Рішення

від 09.04.2014 по справі 905/1033/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.04.2014 Справа № 905/1033/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В. , у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Порто Траст», м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 38176916,

до відповідача, Приватного підприємства «АБЗ», м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 32866224,

про стягнення 161 067,68 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: Сбоєва А.І. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Порто Траст», м.Макіївка Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «АБЗ», м.Макіївка Донецької області, про стягнення 161067,68грн., у тому числі 62 190,89 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 38% річних, 76 360,00 грн. штрафу в розмірі 20%, 22 516,79 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день простроченого платежу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору поставки №НК-009 від 10.12.2012р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості палива поставленого у грудні 2012р. - лютому 2013р., внаслідок чого виникли підстави для нарахування на підставі ст.625, п.5 ст.694 Цивільного кодексу України 38% річних за користування чужими грошовими коштами, штрафу та пені.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок заявлених позовних вимог, у копіях: договір поставки №НК-009 від 10.12.2012р. разом із додатком №1 до нього, видаткові накладні №НК-00028 від 11.12.2012р., №НК-00083 від 20.12.2012р., №НК-00096 від 24.12.2012р., №НК-00134 від 28.12.2012р., №НК-0000012 від 08.01.2013р., №НК-0000036 від 11.01.2013р., №НК-0000074 від 21.01.2013р., №НК-0000107 від 28.01.2013р., №НК-0000143 від 01.02.2013р. та рахунки-фактури до них, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, картку рахунку 361 відповідача за 10.12.2012р. по 27.01.2014р., претензію вих.№27/01-14 від 27.01.2014р. разом з доказами її направлення відповідачу.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.525, 526, 536, 610-612, 615, 625, 692, 694 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.4, ст.ст.188, 193, 198, 230-232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 4 12, 66-67 Господарського процесуального кодексу України.

25.03.2014р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником позивача надані письмові пояснення №б/н, б/д в яких зазначено про помилкове посилання на договір №НК-188 від 20.12.2012р. у видатковій накладній №НК-0000074 від 21.01.2013р., у зв'язку з чим вірним просить вважати договір №НК-009 від 10.12.2012р. Також, разом з поясненнями суду представлено оригінал акта звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2014р. та докази його надіслання на адресу відповідача, копія податкової накладної №194 від 21.01.2013р., копії банківських виписок.

09.04.2014р. позивачем долучено до матеріалів справи довідку №03-62/98 від 17.03.2014р. у підтвердження зарахування сплаченого судового збору в дохід Державного бюджету.

У судових засіданнях представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не представив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

10.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Порто Траст» (Постачальник) та Приватним підприємством «АБЗ» (Покупець) укладено договір поставки №НК-009.

Згідно п.1.1 договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця нафтопродукти у кількості, передбаченій у заявці Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах даного договору. Умови та строки поставки узгоджуються сторонами по кожному відвантаженню окремо.

За визначеннями п.1.2 договору, передача палива Покупцю здійснюється шляхом заправлення ним автомобіля/ей за талонами на АЗС Продавця.

Відповідно до п.3.2 договору поставка нафтопродуктів здійснюється на умовах повної оплати Покупцем усіх витрат по поставці.

Покупець зобов'язаний оплатити отримані нафтопродукти на протязі 2-х календарних днів зі дня передачі нафтопродуктів від Постачальника до Покупця. Строк оплати може бути змінений за взаємною домовленістю сторін, у цьому випадку бажаний строк оплати Покупець зазначає у заявці. Узгоджений строк оплати зазначається в рахунку на оплату нафтопродуктів. Днем передачі нафтопродуктів вважається дата, яка вказана у видатковій накладній (п.3.3 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що поставка нафтопродуктів здійснюється за видатковими накладними, в яких зазначається перелік нафтопродуктів, що постачаються, їх кількість та ціна. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної на поставку нафтопродуктів.

Даний договір укладений на строк до 31.12.2013р., а в частині грошових зобов'язань та відповідальності за невиконання зобов'язань-до повного їх виконання (п.7.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу УКраїни повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Матеріали справи містять видаткові накладні №НК-00028 від 11.12.2012р., №НК-00083 від 20.12.2012р., №НК-00096 від 24.12.2012р., №НК-00134 від 28.12.2012р., №НК-0000012 від 08.01.2013р., №НК-0000036 від 11.01.2013р., №НК-0000074 від 21.01.2013р., №НК-0000107 від 28.01.2013р., №НК-0000143 від 01.02.2013р. із посиланням на договір №НК-009 від 10.142.2012р., як на правову підставу здійснення відображеної у них господарської операції.

Згідно даних первинних документів позивачем поставлено, а повноваженою особою відповідача отримано нафтопродуктів на загальну суму 381 800,00грн., що підтверджується підписом уповноваженої особи останнього на цих накладних.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №230 від 11.12.2012р., №233 від 20.12.2012р., №235 від 24.12.2012р., №236 від 28.12.2012р., №2 від 08.01.2013р., №4 від 11.01.2013р., №7 від 21.01.2013р., №8 від 28.01.2013р., №9 від 01.02.2013р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі відповідачу товару на суму 381 800,00 грн. та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки №НК-009 від 10.12.2012р..

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.3.3 договору визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити отримані нафтопродукти на протязі 2-х календарних днів зі дня передачі нафтопродуктів від Постачальника до Покупця. Строк оплати може бути змінений за взаємною домовленістю сторін, у цьому випадку бажаний строк оплати Покупець зазначає у заявці. Узгоджений строк оплати зазначається в рахунку на оплату нафтопродуктів. Днем передачі нафтопродуктів вважається дата, яка вказана у видатковій накладній.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається. За твердженнями позивача, що не спростовані у порядку господарського процесуального законодавства, такі зміни не відбувались.

Приймаючи до уваги дати поставок товару та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар за видатковими накладними повинен бути здійснений не пізніше:

накладна №НК-00028 від 11.12.2012р. у сумі 40 000,00 грн. - 13.12.2012р.,

накладна №НК-00083 від 20.12.2012р. у сумі 40 400,00 грн. - 22.12.2012р.,

накладна №НК-00096 від 24.12.2012р. у сумі 40 400,00 грн. - 26.12.2012р.,

накладна №НК-00134 від 28.12.2012р. у сумі 40 400,00 грн. - 30.12.2012р.,

накладна №НК-0000012 від 08.01.2013р. у сумі 40 000,00 грн. - 10.01.2013р.,

накладна №НК-0000036 від 11.01.2013р. у сумі 80 000,00 грн. - 13.01.2013р.,

накладна №НК-0000074 від 21.01.2013р. у сумі 40 000,00 грн. - 23.01.2013р.,

накладна №НК-0000107 від 28.01.2013р. у сумі 40 400,00 грн. - 30.01.2013р.,

накладна №НК-0000143 від 01.02.2013р. у сумі 20 200,00 грн. - 03.02.2013р..

Проте, відповідач розрахунки за нафтопродукти у визначений спірний період здійснив з порушенням строків обумовлених сторонами у договорі, тобто з простроченням оплати товару.

Так, приймаючи до уваги твердження позивача, що не спростовані у порядку господарського процесуального законодавства, а також представлені суду банківські виписки, вартість отриманих нафтопродуктів за видатковими накладними №НК-00028 від 11.12.2012р. оплачена 04.01.2013р. (банківська виписка від 04.01.2013р. на загальну суму 120 400 грн.); №НК-00083 від 20.12.2012р., №НК-00096 від 24.12.2012р. оплачені 12.04.2013р. (банківська виписка від 12.04.2013р. на загальну суму 100 000 грн.); №НК-00134 від 28.12.2012р. оплачена частково в розмірі 19 200 грн. - 12.04.2013р. (банківська виписка від 12.04.2013р.) та у залишковій сумі 21 200 грн. - 05.07.2013р. (банківська виписка від 05.07.2013р. на загальну суму 60 000 грн.); №НК-0000012 від 08.01.2013р. оплачена частково в розмірі 38 800 грн. - 05.07.2013р. (банківська виписка від 05.07.2013р.) та у залишковій сумі 1 200 грн. - 05.08.2013р. (банківська виписка від 05.08.2013р. на загальну суму 60 000 грн.); №НК-0000036 від 11.01.2013р., №НК-0000074 від 21.01.2013р., №НК-0000107 від 28.01.2013р., №НК-0000143 від 01.02.2013р. оплачені 05.08.2013р. (банківська виписка від 05.08.2013р. на загальну суму 181 800 грн.).

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оцінивши зміст укладеного між сторонами договору №НК-009 від 10.12.2012р., з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки з умовами продажу товару в кредит, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5 ст.694 Цивільного кодексу України встановлено, якщо Покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

У розумінні зазначених статей проценти не є відповідальністю, а є платою за користування грошовими коштами - кредитом, при не сплаті вартості товару у відповідний строк.

Так, сторонами у п.3.8 договору №НК-009 від 10.12.2012р. встановлено розмір процентів за користування товарним кредитом на рівні 38% річних, до моменту повного погашення заборгованості.

За розрахунком позивача загальна сума відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 38% річних становить 62 190,89грн. (нараховані за період з 15.12.2012р. по 05.08.2013р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті нафтопродуктів, щодо кожної із сум та у проміжку часу згідно наданого розрахунку).

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі 59 624,61 грн.

Також, п.3.8 договору передбачено, що у разі прострочки оплати товару більш ніж на один календарний день, відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від суми поставленого товару.

За розрахунком позивача загальна сума штрафу у розмірі 20% становить 76 360 грн.

Перевіривши правові підстави застосування штрафу до відповідача та його арифметичний розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення вимоги щодо стягнення означеної суми у повному обсязі.

Пунктом 5.2 договору визначено відповідальність відповідача за прострочення оплати платежів, передбачених умовами цього правочину, що полягає у сплаті Покупцем пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 22 516,79 грн. (нарахована за період з 15.12.2012р. по 05.08.2013р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті нафтопродуктів, щодо кожної із сум з урахуванням дат здійснення оплат та у проміжку часу згідно наданого розрахунку).

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у розмірі 22 128,80 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49 , 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Порто Траст», м.Макіївка Донецької області, до Приватного підприємства «АБЗ», м.Макіївка Донецької області, про стягнення 161 067,68 грн., що складається з відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 38% річних у сумі - 62 190,89 грн., штрафу у розмірі 20% - 76 360,00 грн., пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день простроченого платежу - 22 516,79 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АБЗ» (86157, Донецька область, м.Макіївка, Центрально-міський район, Мікрорайон Сонячний, б.11, кв.182, код ЄДРПОУ 32866224, п/р26007300486639, АТ «Ощадбанк» в філії Донецького ОУ, МФО 335106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Порто Траст» (86117, Донецька область, м.Макіївка, вул.Антропова, буд.15А, код ЄДРПОУ 38176916, п/р2600530703901, ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749) 158 113,41 грн., у тому числі 59 624,61 грн. 38% річних, 76 360,00 грн. штрафу у розмірі 20%, 22 128,80 грн. пені, а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 3 162,26 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 09.04.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено 14.04.2014р.

Суддя О.В. Кротінова