Постанова

від 08.04.2014 по справі 826/16611/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16611/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Алдановій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Форт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Бізнес Форт» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2012 року №0006362260 та №0006372260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явились в засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 03 грудня 2012 року №0006362260 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ "Бізнес Форт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 197 946,00 грн., в тому числі за основним платежем - 158 357,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 589,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 03 грудня 2012 року №0006372260 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Бізнес Форт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 186 140,00 грн., в тому числі за основним платежем - 148 912,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 228,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 16 листопада 2012 року №565/22-604/37571453 "Про результати проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Форт" (код за ЄДРПОУ 37571453) з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Сейл-Менеджмент" (код ЄДРПОУ 38150196), за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р." (далі по тексту - Акт перевірки).

З урахуванням відповіді на заперечення до Акта перевірки від 30 жовтня 2012 року №12997/10/22-615, у висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 744 559,00 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 148 912,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

До ДПІ у Подільському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «СЕЙЛ-МЕНЕДЖМЕНТ» щодо підтвердження господарських відносин за липень 2012 р., з якого вбачається, що ТОВ «СЕЙЛ-МЕНЕДЖМЕНТ» має ознаки «фіктивності», оскільки згідно наявної в органах ДПС інформації у даного товариства відсутні основні засоби та кількість працюючих - одна особа. Додатково, було направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження, що судом першої інстанції до уваги взято не було.

Під час аналізу податкової інформації та наданої до перевірки і до суду першої інстанції документації на підтвердження товарності господарських операцій між Позивачем та контрагентом, неможливо підтвердити реальність здійснення даних операцій з урахуванням реального часу здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке необхідне для здійснення економічної діяльності.

З наданих до перевірки договорів, а саме: договір оренди офісних меблів № 512-0512 від 31.05.2012 р. та договір оренди офісної техніки № 511-0512 від 31.05.2012 р. не вбачається економічної доцільності в здійсненні даної господарської операції, так як договори складені на нетривалий термін, а також ціна на майно, зазначена в специфікаціях до договору набагато вища, ніж ринкова на аналогічне майно (стілець Зевс Хром - 7875,00 грн. згідно специфікації, та 2746,00 грн. - ринкова, інформація з всесвітньої мережі «Інтернет»).

Згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Враховуючи вищенаведене, контрагент позивача проводив транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу), чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо до складу податкового кредиту, залишаються не підтверджені зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивач надав в підтвердження господарської операції видаткові, податкові накладні та договори, які в свою чергу тільки фіксують господарську операцію. В той же час, позивачем не надано жодного документа, який прийнято складати в сучасному діловому обороті в момент здійснення тієї чи іншої господарської операції. Такими доказами мали бути зокрема - рахунки фактури, замовлення на придбання (оскільки з накладної вбачається придбання різного товару з різними номенклатурами). Відсутність зазначених доказів наряду з наявною податковою інформацією дають всі підстави вважати, що господарські операції не відбулися в реальності, а відображені виключно на папері.

Тому наявність формально складених первинних документів не підтверджує реальне здійснення господарських операцій.

Доводи представника позивача в судовому засіданні про те, що керівник ТОВ «Бізнес Форт» отримувала товар у продавця ТОВ «Сейл-Менеджмент» безпосередньо у ДП «Фуршет-Центр», в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, то вони не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.

Згідно з ст. ст. 198, 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2013 року - скасувати.

Постановити нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Форт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О.Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 11.04.2014 року.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.