КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5796/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
У Х В А Л А
Іменем України
10 квітня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
при секретарі Грисюк Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк електроніки" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк електроніки" (далі - ТОВ "Парк електроніки") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Оболонському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.12.2012 р. №0000592201, №0000602201.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 21.12.2012 р. №0000592201, №0000602201.
На вказану постанову ДПІ у Оболонському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Оболонському районі проведена документальна позапланова виїзна перевірка повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість ТОВ «Парк електроніки» при взаємовідносинах з ТОВ «Кміс-Торгмаш МК» за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 22.10.2012 р. №834/22-10/35018886.
Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:
- п.138.1 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, заниження позивачем податку на прибуток на суму 27378,00 грн.;
- п. 198.6 ст.198, п. 200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, заниження позивачем податок на додану вартість за квітень 2012 року на суму 26074,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012 р.:
- №0000592201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 34223,00 грн. (за основним платежем - 27378,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -6845,00 грн.);
- №0000602201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 32593,00 грн. (за основним платежем - 26074,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6519,00 грн.).
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.
Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Кміс-Торгмаш МК» (продавець) укладено договори №1-0401/12 від 02.04.2012 р. та б/н від 12.04.2012 р., за умовами якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - комп'ютерну та цифрову техніку, комплектуючі до неї, найменування, одиниця виміру, кількість та ціна якого вказується у накладних.
На підтвердження дійсного виконання договорів позивачем надано належні видаткові та податкові накладні, акт звірки взаєморозрахунків, рахунки-фактури, оборотно-сальдову відомість та платіжні доручення.
Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити, які саме товари були надані, з конкретними найменуваннями, в кількісному та ціновому виразі.
Також, з матеріалів справи вбачається, що товар, який поставлявся позивачу замовлявся з метою використання у власній господарській діяльності, а саме був в подальшому реалізований ОСОБА_3, ДП «Будівельно-монтажне управління державного управління справами», ТОВ «Етиленсервіс», ТОВ «Архітектурне мистецтво», ОСОБА_4, ТОВ «ЛРП Україна ПАМ», що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями та банківськими виписками.
В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кміс-Торгмаш МК».
При цьому, як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про допущені позивачем порушення ґрунтується на висновках акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі від 03.07.2012 р. №440/22-317/37740366 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кміс-Торгмаш МК» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р., та на інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів.
Однак, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. На сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.
Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.
Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.
Відповідачем жодним іншим чином не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договорів.
Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень, а тому податкові повідомлення-рішення від 21.12.2012 р. №0000592201, №0000602201 є протиправними та підлягають скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Оболонському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
Повний текст ухвали складено 15.04.2014 р.
.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.04.2014 |
Оприлюднено | 22.04.2014 |
Номер документу | 38321806 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Сорочко Є.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні