Постанова

від 16.04.2014 по справі 910/20155/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Справа№ 910/20155/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Нурматов Б.Н (дов. в матеріалах справи);

Соколовська О.В. (дов. в матеріалах справи);

від відповідача - Щиглик Ю.М. (дов. в матеріалах справи);

Тімін В.К. (директор),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного підприємства Науково-виробнича фірма «Вема-К»

на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року

у справі №910/20155/13(суддя Босий В.П.)

за позовом національної авіакомпанії «Узбекістан Хаво Йулларі»,

Республіка Узбекістан, м. Ташкент,

до приватного підприємства науково-виробнича фірма «Вема-К», м. Київ,

про стягнення 65 142,00 дол. США, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року національна авіакомпанія «Узбекістан Хаво Йулларі» (надалі - НА «Узбекістан Хаво Йулларі», позивач у справі) подала до Господарського суду міста Києва позов до приватного підприємства науково-виробнича фірма «Вема-К» (надалі - ПП НВФ «Вема-К», відповідач у справі) про стягнення 62 040,00 дол. США, збитків спричинених відповідачем шляхом поставки позивачу товару неналежної якості по контракту №01/3.1-145 від 18.05.2011 року. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 102,00 дол. США відповідно до п. 6.4. контракту.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі №910/20155/13 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ПП НВФ «Вема-К» на користь НА «Узбекістан Хаво Йулларі» заборгованості у розмірі 62 040,00 дол. США, штрафу у розмірі 3 102,00 дол. США та судового збору у розмірі 10 409,69 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач в межах гарантійного строку пред'явив вимогу про усунення недоліків поставленого товару відповідачу, оскільки відповідач не замінив неналежний товар у розмірі 33 тони на загальну суму 62 040,00 дол. США, то вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПП НВФ «Вема-К» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі №910/20155/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Стягнути на користь ПП НВФ «Вема-К» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не правильно застосував положення цивільного законодавства, дав помилкову оцінку наявним у справі доказам, посилався на недоведені обставини та неповно з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи. Скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції з огляду на те, що позивачем не доведено факту повідомлення відповідача про неналежну якість товару у визначений контрактом строк.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Рудченко С.Г., судді - Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., апеляційну скаргу ПП НВФ «Вема-К» на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.02.2014 року.

В судовому засіданні 19.02.2014 року представник відповідача надав на огляд судовій колегії оригінал залізничної накладної № ПС-81-9225-114 від 14.08.2013 року та рекламаційний акт №ПС-31-4822-1.14 від 29.08.2012 року. Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання додаткових доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, колегія суддів на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголосила перерву в судовому засіданні до 26.02.2014 року.

В судовому засіданні 26.02.2014 року представник відповідача надав на огляд судовій колегії оригінали митних декларацій №3972746 та №3972748. Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання додаткових доказів. Представник відповідача заперечував проти відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, колегія суддів на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголосила перерву в судовому засіданні до 19.03.2014 року.

До початку судового засідання 18.03.2014 року, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року склад колегії суддів у справі №910/20155/13 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року апеляційну скаргу ПП НВФ «Вема-К» на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі №910/20155/13 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 19.03.2014 року представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив колегію суддів залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив колегію суддів задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої станції у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, колегія суддів на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголосила перерву в судовому засіданні до 16.04.2014 року.

До початку судового засідання, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, 08.04.2014 року від позивача та 14.04.2014 року від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 16.04.2014 року представники позивача заперечували проти апеляційної скарги, просили колегію суддів залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили колегію суддів задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої станції.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18.05.2011 року між НА «Узбекістан Хаво Йулларі» (покупець) та ПП НВФ «Вема-К» (постачальник) було укладено контракт №01/3.1-145 (надалі -контракт) (а.с. 16-21).

Відповідно до п. 1.1 контракту постачальник постачає товар на умовах CIP Ташкент (Інкотермс 2010 року) на адресу покупця, а покупець оплачує та приймає товар за цінами, комплектації та якістю згідно з специфікацією, викладеною в додатку №1 до даного контракту, який вважається його невід'ємною частиною.

