Ухвала

від 13.05.2014 по справі 814/236/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/236/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Кузнєцов О.І. (довіреність від 12.05.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ЕЛЕКТРО» до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУД-ЕЛЕКТРО» (далі - позивач, або ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО») звернулось з адміністративним позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, або Очаківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2013 року № 0000962200, яким ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 250018,50 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року вказаний адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 19.09.2013 року № 0000962200, яким ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 250018,50 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою, складеною секретарем судового засідання в порядку ст. 38 КАС України щодо направлення на адресу електронної пошти Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області повістки про виклик до суду та відповідним звітом про отримання вказаної судової кореспонденції (а.с.124-125).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці, заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника апелянта, повідомлено належним чином, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 03.09.2013 року по 09.09.2013 року, на підставі наказу № 97 від 30.08.2013 року, керуючись пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1, ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО» щодо правомірності формування податкового кредиту та встановлення факту існування фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «Лаптопер» за квітень 2013 року та червень 2013 року, за результатами якої складено акт № 44/22/38436381 від 09.09.2013 року (а.с.9-18).

Згідно вказаного акту відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО» збільшено ПДВ на суму 250018,50 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000962200 від 19.09.2013 року (а.с.8).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з метою його оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції, позивачем було укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей (м. Київ) із ТОВ «Лаптопер» № 2904-36 від 29.04.2013 року (а.с.73).

Придбаний товар зберігався на складі у місті Харкові та потім був проданий позивачем своїм контрагентам.

Зазначене підтверджується наданими позивачем документами, а саме: договором оренди приміщення № 11-1 від 29.04.2013 року, укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ «Лаптопер» щодо оренди приміщення в АДРЕСА_1 (а.с.42); журналом - ордером і відомістю по розрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (а.с.43-46); договором зберігання товарно-матеріальних цінностей № 30/13 від 30.04.2013 року (м. Харків), укладений між позивачем та ТОВ «Лаптопер», із додатками - актами прийому - передачі майна (а.с.47-52); квитанціями до прибуткових касових ордерів щодо розрахунків між позивачем та ТОВ «Лаптопер» по договору № 2904-36 від 29.04.2013 року (а.с.53-66); податковими та видатковими накладними, виписаними ТОВ «Лаптопер» (а.с.67-72); доказами щодо подальшого використання придбаного у ТОВ «Лаптопер» товару (договір купівлі - продажу (м. Миколаїв, самовивіз товару із м. Харків) № 0709/ч від 07.09.2013 року, укладеним між позивачем (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець), видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи, договір купівлі - продажу (м. Миколаїв, самовивіз товару із м. Харків) № 0309/ч1 від 03.09.2013 року, укладеним між позивачем (продавець) та ФОП ОСОБА_5 (покупець), видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи (а.с.82-105).

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за перевіряємий період, належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій. Тобто, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ «Лаптопер» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, в якості підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань, спірним податковим повідомленням - рішенням, податковий орган послався на відсутність у ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО» документів, які б підтверджували факт перевезення товару від продавця до покупця, а саме: товарно-транспортних накладних, а також відсутність у ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО» підтверджуючих документів з питання надходження готівкових коштів до каси підприємства, а саме, як зазначено в акті перевірки та в апеляційній скарзі, позивачем до перевірки не надана касова книга підприємства, де можливо встановити проведення відповідних записів на оприбуткування готівкових коштів та проведення операцій по розрахункам з ТОВ «Лаптопер».

Однак, колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи апелянта, в обґрунтування правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань, спірним податковим повідомленням - рішенням, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не здійснювалось транспортування придбаного у ТОВ «Лаптопер» товару. З матеріалів справи вбачається, що за укладеним позивачем з його контрагентом договором придбаний товар був переданий ТОВ «Лаптопер» на зберігання, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором зберігання товарно-матеріальних цінностей № 30/13 від 30.04.2013 року (м. Харків) із додатками - актами прийому - передачі майна (а.с.47-52). Подальша ж реалізація придбаного у ТОВ «Лаптопер» товару позивачем була здійснена на підставі договорів купівлі - продажу № 0309/ч1 від 03.09.2013 року та № 0709/ч від 07.09.2013 року, укладених між позивачем (продавець) та ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4 (покупці), за умовами яких доставка товару зі складу (м. Харків) здійснювалась транспортом і за рахунок покупця, тобто на умовах самовивозу, що підтверджується наданими позивачем вказаними договорами купівлі - продажу, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, розрахунковими документами (а.с.82-93).

Крім того, колегія суддів наголошує, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому в розумінні даного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Визначення товарно-транспортної накладної наведено в п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 (далі Правила), відповідно до яких - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 2.1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

Відповідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху.

Органи податкової служби не відносяться до органів, які мають такі повноваження.

Крім того, вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних.

Так, згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Тобто, як вбачається з викладеного, товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару є документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця.

Зокрема, на підтвердження факту отримання ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО» від контрагента - постачальника - ТОВ «Лаптопер» товару, позивачем до суду надані видаткові накладні №№ РН135754, РН135758, РН135759 від 30.04.2013 року (а.с.68, 70, 72).

Також, спростовуються матеріалами справи доводи податкового органу щодо відсутності у позивача доказів здійснення оплати придбаного товару, що, в тому числі, стали підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань, спірним податковим повідомленням - рішенням, а саме наданими позивачем квитанціями до прибуткових касових ордерів щодо розрахунків між позивачем та ТОВ «Лаптопер» по договору № 2904-36 від 29.04.2013 року (а.с.53-66)

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО» доказів транспортування придбаного товару та здійснення відповідної оплати такого товару спростовуються наданими позивачем договором зберігання товарно-матеріальних цінностей, договорами щодо подальшої реалізації придбаного товару на умовах самовивозу, а також квитанціями до прибуткових касових ордерів щодо розрахунків між позивачем та ТОВ «Лаптопер», будь-яких інших доводів, в якості підстав для визначення позивачу грошових зобов'язань, спірним податковим повідомленням - рішенням, акт перевірки не містить, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ЕЛЕКТРО» до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 16 травня 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/