Ухвала

від 28.05.2015 по справі 804/832/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2015 рокусправа № 804/832/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі №804/832/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Екологія Україна-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Екологія Україна-Сервіс" (далі за текстом - ТОВ „Екологія Україна-Сервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем №0000382203 від 23.10.2013 року з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 330771 грн. 25 коп., із них сума грошового зобов'язання за основним платежем 264617,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 66154,25 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0000382203 від 23.10.2013 року.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неприбуття суду не повідомлено.

Відповідно до частини 4 статті 196 ,частини 1 статті 41 КАС України судове засідання проведено за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ „Екологія Україна-Сервіс" 25.10.2011 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд.207, перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією статуту позивача, копією виписки з ЄДРПОУ від 10.10.2013р., копією довідки про взяття на облік та матеріалами справи.

10.10.2013 року ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі наказу №573 від 10.10.2013 року, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1 п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з ТОВ „Фатрон", ТОВ „ВІДАР ТД" за лютий-березень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.10.2013 року №666/223/37900547, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п.п.14.1.201 п.14.1, п.185.1 ст.185, 198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7ст.201 Податкового кодексу України перевіреним підприємством неправомірно занижено податок на додану вартість всього в сумі 264 617,00 грн., у тому числі за лютий 2013р. в сумі 121 445,00 грн. та за березень 2013р. в сумі 143 172,00 грн., тобто в частині отриманих товарів (послуг) у ТОВ „ФАТРОН", ТОВ „ВІДАР ТД" за лютий та березень 2013р.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми „Р" №0000382203 від 23.10.2013 року, яким ТОВ „Екологія Україна-Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 330771,25 грн. за основним платежем - 264617 грн., за штрафними санкціями - 66154,25 грн.

Задовольнячи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із протиправності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідності його скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що видами діяльності позивача у перевіряємому періоді є збирання безпечних відходів, оброблення та вироблення безпечних відходів, демонтаж (розбирання) машин і устаткування, відновлення відсортованих відходів, оптова торгівля відходами та брухтом.

У своїй діяльності позивач використовує приміщення, яке ним орендується за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд.207, загальною площею 5 кв.м., а також має у штаті 160 працівників згідно штатного розпису від 01.07.2013р.та договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2011р.

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами, а саме: ТОВ „ВІДАР ТД" та ТОВ „ФАТРОН".

01.02.2013 року між ТОВ „Екологія Україна-Сервіс" (покупцем) та ТОВ „ВІДАР ТД" (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу №1302/2-ТУ, за умовами якого продавець зобов'язувався передати покупцю товар - запасні частини на автомобільні засоби, контейнера для збору ТБО, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити отриманий товар.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції за вказаним договором позивачем надано первинні бухгалтерські документи, а саме: копію договору купівлі-продажу, копіі виписаних видаткових накладних за якими було прийнято товар від продавця до покупця, копіі податкових накладних, а також копіі платіжних доручень про оплату за придбаний товар, де у складі вартості товару позивачем було сплачено і ПДВ.

Судом встановлено, що умови перевезення товару за вищевказаним договору не були встановлені, однак постачання вищевказаного товару відбувалося продавцем товару - ТОВ „ВІДАР ТД" за адресою: вул. Смоленська, 72 у м.Підгороднє, що належить ТОВ „Екологія Україна" на праві приватної власності, та вказаний товар було прийнято диспетчером даного підприємства - ОСОБА_1 з урахуванням того, що між позивачем та ТОВ „Екологія Україна" був укладений договір комісії №ДК-01022013 від 01.02.2013р. за умовами якого позивач придбавав для даного підприємства у ТОВ „ВІДАР ТД" запасні частини для автомобілів даного підприємства за вищевказаним договором купівлі-продажу.

01.02.2013р. між позивачем (покупцем) та ТОВ „ФАТРОН" (продавцем) був укладений договір купівлі-продажу № Ф-13/02/1 за умовами якого продавець зобов'язувався передати покупцю товар - шлак відвальний, пісок, глина, інший товар, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити отриманий товар.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції за вказаним договором позивачем надано копіі актів прийому-передачі товарів (робіт, послуг), копіі податкових накладних, копіі товарно-транспортних накладних, а також копіі платіжних доручень, які свідчать про оплату за придбані товари, де у складі вартості товарів позивачем сплачено і суму ПДВ.