Якість товару, що поставляється визначається діючими ГОСТами та стандартами для даного виду товару (п. 1.2 контракту).

Пунктом 2.2 контракту визначено, що загальна сума товару, що постачається за даним контрактом складає 263 200,00 дол. США та включає в себе вартість маркірування, відвантаження, страховки на умовах 100% вартості товару від усіх ризиків, плату за виконання митних формальностей на території постачальника, а також фрахт та ін.

Відповідно до п. 4.2 контракту партія товару згідно з даним контрактом має бути поставлена залізничним транспортом на умовах СІР Ташкент протягом календарних 60 днів з дати здійснення 50% передоплати вартості партії товару.

Згідно з п. 4.3 контракту датою поставки буде вважатися дата залізничної накладної.

У випадку порушення якості товару та недоїмки його за кількістю покупець спільно з представником постачальника складає протокол та в залежності від причин порушення якості товару та виникнення недостачі пред'являє рекламацію: - рекламація за кількістю пред'являється протягом 30 днів після складення протоколу; - рекламація по якості - протягом гарантійного періоду, вказаного в контракті (п. 4.8 контракту).

Відповідно до пункту 4.8 контракту встановлено, що в разі виявлення порушення щодо якості товару покупець спільно з представником постачальника складають протокол і в залежності від причин порушення якості товару покупець пред'являє постачальнику рекламацію за якістю протягом гарантійного періоду, зазначеного в контракті.

Згідно із п. 4.10 контракту, постачальник зобов'язаний розглянути рекламацію протягом 15 днів з дати її отримання та зобов'язаний повідомити покупця про своє рішення, у разі якщо постачальник не повідомив покупця на протязі даного терміну рекламація вважається прийнятою автоматично.

За змістом п. 4.13 Контракту гарантійний період складає 12 місяців з дня отримання товару покупцем.

Умови відвантаження: товар відвантажується поетапно: 1 партія - залізничний вагон (61 тонна), 2 партія - залізничний вагон (61 тонна), 3 партія - залізничний контейнер (18 тонн) (п. 4.15 контракту).

Відповідно до п. 6.2. контракту встановлено, що якість і комплектність товару має відповідати належним чином оформленим Паспортом або Сертифікатом якості, технічним умовам і вимогам, які вимагаються до даних марок товару.

Пунктом 6.4 Договору визначено, що у випадку невідповідності стандартам, технічним умовам, обумовленим контрактом, з постачальника стягується штраф у розмірі 5% вартості товару неналежної якості.

Контракт діє до 31 грудня 2011 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами фінансових зобов'язань за цим контрактом (п. 9.8 контракту).

З матеріалах справи вбачається, що виконуючи умови контракту ПП НВФ «Вема-К» поставило НА «Узбекістан Хаво Йулларі» товар (гумово-бітумна мастика РБВ-25) у розмірі 140 тон на загальну суму 263 200,00 дол. США, що підтверджується:

Перший етап: 61 000,00 кг. - вантажно-митна декларація №100210000/2011/710442 (а.с. 59-60). Товар було отримано для перевезення ДТГО «Південно-західна залізниця» (станція Київ-Московський) 22.07.2011 року, про що свідчить відмітка на залізничній накладній. Дату отримання вказаного товару позивачем, по документам наданих останнім, встановити неможливо.

Другий етап: 61 000,00 кг - вантажно-митна декларація №100210000/2011/710704 (а.с. 114) Товар було отримано для перевезення ДТГО «Південно-західна залізниця» (станція Київ-Московський) 25.08.2011 року, про що свідчить відмітка на залізничній накладній. Дату отримання вказаного товару позивачем, по документам наданих останнім, встановити неможливо. Однак, у своїх поясненнях (а.с. 227) позивач стверджує, що даний товар був отриманий ним 12.09.2011 року, при цьому ніяких документів в підтвердження цього факту останнім до суду надано не було.

Третій етап: 18 000,00 кг - вантажно-митна декларація №100210000/2011/849441 (а.с. 117). Товар було отримано для перевезення ДТГО «Південно-західна залізниця» (станція Київ-Ліски) 29.11.2011 року, про що свідчить відмітка на залізничній накладній. Товар отриманий позивачем 26.12.2011 року, про що свідчить відмітка на накладній (а.с. 167).

Вказана поставка при розгляді даної справи колегією суддів до уваги не береться, з наступних підстав. Як стверджує позивач, недоліки товару, були виявленні в аеропортах «Наманган» та «Бухара». Третя партія товару була отримана позивачем 26.12.2011 року, а документи щодо передачі мастики аеропортам «Наманган» та «Бухара», датовані 30.11.2011 року, 01.12.2011 року, 05.12.2011 року, 06.12.2011 року, 14.12.2011 року та 21.12.2011 року (а.с. 235-241). Тобто аеропортам «Наманган» та «Бухара» передавався товар із поставок зроблених до 26.12.2011 року, що також підтверджується листами цих аеропортів (а.с. 169-177). Доказів отримання вищезазначеними аеропортами товару із третьої партії позивачем до суду не надано.

Із банківських виписок із особового рахунку відповідача (а.с. 106-109) вбачається, що позивач сплатив за товар у повному обсязі, даний факт сторонами не заперечується.

НА «Узбекістан Хаво Йулларі» звертаючись до суду вказує, що у лютому-березні 2012 року позивачем були виявлені дефекти товару, у зв'язку з чим позивачем за участю сторонніх організацій 29.08.2012 року було складено рекламаційний акт (а.с. 29), яким встановлено, що внаслідок проведення випробувань морозостійкості поставленого відповідачем товару, мастика РБВ-25 в кількості 24,181 тонна до подальшої експлуатації не придатна і підлягає заміні відповідачем. Позивач зазначений вище рекламаційний акт направив на адресу відповідача листом № ПС-3.1-4822-1.14 від 29.08.2012 року (а.с. 24).

При цьому, позивач зазначає, що 26.06.2012 року, тобто до складання рекламаційного акту, він направив відповідачу лист № ПС 3.1/130 (а.с. 23) з вимогою про направлення представника в республіку Узбекистан для визначення можливості подальшого використання мастики РБВ-25 у кількості 33 тонн в умовах існуючої в Республіці Узбекистан кліматичної зони. Доказів надсилання цього листа відповідачу позивачем не надано. Відповідач заперечує факт отримання цього листа, при цьому посилається на електронне листування від 03.04.2012 року де зазначено про не отримання вищезгаданого листа (а.с. 28).

Також позивач вказує, що вимоги щодо заміни зіпсованого товару на товар належної якості відповідачем виконано не було, у зв'язку з чим позивач 27.11.2012 року направив претензію № ПС-8.1-6630-1.14 (а.с. 30) про стягнення штрафних санкцій за поставку неякісної гумово-бітумної мастики у кількості 33,0 тонн. Доказів надсилання цього листа позивачем до суду не надано. У відповідь на вказану претензію відповідач листом від 21.12.2012 року за № 21/12-1 (а.с. 32) повідомив про те, що дана претензія була ним отримана 10.12.2012 року та що гарантійний строк на поставлену мастику на дату отримання претензії на 21.12.2012 рік сплинув.

Отже, у зв'язку з поставкою відповідачем товару, який на думку позивача не відповідає якості та непридатний до використання, а також у зв'язку з не проведенням відповідачем заміни товару на товар належної якості, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових кошти в розмірі 62 040,00 доларів США, які сплачені за товар неналежної якості в обсязі 33,0 тонн та з вимогою про стягнення штрафних санкції в розмірі 3 102,00 доларів США на підставі п. 6.4. контракту.

Статтею 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до п. 8.2 контракту визначено, що у випадку, якщо сторони не зможуть дійти згоди, то всі спори та розбіжності підлягають вирішенню в арбітражному (господарському) суді за місцезнаходженням відповідача. Сторони погодили те, що при вирішенні спорів будуть застосовуватись правили країни за місцезнаходженням арбітражного (господарського) суду.

У відповідності з частиною першою статті 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Із частини другої та третьої статті 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», вбачається, що у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу (частина перша статті 44 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що застосуванню до цих правовідносин підлягає право за місцезнаходженням продавця (відповідача у справі). Оскільки місцезнаходженням відповідача є місто Київ (Україна), то застосуванню підлягає українське законодавство.

Зі своєю правовою природою вказаний контракт є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 673 Цивільного кодексу України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Відповідно до статті 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги НА «Узбекістан Хаво Йулларі» виходив з того, що НА «Узбекістан Хаво Йулларі» належним чином повідомив ПП НВФ «Вема-К» про недоліки поставленого товару, у зв'язку з чим виконав вимоги п. 4.8 контракту, а саме направив на електронну адресу відповідача лист № ПС- 3.1-130 від 26.06.2012 року (а.с. 28) про виявлення недоліків якості частини поставленого товару у розмірі 33,0 тонн та вимогу про направлення відповідачем свого представника для складання рекламаційного акту, на що ПП НВФ «Вема-К» 03.07.2012 року була надана відповідь про намір з'явитись до Узбекистану для врегулювання виявлених недоліків. Також суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку з неприбуттям представника відповідача для складання рекламаційного акту, вказаний акт складено за участю представника позивача та незалежних організацій Республіки Узбекистан, а саме аеропортів «Бухара» та «Наманган». Таким чином, на думку суду першої інстанції, позивач заявив про свої вимоги про недоліки поставленого товару і склав рекламаційний акт в межах гарантійного строку, обчисленого згідно п. 4.13 контракту.

Колегія суддів проаналізувавши рішення суду першої інстанції, не погоджується із вищевказаними висновками з огляду на наступне.

Статтею 676 Цивільного кодексу України визначено, що гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу

Пунктом 4.3. контракту визначено, що датою поставки вважається дата залізничної накладної.

Відповідно до п. 4.13 контракту встановлено, що гарантійний період складає 12 місяців з дня отримання товару покупцем.

Оскільки позивач стверджує, що товар другої партії був отриманий ним 12.09.2011 року (а.с. 227) то відповідно до п. 4.13 договору гарантійний період для цієї партії становить з 12.09.2011 року по 11.09.2012 року.

Статтею 679 Цивільного кодексу України визначено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 680 Цивільного кодексу України, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що надана позивачем електронна переписка від 26.06.2012 року (а.с. 28) не може бути прийнята судом як допустимий доказ пред'явлення відповідачу листа №ПС3.1-130 від 26.06.2012 року про виявлення недоліків якості частини поставленого товару у розмірі 33,0 тонни виходячи з наступного.

Лист №ПС3.1-130 від 26.06.2012 року, який було надано позивачем не приймається колегією суддів як належний та допустимий доказ, оскільки до матеріалів справи не надано доказів направлення вказаного листа на адресу відповідача, а витяг з реєстру про направлення кореспонденції від 04.09.2012 року (а.с. 26-27) не може слугувати доказом направлення вказаного листа, оскільки вказаний реєстр є внутрішньою документацією позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу (ст. 14 Закону України від 22.05.2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа (ст. 5 Закону України від 22.05.2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг»). Згідно з ст. 6 даного Закону електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Правовий статус електронного цифрового підпису та відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису, регулює Закон України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис - це дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних. Електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

- електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

В силу ст. 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» юридичні та фізичні особи можуть на договірних засадах засвідчувати чинність відкритого ключа сертифікатом ключа, сформованим центром сертифікації ключів, а також використовувати електронний цифровий підпис без сертифіката ключа.

Доказів узгодження сторонами можливості здійснення електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису суду не подано.

З огляду на викладене, колегія судів вважає, що позивач не довів факт надсилання листа № ПС- 3.1-130 від 26.06.2012 року (а.с. 23, 28). Одночасно, колегія суддів зазначає, що у листі від 26.06.2012 року не йдеться мова про виклик представника відповідача для складання рекламаційного акту, як-то встановлено судом першої інстанції, а навпаки викликається представника відповідача для з'ясування можливості подальшого використання мастики РБВ-25. Крім того, колегія суддів критично оцінює висновок суду першої інстанції , що 02.07.2012 року відповідач виявив бажання з'явитися до Узбекистану для врегулювання виявлених недоліків, оскільки в даних листах взагалі не згадується про неякісний товар.

Претензії щодо якості мастики були отримані відповідачем 10.12.2012 року та 21.12.2012 року, тобто після закінчення гарантійного строку.

Відповідно до п. 14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості», що затверджена постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 (надалі - Інструкція) встановлено, що приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектності продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Пунктом 16 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» передбачено, що при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією.

Одержувач, також зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі. У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника іногороднього виготовлювача (відправника) для участі в прийманні продукції за якістю і комплектності та складання акта є обов'язковою.

Згідно з п. 17 зазначеної Інструкції у повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику), має бути зазначено: а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отримана; б) основні недоліки, виявлені в продукції; в) час, на який призначена приймання продукції за якістю або комплектності (в межах встановленого для приймання терміну); г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

У п. 18. зазначеної Інструкції встановлено, що повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути спрямоване (передано) йому по телеграфу (телефоном) не пізніше 24 год., а щодо швидкопсувної продукції негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші строки не встановлені Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до вимог Інструкції не повідомив позивача про неякісність товару.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено, що під час дії гарантійного терміну згідно із умовами контракту та вимогами Інструкції останній належним чином повідомив відповідача про неякісний товар.

Згідно із п. 4.8 контракту встановлено, що в разі виявлення порушення щодо якості товару покупець спільно з представником постачальника складають протокол і в залежності від причин порушення якості товару покупець пред'являє постачальнику рекламацію за якістю протягом гарантійного періоду, зазначеного в контракті.

Колегія суддів зазначає, що такого протоколу сторонами складено не було.

Також, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, що рекламаційний акт від 29.08.2012 року (а.с. 29) є належним доказом поставки відповідачем неякісного товару з огляду на наступне.

Як вбачається з супровідного листа та рекламаційного акту, підставою для складання рекламаційного акту слугували листи №пс.122-192 від 23.02.2012 року (а.с. 177); №08-503 від 12.03.2012 року (а.с. 169) від аеропортів республіки Узбекистан «Наманган» та «Бухара», в яких вказаними аеропортами зазначається, що після отримання ними від позивача гумово-бітумної мастики РБВ-25 в процесі експлуатації з'ясувалось, що вона не придатна для подальшого використання.

Однак, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач мав договірні стосунки з аеропортами республіки Узбекистан «Наманган» та «Бухара», докази поставок вказаним аеропортам гумово-бітумної мастики РБВ-25, яка була поставлена саме відповідачем, в матеріалах справи відсутні. Рахунки фактури надані позивачем (а.с. 236-241) не містять відомостей про виробника резино-бітумної мастики РБВ-25.

Відповідно до п. 4.9 контракту встановлено, що у випадку неприбуття представника постачальника протягом 15 днів з дня повідомлення постачальника покупцем про порушення умов поставки, рекламація оформлюється покупцем з залученням незалежних організацій Республіки Узбекистан.

Постачальник зобов'язаний здійснити заміну неякісного товару за даним Контрактом в межах гарантії заводу-виготовлювача за свій рахунок (п. 6.3. контракту).

Відповідно до пункту 20 Інструкції встановлено, що при неявці представника виготовлювача (відправника) за викликом одержувача (покупця) у встановлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю.

При відсутності відповідної інспекції з якості чи бюро товарних експертиз у місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявку його за викликом одержувача (покупця) перевірка провадиться: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виготовлювач (відправник) дав згоду на односторонню прийомку продукції.

