Ухвала

від 28.05.2009 по справі 3512/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У

Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 травня

2009 року                                                                                      

№ 3512/09/ 9104

Колегія

суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого

судді                   Яворського І.О.,

суддів                           Носа С.П., Попка

Я.С.,

при

секретарі судового засідання                    

Тарнавській Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського

окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року у справі за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та стягнення допомоги, -

В

С Т А Н О В И Л А :

30 жовтня

2008 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. Просив зобов'язати

відповідача нарахувати на його користь невиплачену щомісячну недоплату до

пенсії, як дитині війни за період серпень-грудень 2007 року в сумі 613 грн. 50

коп., передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Обґрунтовуючи

свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв'язку з визнанням

Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України

відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,

якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі

якого йому було нараховано пенсію, відповідач зобов'язаний був здійснити

перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного

суду України розмір виплат його пенсії з врахуванням права на надбавку як

дитині війни.

Постановою

Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року

адміністративний позов задоволено. Визнано дії ОСОБА_2  протиправними. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком

за період з серпня місяця по грудень місяць 2007 року в межах сум бюджетних

призначень виділених на дані цілі.

    Постанову суду першої інстанції оскаржило

ОСОБА_2, подавши на неї апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт просить

постанову скасувати і прийняти нову постанову, якою у позові ОСОБА_1 відмовити.

Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей

війни» передбачено, що фінансування виплат згідно даного Закону проводиться із

Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з

бюджету ОСОБА_2, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того,

законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії

за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про

загальнообов'язкове  державне пенсійне

страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене  у цій статті застосовується виключно до

розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Заслухавши

суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи,

правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги,

дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна

скарга  є безпідставною, а рішення суду

першої інстанції - законне.

При цьому

колегія суддів враховує наступне.

Задовольняючи

позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він має право

на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог

ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не

відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71

Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію

ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Частиною 2 ст. 152

Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі

положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення

Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відмова

позивачу у підвищенні пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до

ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з  серпня по грудень 2007 року є безпідставною.

Одним

із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття

мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України

«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до

пенсій передбачених цим законом.

Однак

положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що

регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні

правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком

наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування» можна

застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону

України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія

суддів зазначає, що відповідно до ч. 2. ст. 46 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, які

не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий

час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини

доходів.

Колегія

суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного

фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист

дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання

відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань,

оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів,

яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин

нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена

у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини

у справі «Кечко проти України»).

Беручи

до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії

особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей

війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її

отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої

допомоги.

Отже, суд

першої інстанції правильно вирішив справу по суті, підстав для зміни чи

скасування рішення суду першої інстанції немає.

На підставі

наведеного, керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст.  198, 200, 

ч. 1 ст. 205, ст.  206, 254 КАС

України, колегія суддів, -

У

Х В А Л  И Л А :

Апеляційну

скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного

адміністративного суду від 20 листопада 2008 року у справі № 2-а-9083/08 - без

змін, уточнивши її резолютивну частину, а саме, зобов'язати ОСОБА_2 нарахувати

та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну грошову допомогу як дитині

війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (30%

мінімальної пенсії за віком)  за період з

01 серпня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з урахуванням виплачених сум.

Ухвала

апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її

проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом одного

місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий  суддя                                                

І.О.Яворський

Судді                                                                                

С.П. Нос

                                                                                        Я.С.

Попко

Повний текст ухвали

виготовлено та підписано

02.06.2009р.