Постанова

від 31.03.2014 по справі 826/16081/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року № 826/16081/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013 р. №0002102220 та №0002112220 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, (далі - відповідач), про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013 р. №0002102220 та №0002112220.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Фірма "Володар" та ТОВ "БК "Рембудтранс" за період, що перевірявся, порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно (без рішення суду) визнав недійсними договори між позивачем та зазначеними контрагентами, в силу чого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 29.01.2014 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ПП "Фірма "Володар", код ЄДРПОУ 31988783 та ТОВ "БК Рембудтранс", код ЄДРПОУ 33051125 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "НВПБО "Укртеплобуд" (код за ЄДРПОУ 33884354) з питань достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ПП "Фірма "Володар", код ЄДРПОУ 31988783 та ТОВ "БК Рембудтранс", код ЄДРПОУ 33051125 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 від 12.03.2013 р. №903/22-221-33884354 (надалі - Акт перевірки №903/22-221-33884354).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №903/22-221-33884354, позивачем порушено вимоги: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.1.1 п. 138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 144327,00 грн., у тому числі за 2010 рік - в сумі 20635,00 грн., за 1 квартал 2011 року - в сумі 11793,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року - в сумі 30667,00 грн., за 2012 рік - в сумі 81232,00 грн.; пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено загальну суму 141585,00 грн., у т.ч. за грудень 2010 року в сумі 16508,00 грн., за березень 2011 року в сумі 9434,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 11611,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 26667,00 грн., за січень 2012 року в сумі 8600,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 38610,00 грн., за березень 2012 року в сумі 16749,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 2401,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 11005,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №903/22-221-33884354 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002102220 від 26.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 207662 грн., з яких 141585,00 грн. - за основним платежем, а 66077,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002112220 від 26.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 195262,00 грн., з яких 144327,00 грн. - за основним платежем, а 50935,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 15.12.2005 р., взято на податковий облік у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 15.12.2005 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 17.01.2006 р.

Судом встановлено, що між ТОВ "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" як генпідрядником, та ПП "Фірма "Володар", як субпідрядником, були укладені договори субпідряду №СО-701 від 01.12.2010 р., №СО-703 від 01.03.2011 р., відповідно до умов яких субпідрядник зобов'язувався на свій ризик виконати за завданням генпідрядника з використанням своїх матеріалів, або матеріалів генпідрядника, а генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити роботу, а саме: за Договором №СО-701 від 01.12.2010 р. - поточний ремонт сантехнічного обладнання в закладах освіти Дніпровського р-ну Києва загальною вартістю 99046,10 грн., в т.ч. ПДВ 16507,68 грн.; за Договором №СО-703 від 01.03.2011 р. - поточний ремонт обладнання теплових пунктів в закладах освіти Дніпровського р-ну м. Києва загальною вартістю 56604,00 грн., в т.ч. ПДВ 9434,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначених вище договорів №СО-701 від 01.12.2010 р. та №СО-703 від 01.03.2011 р. ПП "Фірма "Володар" виконало поточний ремонт сантехнічного обладнання в закладах освіти Дніпровського р-ну Києва вартістю 99046,10 грн., в т.ч. ПДВ 16507,68 грн., та поточний ремонт обладнання теплових пунктів в закладах освіти Дніпровського р-ну м. Києва, вартістю 56604,00 грн., в т.ч. ПДВ 9434,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних робіт №01-11 від 31.12.2010 р. та №03-11 від 31.03.2011 р.

Судом встановлено, що ПП "Фірма "Володар" були оформлені на користь позивача податкові накладні №311203 від 31.12.2010 р. - на суму 99046,10 грн., в т.ч. ПДВ 16507,68 грн., та №118 від 31.03.2011 р. - на суму 56604,00 грн., в т.ч. ПДВ 9434,00 грн., що оформлені у відповідності до вимог законодавства та містять всі реквізити, передбачені нормою закону для первинних документів.

