Постанова

від 27.03.2014 по справі 805/2437/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 р. Справа №805/2437/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретарі - Сапєгіній А.Г.,

за участю

представника позивача,- Голобородько С.О.,

представника відповідача 1,- Булига В.П.,

представник відповідача 2,- Терещенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО-НЕЛЬСОН» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕО-НЕЛЬСОН», звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО-НЕЛЬСОН» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «С.М.П.» (ЄДРПОУ 37047112), ПП «БАРАБУЛЬКА» (ЄДРПОУ 37204140), ТОВ «ВІРТУС-ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 35114291) за період з 01.08.2013 року по 31.09.2013 року встановлені порушення та складено акт № 726/12-34-2209/38681464 від 06.12.2013 року.

У зв'язку із тим, що висновки акту перевірки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки не приймались, вважає дії відповідача щодо корегування показників податкової звітності до АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» протиправними.

Вказує, що внесення коригування до автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів Міністерства доходів і зборів України, створюють для позивача негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків в деклараціях з ПДВ за серпень, вересень 2013 року.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1, у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, заперечував, надали суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях (том 7 а.с. 1-8).

За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом відповідач зазначив, що доводи викладені у позові не спростовують суті встановлених порушень, тому вважають висновки акту перевірки такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги позивача щодо визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,- необґрунтованими.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2, у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала, заперечувала, пояснила суду, що станом на момент проведення перевірки позивач перебував на податковому обліку у відповідача 1, а станом на момент розгляду справи позивач перебуває на податковому обліку у відповідача 2, тому у випадку задоволення позову саме відповідач 2 має проводити корегування щодо якого пред'явлено позов.

Вважає вимоги позивача щодо визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,- необґрунтованими. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕО-НЕЛЬСОН» (Далі за текстом,- ТОВ «НЕО-НЕЛЬСОН»), є юридичною особою, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки (а.с. 27-46).

Відповідачі 1,2 - є суб'єктами владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, згідно ст. 48 КАС України здатні особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідачем 1, як контролюючим органом, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НЕО-НЕЛЬСОН» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «С.М.П.» (ЄДРПОУ 37047112), ПП «БАРАБУЛЬКА» (ЄДРПОУ 37204140), ТОВ «ВІРТУС-ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 35114291) за період з 01.08.2013 року по 31.09.2013 року встановлені порушення та складено акт № 726/12-34-2209/38681464 від 06.12.2013 року (далі за текстом,- акт перевірки) (а.с. 13-22).

Згідно висновків довідки зустрічної звірки з боку ТОВ «НЕО-НЕЛЬСОН» встановлені порушення :

1) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 1650157 гривень;

2) п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПКУ, в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ 1667335 гривень (а.с.22).

В описовій частині довідки зустрічної звірки позивача також зазначено, що перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, наслідком чого вважає неправомірним відображення операцій у бухгалтерському та податковому обліку. Доказами зазначеного вважає :

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу (у ТОВ «НЕО-НЕЛЬСОН», відповідно до реєстру 1-ДФ, за ІІІ кВ. 2013 року чисельність персоналу складає 1 особу);

відсутність складських приміщень необхідних для зберігання продуктів харчування, обладнання (ТОВ «НЕО-НЕЛЬСОН» не знаходиться за податковою адресою, згідно довідки ленінської ОДПІ від 22.11.2013 року);

факт відсутності оригіналів первинних документів, підтверджуючих факт проведення взаєморозрахунків між ТОВ «НЕО-НЕЛЬСОН» постачальником ТОВ «Віртус-Трейд» і перевізником ТОВ «Литлтон ЛТД»;

відсутність оригіналів документів, підтверджуючих якість продуктів харчування, отриманих ТОВ «НЕО-НЕЛЬСОН» від ТОВ «Віртус-Трейд» (а саме сертифікатів якості, ветеринарних свідоцтв, наявність яких передбачена умовами договору від 01.08.2013 року № 010813А).

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення у відношенні позивача, на підставі довідки зустрічної звірки, контролюючим органом не приймались.

Згідно листа Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області № 10005/12-34-22-04/14 від 30.02.2013 року результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НЕО-НЕЛЬСОН», які оформлено актом від 06.12.2013 року № 726/12-34-22-09/38681464, відображено у АІС «Податковий блок» підсистемі «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (том 6 а.с. 212).

Представниками відповідача надані пояснення суду, що до єдиної інформаційної бази органів доходів і зборів (контролюючих органів), а саме Автоматизованої інформаційної бази "Податковий блок", вносяться всі показники щодо платника податків, як задекларовані ним самостійно, так і за результатами проведення контролюючими органами звірок, перевірок, а також будь-яка інша податкова інформація.

Законні інтереси позивача на думку суду порушено неправомірними діями відповідача у вигляді внесення змін (коригування) до АІС «Податковий блок» та підсистеми «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту перевірки.

Захист порушеного права в свою чергу має бути пов'язаний із встановленням конкретних фактів відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства через формування своєї бухгалтерської та податкової звітності з урахуванням нікчемних правочинів, а також спростуванням висновків акту перевірки, який є службовим документом і є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використаний для аналогічних коригувань податкової звітності його постійних контрагентів, що потягне негативні наслідки для позивача у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці, тощо.

Основним завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Таким чином, суд вважає такий інтерес законним та таким, що може бути самостійним об'єктом судового захисту.

Виходячи з цього, суд оцінює дії відповідача з точки зору наявності чи відсутності порушення такими діями його прав та законних інтересів позивача.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначений Податковим кодексом України.

Згідно п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПКУ,- контролюючі органи, мають право зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Суд не погоджується із висновками акту перевірки з наступних підстав.

В обґрунтування висновків акту перевірки контролюючим органом покладено доводи зокрема щодо ненадання об'єктом контролю оригіналів документів до перевірки.

Суд критично відноситься до доводів податкового органу в цій частині виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на адресу позивача відповідачем 1 було направлено запит про надання пояснень та її документального підтвердження від 21.10.2013 року (том 7 а.с. 10-11).

Представниками сторін обставини надання у повному обсязі витребуваних документів об'єктом контролю не оспорювались.

З акту перевірки вбачається, що перевірку проведено у приміщенні ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська (том 1 а.с.13).

Таким чином, враховуючи обставини того, що відповідачем 1 фактично була проведена документальна невиїзна перевірка, запитом про надання пояснень та її документального підтвердження, контролюючий орган не вимагав від позивача оригіналів документів, а у судовому засіданні також не надав доказів такого витребування, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу покладених в обґрунтування висновків акту перевірки.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем не наведено обставин ненадання документів у повному обсязі, як також і не наведено посилань на норми права, які регламентують надання податковому органу саме оригіналів документів.

Згідно описової частини акту перевірки контролюючий орган в ході його складання використав наступні документи:

реєстраційну справу приміщенні ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська (установчі та реєстраційні документи ТОВ «НЕО - НЕЛЬСОН»);

звітні форми «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»;

висновок ГОВ Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУМД у Луганській області від 05.12.2013 року № 4452/12-36-07-01;

довідка ГОВ Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУМД у Луганській області від22.11.2013 року № 3903/7/12-36-0701 щодо не встановлення місцезнаходження платника податків;

копії первинних документів ТОВ «НЕО - НЕЛЬСОН» за вересень 2013 року, у т.ч. податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, договори оренди, договори купівлі-продажу, ТТН, договір на надання послуг з перевезення, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2013 року.

При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач 1 необґрунтовано сформував висновки акту перевірки вибірково оцінивши вищезазначені докази та надавши перевагу суб'єктивним обставинам справи.

На думку суду, контролюючий орган помилково надав перевагу обставинам щодо не встановлення місцезнаходження ТОВ «НЕО - НЕЛЬСОН», оскільки, як вбачається з виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 30.05.2013 року до ЄДР було внесено

запис про встановлення місцезнаходження юридичної особи: 83108, Донецька область, м. Донецьк, просп. Партизанський, б. 1-А (том 1 а.с. 27).

Таким чином, контролюючий орган не взяв до уваги зазначених обставин, тоді, як станом на момент перевірки, вони були загальновідомими.

Суд також не погоджується із доводами контролюючого органу в частині відсутності у об'єкта контролю необхідних «економічних умов» для досягнення результатів підприємницької діяльності, оскільки відповідачем не зазначено норм права, які регламентують зазначені обставини, а також зв'язок та вплив зазначених обставин на відповідальність платника податків.

Така думка суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України викладеній в ухвалі від 20.11.2012 року у справі № К/9991/56044/11.

Стосовно господарських операцій позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суть господарської операції за договором поставки від 01.08.2013 №01081 ЗА, укладеного ТОВ «НЕО - НЕЛЬСОН» з ТОВ «Віртус Трейд» (код за ЄДР З5114291) зводилась до купівлі - продажу товару. Строк дії договору до 31.12.2014 року.

На виконання договору ТОВ «Віртус Трейд» ТОВ «НЕО - НЕЛЬСОН» видано податкові накладні від 12.09.13 №36,28 на загальну суму 700112,28 грн.

ТОВ «Віртус Трейд» виписані податкові накладні від: 12.09.13 №РН -120906, від 14.09.13 №РН -140901, від 20.09.13 №РН-200902, від 23.09.13 №РН-230901, від 25.09.13 №РН-250901, від 27.09.13 №РН-270901, 270902, від 29.09.13 №РН-270902, від 30.09.13 №РН-300906, які за змістом повністю відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПКУ.

Оплату за поставлений товар підтверджено первинними документами, а саме: виписками з особового рахунку банку від 12.09.13 №97 на суму 700112,28 грн; від 20.09.13 № 87 на суму 560000 грн, від 20.09.13 №103 на суму 164083 грн, від 25.09.13 №115 на суму 360200 грн, від 30.09.13 №118 на суму 250050,96 грн; від 30.09.13 №144 на суму 228841,86 грн. Усього на загальну суму 2263287,29 грн.

Перевезення харчових продуктів було здійснено ТОВ «Литлтон ЛТД» на підставі укладеного з ТОВ «НЕО - НЕЛЬСОН» договору на надання автотранспортних послуг від

01.08.13 №7 на виконання договору ТОВ «Литлтон ЛТД» виписані товаро - транспортні накладні від 12.09.13 №ВТ464/1, 14.09.13 №ВТ472/1, від 20.09.13 №ВТ487/1, від 23.09.13 №ВТ491/1, від 25.09.13 №ВТ493, від 27.09.13 №ВТ499/1, 499/2, від 29.09.13 №501, від 30.09.13№504.

Суть господарської операції за договором поставки від 01.08.2013р. №2, укладеного ТОВ «НЕО - НЕЛЬСОН» з ТОВ «С.М.П» (код за ЄДР 37047112) зводилась до купівлі -продажу товару та договорам надання послуг від 01.08.2013р. за №4,5,6. Строк дії договорів до 31.12.2014 року.

На виконання договору ТОВ «С.М.П» ТОВ «НЕО - НЕЛЬСОН» видано податкові накладні за період 01.08-2013р.-31.08.2013р. на загальну суму 10 509 033,17грн., за період 01.09.2013р.-30.09.2013р. на загальну суму 7 462 747,01грн. та видаткові накладні за період 01.08.2013р.-31.08.2013р. на загальну суму 6 109 504,83грн. та акти про виконання робіт за період 01.08.2013р.-31.08.2013р. на загальну суму 4 433 700,00грн.; за період з 01.09.201 Зр.-30.09.201Зр. видано видаткових накладних на загальну суму - 983 922,89грн. та акти про виконання робіт на загальну суму 2 477 290,00грн., які за змістом повністю відповідає вимогам, встановленим ст.201 ПКУ.

Оплату за поставлений товар підтверджено первинними документами, а саме: листами взаємозаліку ТОВ «НЕО - НЕЛЬСОН» з ТОВ «С.М.П» за серпень-вересень 2013р. на загальну суму 18 004 417,72грн.

Суть господарської операції за договором поставки від 01.08.2013р. №3, укладеного ТОВ «НЕО - НЕЛЬСОН» з ТОВ «С.М.П» (код за ЄДРПОУ 37047112) зводилась до продажу товару. Строк дії договору до 31.12.2014 року.

На виконання договору ТОВ «НЕО - НЕЛЬСОН» видано ТОВ «С.М.П.» податкові накладні за період 01.08.2013р.-31.08.2013р. на загальну суму 10 543 204,83грн., податкові накладні за період 01.09.2013р.-30.09.2013р. на загальну суму 7 461 212,89грн.; видаткові накладні за період 01.08.2013р.-31.08.2013р. на загальну суму 10 543 204,83грн. та видаткові накладні за період 01.09.2013р.-30.09.2013р. на загальну суму "461 212,89грн., які за змістом повністю відповідає вимогам, встановленим ст..201 Податкового кодексу України.

Оплату за проданий товар підтверджено первинними документами, а саме: листами взаємозаліку ТОВ «НЕО - НЕЛЬСОН» з ТОВ «С.М.П» за серпень-вересень 2013р. на загальну суму 18 004 41,72грн.

Суть господарської операції за договором поставки від 01.08.2013р. № 57, укладеного ТОВ «НЕО - НЕЛЬСОН» з ПП «Барабулька» (код за ЄДР 37204140) зводилась до купівлі - продажу товару. Строк дії договору до 31.12.2014 року.

На виконання договору ПП «Барабулька» ТОВ «НЕО - НЕЛЬСОН» видано податкові накладні за період 01.08.2013р.-31.08.2013р. на загальну суму 3 091 519,42грн. та видаткові накладні за період 01.08.2013р.-31.08.2013р. на загальну суму 3 091 519,42грн. та за період 01.09.2013р.-30.09.2013р. видано податкові накладні на загальну суму 717 832,56грн. та видаткові накладні на загальну суму 1 056 622,60грн., які за змістом повністю відповідає вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Оплату за поставлений товар підтверджено первинними документами, а саме: виписками з особового рахунку банку від 05.08.13р., 06.08.13р., 07.08.13р.,08.08.13р., 13.08.13р., 14.08.13р., 16.08.13р., 20.08.13., 23.08.13р., 27.08.13р„ 28.08.13р. на загальну суму 3 091 519,42грн.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПКУ,- 187.1. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПКУ,- 188.1. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно Наказом Мінфіну «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» № 1379 від 01.11.2011 року зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, затверджено Порядок заповнення податкової накладної (Далі - Порядок № 1379)

Згідно п. 1 Порядку № 1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий числовий номер, про що має письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

При складанні податкової накладної філією чи іншим структурним підрозділом платника податку в податковій накладній зазначаються найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, що передбачена статутними документами, та найменування такої філії (структурного підрозділу).

Під час виконання договорів про спільну діяльність податкова накладна виписується особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету. Облік результатів спільної діяльності ведеться такою особою у загальновстановленому порядку окремо від обліку господарських результатів такої особи.

При здійсненні господарських операцій, пов'язаних із використанням майна, отриманого в управління за договорами управління майном, податкова накладна виписується особою - управителем майна, яка веде окремий облік з податку на додану вартість таких господарських операцій та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету.

У разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна виписується зареєстрованим на території України платником податку - покупцем (отримувачем).

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку на додану вартість або передбачає його нарахування за іншими ставками, ніж визначені підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 розділу V з урахуванням положень пункту 10 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі - Кодекс), утрачають право на складання податкової накладної.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно п. 6, 7 Порядку № 1379,- оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

порушення порядку заповнення податкової накладної;

податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Згідно п. 5 Порядку № 1379, - сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 N 1340 затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України,- обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано жодних доказів щодо визнання вищезазначених податкових накладних недійсними.

Крім того, правильність заповнення податкових накладних та форма податкових накладних у суді не заперечується та не викликає у суду будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

На думку суду, надані представником позивача копії первинних документів складених за перевіряємий період, підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «НЕО-НЕЛЬСОН» та його контрагентами, а також підтверджують правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту (том 1 а.с. 52-250, том 2 а.с. 1-250, том 3 а.с. 1-250, том 4 а.с. 1-250, том 5 а.с. 1-250, том 6 а.с. 1-250, том 6 а.с. 1-209, 216-243).

Суд, враховуючи обставини відсутності у акті перевірки відомостей щодо визнання в установленому законом порядку недійсними первинних документів, що стосуються предмету спору, приходить до висновку про правомірність формування податкового кредиту та податкові зобов'язання.

Зазначена правова позиція суду у згоджується з думкою Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалі від 21.10.2013 року у справі № К/800/11510/13.

Згідно п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України,- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Оскільки у даному спірному випадку податкові повідомлення-рішення не приймались, та відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, суд вважає дії податкового органу у вигляді внесення змін до інформаційних баз неправомірними.

Орган ДПС не може самостійно внести зміни до АІС, оскільки, декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит, платник податків має право на те, щоб задекларовані ним показники відповідали показникам, відображеним в електронній базі податкової звітності.

На думку суду, підставами для здійснення коригування посадовими особами податкового органу є встановлення факту допущення працівником податкового органу помилок при введенні до електронної бази податкової звітності інформації із податкової звітності на паперових носіях; узгоджене податкове повідомлення-рішення та рішення суду, яким змінено суми ПДВ.

При цьому акт перевірки сам по собі не є підставою для коригування в електронній базі даних податкової звітності задекларованих платником податків.

Таким чином, коригування показників податкової звітності позивача (у т.ч. з ПДВ) за ініціативою податкового органу призводить до розбіжностей в автоматизованих системах та відповідно стає підставою для проведення перевірок контрагентів позивача, що негативно впливає на його господарську діяльність.

Інформаційні бази (автоматизовані системи) створені не лише для службового користування, у зв'язку з чим коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту платника податків порушує його права та інтереси, оскільки за положеннями статті 74 ПК України, ця система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Суд вважає, що дії відповідача по коригуванню задекларованих платником податків (позивачем) показників у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки довідки звірки про встановлені порушення податкового законодавства, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених актом перевірки.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що він діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного податкового законодавства, та зазначає, що єдиною підставою для внесення змін до АІС «Податковий блок», якими коригуються задекларовані показники, є наявність грошових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства. Тому у відповідача не було відповідного права коригувати позивачеві показники податкового кредиту та податкові зобов'язання.

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений податковим органом після визначення платникові грошових зобов`язань у встановленому законом порядку. У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому грошового зобов`язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач 1 не довів правомірність своїх дій щодо внесення до АІС «Податковий блок» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача. Відповідач 1 не навів жодних правових підстав щодо можливості коригування контролюючим органом показників податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків на підставі висновків довідки зустрічної звірки.

Тобто, діями відповідача у вигляді відображення в інформаційних базах контролюючих органів інформації про результати перевірки, яку оформлено довідкою зустрічної звірки, для позивача створено негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідачем 1 не довів правомірності своїх дій що стосуються предмету спору.

Оскільки внесені коригування до автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів Міністерства доходів і зборів України, створюють для позивача негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків в деклараціях з ПДВ за серпень, вересень 2013 року, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у цій частині також.

Враховуючи ту обставину, що станом на момент проведення перевірки позивач перебував на податковому обліку у відповідача 1, а станом на момент розгляду справи позивач перебуває на податковому обліку у відповідача 2, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог пред'явлених до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про зобов'язання відновити в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО-НЕЛЬСОН» за серпень, вересень 2013 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 73,08 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО-НЕЛЬСОН» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо корегування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО-НЕЛЬСОН» за серпень, вересень 2013 року в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі акту № 726/12-34-22-09/38681464 від 06.12.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО-НЕЛЬСОН».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО-НЕЛЬСОН» за серпень, вересень 2013 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО-НЕЛЬСОН» витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 (сімдесят три) гривень 08 коп.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 27 березня 2014 року.

Повний текст постанови складений 01 квітня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.