Постанова

від 15.04.2014 по справі 916/2815/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р.Справа № 916/2815/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.,

Суддів Савицького Я.Ф., Лисенко В.А..

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С..

За участю представників сторін:

від позивача - Гвоздь З.В., довіреність № 664, дата видачі : 18.09.13р.

від відповідача - Синкевич Р.І., довіреність № б/н, дата видачі : 04.10.13р.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Житомирський картонний комбінат"

на рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2013р.

по справі № 916/2815/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Житомирський картонний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський тарний комбінат"

про стягнення 334997,52 грн..

Встановив:

В жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (Далі - Картонний комбінат) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський тарний комбінат" (Далі - Тарний комбінат) про стягнення заборгованості в сумі 334997,52 грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Картонний комбінат посилається на порушення відповідачем умов договору № 141/Р від 14.12.2012р., згідно якого останньому було поставлено товар на загальну суму 571828,79 грн..

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, а тому в нього рахується заборгованість в розмірі 313048,28 грн..

Тарний комбінат з позовом не погоджується вважає його безпідставним та необґрунтованим просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Одеської області, винесеним суддею Зайцевим Ю.О., позов задоволено частково.

Місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 167691,51 грн. - заборгованості та 3353,83 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Мотивуючи дане рішення, господарський суд зазначив, що згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду, Картонний комбінат звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме стягнути з відповідача 313048,28 грн. - заборгованості; 3 % річних в сумі 3858,33 грн.; пеню в розмірі 18090,91 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що місцевим господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення про задоволення позову в повному обсязі, однак, отримавши наказ про примусове виконання вказаного рішення було встановлено, що позов задоволено частково в сумі 167691,51 грн..

Зазначаючи по суті позовних вимог, Картонний комбінат вважає, що місцевим господарським судом не врахована вартість всіх партій поставленої продукції на адресу відповідача, що разом становить 571828,79 грн., прийнята до уваги лише останні шість поставок, в тому числі і по іншим укладеним між ними договорам.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідачем визнано суму основного боргу та підтверджено реальність отримання продукції під час всього періоду дії договірних зобов'язань з Картонним комбінатом, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на суму 313048,28 грн.. Крім того, в підтвердження реальності поставки позивачем та прийняття продукції відповідачем до суду надано видаткові накладні на всі відвантаження, товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, банківські виписки, заявки відповідача на виготовлення та поставку продукції.

У відзиві на апеляційну скаргу, Тарний комбінат зазначає, що рішення господарського суду Одеської області є законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті правильного застосування норм матеріального та процесуального права, повно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Картонного комбінату залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 14 грудня 2012 року, між Картонним комбінатом (Постачальник) та Тарним комбінатом (Покупець) 14.12.12 р. було укладено договір поставки № 141/Р, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати партіями у власність Покупцеві картон гофрований та ящики власного виробництва з гофрокартону, а Покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити дану продукцію.

Відповідно до п. 2.1 договору, кількість продукції, зазначається в видаткових накладних, які супроводжують Товар. Загальна кількість продукції визначається підсумком фактично поставленої кількості продукції згідно всіх видаткових накладних протягом терміну чинності цього Договору.

Пунктом 2.2. загальна кількість поставленої продукції визначається підсумком згідно всіх видаткових накладних протягом терміну чинності цього Договору.

Згідно п. 2.3 кількість кожної партії продукції визначається згідно письмових заявок покупця, які він передає постачальнику, т.ч. через засоби факсимільного зв'язку, у строк не пізніше як за 15 календарних днів до передбачуваної дати поставки, на всі інші поставки. На підставі письмової заявки покупця, постачальник готує протокол договірної ціни, який підписується особами повноважними на підписання договору.

Пунктом 3.1 встановлено, що ціна на продукцію визначається та узгоджується сторонами в протоколі узгодження договірної ціни, який підписується разом з договором та є його невід'ємною частиною. Ціна на продукцію може бути переглянута Постачальником в разі зміни цін сировини, енергоносіїв, нафтопродуктів, про що Постачальник попередньо повідомляє покупця за 10 (десять) календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу на виконання умов договору було поставлено позивачем товар на загальну суму 370691,51 грн., а саме:

- по видатковій накладній №0-00000508 від 11.02.2013 р. товар на суму 91848,00 грн.; (а.с.16)

- по видатковій накладній №0-00000534 від 13.02.2013 р. товар на суму 30677,34 грн.; (а.с.18)

- по видатковій накладній №0-00000571 від 15.02.2013 р. товар на суму 15244,16 грн.; (а.с.22)

- по видатковій накладній №0-00000561 від 15.02.2013 р. товар на суму 89547,35 грн.; (а.с.26)

- по видатковій накладній №0-00000717 від 27.02.2013 р. товар на суму 52910,62 грн.; (а.с.28)

- по видатковій накладній №0-00001467 від 25.04.2013 р. товар на суму 90464,04 грн.; (а.с.32)

Позивач зазначає, що покупцем в порушення умов вищевказаного договору оплачено продукцію частково: так, покупцем, частково оплачена продукція отримана по видатковій накладній № 0-00000508 від 11 лютого 2013р. в сумі 57 643,23 гривень, а тому заборгованість складає 313048,28 грн..

06 вересня 2013 року, позивач звернувся до відповідача із претензією, щодо погашення суми заборгованості в розмірі 313748,28 грн.. (а.с.36) Дана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Крім того, згідно акту звірки взаєморозрахунку підписаного сторонами, станом на 29.11.2013 р. заборгованість Тарного комбінату перед позивачем становить 313048,28 грн.. (а.с. 131)

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що позивачем належним чином було виконано умови договору поставки №141/Р від 14 грудня 2013 року, що підтверджується видатковими накладними на всі відвантаження, товарно-транспортними накладними, рахунками фактурами, банківськими виписками, заявками відповідача на виготовлення та поставку продукції.

Відповідач зі свого боку умови вищезазначеного договору поставки виконав частково, стосовно оплати прийнятого у власність товару, а тому заборгованість перед позивачем складає 313048,28 грн..

Однак, задовольняючи позовні вимоги Картонного комбінату частково, місцевий господарський суд зазначив, що в процесі розгляду даної справи, відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за договором поставки №141/З від 14.12.2013р., а саме:

За видатковою накладною №0-00000508 від 11.02.2013 р. на суму 91848,00 грн. Тарний комбінат перерахував:

- 01.03.2013 р. суму в розмірі 20000,00 грн. (платіжне доручення №67), (а.с.78)

- 04.03.2013 р. суму в розмірі 20000,00 грн. (платіжне доручення №68), (а.с.79)

- 11.03.2013 р. суму в розмірі 20000,00 грн. (платіжне доручення №1078), (а.с.80)

- 08.04.2013 р. суму в розмірі 31848,00 грн. (платіжне доручення №1131) (а.с.81).

В оплату товару, поставленого за видатковою накладною №0-00000534 від 13.02.2013 р. товар на суму 30677,34 грн. Тарний комбінат розрахунку не здійснював.

В оплату товару, поставленого за видатковими накладними №0-00000571 від 15.02.2013 р. на суму 15244,16 грн. та видатковій накладній №0-00000561 від 15.02.2013 р. на суму 89547,35 грн. відповідач перерахував

- 08.04.2013 р. суму в розмірі 33152,00 грн. (платіжне доручення №1132),

- 19.04.2013 р. суму в розмірі 5000,00 грн. (платіжне доручення №145),

- 07.05.2013 р. суму в розмірі 2000,00 грн. (платіжне доручення №162),

- 13.05.2013 р. суму в розмірі 20000,00 грн. (платіжне доручення №1177),

- 15.05.2013 р. суму в розмірі 10000,00 грн. (платіжне доручення №1183),

- 18.05.2013 р. суму в розмірі 10000,00 грн. (платіжне доручення №1191),

- 18.05.2013 р. суму в розмірі 15000,00 грн. (платіжне доручення №1217),

В оплату товару, поставленого за видатковою №0-00001467 від 25.04.2013 р. на суму 90464,04 грн. відповідач перерахував:

- 20.06.2013 р. суму в розмірі 3000,00 грн. (платіжне доручення №267),

- 16.07.2013 р. суму в розмірі 5000,00 грн. (платіжне доручення №321),

- 22.07.2013 р. суму в розмірі 5000,00 грн. (платіжне доручення №336),

- 30.07.2013 р. суму в розмірі 3000,00 грн. (платіжне доручення №1340),

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що заборгованість за видатковими накладними, відповідача становить 167691,51 грн..

Однак, з даним висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія з огляду на наступне.

Як вбачається із видаткових накладних №№0-00000508 від 11 лютого 2013 року на суму 91848,00 грн. - здійснена часткова оплата в сумі 57643,23 грн., а тому заборгованість по ній складає 34204,77 грн.; по видатковій накладній №0-00000534 від 13 лютого 2013 року заборгованість в сумі 30677,34грн.; по видатковій накладній №0-00000571 від 15 лютого 2013 року заборгованість в сумі 15244,16 грн.; по видатковій накладній №0-00000717 від 27 лютого 2013 року заборгованість в сумі 52910,62 грн. та по видатковій накладній №0-00001467 від 25 квітня 2013 року заборгованість складає 90464,04 грн., що разом складає 313048,28 грн..

Крім того, місцевим господарським судом зарахована оплата по видатковій накладній №0-00000571 від 15 лютого 2013 року, згідно платіжних доручень №№1132; 145; 162; 1177; 1183; 1191 та 1217, що не відповідають дійсності, так як дані оплати були здійснені на підставі рахунку-фактури №0-00000286 від 15.02.2013р. за картон К-1м. ф.2100, поставлений по видатковій накладній №0-00000561 від 15.02.2013р., а не по видатковій накладній №0-00000571 від 15.02.2013р..

До того, матеріали справи містять акт - звірки взаєморозрахунків від 29.11.2013р., де відповідач визнає наявність в нього заборгованості в розмірі 313048,28 грн.. (а.с.131)

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що майнові вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 313048,28 грн..

Пунктом 3.7 договору поставки від 141/З сторони погодили, що вразі виникнення простроченої заборгованості за продукцію, в першу чергу погашаються штрафні санкції за невиконання договірних зобов'язань та сума заборгованості строк виконання/оплати яких настав раніше, в т.ч. за іншими договірними зобов'язаннями між сторонами.

Згідно п.6.3. договору, сторона, яка прошила господарське зобов'язання, визначене, цим договором та/або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані збитки стороні, чиї права або законні інтереси порушено. У разі порушення виконання грошового зобов'язання , Покупець на вимогу Постачальника, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, керуючись пунктом 6.3. Договору та положенням статті 625 ЦК України, відповідачу нараховано три проценти річних з простроченої суми, що складають 3858,33 грн..

Згідно п.6.5. договору, Покупець несе відповідальність за своєчасність оплати продукції за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, Покупець від суми поставки сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення.

У відповідності до п.6.5. Договору поставки та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996р. - відповідачу нарахована пеня, що складає 18090,91 грн..

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд встановивши всі обставини справи, а саме порушення права позивача, щодо отримання вартості поставленого товару, це право Картонного комбінату не захистив, а тому дане рішення господарського суду Одеської області від 09 грудня 2013 року - підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог Картонного комбінату в повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, а також приймаючи до уваги положення п.2 ч.1 ст.104 ГПК України, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2013р. у справі №916/2815/13 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Житомирський картонний комбінат" - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 09 грудня 2013 року по справі №916/2815/13 - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Житомирський картонний комбінат" - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський тарний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Житомирський картонний комбінат" - заборгованість в розмірі 313048,28 грн.; 3 % річних в розмірі 3858,33 грн.; пеню в розмірі 18090,91 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8153,51 грн..

Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 22.04.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя В.А. Лисенко