Рішення

від 15.04.2014 по справі 910/4625/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4625/14 15.04.14

За позовом Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави

в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтенерго»

про стягнення 54 079,55 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Коваленко Ю.І. (представник за довіреністю №34 від 23.09.2013р.);

від відповідача: не з'явились;

від прокуратури: Діброва В.С. (службове посвідчення №015963 від 04.04.2013р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва (надалі також - прокурор) звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі також - позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтенерго» (надалі також - відповідач) суми основного боргу з орендної плати у розмірі 52 383,82 грн., пені у розмірі 1 460,39 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 235,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3752 від 14.12.2006р., зокрема, не вносив за період з жовтня 2013р. по січень 2014р. до Державного бюджету України орендні платежі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2014р. суддею Морозовим С.М. порушено провадження у справі № 910/4625/14 та призначено її до розгляду на 15.04.2014р.

15.04.2014р. прокурором було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено суму основного боргу в розмірі 74 157,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 913,14 грн. та пеню в розмірі 2 227,38 грн.

Ухвалою від 15.04.2014р. зазначена заява про уточнення позовних вимог була повернута прокурору без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 15.04.2014р. представники від відповідача не з'явились.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 15 квітня 2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Частиною 3 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). (ч. 5 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999р. у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наведене також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012р. №7.

Судом встановлені наступні обставини.

14 грудня 2006 року між позивачем (орендодавець за Договором) та відповідачем (орендар за Договором) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3752 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно), загальною площею 168,50 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, Червонозоряний пр-т, 130, І поверх, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Наш Дім» (надалі - Балансоутримувач), вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.09.2006р. 544 592,0. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна. (п. 2.1. Договору).

Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у Звіті про експертну оцінку вартості об'єкта оренди, складеного за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. (п. 2.3. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - вересень 2006 р.: 4 538,27 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2006 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад, грудень місяці 2006 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. (п. 3.2. Договору).

Перерахування здійснюються відповідачем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховуються відповідачем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховуються відповідачем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача р/р 2600530201482 Голосіївське відділення №5398 Ощадбанку України, МФО 320304, ЗКПО 30723920. (п. 3.3. Договору).

Цей Договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 14 грудня 2006 року по 14 листопада 2007 року включно. (п. 10.1. Договору).

Актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, пр-кт Червонозоряний, 130 від 14.12.2006р. позивач, згідно з Договором передав, а відповідач прийняв в користування нерухоме майно - загальною площею 168,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр-кт Червонозоряний, 130, 1-й поверх.

Додатковим договором №1 від 26.03.2007р. до Договору, а саме п. 2, сторони домовились абзац 1 п. 3.1. р. 3. Договору викласти в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший /базовий/ місяць розрахунку - січень 2007р.: 4 165,61 грн.».

Пунктом 3 Додаткового договору №1 від 26.03.2007р. до Договору абзац 1 п. 3.2. р. 3. Договору сторони домовились викласти в наступній редакції: «Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць не індекс інфляції за січень 2007 року.».

Цей Додатковий договір є невід'ємною частиною Договору, складений у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін, та вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє протягом всього строку дії Договору, з урахуванням ст. 17 ЗУ «Про оренду». (п. 5 Додаткового договору №1 від 26.03.2007р. до Договору).

Договором №3752/2 від 06.06.2008р. про внесення змін до Договору, а саме п. 1., сторони домовились абзац 1 п. 3.1. р. 3. Договору викласти в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший /базовий/ місяць розрахунку - січень 2007р.: 7 174,11 грн.».

Пунктом 3 Договору №3752/2 від 06.06.2008р. про внесення змін до Договору абзац 1 п. 3.2. р. 3. Договору сторони домовились викласти в наступній редакції: «Орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць не індекс інфляції за січень 2007 року.».

Відповідач зобов'язаний сплатити різницю орендної плати (Таблиця №2) в розмірі 45 621,47 грн. (31 935,03 грн. до державного бюджету та 13 686,44 грн. на розрахунковий рахунок Балансоутримувача - ДП «Наш Дім») протягом 3-х місяців з моменту підписання цього Договору. (п. 3. Договору №3752/2 від 06.06.2008р. про внесення змін до Договору).

Додатковий договір №1 від 26.03.2007р. до Договору втрачає свою чинність з моменту підписання цього Договору (п. 4. Договору №3752/2 від 06.06.2008р. про внесення змін до Договору).

Цей Договір є невід'ємною частиною Договору та вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє протягом всього строку дії Договору. (п. 6. Договору №3752/2 від 06.06.2008р. про внесення змін до Договору).

В Табличці №1 та №2 до Договору №3752/2 від 06.06.2008р. про внесення змін до Договору, сторонами встановлена сума орендної плати за грудень 2006р. та наведено розрахунок різниці орендної плати з січня 2007р. по лютий 2008р.

Договором №3752/03 від 29.12.2009р. про внесення змін до Договору, а саме п. 1., сторони домовились п. 1.1. розділу 1 Договору викласти у такій редакції: «Позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно), загальною площею 168,50 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, Червонозоряний пр-т, 130, І поверх, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Наш Дім» (надалі - Балансоутримувач), вартість якого становить згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2009р. і становить 1 054 000,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.».

Пунктом 2 Договору №3752/03 від 29.12.2009р. про внесення змін до Договору, сторони домовились абзац 1 п. 3.1. р. 3. Договору викласти в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший /базовий/ місяць розрахунку - листопад 2009р.: 13 547,32 грн.».

Пунктом 3 Договору №3752/03 від 29.12.2009р. про внесення змін до Договору сторони абзац 1 п. 3.2. р. 3. Договору виклали в наступній редакції: «Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць не індекс інфляції за грудень 2009 року.».

Договір продовжено на 2 роки до 14.09.2011р. (п. 4. Договору №3752/03 від 29.12.2009р. про внесення змін до Договору).

Цей договір є невід'ємною частиною Договору, складений у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін, та вступає в силу з моменту підписання і діє протягом всього строку дії договору оренди. (п. 6 Договору №3752/03 від 29.12.2009р. про внесення змін до Договору).

Пунктом 1 Договору №3752/04 від 04.09.2012р. про внесення змін до Договору, сторони домовились абзац 1 п. 3.1. р. 3. Договору викласти в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2011р.: 18 655,14 грн.».

Пунктом 2 Договору №3752/04 від 04.09.2012р. про внесення змін до Договору сторони абзац 1 п. 3.2. р. 3. Договору виклали в наступній редакції: «Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2011 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць не індекс інфляції за місяці 2011 року.».

Пунктом 3 Договору №3752/04 від 04.09.2012р. про внесення змін до Договору сторони п. 3.7. р. 3. Договору виклали в наступній редакції: «Зобов'язання відповідача за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.».

Сторони домовились, що цей договір вступає в силу з 20 вересня 2011р. і діє протягом всього строку дії Договору. (п. 9. Договору №3752/04 від 04.09.2012р. про внесення змін до Договору).

Договором №3752/05 від 20.112012р. про внесення змін до Договору сторонами продовжено на 11 місяців Договір, що діє з 14.08.2012р. до 14.07.2013р. включно.

Договором №3752/06 від 30.0.9.2013р. про внесення змін до Договору сторони продовжили Договір строком на 11 місяців, що діє до 14.06.2014р. включно.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що за період з жовтня 2013р. по січень 2014 року відповідачем, у відповідності до п. 3.3. Договору, не сплачувались орендні платежі до Державного бюджету, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 52 383,82 грн.

За таких обставин прокуратур просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині оплати орендних платежів в період з жовтня 2013 року по січень 2014 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 52 383,82 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №30-05/949 від 29.01.2014р. про погашення останнім орендних платежів.

Відповіді на зазначену вимогу позивачем від відповідача отримано не було.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Як підтверджується матеріалами справи, строк виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати орендних платежів настав і останнім не виконаний.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендних платежах за період з жовтня 2013р. по січень 2014р. підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 52 383,82 грн.

Окрім того, прокурором заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 1 460,39 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений прокурором в позовних матеріалах розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим, а тому, позовні вимоги в справі №910/4625/14 про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1 460,39 грн. підлягають задоволенню повністю.

Прокурором також заявлено до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 235,34 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений прокурором в позовних матеріалах розрахунок інфляційних втрат, судом визнаного його обґрунтованим, а тому, до стягнення з відповідача, за розрахунками прокурора наведеними в позовних матеріалах, підлягає стягненню сума інфляційних втрат в сумі 235,34 грн., а відповідна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/4625/14 підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 52 383,82 грн., суми пені в розмірі 1 460,39 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 235,34 грн.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача в розмірі 1 827,00 грн. та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтенерго» (код ЄДРПОУ 31199550, адреса: 04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 9) на користь Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37995466, р/р 31111094700011, одержувач - Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820019) основний борг в розмірі 52 383,82 грн. (п'ятдесят дві тисячі триста вісімдесят три гривні 82 копійки), пеню в розмірі 1 460,39 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят гривень 39 копійок) та інфляційні втрати в розмірі 235,34 грн. (двісті тридцять п'ять гривень 34 копійки).

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтенерго» (код ЄДРПОУ 31199550, адреса: 04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 9) на користь Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.04.2014р.

Суддя С.М. Морозов