Незважаючи на те, що зазначені первинні бухгалтерські документи були досліджені у ході перевірки посадовою особою органу державної податкової служби, в акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем ст.ст.16, 44, 85 Податкового Кодексу України, ст.48 Закону України „Про автомобільний транспорт", наказу МФУ від 16.05.1996р. №99 до перевірки не було надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а порядок транспортування (фізичного переміщення) указаних товарів не підтверджено товарно-транспортними накладними або актів прийому-передачі товару, а також не надані журнал реєстрації довіреностей на отримання товару, документів, які б підтверджували використання товару у господарській діяльності; для перевірки не надані документи, що підтверджують відповідальність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, висновків СЕС, яка встановлює вимоги до його якості, а також не надані довіреності на отримання товару у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку, що операції з придбання товарів та послуг у ТОВ „ФАТРОН" та ТОВ „ВІДАР ТД" за лютий та березень 2013р. відображені у податковій звітності позивача не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту, а тому позивачем неправомірно завищено податковий кредит на загальну суму 264054,00 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки податкового органу помилковими зважаючи на наступне.

У відповідності до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно до підпункту „а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У відповідності до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на викладене, датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, судом встановлено факт наявності у позивача податкових накладних, оформлених належним чином, що підтверджено як змістом акту перевірки від 11.10.2013р., так і наявними в матеріалах справи копіями наданих податкових накладних.

Таким чином, отримання позивачем податкової накладної є підставою для включення її до податкового кредиту з податку на додану вартість протягом звітного періоду згідно до вимог ст.198 Податкового Кодексу України.

Враховуючи наведене, посилання податкового органу на те, що позивачем не надано документів, що підтверджують подальшу реалізацію придбаних у ТОВ „ФАТРОН" та ТОВ „ВІДАР ТД" товарів, тобто використання у своїй господарській діяльності є безпідставними, оскільки відповідно до приписів п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Крім того, помилковими є і висновки відповідача щодо не надання позивачем до перевірки документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а порядок транспортування (фізичного переміщення) указаних товарів не підтверджено товарно-транспортними накладними або актів прийому-передачі товару, а також не надані журнал реєстрації довіреностей на отримання товару; для перевірки не надані документи, що підтверджують відповідальність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, висновків СЕС, яка встановлює вимоги до його якості, а також не надані довіреності на отримання товару з огляду на те, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідності до вимог ст. 198 Податкового Кодексу України .

При цьому, норми ст. 198 Податкового Кодексу України не містять заборони на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі відсутності товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, висновків СЕС щодо якості придбаного товару за умови наявності інших оформлених у встановленому законодавством порядку первинних бухгалтерських документів, визначених ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за вказаним договором і факт використання придбаного товару (послуг) у господарській діяльності позивача.

Так, пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Таким чином, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав відносити витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів та включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальнику відповідних товарів.

Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем товарів.

Відповідно до Закону України „Про автомобільний транспорт" та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363„Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Також, не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції і висновки СЕС щодо якості придбаного товару, оскільки дані документи можуть підтверджувати лише якість товару, не є обов'язковими для формування платником податку податкових зобов'язань з ПДВ та відсутність цих документів згідно до вимог Податкового Кодексу України не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцем та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому податковим законодавством порядку.

Доводи податкового органу щодо не включення позивачем до реєстру податкових накладних податкову накладну №1388 від 12.03.2013р. виписану ТОВ „ФАТРОН" на загальну суму 38640,00 грн., в т.ч. ПДВ 6440,00 грн. спростовуються наданими суду документами, зокрема, копією реєстру виданих та отриманих податкових накладних за спірний період зі змісту якого вбачається, що зазначена податкова накладна №1388 від 12.03.2013р. на суму 42020,00 грн., в т.ч. ПДВ 7003,33 грн. була включена до податкової декларації з ПДВ за березень 2013р. у вказаній сумі та розбіжностей не містить.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, всупереч зазначеної норми, податковим органом під час судового розгляду справи не було доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваного рішення з підстав відсутності у позивача ТТН та відсутності висновків СЕС про якість товару, відсутність довіреностей про отримання товару, оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі відсутності доказів транспортування товару за договором купівлі-продажу та документів, що підтверджують якість товару за умови надання інших документів, зокрема, за наявності видаткових накладних та податкових накладних, що підтверджують отримання товару.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції було досліджено первинні документи, встановлено використання у господарській діяльності товариства придбаних товарів та послуг, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обовязковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні, ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі №804/832/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров