Постанова

від 23.04.2014 по справі 826/509/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/509/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» та державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 21.02.2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Родовід Банк» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 15.11.2013 року № 7990147; зобов'язання розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності від 03.09.2013 року; зобов'язання зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 8.2068 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480800:11:002:0137, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2014 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 15.11.2013 року № 7990147. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ПАТ «Родовід Банк» та державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції відповідно в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задоволення позову і постановити нову постанову про задоволення позову та відмову в його задоволенні в повному обсязі відповідно. При цьому, апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія знаходить правомірними доводи суду першої інстанції стосовно наявності правових підстав для часткового задоволення позову проте при постановленні оскаржуваного рішення Окружним судом м. Києва було порушено норми матеріального права, що не призвело до неправильного вирішення спору, проте апеляційна інстанція не може погодитися з обґрунтуванням постанови суду першої інстанції, а це свідчить про необхідність зміни останньої, тобто викладення мотивувальної частини рішення наступним чином.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Апеляційна інстанція підтримує таку правову позицію, проте не може погодитися з доводами суду першої інстанції в частині обґрунтування підстав задоволення позову щодо скасування спірного рішення, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (позикодавець) та ТОВ «Іммобілен - груп» (позичальник) було укладено кредитний договір від 26 вересня 2008 року № 22.1/314-КЛТ-08, відповідно до якого позичальнику відкрито траншову кредитну лінію в розмірі 75 000 000 грн. строком користування до 28 жовтня 2009 року.

Для забезпечення виконання ТОВ «Іммобілен - груп» кредитного договору , між позивачем (іпотекодержатель) та ТОВ «Предіум - Інвест» (іпотекодавець, він же поручитель за кредитним договором), було укладено договір іпотеки від 26.09.2008 року № 22.1/314-3.2-08, за умовами якого позивачу в іпотеку було передано нерухоме майно, серед якого є земельна ділянка площею 8.2068 га, кадастровий номер 3222480800:11:002:0137, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №610348).

В зв'язку з порушенням ТОВ «Іммобілен - груп» (позичальник) зобов'язання за кредитним договором (недотримання строків погашення заборгованості) та ТОВ «Предіум - Інвест» (іпотекодавцем) зобов'язання за договором іпотеки (не застрахування предмету іпотеки), 18.09.2009 року між позивачем (іпотекодержатель) та ТОВ «Предіум -Інвсет» (іпотекодавець) було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого, сторони домовились та прийняли рішення задовольнити забезпечену іпотекою грошову вимогу шляхом передачі позивачу права власності на предмет іпотеки (розділ 3 «Підстави для задоволення вимог іпотекодержателя»).

Таким чином, цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (розділ 5 «Набуття права власності та передача предмету іпотеки іпотекодержателю).

На підтвердження виконання зобов'язань за вищезгаданим договором, сторони підписали акт приймання-передачі майна від 18.09.2009 року.

03.09.2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 8.2068 га, кадастровий номер 3222480800:11:002:0137, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 610348).

За результатами розгляду заяви, державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.10.2013 року № 7214597 у зв'язку із необхідністю подання додаткових документів, а саме надання кредитного договору та звіту про оцінку предмета іпотеки.

Оскільки позивачем не було надано додаткових документів, державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 було прийнято спірне рішення від 15.11.2013 року № 7990147 про відмову у державній реєстрації.

Вирішуючи правомірність прийняття спірного рішення, колегія суддів повідомляє наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Виходячи з положень ст. 36 Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є саме договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а не договір іпотеки, який припинив свою дію з моменту реєстрації договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 29.03.2013 року «Про впорядкування відносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1990/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 вересня 2013 року за № 635/24167 визначено конкретні випадки проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (чинного на момент виникнення спору).

Аналіз змісту даного пункту наказу свідчить, що реєстрація права власності земельної ділянки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя не входить до повноважень державних реєстраторів прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

В силу приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; … .

Таким чином, вказана правова норма визначає критерії для оцінювання рішень суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, а тому суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи будь-яке рішення.

Оскільки саме дотримання всіх критеріїв свідчить про якість та природу прийнятих рішень, то недотримання хоча б одного з вказаних принципів свідчить про протиправність та необґрунтованість таких рішень.

За таких обставин, прийняття відповідачем спірного рішення з перевищенням повноважень та поза межами своєї компетенції свідчить про необхідність його скасування.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку є похідними позовними вимогами від скасування спірного рішення, прийнятого неналежним державним органом, який взагалі не наділений компетенцією проводити таку реєстрацію.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з деяким порушенням норм матеріального права, проте це не призвело до неправильного вирішення спору по суті пред'явлених вимог.

За таких підстав, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а мотивувальна частина постанови суду першої інстанції - зміні, з залишенням резолютивної частини - без змін.

Керуючись статтями 160,195,196,198, 201, 205, 206, 212 КАС України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» та державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду м. Києві від 21.02.2014 року у викладеній редакції, а резолютивну частину - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 23.04.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Федотов І.В.