Постанова

від 17.04.2014 по справі 812/1979/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1979/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

за участю

представника позивача Шердець Я.С. довіреність від 19.03.2014,

представника відповідача Тулупової О.А. довіреність від 03.07.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Ф'юче» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2014. № 0000032100, -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2014 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадженні у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Ф'юче» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2014. № 0000032100.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі висновків акта перевірки про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року за рахунок включення до нього у травні 2011 року сум за податковими накладними, отриманими у 2010 році.

Позивач, посилаючись на норми Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які діяли на момент отримання податкових накладних у 2010 році, зазначає, що право на включення сум ПДВ до податкового кредиту зберігається за платником протягом 1095 днів з дня отримання податкових накладних. При цьому, на думку позивача, податковий орган безпідставно застосував до спірних правовідносин норми Податкового кодексу України, що набрали чинності 01.01.2011, та які передбачають право платника на включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними протягом 365 днів.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, в яких, серед іншого, зазначено, що заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися відповідно до нормативно-правових актів, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності. Оскільки у травні 2011 року - станом на час формування позивачем уточнюючого розрахунку за травень 2010 року, а також на час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення були чинними норми Податкового кодексу України, то застосуванню підлягають саме вимоги цього Кодексу, які встановлюють право платника на включення сум ПДВ до податкового кредиту протягом 365 днів з дати виписки податкових накладних.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фреш Ф'юче», зареєстровано в якості юридичної особи 31.05.2008, код ЄДРПОУ 35937250, перебуває на податковому обліку у СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, зареєстрований платником податку на додану вартість 09.07.2008 (а.с. 14-17).

20 травня 2011 року позивачем було подано до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок за травень 2010 року (а.с.47-55).

24.02.2014 р. відповідачем - Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Фреш Ф'юче» з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість у травні 2011 року на підставі наданого уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ з виправленням самостійно виявлених помилок, що містились у податковій декларації з ПДВ за травень 2010 р. та перевірки інших показників уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, які мають вплив на розрахунки з бюджетом.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 22/28-05-48/35937250 від 25 лютого 2014р. (а.с.6-11). Акт перевірки підписано головним бухгалтером позивача із запереченнями.

У висновках акта перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем норм п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України. п. 3 розділу ІV, розділу ІХ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у травні 2011 року, на суму 79739 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2014 року форми «Р» № 0000032100 про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 79740,00 грн., в тому числі за основним платежем - 79739,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011.

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.102.1. ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу норм п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За приписами ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, визначені ст. 198 ПК України строки та порядок формування податкового кредиту мають застосовуватись лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, уточнюючим розрахунком за травень 2010 року, поданим у травні 2011 року, до податкового кредиту травня 2010 року позивачем було включено суму ПДВ за податковими накладними ПП «Райверт», які виписані в квітні 2010 року та отримані позивачем 01.05.2010 (а.с.52-55, 65-70, 76).

Тобто, податкові накладні виписані та отримані позивачем до 01.01.2011 - до набрання чинності ПК України.

До 01.01.2011 платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

За приписами пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168 до складу податкового кредиту не підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями

Спеціальним законом з питань оподаткування, який до 01.01.2011 установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі Закон 2181).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

В свою чергу, за нормами ст. 15 Закону 2181 строки давності складали 1095 днів.

Таким чином, з урахуванням наведених норм податкового законодавства, що діяло раніше, суд погоджується з доводами позивача, що до 01.01.2011 право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту зберігалось за платником протягом 1095 днів з дати отримання податкової накладної.

На дату подання позивачем уточнюючого розрахунку за травень 2010 року - 20.05.2011, порядок внесення змін до податкової звітності було врегульовано ст. 50 ПК України. Так, відповідно до п. 50.1., 50.2 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Як було вказано, ст. 102 ПК України також визначає строк давності у 1095 днів.

Таким чином, як законодавством, що діяло на дату звітного періоду (травень 2010 року) так і на дату подання позивачем уточнюючого розрахунку (травень 2011 року) встановлено право платника податку на самостійне виправлення виявленої помилки, що міститься у раніше поданій декларації, шляхом надіслання уточнюючого розрахунку протягом 1095 днів.

Матеріали справи підтверджують дотримання позивачем вказаного строку, в тому числі й строків давності, визначених чинним нормами податкового законодавства - ст. 102 ПК України.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п.200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. За нормами п. 200.2. ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

З оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що відповідач при його прийнятті керувався нормами ст.ст.20, 75, 78, 79, 198, 200 Податкового кодексу України. Висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за травень 2010 року фактично має наслідком збільшення податкового зобов'язання з ПДВ за травень 2010 року.

Як зазначалось, нормами ПК України врегульовано порядок формування податкового кредиту та визначення сум податкового зобов'язання з ПДВ виключно починаючи з 01.01.2011.

Отже, враховуючи, що спірним податковим повідомленням-рішенням відповідачем фактично збільшено податкове зобов'язання з ПДВ за травень 2010 року, порядок формування якого визначався ст. 7 Закону № 168, суд вважає, що на спірні правовідносини норми ст. 198 ПК України, про порушення яких вказав відповідач, свою дію не розповсюджують.

За наведених обставин суд вважає вимоги позивача є обґрунтованими, а тому, адміністративний позов слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 161 КАС України суд при прийнятті постанови, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат.

В силу норм ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн. Відтак, вказана сума підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Ф'юче» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 12 березня 2014 року форми «Р» № 0000032100 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 79740,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Ф'юче» витрати зі сплати судового збору в сумі 182,70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 22 квітня 2014 року.

Суддя О.В. Солоніченко