління виконавчої влади», затвердженого Постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 (у період, за який податковим органом здійснювалась перевірка позивача) визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168).

Згідно з п.7.1, пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю оригінал податкової накладної, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, та має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

На підставі пп. 7.4.1 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами

Згідно з п.п. 7.5.1 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій;

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з цього підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" (що діяв у період,за який здійснено перевірку): податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ ґрунтуються на твердженнях про включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, які оформлені з порушеннями податкового законодавства, а саме, податковими накладними підписаними не посадовими особами ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет». Так, до акта перевірки включені посилання на те, що податкові накладні, видані позивачу, підписані директорами ТОВ «Донтрансторг» ОСОБА_5 та ТОВ «Східдон Маркет» ОСОБА_6

При цьому за свідченнями директора ТОВ "Донтрансторг" ОСОБА_5 у ході досудового слідства по кримінальній справі № 75-11-05-115, правовстановлюючі документи по зазначеному підприємству та печатку він отримував, проте, договорів від імені товариства з іншими підприємствами не укладав, документів податкової та бухгалтерської звітності, в тому числі податкових накладних не підписував, фінансово-господарську діяльність підприємства не здійснював.

У ході досудового слідства по кримінальній справі № 69-150 у якості свідка був допитаний директор ТОВ «Східдон Маркет» ОСОБА_6 який дав свідчення, що він діяльністю від імені товариства, з моменту оформлення на його ім'я зазначеного підприємства, не займався, господарські, податкові, юридичні документи не підписував, товар (послуги) як посадова особа ТОВ «Східдон Маркет» не поставляв, повноважень щодо підписування від його імені, як директора ТОВ «Східдон Маркет» бухгалтерських чи податкових документів не надавав.

Зазначені посилання податкового органу на думку суду, не є підставою для висновків про порушення порядку формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки відповідна оцінка постанови слідчого та протоколів допитів, що складені в рамках кримінальної справи має бути надана відповідним судом виключно за результатами розгляду кримінальної справи.

Проте, посилань на наявність такого вироку акт перевірки позивача не містить. Відтак, твердження про те, що податкові накладні не підписані посадовими особами ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет» є необґрунтованими, а тому не підлягають врахуванню.

За приписами частини 4 статті 72 КАСУ вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд звертає увагу на надані представниками відповідача під час нового розгляду справи пояснення щодо наявності ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24.12.2013 по справі №255/15917/13-к, якою ОСОБА_13 (яка обвинувачувалась у створенні фіктивних підприємств з метою прикриття незаконної діяльності) звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, передбачених ч. 2, ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 212 КК України на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» (т.4 а.с. 69-73 )

Проте, погоджуючись з доводами позивача, суд зазначає, що названою ухвалою суду у кримінальній справі не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Донтрансторг» і ТОВ «Східдон Маркет». В рішенні суду зазначається, що посадові особи ТОВ «Донтрансторг» і ТОВ «Східдон Маркет» ухилялись від сплати податків при взаємовідносинах із ПП «Нафтахімтрейд» та ПП «Літар», інша діяльність цих підприємств провадилась без порушень податкового законодавства.

На думку суду, назване рішення у кримінальній справі стосується виключно фізичних осіб, які не мають безпосереднього відношення до позивача як юридичної особи, та, відповідно не свідчить про протиправну поведінку саме позивача.

Суд вважає, що податкове законодавство України, в тому числі й норми, що діяли раніше, не ставить право платника податків на формування складу витрат та податкового кредиту у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, наявності адміністративно-господарських можливостей щодо здійснення діяльності, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Також, оцінюючи висновки акта перевірки суд враховує наступне.

Виходячи з норм ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» факт створення або припинення юридичної особи підтверджує державна реєстрація юридичної особи що засвідчується, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

За нормами ст. 1 Закону № 755 виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - документ, що містить відомості про юридичну особу або її відокремлені підрозділи, або фізичну особу - підприємця, визначені цим Законом, і використовується для їх ідентифікації під час провадження господарської діяльності та відкриття рахунку в банку.

Статтею 18 Закону № 755 встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Так, згідно з довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, на момент здійснення господарських відносин, що стали предметом дослідження у справі, ТОВ «Оптпоставка 2007», ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Східдон Маркет» були включені до даного ЄДР. Матеріали справи містять також відомості про реєстрацію вказаних товариств на момент укладання угод з позивачем платниками ПДВ, доказів анулювання свідоцтв про реєстрацію платниками ПДВ на момент здійснення господарських операцій відповідачем не надавалося (т. 1 а.с.51,72).

За таких обставин, суд розцінює податкові накладні, складені ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет» належними документами, що відповідним чином підтверджують право позивача на включення сум ПДВ за цими податковими накладними до податкового кредиту з ПДВ.

Відтак, правомірність формування податкового кредиту з ПДВ виключає викладені в акті перевірки висновки податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ.

Певні недоліки документа, зокрема, не зазначення вулиці місця розташування продавця по 4 податковим накладним ТОВ «Донтрансторг» (т..1 а.с. 183-186), за умови підтвердження фактичного здійснення господарської операції іншими документами, не є підставою для виключення сум з податкового кредиту.

На думку суду, є безпідставними й посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність угод між позивачем ТОВ "Донтрансторг" (а.с.106-107) та ТОВ "Східдон Маркет" (а.с. 130-131)".

Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Цивільним законодавством України передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта; при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним; відповідність правочину спеціальним умовам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів факту нікчемності правочину.

Відповідачем не надано також доказів порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, для визнання недійсними угод необхідно встановити вину сторін (сторони) у формі умислу при укладені угоди, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб суб'єкта господарювання, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений конкретним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податковим органом встановлений факт ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, у спорі, що розглядався, відсутні докази наявності вини позивача та умислу щодо укладення угоди, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Вказаною статтею встановлено, що правові наслідки недійсності правочину, які регулюються цією нормою, застосовуються до сторін такого правочину в разі визнання господарського зобов'язання недійсним.

В матеріалах справи докази визнання у встановленому порядку договорів позивача з його контрагентами недійсними відсутні.

З урахуванням таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті в результаті безпідставних висновків перевірки, - протиправними, а тому такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Як вбачається з платіжного доручення від 04.01.2013 позивачем про зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2 294,00 грн. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 2 294,00 грн.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Промсервіс» до Державної податкової інспекції в у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів в Луганській області задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Красний Луч Луганської області Державної податкової служби від 03 січня 2013 року форми «Р» № 0000012342 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 190 187,50 грн., та № 0000022342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 152 900,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Промсервіс» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 294,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 16 квітня 2014 року.

Суддя О.В. Солоніченко