Рішення

від 16.04.2014 по справі 902/206/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2014 р.

Справа № 902/206/14

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" ( проспект Науки,41, оф.42, м. Київ, 03028)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ"ЄР-АВТО" ( вул. Келецька,41,кв.107, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 17 750,87 грн. згідно договору №533 від 09.09.2013р.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Німенко О.І.

Представники

позивача : Коркін П.П.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ"ЄР-АВТО" про стягнення 17 750,87 грн. згідно договору № 533 від 09.09.2013р.

Ухвалою суду від 26.02.2014 року порушено провадження у справі за № 902/206/14 з призначенням судового засідання на 18.03.3014 року.

Ухвалою суду від 18.03.2014 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2014 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання 16.04.2014 року з'явився представник позивача, який подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 16 710,16 грн. суму основного боргу.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача не з'явився, направлена кореспонденція суду повернута, з поштовою відміток «за закінченням строку виконання».

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, документів витребуваних ухвалами суду не надав, причини своєї неявки не повідомив, при цьому, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалами суду від 26.02.2014 року та від 18.03.2014 року, які надсилались останньому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що стверджується відповідним спеціальним витягом з ЄДРЮОФОП.

В силу вимог ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам або прокурору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Окрім того, при неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем 09.09.2013 року було укладено договір № 533.

Відповідно до умов договору позивач (товариство) зобов'язався надати відповідачу (підприємству) послуги по заправці автотранспорту дизельним пальним на автозаправочних станціях, розташованих в межах території України відповідно, при пред'явлені пластикових карток.

Відповідно до п. 1.2. договору підприємство (відповідач) зобов'язується здійснити послуги по заправці автотранспорту та надати додаткові послуги на підставі пластикових карток.

Відповідно до п.2.1.1. договору товариство зобов'язується передати підприємству згідно акту пластикові карти в погодженому асортименті і кількості на умовах даного договору та протоколу до нього.

09.09.2013 року між позивачем та відповідачем було підписано протокол № 1 узгодження умов розрахунків при обслуговування по пластиковим карткам до договору № 533 від 09.09.2013 року.

Відповідно до п.2. протоколу встановлено послідуючий строк оплати заправки автотранспорту дизельним паливом: 5 (п"ять) календарних днів з моменту виставлення рахунку.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги по заправці автотранспорту, що підтверджується актом прийому - передачі пластикових карток «АRIS» Акт № 628 від 09.09.2013 року та оплатою відповідачем за картки платіжним дорученням № 19 від 09 вересня 2013 року за виставленим рахунком-фактурою № СФ-с18044 від 09 вересня 2013 року.

В акті № 628 зазначаються номера карток: 70800401407530018 на транспортний засіб з реєстраційним номером АВ6178ВТ; 70800401407530026 на транспортний засіб з реєстраційним номером АВ3480ВТ.

Позивач в позові та в поясненнях в судовому засіданні зазначає, що згідно направленої позивачу електронної заявки для укладення договору та доданого до неї договору оренди вантажних автомобілів у приватної особи від 06 квітня 2013 року використовувались відповідачем для поїздок на об'єкти виконання робіт в межах господарської діяльності по Україні.

Позивач зазначає, що керуючись умовами договору відповідачу факсом електронною поштою та поштою направлялися акти прийому-передачі наданих послуг, рахунки-фактури та звірки взаєморозрахунків, що є підтвердженням факту заправки - екземпляри позивача не повертались, заперечення не надходили в свою чергу згідно підпунктом 2.3.3 пунктом 2.3 розділу 2 договору цим самим підтверджуючи отримані послуги.

06.04.2013р. укладено договір оренди вантажного автомобіля (орендодавець) Аладіна Віталія Валерійовича та (орендар) ТОВ "Прем'єр-Авто". Відповідно до п.1 даного договору, орендодавець надає орендарю в строкове платне користування вантажний автомобіль марки IVEKO 65c15 державний номер АВ3480ВТ та вантажний автомобіль марки IVEKO 50c13 державний номер АВ6178ВТ з терміном на один рік.

Згідно рахунків - № СФ - с18570 від 19.09.2013 року, № СФ - с18901 від 26.09.2013 року та додатками реєстру заправок автомобілів транспортний засіб відповідача з державним номерним знаком АВ6178ВТ здійснював заправку по карточці за № 70800401407530018: 11 вересня 2013 року на АЗС «УТН - Восток Хорол» чек № 0000068568; 12 вересня 2013 року на АЗС «УТН - Восток № 3» чек 0000002002; 13 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 04-02 чек № 0016300929; 13 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 04-01 чек№ 0000000410; 12 вересня 2013 року на Лукойл АЗС 04-01 чек № 0016200558; 14 вересня 2013 року на АЗС «УТН - Восток Хорол» чек № 0000009003; 11 вересня 2013 року на АЗС «УТН - Восток Хорол» чек № 0000068566; 21 вересня 2013 року на «УТН - Восток Київ № 1» чек № 000018519; 20 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 10-02 чек № 0003200070.

Та транспортний засіб відповідача з державним номерним знаком АВ3480ВТ здійснював заправку по карточці за № 70800401407530026: 13 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 10-02 чек № 0003200063; 13 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 10-02 чек № 0003200064; 11 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 10-02 чек № 0003200059; 11 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 17-03 чек№ 0019300232; 12 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 05-02 чек № 0007800366; 12 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 05-02 чек № 0007800367; 13 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 04-15 чек № 0006802145; 14 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 04-02 чек № 0016300937; 12 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 04-02 чек № 0016300919; 14 вересня 2013 року на АЗС «УТН - Восток Хорол» чек № 0000068008; 13 вересня 2013 року на АЗС «УТН - Восток Хорол» чек № 0016736734; 11 вересня 2013 року на АЗС «УТН - Восток Хорол» чек № 0000068584; 18 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 05-02 чек № 0007800425; 20 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 10-02 чек № 0003200069; 20 вересня 2013 року на АЗС на «УТН - Восток Київ № 1» чек № 0000018427; 21 вересня 2013 року на АЗС на «УТН - Восток Київ № 1» чек № 0000018493; 20 вересня 2013 року на АЗС «УТН - Восток Хорол» чек № 0000069696; 20 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 04-15 чек № 0000001723; 18 вересня 2013 року на Лукойл АЗС № 05-02 чек № 0007800424, що є підтвердженням факту заправки. (копії чеків знаходяться в матеріалах справи)

Тобто, відповідачу були надані послуги по заправці його автотранспорту дизельним пальним на АЗС розташованих в межах території України на загальну кількість 1960,69 літрів, сума яких складає 19 710,16 грн.

Враховуючи викладене позивачем свої обов'язки по виконанню договору були виконані повністю.

Натомість відповідач за отримані послуги розрахунки провів частково в сумі 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 13.09.2013 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Враховуючи викладене заборгованість відповідача становить 16710,16 грн., яка станом на день розгляду справи в суді залишена не сплаченою..

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З врахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16710,16 грн. за надані послуги є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню повністю.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до положень ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ"ЄР-АВТО" ( вул. Келецька,41,кв.107, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 32754311) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг"( проспект Науки,41, оф.442, м. Київ, 03028, код ЄДРПОУ 31745725) 16710,16 грн. суми основного боргу, 1827 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ на виконання рішення суду.

Копію рішення надіслати відповідачу.

Повне рішення складено 22 квітня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу ( вул. Келецька,41,кв.107, м. Вінниця, 21100)