Постанова

від 05.03.2014 по справі 804/832/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 р. Справа № 804/832/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняБезрученко К.В. за участю представників сторін: від позивача: Алтабаєва В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія Україна-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000382203 від 23.10.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологія Україна-Сервіс» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене відповідачем №0000382203 від 23.10.2013р. з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 330771 грн. 25 коп., із них сума грошового зобов'язання за основним платежем 264617,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 66154,25 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки від 11.10.2013р. та оспорюваному податковому повідомленні-рішенні, вважає, що відповідач припустився порушень норм чинного законодавства України внаслідок чого було прийнято неправомірне рішення про донарахування позивачеві коштів, оскільки позивачем були надані усі первинні бухгалтерські документи, а саме: договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, податкові декларації, реєстри виданих і отриманих податкових накладних платіжних доручень, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ «ФАТРОН», ТОВ «ВІДАР ТД», які є належними доказами у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, позивач вказує на те, що податковим органом безпідставно зазначено в акті про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарів, документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, висновків СЕС, яка встановлює вимоги до його якості, оскільки вказані документи не витребовувалися податковим інспектором, відповідні запити на адресу позивача не направлялися, окрім того, посилається на те, що вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку у відповідності до вимог вищевказаного закону та відсутність цих документів не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за наявності інших документів, які підтверджують отримання такого товару, а тому позивач вважає, що надані до перевірки первинні документи повністю відповідають вимогам нормативно-правових актів, що спростовує висновки у акті перевірки про їх недійсність. За викладеного, позивач вважає, що має право на податковий кредит за придбаними товарами (послугами) у ТОВ «ВІДАР ТД» та ТОВ «ФАТРОН», оскільки дані товари були використані позивачем у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача та норми ст. ст.187, 198 ПК України жодним чином не містять заборони на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі не надання до перевірки висновків СЕС, товарно-транспортних накладних, тощо.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, який приймав участь у судовому засіданні 28.02.2014р., проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що у ході проведення перевірки було встановлено не надання позивачем до перевірки документів, які б свідчили про розрахунки між позивачем та ТОВ «ВІДАР ТД» за договором №1302/2-ТК від 01.02.2013р. та між позивачем та ТОВ «ФАТРОН» за договором №Ф-13/02/1 від 01.02.2013р. Також, позивачем в порушення ст.ст.16, 44, 85 ПК України, ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», наказу МФУ від 16.05.1996р. №99 до перевірки не було надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а порядок транспортування (фізичного переміщення) указаних активів не підтверджено товарно-транспортними накладними або актів прийому-передачі товару, а також не надані журнал реєстрації довіреностей на отримання товару, документів, які б підтверджували використання товару у господарській діяльності. За викладеного, відповідач вказує на те, що у процесі перевірки факт реального здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ «ФАТРОН» та ТОВ «ВІДАР ТД» не підтвердився, а тому перевіркою було встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 264617,00 грн. та винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач в судове засідання 05.03.2014р. не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належно в судовому засіданні 28.02.2014р., що підтверджується розпискою представника відповідача (а.с.164 том 1).

Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду спору, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідача з урахуванням позиції відповідача, викладеній у письмових запереченнях.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 05.03.2014р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологія Україна-Сервіс» 25.10.2011р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд.207, перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією статуту позивача, копією виписки з ЄДРПОУ від 10.10.2013р., копією довідки про взяття на облік та матеріалами справи (а.с. 36-43 том 1).

10.10.2013р. податковою інспекцією на підставі наказу №573 від 10.10.2013р., згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1 п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Екологія Україна-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з ТОВ «Фатрон», ТОВ «ВІДАР ТД» за лютий-березень 2013р. за результатами якої складено акт від 11.10.2013р. №666/223/37900547 за висновками якого були встановлені порушення п.п.14.1.201 п.14.1, п.185.1 ст.185, 198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України перевіреним підприємством неправомірно занижено податок на додану вартість всього в сумі 264 617,00 грн., у тому числі за лютий 2013р. в сумі 121 445,00 грн. та за березень 2013р. в сумі 143 172,00 грн., тобто в частині отриманих товарів (послуг) у ТОВ «ФАТРОН», ТОВ «ВІДАР ТД» за лютий та березень 2013р. (а.с.20-27 том 1).

В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією 23.10.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0000382203 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 330771,25 грн. за основним платежем - 264617 грн., за штрафними санкціями - 66154,25 грн. (а.с.29 том 1).

Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення та просить його визнати протиправним і скасувати посилаючись на те, що оспорюване рішення прийняте на підставі неправомірних та необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки від 11.10.2013р., а факти реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами, вказаними в акті перевірки, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які оформлені належним чином, були надані податковій інспекції до перевірки, але не були враховані з посиланнями на не надання товарно-транспортних накладних, висновків СЕС, довіреностей на отримання товару, які, на думку позивача, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які надають право позивачу на формування податкового кредиту з ПДВ у відповідності до вимог ст.ст. 187,198 ПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що видами діяльності позивача у перевіряємому періоді є збирання безпечних відходів, оброблення та вироблення безпечних відходів, демонтаж (розбирання) машин і устаткування, відновлення відсортованих відходів, оптова торгівля відходами та брухтом (а.с.36-40 том 1).

У своїй діяльності позивач використовує приміщення, яке ним орендується за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд.207, загальною площею 5 кв.м., а також має у штаті 160 працівників згідно штатного розпису від 01.07.2013р.та договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2011р. (а.с. 60-64 том 2).

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами, а саме: ТОВ «ВІДАР ТД» та ТОВ «ФАТРОН».

Так, між ТОВ «Екологія Україна-Сервіс» (покупцем) та ТОВ «ВІДАР ТД» (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу №1302/2-ТУ від 01.02.2013р. за умовами якого продавець зобов'язувався передати покупцю товар - запасні частини на автомобільні засоби, контейнера для збору ТБО, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити отриманий товар (а.с.32-33 том 1, а.с. 65-66 том 2).

Факт реального здійснення господарської операції за вказаним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією договору купівлі-продажу, копіями виписаних видаткових накладних за якими було прийнято товар від продавця до покупця, копіями податкових накладних, а також копіями платіжних доручень про оплату за придбаний товар, де у складі вартості товару позивачем було сплачено і ПДВ (а.с.46-63 том 1, а.с.176-177 том 2).

Як встановлено в судовому засіданні умови перевезення товару за вищевказаним договору не були встановлені, однак постачання вищевказаного товару відбувалося продавцем товару - ТОВ «ВІДАР ТД» за адресою: вул. Смоленська, 72 у м.Підгороднє, що належить ТОВ «Екологія Україна» на праві приватної власності, та вказаний товар було прийнято диспетчером даного підприємства - ОСОБА_4 з урахуванням того, що між позивачем та ТОВ «Екологія Україна» був укладений договір комісії №ДК-01022013 від 01.02.2013р. за умовами якого позивач придбавав для даного підприємства у ТОВ «ВІДАР ТД» запасні частини для автомобілів даного підприємства за вищевказаним договором купівлі-продажу (а.с. 52,69-71 том 2).

Також, 01.02.2013р. між позивачем (покупцем) та ТОВ «ФАТРОН» (продавцем) був укладений договір купівлі-продажу № Ф-13/02/1 за умовами якого продавець зобов'язувався передати покупцю товар - шлак відвальний, пісок, глина, інший товар, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити отриманий товар (а.с.30-31 том 1, а.с.67-8 том 2).

Факт реальності здійснення господарської операції за вказаним договором підтверджується копією відповідного договору, копіями актів прийому-передачі товарів (робіт, послуг), копіями податкових накладних, копіями товарно-транспортних накладних, а також копіями платіжних доручень, які свідчать про оплату за придбані товари, де у складі вартості товарів позивачем сплачено і суму ПДВ (а.с.64-125, 178-179 том 1).

Зазначені вище первинні бухгалтерські документи були досліджені судом у ході судового розгляду справи, відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарських операцій за вищенаведеними договорами та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Незважаючи на те, що вищевказані первинні бухгалтерські документи були досліджені у ході перевірки і посадовою особою органу державної податкової служби, у акті від 11.10.2013р. зроблено висновки про те, що у ході перевірки встановлено, що позивачем в порушення ст.ст.16, 44, 85 ПК України, ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», наказу МФУ від 16.05.1996р. №99 до перевірки не було надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а порядок транспортування (фізичного переміщення) указаних товарів не підтверджено товарно-транспортними накладними або актів прийому-передачі товару, а також не надані журнал реєстрації довіреностей на отримання товару, документів, які б підтверджували використання товару у господарській діяльності; для перевірки не надані документи, що підтверджують відповідальність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, висновків СЕС, яка встановлює вимоги до його якості, а також не надані довіреності на отримання товару у зв'язку з чим податковий інспектор дійшов висновку, що операції з придбання товарів та послуг у ТОВ «ФАТРОН» та ТОВ «ВІДАР ТД» за лютий та березень 2013р. відображені у податковій звітності позивача не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту, а тому позивачем неправомірно завищено податковий кредит на загальну суму 264054,00 грн. (а.с.21,22,24-27 том 1).

Однак, такі висновками органу державної податкової служби є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України, суперечать дослідженим податковою інспекцією первинним бухгалтерським документам, виходячи з наступного.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок № 984) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано повноваження щодо встановлення у висновках в акті перевірки фактів реальності чи нереальність правочинів, нікчемності укладених правочинів суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу наведених норм видно, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, судом встановлено факт наявності у позивача податкових накладних, оформлених належним чином, що підтверджено як змістом акту перевірки від 11.10.2013р., так і наявними в матеріалах справи копіями наданих податкових накладних.

Таким чином, отримання позивачем податкової накладної є підставою для включення її до податкового кредиту з податку на додану вартість протягом звітного періоду згідно до вимог ст.198 ПК України.

З огляду на викладені норми, посилання податкового органу у акті перевірки від 11.10.2013р. про те, що позивачем не надано документів, що підтверджують подальшу реалізацію придбаних у ТОВ «ФАТРОН» та ТОВ «ВІДАР ТД» товарів, тобто використання у своїй господарській діяльності є безпідставними, оскільки відповідно до приписів п.198.3 ст.198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Також є неспроможними і висновки податкового органу у вищевказаному акті щодо не надання позивачем до перевірки документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а порядок транспортування (фізичного переміщення) указаних товарів не підтверджено товарно-транспортними накладними або актів прийому-передачі товару, а також не надані журнал реєстрації довіреностей на отримання товару; для перевірки не надані документи, що підтверджують відповідальність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, висновків СЕС, яка встановлює вимоги до його якості, а також не надані довіреності на отримання товару з огляду на те, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідності до вимог ст. 198 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що норми ст. 198 ПК України не містять заборони на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі відсутності товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, висновків СЕС щодо якості придбаного товару за умови наявності інших оформлених у встановленому законодавством порядку первинних бухгалтерських документів, визначених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Зокрема, первинними бухгалтерськими документами щодо отримання товарів є видаткова накладна, податкова накладна, акти приймання-здачі товарів, які підтверджують факти передачі товарів та які були надані позивачем до перевірки про що свідчить також і зміст акту перевірки від 11.10.2013р., а також були надані і суду у ході судового розгляду справи, досліджені судом та наявні в матеріалах справи.

Також, слід зазначити, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортна накладна є лише документом, що підтверджує фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі під час його транспортування.

В той же час, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки, купівлі-продажу та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами купівлі-продажу.

При цьому, і норми ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту та витрат від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на поставлений товар чи наявності у вказаних ТТН певних недоліків у її оформленні за наявності інших первинних документів, що свідчать про рух активів підприємства, отримання прибутку, сплату суми ПДВ у складі придбаного товару та інше, а тому відсутність документів, що підтверджують транспортування товару не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та віднесення вказаних сум до податкового кредиту підприємства у відповідному періоді.

Також, не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції і висновки СЕС щодо якості придбаного товару, оскільки дані документи можуть підтверджувати лише якість товару, не є обов'язковими для формування платником податку податкових зобов'язань з ПДВ та відсутність цих документів згідно до вимог ПК України не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцем та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому податковим законодавством порядку.

Не можуть бути підставами для позбавлення формування податкового кредиту платника податку і недоліки у оформленні товарно-транспортної накладної, оскільки зазначений документ не є тим первинним бухгалтерським документом, який позбавляє права на формування податкового кредиту у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

Судом не може бути прийнято до уваги та покладено в основу даного рішення і те, що позивачем не було включено до реєстру податкових накладних податкову накладну №1388 від 12.03.2013р. виписану ТОВ «ФАТРОН» на загальну суму 38640,00 грн., в т.ч. ПДВ 6440,00 грн. з огляду на те, що такі доводи спростовуються наданими суду документами, зокрема, копією реєстру виданих та отриманих податкових накладних за спірний період зі змісту якого видно, що зазначена податкова накладна №1388 від 12.03.2013р. на суму 42020,00 грн., в т.ч. ПДВ 7003,33 грн. була включена до податкової декларації з ПДВ за березень 2013р. у вказаній сумі та розбіжностей не містить (а.с.227 том 1).

При цьому, слід зазначити, що навіть наявність недоліків у вказаній податковій накладній у вказаних вище сумах не могли призвести до заниження ПДВ позивачем з огляду на те, що включена позивачем до реєстру податкових накладних податкова накладна №1388 від 12.03.2013р. із сумою 42020,20 грн. містить більшу суму, ніж у податковій накладній, яка надана податковою інспекцією із сумою 38640,00 грн.(а.с.86, 169 том 1).

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного рішення з підстав відсутності у позивача ТТН та відсутності висновків СЕС про якість товару, відсутність довіреностей про отримання товару, оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі відсутності доказів транспортування товару за договором купівлі-продажу та документів, що підтверджують якість товару за умови надання інших документів, зокрема, за наявності видаткових накладних та податкових накладних, що підтверджують отримання товару.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 11.10.2013р. обставини, що слугували прийняттю оспорюваного рішення є неправомірними, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі вищевказаних висновків підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за платіжним дорученням № 72 від 23.12.2013р. сплачено судовий збір у розмірі 458 грн. 81 коп.(а.с.34,137 том 1), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача з урахуванням ставок судового збору, визначених ст.4 Закону України «Про судовий збір», тобто у сумі 458,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128,160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія Україна-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000382203 від 23.10.2013р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000382203 від 23.10.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія Україна-Сервіс» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 207, код ЄДРПОУ 37900547) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 458 грн. 80 коп. ( чотириста п'ятдесят вісім грн. 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 10.03.2014р.

Суддя С.О. Конєва