Постанова

від 13.01.2010 по справі 3512/09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2010 р. справа № 11/417/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Кожан М.П.

при секретарі судового засідання: Дегтярьові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробниче приватне підприємство „ПетрикоВ» .

на постанову господарського суду Запорізької області від 26.08.2008 року

у справі №11/417/08-АП (категорія статобліку - 2.11.13 )

за позовом Приватного підприємства „Виробниче приватне підприємство „ПетрикоВ» .

до Державної податкової інспекції у Хортиць кому районі м. Запоріжжя

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2008 року до господарського суду Запорізької області надійшов позов Приватного підприємства „Виробниче приватне підприємство „ПетрикоВ»( далі ПП „ВППВ»ПетрикоВ») до Державної податкової інспекції у Хортиць кому районі м. Запоріжжя (далі ДПІ у Хортицькому районі), у якому позивач просив визнати недійсним податкові повідомлення -рішення ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 15 травня 2008 року:

- № 0001262310/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1911495, 50 гривень, з яких 1242077, гривень -основний платіж, 669418, 50 грн.- штрафні санкції;

- № 0001272310/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 80302,00 гривень, з яких 53521,00 -основний платіж, 26781,00 грн. - штрафні санкції.

Визнати недійсним рішення ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя про застосування штрафних санкцій від 15 травня 2008 року № 0001282310/0 за порушення порядку ведення касових операцій на загальну суму 1256500,00 гривень.

Ухвалою господарського суду від 30.05.2008 р. роз'єднано позовні вимоги. Відкрито провадження в адміністративній справі: № 11/417/08-АП про скасування рішення № 0001282310/0 від 15.05.2008р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на протиправність перевірки за результатами якої винесено оспорюване рішення, а також невідповідність рішення нормам ст.ст.38, 250 ГК України.

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.08.2008 року у задоволені позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що невиїзна позапланова перевірка позивача не суперечить діючому законодавству, та зазначив, що застосовані до позивача штрафні санкції не є адміністративно -господарськими санкціями у розумінні ст. 238 ГК України, і до них не застосовуються строки, встановлені ст.250 цього Кодексу, що виключає можливість застосування до них норм ст. 250 ГК України.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову господарського суду Запорізької області від 26.08.2008 р. у справі № 11/417/08- АП скасувати.

Прийняти нову постанову, якою визнати не чинним рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя № 0001282310/0 від 15.05.2008 р. про застосування штрафних санкцій за порушення порядку ведення касових операцій на суму 1256500, 00 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального права.

Позивач вказує, перевірку проведено всупереч нормам ст. 19 Конституції України ст. ст. 11, 11-1,11-2, Закону „Про державну податкову службу в УкраїніВ» , п.п. 4.3.1, 4.3.2 п.4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» . Висновки суду щодо законності проведення перевірки також суперечать зазначеним нормам.

Апелянт також вказує, що штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно господарськими санкціями у розумінні статті 238 Господарського кодексу України і тому, до них застосовуються строки, встановлені ст. 250 ГК України.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити апеляційну без задоволення, постанову господарського суду - без змін.

Відповідач зазначає, що проведена перевірка відповідає чинному законодавству, та вказує, що спірні правовідносини не регулюються ГК України, зокрема ст. 250 названого кодексу.

Відповідач зазначає: «чітке визначення того, що не є предметом регулювання ГК України, містить ст.4 ГК України, в якій вказується, що „ Не є предметом регулювання цього Кодексу: .... адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією і безпосередньо не здійснює організаційно -господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.В»

Відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання, поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Таким чином, в даних правовідносинах ДПІ не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією , безпосередньо не здійснює організаційно -господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання; при здійсненні перевірки ПП „ВПП „ПетрикоВ» посадові особи ДПІ у Хортицькому районі в своїх діях нормами ГК України не керувалися».

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи та вимоги заперечень на апеляційну скаргу.

Представники позивача до суду не прибули.

Про час та місце судового засідання позивач повідомлявся відповідно до норм ст.ст. 33-35 КАС України за адресою, яка як свідчать матеріали, справи внесена до державного реєстру. Поштове відправлення від 10.12.2008 р. повернуто суду у зв'язку із збігом терміну зберігання. Ухвалу суду, направлену 15.11.2008р. за адресою АДРЕСА_1, позивач отримав. Будь-яких заяв про зміну адреси до суду першої інстанції не надійшло.

Відповідно до ч I ст. 40 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Виходячи з викладеного, та приймаючи до уваги ту обставину, що позивач з листопада 2008 року знав про відкриття та наявність апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про здійснення судового розгляду справи за відсутності представника позивача.

Заслухавши представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, у квітні 2008 року відповідач здійснив позаплановану документальну перевірку ПП „ВПП „ПетрикоВ» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт від 23.04.2008р. № 135-23-33700885, у якому зокрема зазначено, що у період з 08.09.2005р. по 29.01. 2006р. підприємством було допущено порушення норм п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №72 від 19.02.2001р., відповідно до якого уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах.

Підприємством не надано до перевірки повного пакету документів (прибуткових та видаткових касових ордерів, касових книг) внаслідок чого перевіркою не підтверджено оприбуткування готівки в касі в сумі 249 300грн.

За результатами перевірки податковою 15.05.2008 року винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000 128 2310/0, яким на підставі абзацу 3 ст. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівкиВ» від 12.06.1995р. № 436/95 до позивача застосовано штрафні санкції на суму 1256500 грн. 00 коп.

Зазначене рішення не можна визнати таким, що відповідає чинному законодавству, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як свідчать матеріали справи, оспорюване рішення винесено за межами річного строку, передбаченого ст. 250 ГК України.

Згідно ч 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів власних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі Конституції та законів України.

Оскільки рішення № 000 128 21310/0 від 15.05.2008 р. не відповідає нормам ст. 250 ГК України, його слід визнати протиправним та скасувати, на підставі викладеного -позов задовольнити.

Посилання суду першої інстанції та відповідача на ту обставину, що правовідносини, пов'язані із застосуванням штрафних санкцій за порушення законодавства, що регулює обіг готівки, не регулюються нормами ст. 250 ГК України, не приймаються колегією суддів, виходячи з такого. Преамбулою Господарського кодексу України встановлено, що цей кодекс встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання).

У відповідності до ст. 238 України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно ст.241 ГК України у разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності, ним сплачується до відповідного бюджету грошова сума -адміністративно-господарський штраф. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Статтею 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законодавчим актом, що встановлює загальні правила здійснення господарської діяльності з використанням касових операцій, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 р.№637.

Нормативним документом, що встановлює перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення, є Указ Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівкиВ» . Спеціальних норм, щодо строку давності при застосуванні штрафних санкцій цим Указом не встановлено.

Отже порушення вимог Положення про ведення касових у національній валюті слід розглядати, як порушення загальних правил господарювання. А штрафні санкції за такі порушення, передбачені Указом Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівкиВ» , слід розглядати, як адміністративно - господарський штраф, з використанням в разі застосування такого штрафу строків, визначених ст. 250 ГК України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за відсутності спеціальних норм щодо застосування адміністративно-господарських санкцій, на чому наполягає податкова, адміністративний суд повинен був застосувати норми ст. 250 ГК України, виходячи з принципів та норм, закладених у ч. 7 ст. 9 КАС України, де зазначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам Господарського кодексу України, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для його скасування та задоволення апеляційної скарги та позову.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Виробниче приватне підприємство „ПетрикоВ» задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 26 серня 2008р. -скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 15.05.2008 р. № 000 128 2310/0 про застосування до Приватного підприємства „Виробниче приватне підприємство „ПетрикоВ» штрафних санкцій за порушення ведення касових операцій на суму 1 256 500 грн. 00 коп.

Присудити на користь Приватного підприємства „Виробниче приватне підприємство „ПетрикоВ» , 69 124, м. Запоріжжя, вул. Дорошенка, б. 6, кв. 78 (код ЄДРПОУ 33700885) 1 грн. 70 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Постанову виготовлено у повному обсязі 22.01.2010 р.

Головуючий суддя: Туркіна Л.П.

Судді: Кожан М.П.

ОСОБА_1