Колегія суддів зазначає, що в супереч вимог п. 4.9 контракту та Інструкції позивач не залучив незалежних організацій, оскільки всі особи, які виступали як члени комісії під час складання вказаного акту є посадовими особами аеропортів (Аеропорти «Наманган» і «Бухара»), які входять до складу НА «Узбекістан Хаво Йулларі» та не можуть вважатися незалежними організаціями.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рекламаційний акт не підтверджує факт отримання неякісного товару. Даний акт не містить відомості про невідповідність вимогам ГОСТу зразків старої та нової мастики. Не можливо зробити однозначний висновок з якої партії поставки були відібрані відповідні зразки. Колегія суддів зазначає, що з рекламаційного акту не можна встановити що мається на увазі під визначеннями «стара мастика» та «нова мастика», враховуючи, те що сторони співпрацюють близько 15 років. Крім того, представником відповідача у своїх пояснення зазначалось, що мастика могла втратити свої властивості через неналежне зберігання. В свою чергу, позивач не може довести факт належного зберігання мастики.

Також, з невідомих колегії суддів підстав, позивач звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідача суму попередньої оплати за 33,0 тонни неналежної поставленої мастики, хоча в рекламаційному акті було зазначено про 24,181 тонну мастики неналежно якості.

Крім того, в листах №ПС3.1.-130 від 26.06.2012 року; №ПС-3.1-4822-1.14 від 29.08.2012 року та в претензії №ПС-8.1-6630-1.14 від 27.11.2012 року містить посилання на висновки лабораторії про проведення досліджень мастики РБВ-25 на відповідність ГОСТу. Однак зі змісту Протоколів випробувань (а.с. 130, 131, 132) складених спеціалістами випробувальної лабораторії «YO`L SIFAT MAGISTRAL» не вбачається, що обрана мастика РБВ-25, яка виготовлена ПП НВФ «Вема-К» не відповідає якості.

В свою чергу на підтвердження відповідності товару стандартам, відповідач надав наступні документи: паспорт № 1/7 від 21.07.2011 року, який засвідчує показники товару на відповідність нормам ТУ У В.2.7-22923998.01-2000 (а.с. 120); паспорт № 1/8 від 23.08.2011 року, який засвідчує показники товару на відповідність нормам ТУ У В.2.7- 22923998.01-2000 (а.с. 121); паспорт № 1/11 від 28.11.2011 року, який засвідчує показники товару на відповідність нормам ТУ У В.2.7- 22923998.01-2000 (а.с. 122), а також сертифікати відповідності на гумово-бітумну мастику, видані Державною системою сертифікації УкрСЕПРО (а.с. 124-125).

Відповідно до частини 4 ст. 708 Цивільного кодексу України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів того, що він звертався до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем в порушення вимог ст.ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено належними та допустимими доказами ті обставини на які він посилався у своїй позовній заяві.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем:

1) порушено правила повідомлення про виявлення неякісного товару (п. 4.8. контракту та п.п. 14, 16, 17 Інструкції);

2) порушено правила відбору зразків мастики;

3) не зроблена належним чином експертиза для виявлення неякісного поставленого товару;

4) не доведено належними та допустимими доказами факту поставки відповідачем неякісного товару;

5) претензія про заміну неякісного товару була подана вже після завершення гарантійного строку, що не відповідає п. 4.13 контракту та ч. 3 ст. 680 Цивільного кодексу України;

6) не доведено розміру позовних вимог, оскільки позивач просить стягнути вартість 33,0 тон неякісної мастики, проте надає до суду документи, в яких мова йдеться про 24,181 тони мастики.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з відмовою в позові в частині стягнення основного боргу, то і відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 102,00 дол. США нарахованого останнім на таку суму боргу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов неправомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та прийняв незаконне рішення про їх задоволення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі №910/20155/13 та приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства науково-виробнича фірма «Вема-К» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі №910/20155/13 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі №910/20155/13 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з національної авіакомпанії «Узбекістан Хаво Йулларі» (100060, Республіка Узбекістан, м. Ташкент, просп. Аміра Темура, 41) на користь приватного підприємства науково-виробнича фірма «Вема-К» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; ідентифікаційний код 22923998) 5 204 (п'ять тисяч двісті чотири) грн. 85 коп. за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу справі №910/20155/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз