Рішення

від 08.04.2014 по справі 905/3973/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2014 Справа № 905/3973/13 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М при секретарі судового засідання розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства "Електротехсервіс" доПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" простягнення 163340,37грн. Представники сторін: від позивача: Соловйов О.В. - представник за довіреністю; від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного підприємства "Електротехсервіс" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення 163340,37грн, у тому числі основний борг у розмірі 136900,00грн, пеня у розмірі 20326,85грн., 3% річних у розмірі 6620,28грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №15/1155 від 25.08.2011 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 136900,00грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №15/1155 від 25.08.2011; специфікацій №1 від 25.08.2011, №2 від 01.06.2012; актів приймання-передачі від 07.09.2011, 01.06.2012; накладних №176 від 07.09.2011, №101 від 01.06.2012; довіреностей №2204 від 07.09.2011, №1333а від 01.06.2012; податкових накладних від 07.09.2011, 01.06.2012; претензії б/н б/д.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Огороднік Д.М. розпорядженням В.о. голови господарського суду Донецької області від 12.07.2013 справу №905/3973/13 передано на розгляд судді Захарченко Г.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.07.2013 зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Приватного підприємства "Електротехсервіс" про визнання договору №15/1155 від 25.08.2011 недійсним, повернуто без розгляду.

16.07.2013 до господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на ухвалу господарського суду Донецької області від 12.07.2013 по справі №905/3973/13.

Ухвалою суду від 17.07.2013 провадження у справі №905/3973/13 зупинено до повернення матеріалів справи №905/3973/13 до господарського суду Донецької області.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.07.2013 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на ухвалу господарського суду Донецької області від 12.07.2013 у справі №905/3973/13 повернуто заявникові.

У зв'язку із поверненням з відпустки судді Огороднік Д.М. розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 31.07.2013 справу №905/3973/13 передано судді Огороднік Д.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.09.2013 повернуто касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22.07.2013 по справі №905/3973/13.

Ухвалою суду від 05.11.2013 провадження у справі №905/3973/13 поновлено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.11.2013 провадження у справі №905/3973/13 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №905/7977/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Приватного підприємства "Електротехсервіс" про визнання договору №15/1155 від 25.08.2011 недійсним.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.12.2013 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Приватного підприємства "Електротехсервіс" про визнання договору поставки №15/1155 від 25.08.2011р. недійсним.

03.03.2014 на адресу господарського суду Донецької області надійшло клопотання Приватного підприємства "Електротехсервіс" про поновлення провадження у справі №905/3973/13.

Клопотання позивача мотивовано тим, що відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2014 по справі №905/7977/13 рішення господарського суду Донецької області від 19.12.2013 у справі №905/7977/13 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.03.2014 провадження у справі №905/3973/13 поновлено.

В судове засідання призначене на 08.04.2014 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення позивачу 08.11.2013, 21.03.2014 ухвал суду. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

25.08.2011 між Приватним підприємством "Електротехсервіс", як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь, як покупцем (відповідач) підписаний договір №15/1155 (з урахуванням специфікацій №1 від 25.08.2011, №2 від 01.06.2012) (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується у відповідності з умовами даного договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.

Найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), ціна, строки та умови поставки визначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2 договору).

Ціна продукції вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору загальна сума договору складає 1500000,00грн.

Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов'язаний поставити продукцію у строк, визначений у відповідній специфікації.

Пунктом 9.1 договору сторонами передбачено, що оплата виконується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок в національній валюті України.

Порядок розрахунків - визначається у специфікаціях (п. 9.3 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 (п. 13.2 договору).

Одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано специфікацію №1 від 25.08.2011 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку продукції за найменуванням, у кількості, за ціною, визначеними у даній специфікаціях. Умови поставки - EXW м.Н.Каховка (ІНКОТЕРМС 2010) строк поставки: 10 днів з дня підписання даної специфікації; умови оплати: протягом 15 днів за фактом поставки; гарантія: 9 місяців; надається протокол випробувань; виробник: ВАТ "СЕЗ" м. Н.Каховка; рік виготовлення: 1993.

01.06.2012 між сторонами погоджено та підписано специфікацію №2 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку продукції за найменуванням, у кількості, за ціною, визначеними у даній специфікаціях. Умови поставки - FCA м.Запоріжжя (ІНКОТЕРМС 2010) строк поставки: 1 день з моменту підписання даної специфікації; умови оплати: протягом 15 днів за фактом поставки; виробник: ТОВ "НКЕМЗ" м. Нова Каховка; рік виготовлення: 2011.

Договір та специфікації до договору підписані сторонами та скріплені їх печатками, та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору №15/1155, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 174900,00грн., що підтверджується накладними №176 від 07.09.2011 на суму 148500,00грн., №101 від 01.06.2012 на суму 26400,00грн., податковими накладними від 07.09.2011, 01.06.2012, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, позивачем до матеріалів справи надано акти приймання-передачі від 07.09.2011, 01.06.2012, згідно яких позивачем передано відповідачу електродвигуни ДАЗО4-400У-4У1, 4АМУ250S2, 75/3000 исп.ІМ2081; податкові накладні №4 від 07.09.2011, №2 від 01.06.2012; видаткові накладні №176 від 07.09.2011, №101 від 01.06.2012; рахунки на оплату №296 від 07.09.2011, №167 від 01.06.2012; паспорти на електродвигуни зав. №100288, №111482, техничні описи та інструкції з експлуатації, про що свідчать підписи сторін на даних актах.

Поставлений згідно вищезазначених накладних товар на підставі довіреностей №2204 від 07.09.2011, №1333а від 01.06.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних накладних здійснювались на виконання договору №15/1155 від 25.08.2011.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищезазначеними видатковими накладними оплатив частково 01.06.2012 у розмірі 38000,00грн.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як роз'яснено у п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що - якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем повинна бути оплачена відповідно до специфікацій №1, №2 -протягом 15 днів з дня поставки товару.

Проте відповідач свої зобов'язання не виконав, станом на момент звернення позивача до суду, заборгованість відповідача становить 136900,00грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії б/н б/д про сплату заборгованості у розмірі 136900,00грн, а також пені у розмірі 33101,40грн., 3% річних у розмірі 6620,28грн. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав, кошти не перерахував.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого останній не оплатив у поному обсязі, станом на теперішній час заборгованість становить 136900,00грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 136900,00грн., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 136900,00грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.10.4 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 02.06.2012 по 01.06.2013 у розмірі 20326,85грн.

Відповідно до п. 10.4 договору у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню постачальнику пеню у розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше на подвійної облікової ставки НБУ.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розглянувши розрахунок пені суд приходить до висновку про невірне застосування позивачем періоду нарахування пені,оскільки позивачем здійснено розрахунок пені за кожен день прострочення платежу та не враховано перебіг шестимісячного строку, вказаний у ч.6 ст.232 Господарського кодексу України .

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки вимоги про стягнення пені по накладній №176 від 07.09.2011 задоволенню не підлягають, у зв"язку з не вірно визначеним періодом, за який нараховується пеня. Враховуючи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України позивач має право нараховувати пеню з 23.09.2011 по 23.02.2012, а позивач нараховує з 02.06.2012, тобто поза межами шестимісячного строку.

За розрахунком суду розмір пені складає 1968,18грн. (за видатковою накладною №101 від 01.06.2012 у період з 19.06.2012 (дата визначена судом) по 18.12.2012 (з урахуванням того, що останній день оплати - вихідний день) - 1968,18 грн.), який і підлягає задоволенню.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 23.09.2011 по 01.06.2013 у розмірі 6620,28грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом враховано, що згідно розрахунку 3% річних, розмір останніх становить 6721,63грн. Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 6620,28грн. Позивач уточнень не подавав, вимоги не змінював.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з сторін пропорційно задоволеним вимогам .

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (м.Краматорськ, Донецька область, 84306, код ЄДРПОУ 00210602 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства "Електротехсервіс" (вул.Базова, 1-Г, м.Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 25476560) суму основного боргу у розмірі 136900 (сто тридцять шість тисяч дев'ятсот) грн. 00коп., пеню у розмірі 1968 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 18 коп., 3% річних у сумі 6620 (шість тисяч шістсот двадцять) грн. 28коп., судовий збір у розмірі 2909 (дві тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 76 коп.

3. Повернути з Державного бюджету на користь на користь Приватного підприємства "Електротехсервіс" (вул.Базова, 1-Г, м.Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 25476560) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 12 (дванадцять) грн. 16 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Виддати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 14.04.2014.