Рішення

від 03.04.2014 по справі 904/1533/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.14р. Справа № 904/1533/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Алиста", м.Дніпропетровськ

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Орбіта-Софт", м. Дніпропетровськ

про стягнення 82 611,13 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Гладка В.О., представник за довіреністю № 0312/13-1юр від 03.12.13р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 12.03.14р. порушено провадження у справі №904/1533/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Алиста" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта-Софт" (далі-відповідач) про стягнення 82611,13грн. Справу призначено до розгляду на 08.04.14р.

Наказом голови господарського суду Дніпропетровської області № 181-к від 24.03.14р. суддю Петренко Н.Е. направлено на курси для проходження підготовки з 31.03.14р. по 11.04.14р. включно.

Ухвалою господарського суду від 24.03.14р. перенесено судове засідання на 23.04.14р.

23.04.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи та докази належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.14р. про порушення провадження у справі, який направлявся позивачем на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "підприємство не розшукано" (а.с.39-43).

Крім того, в матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.47-50), відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом та позивачем направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Господарський суд також бере до уваги надані позивачем докази направлення на адресу відповідача ухвали суду від 24.03.14р. (а.с.44-45).

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.04.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звертає увагу, що протягом 2013 року позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 147 837,11 грн., але відповідач здійснив за отриманий товар лише часткову оплату у розмірі 65 225,98 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 82 611,13грн.

Як зазначає позивач поставка товару, який не сплачений, підтверджується:

- видатковою накладною № 4199 від 27.06.13р. на суму 4 590,60 грн. (а.с.8),

- видатковою накладною № 4202 від 01.07.13р. на суму 5 540,00 грн. (а.с.9),

- видатковою накладною № 4297 від 18.07.13р. на суму 345,00 грн. (а.с.10),

- видатковою накладна № 4310 від 22.07.13р. на суму 72 869,32 грн. (а.с.11);

- видатковою накладна № 4325 від 25.07.13р. на суму 1 003,00 грн. (а.с.12).

Позивач звертає увагу суду, що товар був отриманий відповідачем за довіреностями на отримання цінностей № 382 від 26.06.013р., № 427 від 18.07.13р., № 446 від 25.07.13р.(а.с.13-15).

Крім того, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату отриманого товару:

- рахунок № 2331 від 26.06.13р. на суму 4 590,60 грн. (а.с. 16),

- рахунок № 2338 від 01.07.13р. на суму 540,00 грн. (а.с. 17),

- рахунок № 2390 від 10.07.13р.на суму 72 869,32 грн. (а.с. 18-19),

- рахунок № 2435 від 17.07.13р. на суму 345,00 грн. (а.с. 20),

- рахунок № 2468 від 24.07.13р. на суму 1 003,00 грн. (а.с. 21).

Позивач посилається на ст. 205 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Крім того, позивач зазначає про те, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами (ст. 218 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач, він та відповідач уклали правочин, що підтверджується конклюдентними діями сторін, направленими на укладання такого правочину, тобто шляхом вчинення певних дій однією стороною та прийняття виконання такого правочину іншою стороною. Так, позивач поставив товар, а відповідач його прийняв. Факт укладення правочину підтверджується первинними документами - видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей та рахунками на оплату товару .

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначає позивач, прийняті на себе зобов'язання відповідач здійснив шляхом часткової оплати на загальну суму 65 225,98 грн., що підтверджується випискою банку (а.с. 27-28).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 22.01.14р. було направлено на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості у розмірі 82 611,13 грн. (а.с.22-23). Зазначена вимога була отримана відповідачем 06.02.14р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 23). Таким чином, як зазначає позивач, відповідач повинен був сплатити зазначену заборгованість у строк до 13.02.14р.

Крім того, 28.02.14р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист з вих. №2802-1/14 від 2802.14р., з проханням підписати Акти звірки взаєморозрахунків та один примірник повернути на адресу позивача (а.с. 24, 25, 26).

Як зазначає позивач, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 82 611,13 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Як зазначено у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного Кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 8-12), довіреностями на отримання цінностей (а.с.13-15) та рахунками на оплату товару (а.с.16-21) .

Крім того, господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки вчинив дії щодо часткового погашення суми основного боргу, що підтверджується випискою з банку (а.с.27-28).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони відповідача.

Керуючись ст. ст. 205, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 79, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіта-Софт" (49070, м.Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 35, код ЄДРПОУ 30457891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Алиста" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 37259577) заборгованість за поставлений товар у розмірі 82 611,13 грн. (вісімдесят дві тисячі шістсот одинадцять грн. 13 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 23.04.14р.