Факт оплати позивачем послуг, наданих ПП "Фірма "Володар" згідно договорів №СО-701 від 01.12.2010 р. та №СО-703 від 01.03.2011 р. підтверджується, дослідженими судом, наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" як генпідрядником, та ТОВ "БК "Рембудтранс", як субпідрядником, були укладені договори субпідряду №ОМ/03-10 від 03.10.2011 р., №ОМ/04-11 від 04.11.2011 р., №ОМ/01-12 від 01.12.2011 р., №ОМ/01-01 від 04.01.2012 р., №ОМ/01-02 від 01.02.2012 р., №ЗТ/02-02 від 21.02.2012 р., №ОМ/093-12 від 01.03.2012 р., №ОМ/03-12 від 01.03.2012 р., №ОМ/126-12 від 02.04.2012 р., №ОМ/01-11 від 01.11.2011 р., відповідно до умов яких субпідрядник зобов'язувався на свій ризик виконати за завданням генпідрядника з використанням своїх матеріалів, або матеріалів генпідрядника, а генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити роботу, а саме: за Договором №ОМ/03-10 від 03.10.2011 р. - поточний ремонт (технічного обслуговування) МІТП в закладах освіти Дніпровського р-ну м. Києва загальною вартістю 69660,00 грн., в т.ч. ПДВ 11610,00 грн., №ОМ/04-11 від 04.11.2011 р. - капітальний ремонт покрівлі МНВК «Зміна» за адресою : вул. Краківська, 20 в Дніпровському р-ні м. Києва загальною вартістю 90340,00 грн., в т.ч. ПДВ 15056,67 грн., №ОМ/01-12 від 01.12.2011 р. - поточний ремонт (технічного обслуговування) МІТП в закладах освіти Дніпровського р-ну м. Києва загальною вартістю 66030,00 грн., в т.ч. ПДВ 11005,00 грн., №ОМ/01-01 від 04.01.2012 р. - поточний ремонт (технічного обслуговування) МІТП в закладах освіти Дніпровського р-ну м. Києва загальною вартістю 51601,20 грн., в т.ч. ПДВ 8600,20 грн., №ОМ/01-02 від 01.02.2012 р. - поточний ремонт (технічного обслуговування) МІТП в закладах освіти Дніпровського р-ну м. Києва загальною вартістю 69690,00 грн., в т.ч. ПДВ 11615,00 грн., №ЗТ/02-02 від 21.02.2012 р. - поточний ремонт трубопроводів зовнішніх мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, місць загального користування в закладах освіти Дніпровського р-ну м. Києва загальною вартістю 162000,00 грн., в т.ч. ПДВ 27000,00 грн., №ОМ/093-12 від 01.03.2012 р. - поточний ремонт трубопроводів зовнішніх мереж центрального опалення та гарячого водопостачання в закладах освіти Дніпровського р-ну м. Києва загальною вартістю 59994,00 грн., в т.ч. ПДВ 9999,00 грн., №ОМ/03-12 від 01.03.2012 р. - поточний ремонт (технічного обслуговування) МІТП в закладах освіти Дніпровського р-ну м. Києва загальною вартістю 40500,00 грн., в т.ч. ПДВ 6750,00 грн., №ОМ/126-12 від 02.04.2012 р. - аварійний ремонт трубопроводу внутрішніх каналізаційних мереж НВК "Престиж" при МАУП за адресою: м. Київ, Вигурівський бульвар, 13-а, загальною вартістю 14406,00 грн., в т.ч. ПДВ 2401,00 грн., №ОМ/01-11 від 01.11.2011 р. - поточний ремонт (технічного обслуговування) МІТП в закладах освіти Дніпровського р-ну м. Києва загальною вартістю 69660,00 грн., в т.ч. ПДВ 11610,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначених вище договорів №ОМ/03-10 від 03.10.2011 р., №ОМ/04-11 від 04.11.2011 р., №ОМ/01-12 від 01.12.2011 р., №ОМ/01-01 від 04.01.2012 р., №ОМ/01-02 від 01.02.2012 р., №ЗТ/02-02 від 21.02.2012 р., №ОМ/093-12 від 01.03.2012 р., №ОМ/03-12 від 01.03.2012 р., №ОМ/126-12 від 02.04.2012 р., №ОМ/01-11 від 01.11.2011 р. ТОВ "БК "Рембудтранс" виконало відповідні роботи на загальну суму 624191,00 грн., в т.ч. ПДВ 104032,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних робіт (т.1 а.с.111-156).

Судом встановлено, що ТОВ "БК "Рембудтранс" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 624191,00 грн., в т.ч. ПДВ 104032,00 грн. (т.1 а.с.168-181), що оформлені у відповідності до вимог законодавства та містять всі реквізити, передбачені нормою закону для первинних документів.

Факт оплати позивачем послуг, наданих ТОВ "БК "Рембудтранс" згідно договорів №ОМ/03-10 від 03.10.2011 р., №ОМ/04-11 від 04.11.2011 р., №ОМ/01-12 від 01.12.2011 р., №ОМ/01-01 від 04.01.2012 р., №ОМ/01-02 від 01.02.2012 р., №ЗТ/02-02 від 21.02.2012 р., №ОМ/093-12 від 01.03.2012 р., №ОМ/03-12 від 01.03.2012 р., №ОМ/126-12 від 02.04.2012 р., №ОМ/01-11 від 01.11.2011 р. підтверджується, дослідженими судом, наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Судом також встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача, - ПП "Фірма "Володар" та ТОВ "БК "Рембудтранс" були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак мали належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з дослідженими судом, наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ з додатками, зокрема, в розрізі контрагентів за період, що перевірявся, всі господарсько-фінансові операції позивача з ПП "Фірма "Володар", ТОВ "БК "Рембудтранс" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на Акт про неможливість проведення перевірки ПП "Фірма "Володар" (код ЄДРПОУ 31988783) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р. від 31.01.2012 р. №72/23-1/31988783, Постанову старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС Музичук О.В. про порушення кримінальної справи та об'єднання справ в одне провадження від 17.04.2012 р., Лист Державної прикордонної служби України на №4539/5/07-6016 від 19.12.2011 р., Протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 17.11.2011 р., як на докази недійсності зазначених вище правочинів, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання, зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ПП "Фірма "Володар", ТОВ "БК "Рембудтранс", недійсними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Трейд-Лаб", ПП "Вега-Сервіс-2009", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ПП "Фірма "Володар", ТОВ "БК "Рембудтранс", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Вимогами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що зазначені вище договори з ПП "Фірма "Володар" та ТОВ "БК "Рембудтранс" були укладені позивачем з метою виконання своїх обов'язків, як генпідрядника, перед іншими контрагентами-замовниками, зокрема, Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна Академія управління персоналом", що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, зведеними кошторисами, локальними кошторисами, банківськими виписками.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ПП "Фірма "Володар" та ТОВ "БК "Рембудтранс" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З логічного аналізу, зазначених вище норм та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело: до заниження податку на прибуток в сумі 144327,00 грн., у тому числі за 2010 рік - в сумі 20635,00 грн., за 1 квартал 2011 року - в сумі 11793,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року - в сумі 30667,00 грн., за 2012 рік - в сумі 81232,00 грн.; до заниження податку на додану вартість на загальну суму 141585,00 грн., у т.ч. за грудень 2010 року в сумі 16508,00 грн., за березень 2011 року в сумі 9434,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 11611,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 26667,00 грн., за січень 2012 року в сумі 8600,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 38610,00 грн., за березень 2012 року в сумі 16749,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 2401,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 11005,00 грн., а, відтак, у відповідача також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013 р. №0002102220 та №0002112220.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями частини першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч.3 ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 26.03.2013 р. №0002102220 та №0002112220.

3. Судові витрати в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Укртеплобуд" (ідентифікаційний код 33884354) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко