Постанова

від 12.03.2014 по справі 814/236/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12 березня 2014 року Справа № 814/236/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БУД - ЕЛЕКТРО", вул.Садова 25, м.Миколаїв, 54000; доОчаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул.Шкрептієнка 27, м.Очаків, Миколаївська область, 575084 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013р. № 0000962200;

за участю представників:

Від позивача: Стоянова Г.П., довіреність №77/1 від 11.02.14р.;

Від відповідача: Бартошук С.А., довіреність №3063/9/10-112 від 02.09.13р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУД - ЕЛЕКТРО" (позивач) звернулось з адміністративним позовом до Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.13р. №0000962200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 250018,50грн. (а.с.8)

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях (а.с .4-7 ).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що наказ та рішення прийняті у відповідності до вимог податкового законодавства (а.с .37-39 ) .

Заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи суд,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУД - ЕЛЕКТРО" (позивач) зареєстроване 24.10.12р. в Миколаївській районній державній адміністрації згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 24.10.12р. за №15151020000000889, код ЄДРПОУ 38436381, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.01.2013р. за №200089714 (а.с.9-10).

Основними видами діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, монтаж водопровідних множ, систем опалення та кондиціонування, штукатурні роботи, малярні роботи та скління тощо (а.с.10).

В період з 03.09.13р. по 09.09.13р., на підставі наказу №97 від 30.08.13р., керуючись пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1, ст.78, ст.79 Податкового кодексу України (ПКУ), відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача правомірності формування податкового кредиту та встановлення факту існування фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ "Лаптопер" (ЄДРПОУ 36858971), за квітень 2013р. та червень 2013р., за результатами якої складено акт №44/22/38436381 від 09.09.13р. (а.с. 9-18 ).

Згідно вказаного акту відповідачем встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ПКУ, в результаті чого, на думку відповідача, збільшено ПДВ на суму 250018,50грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення №0000962200 від 19.09.13р.(а.с.8).

Так, перевіркою було встановлено, що позивачем не підтверджено факт оплати готівковими коштами в квітні-липні 2013р. за товар постачальнику ТОВ "Лаптопер", так як не надано підтверджуючих документів з питання надходження готівкових коштів до каси підприємства, до перевірки не надано касова книга підприємства, де можливо встановити проведення відповідних записів на оприбуткування готівкових коштів та проведення операцій по розрахункам з ТОВ "Лаптопер", не підтверджено, на думку відповідача, факт зберігання товару позивача на складах ТОВ "Лаптопер" тощо.

Крім того, відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення угод, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Буд-Електро" з ТОВ "Лаптопер" за період квітень 2013р. на загальну суму 1000076,16грн., а отже є недійсними (а.с .17 ).

В той же час, позивач зазначив, що відповідачем не прийняті до уваги первинні бухгалтерські, податкові та інші документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом (ТОВ "Лаптопер").

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та упередженим, з огляду на безпідставність та неправомірність висновків Акту перевірки, а також з огляду на неправомірне застосування положень цивільного та господарського законодавства (а не податкового) та, таким чином, рішення підлягає скасуванню.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та результатів його безпосередньої господарської діяльності.

В той же час, судом встановлено, що відповідач дійшов певних висновків без достатньої мотивації, без дослідження всіх первинних документів позивача, а також із застосуванням припущень або положень цивільного та господарського законодавства.

В свою чергу, в судовому засіданні було встановлено, що позивачем було укладено договір поставки товарно - матеріальних цінностей (м.Київ) із ТОВ "Лаптопер" №2904-36 від 29.04.13р. (а.с.73).

Придбаний товар зберігався на складі у місті Харкові та потім був проданий позивачем своїм контрагентам.

Зазначене підтверджується наданими позивачем документами, а саме:

- договір оренди приміщення №11-1 від 29.04.13р. між ОСОБА_4 та ТОВ "Лаптопер" щодо оренди приміщення в АДРЕСА_1 (а.с.42);

- Журнал - ордер і відомість по розрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" (ТОВ "Лаптопер", договір №2904-36 від 29.04.13 (а.с.43-46);

- договір зберігання ТМЦ №30/13 від 30.04.13р. (м.Харків) укладений між позивачем та ТОВ "Лаптопер" із додатками - актами прийому - передачі майна (а.с.47-52);

- квитанції до прибуткових касових ордерів щодо розрахунків між позивачем та ТОВ "Лаптопер" по договору №2904-36 від 29.04.13р. (а.с.53-66);

- податкові та видаткові накладні виписані ТОВ "Лаптопер" (а.с.67-72);

- документи на підтвердження подальшого використання придбаного у ТОВ "Лаптопер" товару: договір купівлі - продажу (м.Миколаїв, самовивіз товару із м.Харків) №0709/ч від 07.09.13р. між позивачем (продавець) та ФОП ОСОБА_5 (покупець), видаткові та податкові накладні, товарно транспортні накладні, розрахункові документи (а.с.82-93);

- документи на підтвердження подальшого використання придбаного у ТОВ "Лаптопер" товару: договір купівлі - продажу (м.Миколаїв, самовивіз товару із м.Харків) №0309/ч1 від 03.09.13р. між позивачем (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець), видаткові та податкові накладні, товарно транспортні накладні, розрахункові документи (а.с.94-105);

Таким чином, на підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем побутової техніки (товарів) у свого контрагента підтверджується, крім іншого, зазначеними документами та фактом подальшого використання товарів в своїй господарській діяльності.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Всі вказані господарські операції позивача та його безпосереднього контрагента відповідають їх офіційно задекларованим видам діяльності.

Суд також зазначає, що позивач та його безпосередній контрагент (ТОВ "Лаптопер") були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ на момент вчинення господарських операцій. Щодо них відсутні рішення судів (вироки) про визнання угод недійсними або притягнення до відповідальності їх посадових осіб (доказів про інше відповідачем суду не надано).

Відповідачем не надано суду також будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, вироків суду та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Стосовно посилання відповідача на відсутність у позивача певних товарно - транспортних накладних, то суд зазначає наступне.

Товарно - транспортні накладні призначені для обліку товарно - матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже визначають взаємовідносини з виконання перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

В справі, що розглядається позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав як замовник за договором перевезення, у зв'язку із чим відсутність товарно - транспортних накладних не можна розцінювати як свідчення безтоварності господарських операцій.

Зазначена правова позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.05.2013 року за наслідками розгляду касаційної скарги податкового органу у справі №2-а/1770/965/2011.

Безпідставним також є посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем або його контрагентами норм цивільного та господарського законодавства з огляду на врегулювання спірних правовідносин саме нормами податкового законодавства (а.с .16-17 ).

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, частину 1 ст.216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання позивача на відповідну судову практику. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним контрагентом або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011р. у справі №К-12509/08, постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012р. по справі К/9991/50772/12.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду ґрунтовних доводів на підтвердження правомірності прийнятого рішення, також не доведено наявність порушень податкового законодавства з боку позивача.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Очаківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.09.2013р. №0000962200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 250018,50грн.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд - Електро" (код ЄДРПОУ 38436381) сплачений судовий збір в розмірі 487грн. 20коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Повний текст постанови

підписано 14.03.14р.