Ухвала

від 08.04.2014 по справі 826/17208/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17208/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Алдановій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ Британія» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «АВТ Британія» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача форми «П» від 07.06.2013 року № 0004202202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань порядку урахування від'ємного значення за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29.04.2013 р. № 2052/22-217/37024645, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.14 п.5 ст.135, п.138.4. ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 4 189 642,00 грн., у тому числі по періодах: за ІІ-ІV квартал 2011 року на суму 953 320,00 грн., за І квартал 2012 року на суму 954 386,00 грн., за І-ІІ квартал 2012 року на суму 1 490 002,00 грн., за І-ІІІ квартал 2012 року на суму 2 481 542 грн., за І- ІV квартал 2012 року на суму 3 236 322,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 29.04.2013 р. № 2052/22-217/37024645, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «П» від 07.06.2013 р. № 0004202202, яким позивачу неправомірно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 189 642,00 грн. (ІІ-ІV кв. 2011 р. - 953 320,00 грн., І кв.2012 р. - 954 386,00 грн., І-ІІ кв. 2012 р. - 1 490 002,00 грн., І-ІІІ кв. 2012 р. - 2 481 542,00 грн., І-ІV кв. 2012 р. - 3 236 322,00 грн.).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Позивачем згідно банківської виписки від 03.07.2012 р. № БВ БКА-000034 отримано суму 183 861,00 грн., на р/р як, «возврат обеспечительного платежа согласно договора», від ТОВ «Ярославів Вал» код за ЄДРПОУ 31354376 (ДТ 311 - Кт 36).

Також, згідно банківської виписки від 03.07.2012 р. № БВ БКА-000034 позивачем отримано суму 52 878,00 грн., на р/р як, «повернення орендної плати за грудень 2011 р.», від ТОВ «Ярославів Вал» код за ЄДРПОУ 31354376 (ДТ 311 - Кт 36).

На думку відповідача, операції з повернення коштів в розмірі 236 739,00 грн. підлягають включенню до складу інших доходів операційної діяльності у ІІІ кв. 2012 року. Отже, відповідач дійшов висновку, що позивачем на порушення пп.14. п.5. ст.135 ПКУ не включено до складу валових доходів в 3 кварталі 2011 року суму у розмірі 236 739,00 грн.

Крім того, під час перевірки встановлено, що основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля автомобілями.

В перевіряємому періоді позивач (орендар) уклад договір оренди нерухомого майна з ТОВ «Ярославів Вал» (орендодавець-1), ТОВ «Еста Холдинг» (Орендодавець-2), згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає від Орендодавця в тимчасове, платне користування приміщення, загальною площею 276,16 кв.м., для розміщення автомобільного салону Орендаря офісних та торгівельних приміщень строком на сім років. Орендна ставка за Договором становить 554,81 грн. за метр квадратний, не враховуючи ПДВ, що є еквівалентом 70 доларів США, відповідно до основного офіційного обмінного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на дату підписання.

На підставі актів виконаних робіт позивачем до складу витрат підприємства, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, віднесені відповідні витрати по орендній платі в розмірі 2 424 136,47 грн.

В той же час, на думку відповідача, отримуючи послуги з оренди, позивач включив їх до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, але вищевказані послуги здійснені щодо товарів, реалізація яких ще не відбулася, тобто по яких підприємством ще не визнано доход. Фактично в перевіряємому періоді витрати позивача перевищували доходи, виходячи з чого, можуть бути враховані тільки в наступних податкових періодах. Отже, відповідач дійшов висновку, що під час перевірки неможливо врахувати у витратах, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування, витрати на купівлю послуг у контрагентів-орендодавців на загальну суму 2 424 136 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2011 року на суму 476 660,00 грн., 1 квартал 2012 року на суму 477 193,00 грн., 2 квартал 2012 року на суму 486 786,00 грн., 3 квартал 2012 року на суму 491 744,00 грн., 4 квартал 2012 року на суму 419 753,00 грн.

Також, перевіркою відображених у рядку 06.5 Декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» показників за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. загальний розмір яких 2 707 448,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив включення операцій минулих періодів.

Проведеною вибірковою перевіркою відображених показників встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.5 декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року», у зв'язку з чим зменшується всього в загальній сумі 1 528 767 грн., у тому числі по періодах: за 4 квартал 2011 року на суму 476 660,00 грн., за І кв. 2012 на суму 477 193,00 грн., за ІІ-І кв. 2012 на суму 526 023,00 грн., за І-ІІІ кв. 2012 на суму 789 080,00 грн., за І-V кв. 2012 на суму 1 052 107,00 грн.

Згідно пп.136.1.1. п.136.1. ст.136 Кодексу для визначення об'єкта оподаткування не враховується сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими розділом ІІІ Кодексу, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Згідно Експертного коментаря до статті 136 Кодексу, Кодекс змінив концепцію визначення моменту виникнення податкових зобов'язань з податку на прибуток (див. п.137.1., пп.139.1.3., п.152.3), і правило «першої події» за Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не застосовуватиметься з моменту набуття чинності розділом ІІІ Кодексу. Таким чином, аванси не вважатимуться доходом і не підлягатимуть оподаткуванню.

Податковий кодекс України набрав чинності з 01 січня 2011 року, крім норм розділу III (який регулює податок на прибуток підприємств), який набирав чинності з 01 квітня 2011 року, тобто з 01.01.2011 р., аванси не вважаються доходом і не підлягатимуть оподаткуванню.

Крім того, відповідно до пп.9.2. п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 р. № 318 (далі - ПБО 16), попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг не визнається витратами й не включається до звіту про фінансові результати.

Як вбачається з матеріалів справи, операції з оренди позивача, по яким відбулися повернення авансових платежів, мали місце після набрання чинності розділом ІІІ Кодексу, отже суми попередньої оплати (аванси) в розмірі 183 861,00 грн. та 52 878,00 грн., повернуті позивачу контрагентом ТОВ «Ярославів Вал» у ІІІ кварталі 2012 року, не є його доходами.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про помилковість та необґрунтованість висновків відповідача про те, що операції з повернення коштів в розмірі 236 739,00 грн. підлягають включенню до складу інших доходів операційної діяльності у ІІІ кв. 2012 року.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1. ст.138 Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 135.3. цієї статті та у статті 139 цього кодексу.

Пунктом 138.4. статті 138 Кодексу визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.8. ст.138 Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу загальновиробничих витрат включаються, крім іншого, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (пп.138.8.5. п.138.8. ст.138 Кодексу).

При цьому, згідно пп.14.1.228. п.14.1. ст.14 Кодексу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовується в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Пунктом 7 ПБО 16 визначено, що витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні.

Слід звернути увагу на те, що позивач не здійснює виробництво та/або придбання товарів, робіт, послуг, а здійснює роздрібну торгівлю автомобілями, а також торгівлю автоаксесуарами, запасними частинами до автомобілів тощо.

Таким чином, з урахуванням викладених норм, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що понесені позивачем, в ході здійснення ним господарської діяльності, витрати з оренди приміщення торгівельного залу, не відносяться до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, отже не залежать від визнання доходу від реалізації таких товарів.

Відповідно до пп.138.10.2., пп.138.10.3. п.138.10. ст.138 Кодексу до складу інших витрат включаються, зокрема:

адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме, крім іншого, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

а також, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Згідно п.17 ПБО 16 витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати.

Відповідно до п.18, 19 ПБО 16 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, як, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, є, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

За результатом системного аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, можна дійти висновку, що витрати позивача, пов'язані з орендою нерухомого майна (автосалону), є витратами спрямованими на забезпечення діяльності позивача в цілому, фактично, враховуючи вид його діяльності, витратами на збут, отже їх неможливо напряму віднести (поставити в залежність) до конкретного товару, роботи чи послуги та, відповідно, пов'язати з доходами, отриманими від продажу таких товарів (робіт, послуг).

Крім того, в перевіряємому періоді позивач здійснював реалізацію автоаксесуарів, запасних частин до автомобілів, тощо і відповідно отримував дохід.

Так, згідно податкових декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період, копії яких містяться в матеріалах справи, позивачем задекларовано доходи, а саме: у ІІ-ІV кварталах 2011 року в розмірі 13 254 655,00 грн., за 2012 рік - 18 526 620,00 грн., отже висновки відповідача про те, що у позивача у відповідний період взагалі були відсутні доходи, не відповідають дійсності.

Більше того, та обставина, що в перевіряємому періоді витрати позивача перевищували доходи, свідчить лише про відсутність у нього в цей період оподатковуваного прибутку, а не доходу взагалі.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік вказана сума в розмірі 1 052 107,00 грн., яка є від'ємним значенням об'єкту оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за результатами господарської діяльності за 2010-2012 роки. Таке від'ємне значення було враховане позивачем у зменшення об'єкта оподаткування, як витрати у наступних періодах та відображено у р.06.5. Декларації з податку на прибуток «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік)». Такий підхід визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є правомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до п.150.1. ст.150 Податкового Кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Також, відповідно до п.3 підр. 4 р. XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, у 2012-2015 роках п.150.1. ст. 150 Податкового Кодексу України застосовується таким чином: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 01 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 01 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення.

При цьому, за правилами підр. 4 р. XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

Таким чином, у разі отримання збитку платник податків має право включити суму таких збитків до складу витрат у наступних періодах та враховувати їх до повного погашення від'ємного значення без обмеження термінів такого погашення, що і було здійснено позивачем.

Крім того, як вбачається з пп.5 п.3.1.2. акту перевірки позивача від 29.04.2013 р. № 2052/22-217/37024645 від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року зменшується у зв'язку з завищенням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього періоду всього в загальній сумі 1 528 767,00 грн.

При цьому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «П» від 07.06.2013 р. № 0004202202 винесене відповідачем на суму 4 189 642,00 грн. Поданий відповідачем розрахунок свідчить, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач не враховував наведені вище норми Податкового Кодексу України, що унормовують порядок заповнення декларації з податку на прибуток підприємств. Зазначене призвело до необґрунтованого подвоєння та потроєння сум які визначені «неврахованим доходом» та «безпідставними витратами». Таким чином сума 4 189 642,00 грн. не відображає доходи та витрати здійснені у перевіряємий період позивачем.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги та представника відповідача в судовому засіданні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.