Ухвала

від 16.04.2014 по справі 813/2211/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 876/8207/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Добрий господар» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова (правонаступник - Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

26 березня 2013 року позивач - ПП "Добрий господар" звернулось в суд з позовом до відповідача - ДПІ у Сихівському районі м. Львова, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2013 року №0000052220.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС №0000052220 від 14 березня 2013 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що надані позивачем акти приймання виконаних підрядних робіт за квітень-травень 2010 року не відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту такої первинної документації з обліку в будівництві. Зокрема, в таких актах немає номерів, вказівки на договори, на підставі яких їх оформлено, у них відсутні прізвища осіб. Крім того, проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - ПП "Рарог" встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності в розумінні ст.3 ГК України. Контрагентами ПП "Рарог" переважно були підприємства з ознаками фіктивності. Таким чином, податковим органом встановлено факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника у податковому обліку фактичним обставинам. Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000052220 від 14 березня 2013 року прийнято правомірно. Крім того, ДПІ у Сихівському районі м. Львова додатково надала лист ТОВ ТВК «Львівхолод» №1526 від 14 квітня 2014 року про те, що ТОВ ТВК «Львівхолод» не проводило жодних фінансово-господарських операцій з ПП «Рарог», усі роботи із технічного обслуговування здійснювало ПП «Добрий господар», що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій з ПП «Рарог», що відображені в податковому обліку позивача (вх..№К-11640/14 від 15.04.2014 р.). Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта - Ткачук Т.А. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача - Струк А.І. судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №201133 серії А01 та Довідкою №2497 з ЄДРПРОУ стверджується, що ПП "Добрий господар" зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа 22 червня 2006 року, ідентифікаційний номер 35227475, основні види діяльності за КВЕД: будівництво будівель; електромонтажні роботи; монтаж систем опалення вентиляційного кондиціонування; водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; столярні та теслярські роботи (том I, а.с.22-23).

На момент виникнення спірних правовідносин ПП "Добрий господар" перебувало на обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова як платник ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платником ПДВ №100057459 НБ № 012527 від 07 серпня 2007 року (том I, а.с.24).

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14 по 20 лютого 2013 року ДПІ у Сихівському районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Добрий господар» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Рарог» (ЄДРПОУ-30276093) за весь період взаєморозрахунків, якою порушення пп.7.4.1., пп.7.4.4. п. 7.4.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що зумовило заниження податку на додану вартість на загальну суму 192317,0 грн., в т.ч. за квітень 2010 року в сумі 49727 грн., за травень 2010 року в сумі 142490 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 229/22-20/35227475 від 27 лютого 2013 року (том I, а.с.9-21).

14 березня 2013 року на підставі вказаного акта ДПІ у Сихівському районі м.Львова прийняла податкове повідомлення-рішення №0000052220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 240271 грн., у тому числі: за основним платежем 192217 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48054 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини, укладені з контрагентом, не визнані у встановленому законом порядку недійсними, таким чином висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Ч.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 січня 2010 року ТОВ «ТВФ «Львівхолод» (за договором - Замовник) та ПП «Добрий господар» (за договором - Виконавець) уклали договір № 660 на технічне обслуговування (том І, а.с.197-199). Відповідно до умов вказаного договору ПП «Добрий господар» зобов'язується проводити роботи по технічному обслуговуванню торгової мережі «Рукавичка», службових приміщень Замовника (демонтажні роботи, ремонт обладнання та приміщень, в тому числі систем водопостачання та каналізації, опалення електромонтажні роботи, сантехнічні роботи, реконструкція, малярні роботи, благоустрій та інші пов'язані з вищевказаними роботи).

Згідно з п.1.4. Договору виконавець зобов'язаний виконати всі обумовлені договором та додатковими замовленнями роботи власними силами та/або залучивши до виконання робіт третіх осіб без погодження третьої особи з Замовником.

Для виконання договірних зобов'язань за цим договором ПП «Добрий господар» залучило субпідрядника ПП «Рарог».

Факт виконання підрядних робіт ПП «Рарог» на користь ПП «Добрий господар» підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в, а саме: актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 8414,40 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 27206,4 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 19963,20 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 8712,0 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 10272,0 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 12414,8 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 16221,60 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 48682,80 грн., відомостями витрачених ресурсів витрат підрядника по вищевказаних актах (том І, а.с. 208-255; том ІІ, а.с. 1-38).

Виконані ПП «Рарог» роботи ПП «Добрий господар», у свою чергу, надалі здало ТОВ «ТВФ «Львівхолод», що також підтверджується відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в, а саме: актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 14115,60 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 44930,40 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 20785,20 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 9060 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 12000 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 14901,60 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010року на суму 28969,20 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 26653,20 грн.

08 лютого 2010 року ТОВ «ТВФ «Львівхолод» (за договором - Замовник) та ПП «Добрий гсоподар» (за договором - Підрядник) уклали договір підряду № 599 (том І, а.с. 200-204).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору підрядник може залучати інших виконавців - третіх осіб до виконання робіт.

Для виконання взятих договірних зобов'язань ПП «Добрий господар» залучило третю особу - ПП «Рарог».

Факт виконання підрядних робіт ПП «Рарог» на замовлення ПП «Добрий господар» підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в: актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за квітень від 30 квітня 2010 року на суму 99669,60 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за квітень від 30 квітня 2010 року на суму 198693,60 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 15489,60 грн. (том І, а.с. 41-60).

Виконані ПП «Рарог» роботи ПП «Добрий господар», в свою чергу, здало ТОВ «ТВФ «Львівхолод», що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в: актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за квітень від 30 квітня 2010 року на суму 134439,60 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за квітень від 30 квітня 2010 року на суму 234507,60 грн., актом б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень від 31 травня 2010 року на суму 20660,40 грн. (том ІІ, а.с. 1-15).

08 лютого 2010 року ТОВ «ТВФ «Львівхолод» (за договором - Замовник) та ПП «Добрий господар» (за договором - Підрядник) підписали договір підряду № 845 (том ІІ, а.с. 204-207).

На підставі п. 1.1 вказаного договору ПП «Добрий господар» для виконання своїх договірних зобов'язань залучило третю особу - ПП «Рарог».

Факт виконання підрядних робіт ПП «Рарог» на користь ПП «Добрий господар» підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в б/н за травень від 31 квітня 2010 року на суму 687565,70 грн.

Виконані ПП «Рарог» роботи ПП «Добрий господар», в свою чергу, здало ТОВ «ТВФ «Львівхолод», що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в б/н за травень від 31 травня 2010 року на суму 945870,0 грн. (том ІІ, а.с. 29-38).

Факт оплати ПП «Добрий господар» виконаних ПП «Рарог» робіт підтверджується платіжними дорученнями №377 від 25 червня 2010 року на суму 50000 грн., №383 від 01 липня 2010 року на суму 50000 грн., №411 від 12 липня 2010 року на суму 40000 грн., №446 від 29 липня 2010 року на суму 35000 грн., №466 від 03 серпня 2010 року на суму 70000 грн., №469 від 05 серпня 2010 року на суму 160000 грн., №479 від 11 серпня 2010 року на суму 50000 грн., №485 від 16 серпня 2010 року на суму 100000 грн., №493 від 18 серпня 2010 року на суму 70000 грн., №514 від 25 серпня 2010 року на суму 50000 грн., №523 від 27 серпня 2010 року на суму 100000 грн., №555 від 10 вересня 2010 року на суму 130000 грн., №565 від 15 вересня 2010 року на суму 130000 грн., №580 від 22 вересня 2010 року на суму 118305,2 грн. (том І, а.с. 149-162).

Факт отримання коштів від ТОВ «ТВФ «Львівхолод» за договором на технічне обслуговування №660 від 04 січня 2010 року, договором підряду №599 від 08 лютого 2010 року, договором підряду № 845 від 08 лютого 2010 року підтверджується відповідними банківськими виписками (том ІІ, а.с. 39-54).

На підтвердження виконання умов, які дають право позивачу на бюджетне відшкодування, ПП «Добрий господар» надано податкові накладні видані ПП «Рарог»: №012 від 30 квітня 2010 року на загальну суму 99669,60 грн., в тому числі ПДВ - 16611,60 грн., №014 від 30 квітня 2010 року на загальну суму 198693,60 грн., в тому числі ПДВ - 33115,60 грн., №21 від 31 травня 2010 року на загальну суму 687565,20 грн., в тому числі ПДВ - 114594,20 грн., №22 від 31 травня 2010 року на загальну суму 15489,60 грн., в тому числі ПДВ 2581,60 грн., №23 від 31 травня 2010 року на загальну суму 8414,40 грн., в тому числі ПДВ - 1402,40 грн., №24 від 31 травня 2010 року на загальну суму 10272,00 грн., в тому числі ПДВ 1712,00 грн., № 25 від 31 травня 2010 року на загальну суму 27206,40 грн., в тому числі ПДВ 4534,50 грн, №26 від 31 травня 2010 року на загальну суму 16221,60 грн., в тому числі ПДВ - 2703,60 грн., №27 від 31 травня 2010 року на загальну суму 8712,00 грн., в тому числі ПДВ - 1452,00 грн., №8 від 31 травня 2010 року на загальну суму 19963,20 грн., в тому числі ПДВ - 3327,20 грн., №29 від 31 травня 2010 року на загальну суму 12414,80 грн., в тому числі ПДВ - 2069,13 грн., №30 від 31 травня 2010 року на загальну суму 48682,80 грн., в тому числі ПДВ - 8113,80 грн. (том І, а.с. 137-148).

Вказані суми ПДВ позивач відніс до складу податкового кредиту за квітень і травень 2010 року, що також вплинуло на показники податкового кредиту названих податкових періодів, та, відповідно, відображено у додатку № 5 до декларацій за квітень і травень 2010 року.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та котрагентами підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні". Про дійсність правочинів свідчить також те, що всі розрахунки між позивачем та вказаними контрагентами мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями. Оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", є належним чином оформлені податкові накладні, то позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними у встановленому порядку вищевказаних договорів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження реальності проведених операцій з вказаним контрагентом подано ряд первинних документів, зокрема податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Факт отримання позивачем податкової накладної за результатами придбання товару дає право віднести суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту. Жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює. І лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для відшкодування заявлених сум ПДВ по господарських операціях з ПП «Рарог».

Покликання апелянта на нереальність господарських операцій з огляду на відсутність у ПП «Рарог» необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку відсутністю основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів є безпідставними, оскільки немає законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, тобто є можливість здійснення діяльності шляхом використання орендованих основних фондів, залучення трудових ресурсів на підставі укладення цивільно-правових договорів.

Реальність виконання ПП «Рарог» підрядних (будівельних) робіт підтверджується також тим, що ПП «Добрий господар» в подальшому використало їх в господарській діяльності, а саме: як генпідрядник передало в числі інших робіт (послуг, товарів) замовнику ТОВ «ТВФ «Львівхолод», який без зауважень їх прийняв та оплатив.

Щодо покликань апелянта на те, що надані позивачем акти приймання виконаних підрядних робіт за квітень-травень 2010 року не відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту такої первинної документації з обліку в будівництві, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції досліджено питання достовірності долучених позивачем актів приймання виконаних ПП «Рарог», зокрема, у якості свідка допитаний директор ПП «Добрий господар» ОСОБА_3, який підтвердив, що усі акти підписував та приймав виконані роботи він особисто. Форма цих актів затверджена Наказом Міненергобуду України № 554 від 04.12.2009 року, а тому вони є належними підтверджуючими документами про отримання робіт, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку та формуються валові витрати в податковому обліку.

Тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо покликань апелянта на нереальність господарських операцій з огляду на ознаки фіктивності контрагентів позивача, колегія суддів вважає такі необгрунтованими, оскільки ДПІ у Сихівському районі м.Львова не надала жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентом вимог податкового законодавства та невідображення в податковому обліку операцій з поставки товару позивачеві, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними контрагентами було одержання позивачем податкової вигоди.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування.

Така позиція висловлена, зокрема, в Постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10, який зазначив, що "чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту". Таким чином, порушення податкової дисципліни контрагентом не є підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Така правова позиція суду узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №0000052220 від 14 березня 2013 року прийнято неправомірно.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі № 813/2211/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2014 року.