Постанова

від 09.04.2014 по справі 815/5807/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5807/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Турист» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Турист» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач, товариство з обмеженою відповідальінстю «Турист», звернувся з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 0001102240 від 17.04.2013 р., №0001082240 від 17.04.2013 р., № 0001092240 від 17.04.2013 р.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки, зазначені в Акті перевірки є необгрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим, прийняті відповідачем повідомлення-рішення є незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ТОВ «Турист» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 26.02.2013 року №000822/566, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, Деревич О. І., направлення від 16.10.2012 року №003109/2730, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, Івашиною О.М., згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 із п.77.1 п.77.4 ст.77 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 08.02.2013 року № 385, повідомлення від 08.02.2013 року №94/10/22-1, проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Турист» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 рік, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку №1 до акта.

Копія наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 08.02.2013 року № 385 та повідомлення про проведення планової документальної виїзної перевірки від 08.02.2013 року №94/10/22-1 вручені 12.02.2013 року, під розписку, головному бухгалтеру TOB «Турист» ОСОБА_3

Направлення на проведення документальної планової виїзної перевірки від 26.02.2013 року №000822/566, від 16.10.2012 року №003109/2730 пред'явлені 27.02.2013 року під розписку головному бухгалтеру TOB «Турист» ОСОБА_3

Перевірку проведено з відома директора підприємства ОСОБА_4 та в присутності головного бухгалтера підприємства ОСОБА_3

У журналі реєстрації перевірок TOB «Турист» вчинено запис 27.02.2013 року №20.

За наслідками перевірки було складено акт № 2165/22-4/31977035 від 03.04.2013 р. яким встановлено порушення:

1) п.п. 138.2 ст.138 ПК України, встановлено заниження податку на прибуток на суму 282913 грн., в тому числі:- за 2-3 квартал 2011 року на 282913 грн., в.ч. за 3 кв. 2011 року на суму 282913 грн.;- за 2-4 квартал 2011 року на 282913 грн., в.ч. за 4 кв. 2011 року на суму 0 грн.

2) п. 198.1., 198.2, 198.6. ст.198 п. 201.1 ст. 201 ПК України, встановлено заниження податку на додану вартість на суму 245545 грн., у тому числі: за вересень 2011 року на суму 219938 грн.; за жовтень 2011 року на суму 11852 грн.; за червень 2012 року на суму 9705 грн.; за липень 2012 року на суму 644 грн.; за вересень 2012 року на суму 2602 грн.; за жовтень 2012 року на суму 803 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року у сумі 466 грн.

3) пп.162.1.3, п.162.1, ст. 162, п.163.1 ст.163, пп.164.2.2. п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп. 168.1.2, п. 168.1, ст.168, п. 171.2 ст. 171 ПК України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в січні-грудні 2012 року на загальну суму 3843,75 грн.

Податковим органом на підставі встановлених порушень прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0001102240 від 17.04.2013 р., згідно з яким за порушення TOB «Турист» п.п.138.2. ст.138 та п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток: за основним платежем - 282913,0 грн., за штрафними санкціями - 0,0 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0001082240 від 17.04.2013 р., згідно з яким за порушення TOB «Турист» п. 198.1., 198.2, 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість: за основним платежем - 245545,0 грн., за штрафними санкціями -61386,0 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0001092240 від 17.04.2013 р., згідно з яким за порушення TOB «Турист» п.198.1.,198.2.,198.6 ст.198 та п.123.1. ст. 123 Податкового кодексу України було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 466 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив із того, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів, отриманих від контрагента позивача сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Проаналізувавши первинні документи позивача на підтвердження валових витрат та віднесення відповідних сум до податкового кредиту суд першої інстанції дійшов до висновку, що вони не відповідають приписам ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» п.п. 2.15, 2.16, 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, а отже є такими, що не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку у зв'язку з чим, відсутні підстави для встановлення зв'язку між отриманням товару замовника та його фінансово-господарською діяльністю.

До того ж, судом першої інстанції не прийнято до уваги надані нотаріально посвідчені заяви головного бухгалтера ТОВ «Турист» ОСОБА_3 та директора ТОВ «Турист» ОСОБА_4, у яких пояснюється, що на виконання своїх посадових обов'язків ними були підписані Акт прийому - передачі та видаткові накладні за переліком, оскільки приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено обов'язок посадових осіб дотримуватись законодавчо - встановленого порядку при складанні первинних документів, а не надавати роз'яснення з приводу того, якою особою підписаний первинний документ.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції погодився із доводами податкового органу щодо встановлення порушення п.п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139, п198.1, 198.2,198.6 ст.198, п.201.1ст.201 Податкового кодексу України, а саме: безпідставного завищення позивачем валових витрат на суму 282 913 грн. та податкового кредиту на суму 246 011 грн., та неправильного відображення позивачем суми від'ємного значення з податку на додану вартість.

Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Так, за встановлених судом обставин, фактичним предметом спору у справі, що розглядається є правомірність рішень податкового органу з приводу реалізації права позивачем на віднесення сум до податкового кредиту та формування від'ємного значення з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до валових витрат з податку на прибуток внаслідок укладення та виконання договору поставки нафтопродуктів від TOB «Зенітар Партнере».

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі

підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Для з'ясування зазначених обставин необхідно ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. При цьому згідно з частиною п'ятою статті 11 КАС України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, валові витрати, податковий кредит та від'ємне значення з податку на додану вартість в оспорюваних сумах були сформовані позивачем за наслідками виконання договору поставки, укладеного позивачем (покупець) та TOB «Зенітар Партнере» (постачальник), за яким останній поставляв позивачеві дизпаливо (а.с. 72-74, т.1).

Апеляційним судом встановлено, що за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року між TOB «Турист» та TOB «Зенітар Партнере» (код 35695364) було оформлено реалізація нафтопродукту.

На підтвердження виконання цих поставок позивачем подано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, виписки з банківського рахунку Товариства, що зафіксовано в акті перевірки ( а.с.75-99,т.1).

Так, зокрема, TOB «Турист» віднесено до складу валових витрат та сформований податковий кредит операції згідно наступних документів:

- акт прийому - передачі нафтопродуктів від 30.09.2011 року №б/н (до договору поставки від 01.08.2009 року №ДГ-0000066), між TOB «Турист» (код 31977085) та TOB «Зенітар Партнере» (код 35695364) щодо поставки та прийому дизельного палива в обсязі 137, 759 тон, на загальну суму 1476066, 10 грн.;

- видаткова накладна від 02.09.2011 року №РН-0001137 на загальну суму 113517 грн., видаткова накладна від 06.09.2011 року №РН-0001142 на суму 93912 грн., видаткова накладна від 08.09.2011 року №РН-0001191 на суму 130020,04 грн., видаткова накладна від 12.09.2011 року №РН-0001146 на суму 150030,9 грн., від 13.09.2011 року №РН-0001153 на суму 94120 грн., видаткова накладна від 16.09.2011 року №РН-0001158 на суму 150030,9 грн., видаткова накладна від 19.09.2011 року №РН-0001192 на суму 124991,44 грн., від 20.09.2011 року №РН-0001165 на суму 94120 грн., видаткова накладна від 23.09.2011 року №РН-0001170 на суму 136184,4 грн., видаткова накладна від 26.09.2011 року №РН-0001193 на суму 144988,52 грн., видаткова накладна від 28.09.2011 року №РН-0001177 на суму 94120 грн., видаткова накладна від 30.09.2011 року №РН-0001181 на суму 150030,9 грн.,

- у товарно-транспортних накладних від 02.09.2011 року №20911 на 10547 кг., від 06.09.2011 року №060911 на 8598 кг., від 08.09.2011 року №800911 на 12789 кг., від 09.09.2011 року №090911 на 13716 кг., від 13.09.2011 року №130911 на 8594 кг., від 16.09.2011 року №160911 на 13690 кг., від 19.09.2011 року №1900911 на 12264 кг., від 20.09.2011 року №200911 на 8581 грн., від 23.09.2011 року №230911 № 230911 на 12365 кг., від 26.09.2011 року №260911 на 14253 кг., від 28.09.2011 року №280911 на 8712кг., від 30.09.2011 року №300911 на 13748 кг..

TOB «Турист» віднесено до складу податкового кредиту витрати згідно наступних податкових накладних:податкова накладна від 30.09.2011 року №55 на суму ПДВ 25005,15 грн., податкова накладна від 28.09.2011 року №54 на суму ПДВ 15686,67 грн., податкова накладна від 26.09.2011 року №53 на суму ПДВ 24164,75 грн., податкова накладна від 23.09.2011 року №52 на суму ПДВ 22697,4 грн., податкова накладна від 20.09.2011 року №51 на суму ПДВ 15686,67 грн., податкова накладна від 19.09.2011 року №50 на суму ПДВ 20831,91 грн., податкова накладна від 16.09.2011 року №44 на суму ПДВ 25005,15грн., податкова накладна від 13.09.2011 року №48 на суму ПДВ 15686,67 грн., податкова накладна від 12.09.2011 року №47 на суму ПДВ 25005,15 грн., податкова накладна від 08.09.2011 року №46 на суму ПДВ 21670,01 грн., податкова накладна від 06.09.2011 року №45 на суму ПДВ 15652 грн., податкова накладна від 02.09.2011 року №44 на суму ПДВ 18919,5 грн. - на придбання дизельного палива.

Вказані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити та необхідну інформацію про зміст, обсяг, вартість спірних операцій та їх учасників.

Оскільки відповідно до названого договору поставки перевезення товару здійснювалося постачальником ( а.с. 75-87,т.1), тоді як товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків та їх перевезення автомобільним транспортом, то за даних обставин, заповнення товарно-транспортних накладних здійснював постачальник, а не позивач.

Недоліки, які містять ТТН та акти прийому передачі нафтопродуктів не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій між Товариством та спірним постачальником.

У разі ж підтвердження дійсного виконання операції самі по собі недоліки правореалізуючих документів (у тому числі не чітке зазначення обсягу поставленого товару, відсутність інформації про ПІБ та посад осіб, які їх підписували) не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на формування податкового кредиту, від'ємного значення з податку на додану вартість та валових витрат. Адже власне неправильність зазначених у первинних документах відомостей є непрямою ознакою недостовірності відомостей про факт поставки, що містяться у таких документах, однак не може розглядатися як беззаперечне свідчення відсутності поставки, позаяк документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у постанові від 30.01.2013 року, справа № 2а-4589/11/1070, номер в ЄДРСРУ 29054059.

Податкове законодавство не розмежовує поняття продажу та придбання товарів ( послуг), оскільки операція з поставки товарів та послуг, що об'єктом оподаткування, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої - придбанням, у результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, у покупця - право на податковий кредит та валові витрати.

Отже, вирішуючи спірне питання апеляційний суд перш за все враховує, що поставка нафтопродуктів позивачу знайшла своє відображення у податковій звітності контрагента позивача TOB «Зенітар Партнере», зокрема у податковій декларації з податку на додану вартість TOB «Зенітар Партнере» за вересень 2011 року, із розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) вбачається наявність податкової накладної, виданої позивачу внаслідок виконання спірної угоди, реєстру виданих та отриманих податкових накладних TOB «Зенітар Партнере», в розділі виданих податкових накладних якої вбачається наявність усіх спірних податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, від'ємне значення ( а.с 95-103,т.2).

Окрім того, ТОВ «Турист» є підприємством основним видом діяльності якого є надання послуг по перевезенню пасажирів та небезпечних вантажів на підставі отриманих позивачем відповідних ліцензій Міністерства транспорту та зв'язку України згідно рішенням № 230 від 04.09.2012 року та № 135л від 04.09.2007 року ( а.с. 115-116,т.1).

Як вбачається із інформаційної довідки ( а.с.117-119,т.1) за перевіряємий період позивач надав певний обсяг транспортних послуг пов'язаних із використання власного автотранспорту, отже суд вважає, що висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції про недоведеність позивачем, що отриманий товар застосувався у власній господарській діяльності є необґрунтованим.

Таким чином, доводи відповідача стосовно порушення позивачем приписів п.138.2 ст.138. пп.139.1.п.139.1 ст.139, п.201.1ст.201 Податкового кодексу України та неможливість встановити зв'язок між отриманим товаром позивача та його фінансово-господарською діяльністю є безпідставним та необґрунтованим.

З цих же підстав суд не погоджується із висновком податкового органу щодо завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2012 року у сумі 466 грн.

А відтак висновок суду першої інстанції про непідтвердженість спірних витрат позивача та податкового кредиту не можна визнати об'єктивним, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позов.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою слід задовольнити адміністративний позов.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Турист» задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі № 815/5807/13-а - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС (правонаступник Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) від 17 квітня 2013 року № 0001102240 , №0001082240 та № 0001092240.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 14 квітня 2014 року

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян