Постанова

від 21.07.2008 по справі 2-а-1279/2008

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-А-1279/2008 року

Справа № 2-А-1279/2008 року

ПОСТАНОВА

ІМ"ЯМ             УКРАЇНИ

        21 липня 2008 року                                                  

Адміністративний  Ічнянський районний суд  

                                                                                                                           Чернігівської

області

в складі:

головуючого судді: Т.П. Чугуєвської

при секретарі: В.М.Ткаченко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня

справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального

захисту населення Ічнянської районної держадміністрації Чернігівської області

про стягнення разової щорічної грошової допомоги до 5 травня,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до

УПСЗН Ічнянської РДА Чернігівської області про стягнення грошової допомоги в

сумі 5358 гривень 30 копійок, вказуючи на те, що являється ветераном війни,

згідно ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту" йому до 5 травня щорічно повинні виплачувати разову

грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, однак в порушення

вимог даного закону відповідач в 2005 році виплатив 50 гривень, в 2006 році -

50 гривень і в 2007 році 50 гривень, і недоплачена сума допомоги складає 5358

гривень 30 копійок, яку і просить стягнути з відповідача.

Позивач в судове засідання не з'явився, але надав суду

заяву, в якій повністю підтримує свої позовні вимоги і просить суд справу

розглядати без його участі.

Представник відповідача УПСЗН Ічнянської РДА

Чернігівської області позовні вимоги не визнала повністю, в судове засідання не

з'явилася, але  надала суду заяву в якій

просить суд справу розглядати без їх участі.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що

позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

При прийнятті постанови суд керувався Конституцією

України, Законом України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту", рішенням Конституційного Суду України від 9 липня

2007 року № 6-рп/2007.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є ветераном

війни - учасником бойових дій. Це підтверджується ксерокопією посвідчення

НОМЕР_1, виданого 15 жовтня 1997 року (а.с.6).

Згідно ч.5 ст. 14 Закону України "Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551 -XII від

22.Х.1993р. з послідуючими змінами, щорічно до 5 травня ветераном війни -

учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'ять

мінімальних пенсій за віком.

Із відповіді УПСЗН Ічнянської РДА вбачається, що позивачу

в 2005-2006 р. виплачувалося по 250 грн., а в 2007 р. - 280 грн., хоча

мінімальна пенсія в 2005 році становила 332 грн. 00 коп., в 2006 році - 359

грн. 00 коп., в 2007 році - 410 грн. 06 коп., і тому розмір разової грошової

допомоги повинен був становити : 2005 р. - 332.00 х 5= 1660 грн.; 2006р. -

359.00 х 5 = 1795 грн. 00 коп.; 2007 рік-410.06x5 = 2050 грн. 30 коп.

Однак Законами України Про державний бюджет України на

2005-2007 рр. дію ч.5 ст. 14 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту" від 22.X. 1993р. № 3551-XII було

зупинено, тому виплати і проводилися в тому розмірі, які передбачені даним

законом. Таким чином, законом про Державний бюджет України призупинено на

певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупинено

дію механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян.

У Конституції України ( 254 к/96-ВР) Україну проголошено

демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою

соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії

визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і

забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є

невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті

нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття

22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і

свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати

місце лише у випадках, передбачених Конституцією України. У ст. 64 Конституції

України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах

воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і

свобод людини із зазначенням строку дій цих обмежень, та визначень ряд прав і

свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Тому Конституційний Суд України в рішенні від 9 липня

2007 року № 6-рп/2007р. вказав, що відповідно до ч. З ст. 22, ст. 64

Конституції України право громадян на соціальний захист, інші

соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії

законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану

на певний строк, а звідси випливає, що закон про Державний бюджет України не

може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і

гарантій, передбачених іншими законами. Даним рішенням Конституційний Суд

України визнав неконституційним положення ст. 29 Закону України "Про

державний бюджет України на 2007 рік", за якою у 2007 році виплата

щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни здійснюється

в розмірі 280 грн., при цьому вказавши, що аналогічними рішеннями

Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення

аналогічних статей ЗУ "Про державний бюджет України на 2005 і 2006

р.р.". Згідно п.5 даного рішення, рішення Конституційного Суду України має

преюдиціальне значення для судів загальною юрисдикції при розгляді ними позовів

у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що

визнані неконституційними.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позивачу слід

поновити пропущений строк для звернення до суду.

Виходячи з вище вказаного суд вважає, що позивачу

незаконно виплачувалася в 2005, 2006 і 2007 роках одноразова грошова допомога в

розмірі відповідно 250, 250 і 280 грн., замість п'яти мінімальних пенсій за

віком, а тому з відповідача на користь позивача необхідно достягнути за 2005

рік 1410 грн.(332.00 х 5-250.00), за 2006 рік 1545 грн. ( 359.00 х 5 - 250.00)

і за 2007 рік 1770 грн. 30 коп. ( 410.06 х 5 - 280.00), а всього 4725 гривень

30 копійок.

Одночасно стягнути з Державного бюджету України в особі

Ічнянського відділення Державного казначейства в Ічнянському районі Головного

управління Державного казначейства України в Чернігівській області на користь

ОСОБА_1 в рахунок повернення сплаченого державного мита в розмірі 3 гривень 40

копійок та витрат за надання правової допомоги в розмірі 80 гривень 00 копійок.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 163 КАС України, Законом

України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту

населення Ічнянської райдержадміністрації Чернігівської області на користь

ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за період 2005

- 2007 років в сумі 4725 (чотири тисячі сімсот двадцять п'ять) гривень 30

копійок.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Ічнянського

відділення Державного казначейства в Ічнянському районі Головного управління

Державного казначейства України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 в

рахунок повернення сплаченого державного мита в розмірі 3 гривень 40 копійок та

витрат за надання правової допомоги в розмірі 80 гривень 00 копійок, а всього

83 (вісімдесят три) гривні 40 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На постанову на протязі 20 днів з дня подачі заяви про

апеляційне оскарження постанови, яка подається на протязі 10 днів з дня її

винесення, може бути подана апеляційна скарга в Київський апеляційний

адміністративний суд.

Постанова віддрукована

в нарадчій кімнаті.

Суддя                                                                      Т.П. Чугуєвська